Рішення № 102456123, 06.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 січня 2022 р. Справа№200/15350/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Волгіної Н.П., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій у твердій грошовій сумі 7 354,00 грн із зазначенням порядку та строку виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Позивач є учасником бойових дій та перебуває в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник бойових дій.

Відповідно до Закону України № 3351- XІІ щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Позивачем у 2021 році отримано 1 491,00 грн такої допомоги.

Позивач зазначає, що з 27 лютого 2020 року застосовуються положення ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV (з урахуванням рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати їй разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком протиправною та такою, що порушує її права (а.с. 1-6).

15 грудня 2021 року від Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради надійшов відзив на позовну заяву позивача, в якому департамент просить суду відмовити у задоволенні позовних вимог позивача обґрунтовуючи наступним.

Позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій.

Виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 квітня 2021 року № 325 (допомога учасникам бойових дій до 5 травня передбачена в розмірі 1 491,00 грн).

Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області до департаменту в квітні місяці 2021 року (вих. № 81/03/12-2021дск від 13 квітня 2021 року) були надані списки ветеранів війни для виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у яких ОСОБА_1 зазначена із розміром разової грошової допомоги - 1 491,00 грн.

На підставі зазначених списків позивачу була здійснена виплата допомоги до 5 травня у розмірі 1 491,00 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) окремі положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України.

Рішення департаменту від 2 вересня 2021 року № 02.3.18-4644 було донараховано позивачу (з урахуванням розміру раніше виплаченої допомоги за 2021 рік) 7 354,00 грн та направлено до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації заявку на здійснення фінансування за програмою КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду»

Після надходження бюджетних асигнувань на рахунок відповідача департаментом буде здійснено доплату щорічної разової грошової допомоги позивачу.

Наполягає, що департаментом приймались рішення та вчинялись дії на підставі та в межах повноважень, наданих відповідними нормативно-правовими актами (а.с. 18-19).

15 грудня 2021 року судом отримана від позивача відповідь на відзив департамента, в якій позивач наполягає, що відповідач при призначенні їй грошової допомоги до 5 травня повинен був керуватись саме приписами ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (зі змінами, внесеними Законом України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, а саме - у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Посилається при цьому на Рішення Конституційного суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020.

Також зауважує, що хоча відповідач зазначає про те, що допомога до 5 травня за 2021 рік їй була донарахована, але станом на час звернення позивача до суду із відповіддю на відзив вона отримала грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в розмірі 1 491,00 грн.

Просила позов задовольнити (а.с. 25-27).

Ухвалою суду від 15 листопада 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі і справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 14-15).

У період з 13 по 31 грудня 2021 року суддя перебувала у відпустці.

Ухвалою суду від 6 січня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання департаменту про залучення співвідповідачем Міністерства соціальної політики України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , є громадянкою України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 12 жовтня 2016 року (а.с. 7-10).

Відповідач, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради, код ЄДРПОУ 41336065, місцезнаходження: 87555, Донецька область, м. Маріуполь, пр.-т Миру, буд. 70, є органом місцевого самоврядування та належним відповідачем у справі (а.с. 23).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, в тому числі письмових пояснень сторін, позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій (а.с. 1, 18-19).

У квітні 2021 року Головним управлінням Національної поліції Донецької області до відповідача були подані (вих. № 81/03/12/-2021дск від 13 квітня 2021 року) списки отримувачів щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, у яких ОСОБА_1 була зазначена з розміром разової допомоги - 1 491,00 грн (а.с. 18-19, 11).

У квітні 2021 році на підставі наданих списків департаментом позивачу як учаснику бойових дій було нараховано та виплачено допомогу до 5 травня у розмірі 1 491,00 грн (а.с. 18-19, 11).

9 серпня 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році (а.с. 15-19).

Листом № Ю-6748-11-1.1.2/ від 30 серпня 2021 року департамент повідомив позивачу, що на підставі списків, наданих Головним Управлінням Національної Поліції в Донецькій області, позивачу була нарахована вищевказана допомога, як учаснику бойових дій, у розмірі 1 491,00 грн; у квітні департаментом перераховані кошти на спеціальний рахунок Головного управління Національної Поліції в Донецькій області для подальшого зарахування на особистий рахунок позивача. Також зазначено, що на підставі звернення позивача, керуючись ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням висновку Конституційного суду України, викладеному в рішенні від 27 лютого 2020 року за № 3-р/2020 у справі № 14-247/2018 (3393/18), департаментом було здійснено донарахування суми грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, як учаснику бойових дій, у сумі 7 354,00 грн та подано заявку на здійснення фінансування вищезазначеної суми грошової допомоги (а.с. 11).

11 жовтня 2021 року відповідачем прийнято рішення № 02.3.18-5492, яким позивачу нараховано щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми, - в розмірі 7 354,00 грн; підставою для прийняття цього рішення зазначено особиста заява отримувача допомоги від 5 липня 2021 року, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі № 3-р/2020 (а.с. 22).

За поясненням відповідача, до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації було направлено заявку на здійснення фінансування за програмою КПКВК 2501150 «Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни і жертв нацистських переслідувань та соціальна допомога особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною» (а.с. 18-19, 11).

Доказів направлення до Департаменту соціального захисту населення Донецької обласної державної адміністрації зазначеної заявки суду не надано.

Вважаючи протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не нарахування та невиплати їй у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25 грудня 1998 року № 367-XIV») щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції:«Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними зокрема положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу Внесення змін до деяких законодавчих актів України та пункту 3 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, на момент нарахування і виплати у квітні 2021 року позивачу одноразової грошової допомоги діяла ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 25 грудня 1998 року», яка передбачала розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових п`ять мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 1 січня 2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 8 квітня 2021 року № 352 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», додатком до якої передбачено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 491 грн.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України зазначив, що встановлення пунктом 26 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, установленому статтею 8 Конституції України.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у 2021 році позивач мала право на грошову допомогу до 5 травня в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, яка передбачала розмір цієї допомоги - п`ять мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Закон № 1058-IV) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно ч. 1ст. 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1ст. 28 Закону № 1058-ІVмінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно із ч. 4 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Закон № 1058-ІVє єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 січня 2021 року (справа № 440/2722/20).

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-IX від 15 грудня 2020 року установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2021 року 1 769,00 грн.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році становить 8 845,00 грн (1 769,00 грн х 5).

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про те, що відповідачем неправомірно виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2021 рік в розмірі меншому, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Як встановлено судом сума недоплаченої позивачу допомоги до 5 травня за 2021 рік становить 7 354,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати їй у 2021 році у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій та про зобов`язання відповідача виплатити позивачу разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі 7 354,00 грн - підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача нарахувати разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, суд зазначає, що як встановлено під час розгляду справи рішенням відповідача № 02.3.18-4644 від 2 вересня 2021 року позивачу донараховано в якості щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік 7 354,00 грн (а.с. 22).

Відповідно, позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог позивача зобов`язати відповідача здійснити виплату грошової допомоги до 5 травня із зазначенням порядку та строку виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

Як зазначено у ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2), кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3).

У позовній заяві позивач не зазначає про необхідність встановлення певного способу, строку і порядку виконання рішення суду, також не зазначає - який саме строк та порядок виконання цього рішення є, на її думку, необхідним.

Отже, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом із цим суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч. 2), примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (ч. 4).

Відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання (ч. 1); підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3).

Отже, позивач не позбавлена можливості звернутись до суду із заявою про встановлення способу або порядку виконання даного судового рішення у випадку його не виконання (або неналежного виконання) відповідачем в добровільному порядку чи в порядку, встановленому для примусового виконання рішень.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI«Про судовий збір» позивач є звільненою від сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (код ЄДРПОУ 41336065, місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр.-т Миру, буд. 70) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році у розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов`язати Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, розрахованої виходячи із розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченого ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум, - в розмірі 7 354 (сім тисяч триста п`ятдесят чотири) грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна