Рішення № 102456972, 10.01.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2022 року справа №320/12837/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо відмови в оформленні подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, яка викладена у листі від 15.10.2020;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 03193643), підготувати (оформити) та направити до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян подання про встановлення ОСОБА_1 (іден.код НОМЕР_1 ) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він, будучи дільничним інспектором міліції Поліського відділу внутрішніх справ Київської області, відповідно до своїх службових обов`язків, у період з 10 жовтня 1987 року по 25 грудня 1987 року (68 днів) безпосередньо приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в населених пунктах Поліського району, внаслідок чого отримав дозу радіоактивного опромінення 5,35 бер, а тому відповідно до положень Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач зазначає, що з метою встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та видачі відповідного посвідчення він 15.10.2020 звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області з відповідною заявою та переліком необхідних документів.

Проте листом від 23.10.2020 №14842 відповідач повідомив про відмову у формуванні подання та направлення його до Комісії щодо встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідної категорії та видачі посвідчення, з тих мотивів, що в наданих документах одна з довідок не містить назви населених пунктів та відсутня довідка про підвищену оплату праці за цей період. Тим самим відповідач вчинив протиправні дії та порушив право позивача на соціальний захист.

Відповідач правом на надання відзиву не скористався, про відкриття провадження у справі був проінформований шляхом направлення на електронну адресу копії ухвали про відкриття провадження у цій справі, враховуючи недостатність в суді коштів на оплату послуг відправлення поштової кореспонденції.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Поліським РВ ГУ МВС України в Київській області 08 серпня 1995 року (а.с.5).

Судом встановлено, що позивач у період з 15.11.1982 по 15.04.1998 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується витягом із послужного списку архівної особової справи позивача №73458 (а.с.10-11) та записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 від 20.06.1979 (а.с.32-33).

При цьому, судом встановлено, що позивач у період з 01.10.1987 по 01.03.1992 проходив службу в міліції відділу внутрішніх справ Поліського району Київської області на посаді дільничного інспектору, що вбачається з витягу із послужного списку архівної особової справи позивача №73458 (а.с.10-11).

Відповідно до довідки Відділу внутрішніх справ Виконкому Поліської районної Ради народних депутатів Київської області МВС УРСР б/д вих: 54, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Губенко Т.А. 12.08.2020, зареєстрованим в реєстрі за №1495, ОСОБА_1 , з жовтня 1987 року по грудень 1987 року протягом 68 днів (у тому числі по суботам та неділям) виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до планів роботи Поліського РВВС, а саме: у період з 10.10.1987 по 10.11.1987 - Володимирівка, Ольшанка, Варовичі), у період з 20.11.1987 по 25.12.1987 - Ст.Рудня, Клівини, Ольшанка (а.с.12). Отримав дозу радіоактивного опромінення - 5,35 рентген (а.с.12).

Також, відповідно до довідки №000659, виданої заступником начальника Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів, посвідченої приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Корнійчук В.І. 12.08.2020, зареєстрованим в реєстрі за №612, позивач приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС протягом 1987-1990 р.р. та має право на пільги, надані Постановою РМ СРСР і ВЦСПС від 31.03.1990 №325 (а.с.13).

