Рішення № 102457257, 10.01.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

10 січня 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/6802/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:

- визнати неправомірним та скасувати рішення №909340173370 від 24.03.2021 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 ;

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо виплати недоотриманої пенсії після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неправомірними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, що належала його матері ОСОБА_2 ,залишилась недоотриманою у зв`язку з її смертю, як члену сім`ї померлого пенсіонера, який проживав з ним разом на день смерті без обмеження будь яким строком.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач є сином ОСОБА_2 , проживав з нею разом на час її смерті.

Він через представника до спливу шестимісячного строку з моменту смерті матері 02 лютого 2021 року звернувся до відповідача з заявою про виплату йому пенсії, яка була недоотримана померлою та надав всі необхідні документи, передбачені законодавством.

Рішенням №909340173370 від 24.03.2021 відповідач відмовив позивачу у виплаті недоотриманої суми пенсії, що належала його матері ОСОБА_2 , та зазначив, що позивач відповідно до довідки внутрішньо переміщеної особи має іншу адресу реєстрації, ніж її померла мати. Відповідач вказав, що отримання позивачем недоотриманої пенсії, можливо тільки за умови вступу до спадщині.

Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області позов не визнало, про що через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) 01 грудня 2021 року за вхідним реєстраційним № 42295/2021 подало відзив на позовну заяву від 22 листопада 2021 року за № 1200-0803-8/52052, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 30-35).

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що 02.02.2021 від представника за довіреністю Коструб Тетяни Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 Разом з зайвою були надані документи: -копія свідоцтва про смерть; -копія паспорта ОСОБА_1 ; -копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на ім`я ОСОБА_1 ; -копія свідоцтва про народження; -копія довіреності.

Старобільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення № 909340173370 від 24.03.2021 про відмову ОСОБА_1 в виплаті недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 у зв`язку з непідтвердження спільного проживання з померлою матерію на момент смерті.

Ухвалою від 10 листопада 2021 року про відкриття провадження в адміністративній справі судом ухвалено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

02.02.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату пенсії, яка була недоотримана його матір`ю ОСОБА_2 , та надав всі необхідні документи, передбачені законодавством (арк. спр. 84-85).

Рішенням Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24 березня 2021 року № 909340173370 про відмову у виплаті недоодержаної пенсії ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що позивач та її померла мати на момент смерті пенсіонера проживали за різними адресами відповідно до довідок внутрішньо переміщеної особи (арк. спр. 87-88).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.09.2018 у справі № 431/5023/17 зобов`язано Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком з 01.03.2016 (а.с. 69-74).

Відповідно до атестату Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 3858 про зняття з обліку у зв`язку зі смертю пенсіонера особовий рахунок ОСОБА_2 закрито з 01 вересня 2020 року у зв`язку зі смертю одержувача (арк. спр. 83).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26 листопада 2014 року № 934001753, виданої управлінням соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, фактичним місцем проживання ОСОБА_2 як внутрішньо переміщені особи є: АДРЕСА_1 (арк. спр. 46).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21 серпня 2018 року № 0000601262, виданої управлінням соціального захисту населення Старобільської районної державної адміністрації Луганської області, фактичним місцем проживання позивача як внутрішньо переміщеної особи є: АДРЕСА_2 (арк. спр. 102).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , про що свідчать свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 16 січня 1979 року (арк. спр. 101).

З 22 квітня 1988 року та 18 квітня 1996 року зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є АДРЕСА_3 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим ОСОБА_2 Артемівським РВ УМВС України в Луганській області 04 лютого 2005 року, паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданим ОСОБА_1 Артемівським РВ УМВС України в Луганській області 18 квітня 1996 року (арк. спр. 43-44, 95-99).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 29 січня 2021 року ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 у віці 70 року померла у м. Луганську Луганської області (арк. спр. 81).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Питання виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульовано ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч.ч. 1 та 2 якої сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону у разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Згідно з п. 1.5 розд. І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що затверджений постанова правління Пенсійного фонду України

25.11.2005 № 22-1 , заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.

Пунктом 2.26 розд. ІІ Порядку також визначено, що для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Непрацездатними членами сім`ї, зазначеними у частині другій статті 36 Закону, подаються документи, які засвідчують, що вони перебували на утриманні померлого пенсіонера.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Для виплати недоотриманої пенсії, яка ввійшла до складу спадщини, у зв`язку з відсутністю членів сім`ї або в разі незвернення ними за виплатою вказаної суми протягом шести місяців з дня відкриття спадщини до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається документ, що посвідчує особу заявника, свідоцтво про смерть, свідоцтво про право на спадщину.

При цьому згідно з п. 1.7 розд. І Порядку днем звернення, зокрема за виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Абзацом першим частини другої, частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Члени сім`ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі (абзац шістнадцятий частини першої статті 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII "Про запобігання корупції").

Відповідно до частини другої статті 64 Житлового Кодексу Української РСР до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

З огляду на вищевикладене та досліджені письмові докази, судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_2 на день її смерті.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26 листопада 2014 року № 934001753, відповідно до якої ОСОБА_2 як внутрішньо переміщена особа проживала за адресою: АДРЕСА_1 , та довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21 серпня 2018 року № 0000601262, відповідно до якої ОСОБА_1 як внутрішньо переміщена особа проживає за адресою: АДРЕСА_2 , не спростовують встановлених судом обставин, що ОСОБА_1 є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_2 на день її смерті за місцем реєстрації: АДРЕСА_3 .

Оскільки ОСОБА_1 є членом сім`ї, яка проживала разом з пенсіонером ОСОБА_2 на день її смерті, і звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера, відповідач безпідставно відмовив позивачу у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 з посиланням на те, що виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера у даному випадку можлива за умови проживання разом з пенсіонером на день його смерті.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені нею доводи не було спростовано відповідачем. Доводи відповідача не спростовують доводів позивача, не ґрунтуються на нормах законодавства і тому судом до уваги не беруться.

Наведене свідчить, що право позивача на отримання недоотриманої пенсії померлої матері порушено, а рішення відповідача від 24 березня 2021 року № 909340173370 щодо відмови у виплаті позивачу недоодержаної пенсії померлої матері є протиправним.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд виходить з такого.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (№ рішення в ЄДРСР 54398764).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що настання для позивача негативних наслідків пов`язано із прийняттям відповідачем рішення від 24 березня 2021 року № 90934017337 про відмову у виплаті недоодержаної пенсії, а не з діями (бездіяльністю), вчиненими останнім з метою виконання своїх функцій та повноважень, суд вважає, що належним, достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача, а також зобов`язання відповідача до вчинення необхідних дій з метою відновлення прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Самі по собі дії (бездіяльність) відповідача у межах спірних правовідносин не тягнуть для позивача настання будь-яких негативних наслідків, відповідно, такий спосіб захисту, як визнання їх протиправними, жодним чином не сприятиме відновленню прав позивача. Тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови у виплаті недоодержаної пенсії.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб. За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (частина восьма статті 139 КАС України).

Як вже вище вказано, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню внаслідок обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.

При цьому предметом спору у даній справі є відмова у виплаті суми недоодержаної пенсії пенсіонера у зв`язку з його смертю та зобов`язання органу Пенсійного фонду України відновити порушене право.

Відповідно, обрання неналежного способу захисту порушених прав фактично не змінює тієї обставини, що вимоги позивача є правомірними.

З огляду на те, що судом встановлена протиправна відмова органу Пенсійного фонду України у виплаті позивачу суми недоодержаної пенсії пенсіонера у зв`язку з його смертю і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 24 березня 2021 року № 909340173370 про відмову у виплаті недоодержаної пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, що належала його матері ОСОБА_2 ,залишилась недоотриманою у зв`язку з її смертю, як члену сім`ї померлого пенсіонера.

У задоволенні вимоги про визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо виплати недоотриманої пенсії після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неправомірною, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Тихонов