Ухвала суду № 102456126, 10.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

10 січня 2022 р. Справа №200/11524/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Військової частини А0989 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2021 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Військової частини А0989 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задоволено: визнано протиправними дії та бездіяльність Військової частини А0989 щодо нарахування та виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби з 26 квітня 2017 року по 30 січня 2020 року; зобов`язано Військову частину А0989 нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 26 квітня 2017 року по 30 січня 2020 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця): в період з 26 квітня 2017 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 30 січня 2020 року - березень 2018 року з урахуванням абзаців 4 та 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та виплатити ОСОБА_1 її недоотриману частину.

Після набрання вказаним рішенням законної сили адміністративним судом оформлено та видано виконавчий лист.

20 травня 2021 року державним виконавцем Кальміуського відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження ВП № 65495394, інформація про яке наявна в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

Постановою заступника начальника вказаного органу державної виконавчої служби від 13 жовтня 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №65495394 вказане виконавче провадження закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У вказаній постанові зазначено, що виконавчий документ виконано; стягувачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у повному обсязі.

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій зазначав, що 20 травня 2021 року відкрито виконавче провадження ВП № 65495394. Станом на 17 грудня 2021 року рішення суду у даній справі відповідачем не виконано. Звернення позивача до відповідача щодо добровільного виконання судового рішення не призвело до бажаного результату.

У зв`язку з наведеним, відповідно до ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, просив встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, а саме зобов`язати Військову частину А0989 у десятиденний строк подати до суду звіт про виконання судового рішення, що прийнято в даній справі.

Розглянувши заяву суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначені Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 1 Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом (п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного Кодексу).

Спір в даній справі розглянутий і вирішений судом шляхом ухвалення судового рішення, яке набрало законної сили.

Статтею 1291 Конституції України визначено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Питання судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах віднесено до процесуальних питань, що пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, і врегульовано ст. 382 розд. IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 8 ст. 382 Кодексу судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця).

Отже, встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, про що просив позивач, є правом суду, а не обов`язком, яке не виключає існування принципу обов`язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (ст. 129 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що таке зобов`язання суб`єкта владних повноважень є правом, а не обов`язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року в справі №823/1265/16, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви.

Крім того, виконавчий лист, що виданий для виконання судового рішення, ухваленого в даній справі, перебував на виконанні у відповідному органі державної виконавчої служби, на який покладений обов`язок примусового виконання судового рішення та вжиття для цього заходів примусового виконання рішень, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Виконавче провадження з його виконання (ВП № 65495394) закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і окремо від рішення суду першої інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Логойда