З письмових пояснень позивача вбачається, що під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС він виконував завдання по охороні відселених в травні 1986 року населених пунктів Поліського району (с. Бобер і Ферма, Володимирівка, Бовище, Кливіни, Вільшанка, Варовичі, Ст.Рудня, Луб`янка, Лісництво Яковецьке, Весняне) шляхом патрулювання, а також контролювання пропускного режиму, яке полягало в тому, щоб не пускати людей в села до відповідного розпорядження, в тому числі і колишніх жителів. Також позивач контролював незаконне вивезення майна громадян та держави, яке там залишилося, охороняв майданчик - могильник забрудненого транспорту на околиці с. Луб`янка, розкривав злочини, вів профілактичну роботу серед населення (самоселів), боровся з мародерством та здійснював контроль за пожежною безпекою. Позивач пояснив, що сам факт його участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відбувся та підтверджується відповідними довідками, постійно відображався атестаційною комісією органу внутрішніх справ при атестації відповідно до займаних ним посад, зокрема від 28.02.1998 за підписом начальника Поліського РВ ВС ГУ МВС України в Київській області З.Т. Красовським та засвідчений особистими письмовими підтвердженнями співробітниками Поліського РВВС ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які в той період разом з позивачем виконували службові обов`язки по охороні населених пунктів зони відчуження. Крім того, позивач пояснив, що в матеріалах книги «Вони пройшли перевірку Чорнобилем» ОСОБА_4 , видавництво «ЕТНОС», 2011 р., яка присвячена працівникам органів внутрішніх справ Київської області - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986-1990 р.р., вказано, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Також, в матеріалах книги «Світлини нашої пам`яті» ОСОБА_4 , виданою з ініціативи ради Поліського РВВС Київського обласного товариства «Поліське земляцтво музею історії поліції Київщини», 2016 р., в опублікованому списку співробітників Поліського РВВС, які приймали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з вересня 1986 року по 1997 рік під порядковим номером 4 на сторінці 13 зазначено прізвище, ім`я та по батькові ОСОБА_1 (а.с.29-31).

На підтвердження вказаних письмових пояснень позивачем надано копії атестації ОСОБА_1 ; пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , фотокопії з книг «Книга пам`яті Поліського району ОВС УВС Київської області», «Вони пройшли перевірку Чорнобилем» та «Світлини нашої пам`яті» (а.с.38-52).

18.01.1991 УМС Київської області позивачу видано посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році серії НОМЕР_4 (а.с.14).

Крім того, позивач є громадянином, який постійно проживав у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. №224) (Категорія 2), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_5 , виданим Київською обласною Радою 05.10.1994 (а.с.9).

15.10.2020 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області із заявою щодо визначення статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та видачі посвідчення встановленого зразка (а.с.16-17).

До заяви позивач додав копії наступних документів: нотаріально посвідченої довідки Поліського РВВС за вих:54 на ім`я ОСОБА_1 про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; довідки Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Київської обласної Ради народних депутатів від 06.10.1990 за №000659 на ім`я ОСОБА_1 ; послужного списку архівної справи №73458 ОСОБА_1 ; посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (радянського зразка за НОМЕР_6 на ім`я ОСОБА_1 ).

Розглянувши звернення позивача, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області листом від 23.10.2020 №14842, проінформувало позивача про те, що статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС визначається рішенням комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, на підставі документів, визначених пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України №551 від 11.07.2018 «Про Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян». Повідомлено, що наявна в додатках до заяви довідка 000659 від 06.10.1990, видана Управлінням внутрішніх справ виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів, не містить назви населеного пункту/населених пунктів, до яких позивача було відряджено для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.19).

Позивач, вважаючи відмову протиправною, а дії відповідача такими, що порушують його законні права та інтереси, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).

Відповідно до ст.9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Згідно зі ст. 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно примітки до зазначеної статті, до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Відповідно до ст.65 Закону №796-ХІІ, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Дітям, які не досягли повноліття, посвідчення видаються на загальних підставах та вручаються батькам.

При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих визначає Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 (далі - Порядок №551).

Згідно з п. 11 порядку №551 (в редакції станом на час подачі позивачем заяви) посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Посвідчення видаються:

учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - на підставі одного з таких документів:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби - довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку;

особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з Чорнобильською катастрофою;

хворим на променеву хворобу внаслідок Чорнобильської катастрофи - на підставі висновку уповноваженої медичної комісії не нижче обласного рівня або спеціалізованої медичної установи Міноборони, МВС, СБУ, які мають відповідну ліцензію МОЗ (далі - експертні комісії), та акта за формою Н-1;

потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали в зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення, - на підставі довідки, виданої Волинською, Житомирською, Київською, Рівненською або Чернігівською облдержадміністраціями (додатки 3 і 4);

особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5);

особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 6);

особам, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 р. не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 7);

Підставою звернення позивача до суду із цим позовом є саме відмова відповідача у направленні документів до відповідної комісії Київської обласної державної адміністрації для встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення.

Відмовляючи у направленні документів до комісії при Київській обласній державній адміністрації для встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення, відповідачем у листі від 23.10.2020 №14842 рекомендовано позивачу надати відповідні документи до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначених у п. 11 постанови Кабінету Міністрів України №551 від 11.07.2018, з приводу чого суд зазначає таке.

Як вже судом було зазначено, пунктом 11 Порядку №551 (в редакції станом на час подачі позивачем заяви) передбачено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за поданням райдержадміністрацій за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, утворених уповноваженими органами.

У свою чергу статтею 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що видача посвідчень, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Отже, до функцій відповідача входить складання та направлення подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на підставі отриманих документів разом із пакетом документів.

На думку суду, відмовляючи позивачу в оформленні подання для встановлення статусу учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, відповідач діяв з перевищенням своїх повноважень, оскільки в його компетенцію відповідно до чинного законодавства входить лише функція прийняття необхідного пакету документів та підготовка подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яка, у свою чергу, має повноваження приймати рішення щодо надання особі, зокрема статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або відмови у такому статусі.

Отже своїм рішенням від 23.10.2020 №14842 відповідач позбавив позивача певного кола прав, свобод та соціальних гарантій, якими останній був наділеним, у зв`язку з наданням державою певного правового статусу - учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що до поданого пакету документів позивачем надано довідку Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Київської обласної ради народних депутатів №000659 від 06.10.1990, яка не містить назви населеного пункту/населених пунктів, до яких позивача було відряджено для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки відповідач не наділений компетенцією оцінювати надані документи на предмет достатності та правильності їх заповнення, повноваження відповідача обмежені чітко визначеними діями, які він має вчинити, отримавши пакет документів від особи, яка має намір отримати відповідне посвідчення, а саме прийняти пакет документів такої особи, підготувати відповідне подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та направити подання разом з пакетом документів до органу, уповноваженого приймати рішення щодо видачі відповідного посвідчення.

З огляду на наведене, суд, з урахуванням права суду обрати належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо відмови в оформленні подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, яка викладена у листі від 23.10.2020 №14842.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача підготувати (оформити) та направити до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян подання про встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд зазначає таке.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З урахуванням тієї обставини, що оскаржувана відмова відповідача не ґрунтується на дискреційних повноваженнях, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача прийняти документи ОСОБА_1 та оформити і направити відповідне подання до комісії Київської облдержадміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, для вирішення питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з видачею відповідного посвідчення.

Приписами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень на сонові законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

Отже, завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Разом із цим, суд враховує, що Європейським судом з прав людини у пункті 145 рішення від 15.11.1996 року по справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» вказано про те, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Крім того, приписами статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 по справі №1-12/2003).

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, у яких обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність дій при прийнятті відмови під час розгляду звернення позивача по вирішенню питання про визнання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема в оформленні та направленні подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, про надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, не надав.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що у відповідача на час звернення позивача із відповідною заявою щодо визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС були наявні законні підстави для оформлення подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС про встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивач відповідно до пункту 10 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, витрати позивача, пов`язані з залученням свідків та проведенням експертиз також відсутні, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 242-246, 250, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області щодо відмови в оформленні подання до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян про встановлення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі відповідного посвідчення, яка викладена у листі від 23.10.2020 №14842.

3. Зобов`язати Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області (ідентифікаційний код 03193643, адреса місцезнаходження: 09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, буд. 2) підготувати (оформити) та направити до комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян подання про встановлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 10.01.2022.

Суддя Кушнова А.О.