Рішення № 102456621, 10.01.2022, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року м. Житомир справа №240/13389/21

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови здійснити з 19.02.2020 перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідок Сьомого апеляційного адміністративного суду, виходячи із розрахунку 88 % (24 роки 1 місяць) від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді - протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 19.02.2020 перерахунок та виплату призначеного йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розрахунку 88 % (24 роки 1 місяць) від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, згідно довідок Сьомого апеляційного адміністративного суду та виплатити йому різницю між донарахованим з 19.02.2020 розміром щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченим.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на підставі постанови Верховної Ради України від 12.11.2015 його було звільнено у відставку з посади судді Житомирського апеляційного адміністративного суду. Стаж роботи на посаді судді, який надавав йому право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання становив 24 роки 1 місяць, у зв`язку з чим на підставі постанови Романівського районного суду Житомирської області від 30.12.2015 у справі №290/1215/15-а йому було з 26 листопада 2015 року було призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді. Позивач вказує, що в подальшому на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі №240/16009/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснило йому з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 №02.08-34/26. Однак, за наслідками проведеного перерахунку розмір його щомісячного довічного грошового утримання був визначений як 50 % суддівської винагороди діючого судді, замість 88 % які були встановлені йому при призначені щомісячного довічного грошового утримання. Позивач вважає вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправними, а тому він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 05 липня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

10 серпня 2021 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю. Аргументуючи таку позицію Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що з 18 лютого 2020 року порядок визначення розмірів щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулюється частиною 3 статті 142 Закону України від 02.06.2016№1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якої щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. При цьому, відповідач наголосив, що чинним законодавством передбачено збільшення щомісячного довічного грошового утримання саме за роботу на посаді судді. Так, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі №240/16009/20 позивачу був здійснений перерахунок довічного грошового утримання на підставі довідки Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 №02.08-34/26. Зокрема, відповідач вказав, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 його стаж роботи саме на посаді судді становив 12 років 9 місяців 6 днів (з 21.02.2003 по 06.07.2011 - стаж роботи суддею Чуднівського районного суду Житомирської області, з 07.07.2011 по 25.11.2015 - стаж роботи суддею Житомирського апеляційного адміністративного суду), а тому, з урахуванням статті 142 Закону України від 02.06.2016№1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", розмір його довічного грошового утримання був визначений як 50 % суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що для застосування розміру суддівської винагороди 88 %, як того просить позивач, підстав немає, адже вказаний розмір був передбачений Законом України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", який до спірних правовідносин не застосовується, так як на теперішній час розмір суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регулюються виключно Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". Натомість, використовувати для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно складові, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання неможливо. Враховуючи вищезазначені обставини, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Житомирського апеляційного суду у зв`язку з поданням ним заяви про відставку та з 25 листопада 2015 року відраховано його штату вказаного суду.

На підставі постанови Романівського районного суду Житомирської області від 30.12.2015 у справі №290/1215/15-а ОСОБА_1 , починаючи з 26 листопада 2015 року було призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 88 % грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.

При цьому, з мотивувальної частини постанови Романівського районного суду Житомирської області від 30.12.2015 у справі №290/1215/15-а вбачається, що приймаючи вказане судове рішення, суд виходив з того, що наявний у ОСОБА_1 стаж судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 24 роки 1 місяць, а отже розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на який він має право, становить 88 % грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді (а.с.7-8).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі №240/16009/20, яким Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було зобов`язано здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 на підставі довідки Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 №02.08-34/26, відповідач здійснив вказаний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача.

Однак, внаслідок проведеного перерахунку з 19.02.2020 розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 був визначений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області як 50 % суддівської винагороди діючого судді, зазначеної в довідці Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 №02.08-34/26 (а.с.11).

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення при перерахунку з 19.02.2020 відсоткового значення його щомісячного довічного грошового утримання з 88 % до 50 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, а своє право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі порушеним, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Крім цього, зазначений підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Згідно з абзацами 10, 14 статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження судді припиняються у разі досягнення суддею шістдесяти п`яти років.

На момент виходу позивача у відставку право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці було гарантоване статтею 138 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", частиною 3 якої було передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Однак, 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пунктом 2 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" якого визнано таким, що втратив чинність Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7,23,25,36 цього розділу.

Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).

Згідно із частиною 1 статті 142 Закону №1402-VI суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (частина 2 статті 142 Закону №1402-VI).

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 та 5 цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI.

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування від 16.10.2019 №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України №2453-VI.

Пунктом 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Вказаними положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII було запроваджено різні підходи до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку після 30 вересня 2016 року, залежно від проходження чи непроходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу, а також роботи на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України №2453-VI. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (пункт 4 частини 6 статті 126 Конституції України).

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).

Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.

Конституційний Суд України зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

У зв`язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Таким чином з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, для всіх суддів у відставці незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або конкурсу, визначено однаковий підхід для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру, встановленого Законом №1402-VIII.

При цьому, Конституційний Суд України визнав неконституційним весь пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, у тому числі й щодо можливості обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону №2453-VI.

Саме у зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 та визнання неконституційним пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.12.2020 у справі №240/16009/20 здійснило з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 №02.08-34/26.

За наслідками проведеного перерахунку відповідач, відповідно до положень положення статті 142 Закону України №1402-VIII, визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як 50 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, оскільки стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді становив 12 років 9 місяців 6 днів (з 21.02.2003 по 06.07.2011 - стаж роботи суддею Чуднівського районного суду Житомирської області, з 07.07.2011 по 25.11.2015 - стаж роботи суддею Житомирського апеляційного адміністративного суду).

Разом з тим, ОСОБА_1 вважає, що він має право на отримання з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 88 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, які були встановлені йому при призначенні такого утримання, оскільки його стаж роботи на посаді судді, який надав йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання становить 24 роки 1 місяць.

Вирішуючи спірні правовідносини суд звертає увагу, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановлений Законом №1402-VIII, визначається з урахуванням трьох складових: 1) стажу роботи на посаді судді; 2) розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; 3) відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому суд вважає, що у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані різні закони при визначенні окремих складових, з яких обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки зазначене не узгоджується з приписами чинного законодавства, суперечить змісту рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 щодо необхідності встановлення однакового підходу до визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Суд зазначає, що відмінність в правовому регулюванні визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначена в ст. 138 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" та статті 142 Закону України №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" полягає в тому, що за Законом від 07.07.2010 №2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у відставці визначався у відсотках (80 і більше), виходячи з суддівської винагороди працюючого судді, яка, на відміну від положень 135 Закону №1402-VIII, обраховувалась (з урахування пункту 1 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.12.2018 року №11-р/2018) з зовсім інших базових показників - 10 мінімальних заробітних плат з підвищуючими коефіцієнтами для суддів апеляційної та касаційної інстанції. Водночас, ч. 3 ст. 135 Закону України №1402-VIII визначено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

До відносин з визначення відсоткового значення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці при проведенні його перерахунку відповідно до частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII повинні застосовуватись виключно норми цього Закону.

Тобто, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за правилами частини четвертої статті 142 Закону №1402-VIII у формулі його обрахунку має застосуватись розмір відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визначений частиною третьою Закону №1402- VIII.

Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування довічного щомісячного грошового утримання, а також виходячи із принципу єдності статусу суддів, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для обрахунку (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання позивача виходячи із розміру суддівської винагороди діючого судді та розміру її відсоткового значення одночасно за складовими, які передбачені різними законами.

Отже, твердження позивача про наявність у нього права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з відсоткового розміру суддівської винагороди судді 88 %, який був встановлений йому на підставі Закону №2453-VI при призначенні у 2015 році щомісячного довічного грошового утримання, є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для здійснення позивачу з 19.02.2020 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із розміру 88 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд не може визнати обґрунтованим застосування відповідачем 50 % від відповідних сум суддівської винагороди для перерахунку з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , з огляду на наступне.

При визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно враховувати відсотковий розмір, встановлений частиною 3 статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір.

Вказана норма статті 142 Закону України №1402-VIII неконституційною не визнавалась.

В постанові Романівського районного суду Житомирської області від 30.12.2015 у справі №290/1215/15-а судом було встановлено, що наявний у ОСОБА_1 стаж судді, який надав йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 24 роки 1 місяць.

З огляду на положення частини 4 статті 78 КАС України, обставини щодо наявності у ОСОБА_1 24 років 1 місяця стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не потребують доказування при розгляді даної справи.

Відтак, суд приходить до висновку, що з огляду на наявність 24 років стажу роботи на посаді судді, та беручи до уваги норми статті 142 Закону України №1402-VIII суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 58 % (50 % за 20 років стажу, необхідного для призначення довічного грошового утримання та 8 % (4 * 2%) за 4 роки понаднормового стажу).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на встановлені обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 50 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, зазначеної в довідці Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 №02.08-34/26.

Застосовуючи механізм ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 №02.08-34/26, виходячи з розміру 58 % суддівської винагороди, працюючого на відповідній посаді судді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб`єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб`єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Статтею 9 КАС України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відтак, суд повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Беручи до уваги часткове задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати у сумі 454,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 19.02.2020 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 №02.08-34/26, виходячи з розміру 50 % суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 19.02.2020 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі довідки Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 №02.08-34/26, виходячи з розміру 58 % суддівської винагороди, працюючого на відповідній посаді судді, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович