Ухвала суду № 102455962, 10.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 січня 2022 року Справа №160/23534/21

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДПС в Дніпропетровській області від 08.11.2018 року №Ф-3187-57 на суму 15115,54 грн., про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року №Ф-3187-57 на суму 20326,90 грн., про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2020 року №Ф-3187-57 на суму 6721,80 грн. щодо ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2021 року матеріали справи №160/23534/21 передані на розгляд судді Віхровій В.С.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

30.12.2021 року, засобами поштового зв`язку до суду надійшла заява позивача на виконання вимог ухвали від 30.11.2021 року в якій він зазначає, що він відкликає позовну заяву в частині визнання протиправним та скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-3187-57 на суму 15115,54 грн.

Крім того, позивачем долучено також заяву про поновлення строку звернення до суду.

Розглядаючи дану заяву суд виходить з наступного.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що він не міг та не мав жодної можливості дізнатися про існування оскаржуваних вимог від 10.05.2019 №Ф-3187-57 на суму 20326,90 грн. та від 04.03.2020 №Ф-3187-57 на суму 6721,80 грн. Про фактичне їх існування позивач дізнався, за його твердженням з відповіді відповідача від 20.10.2021 року №77039/6/04-36-13-08-17 та доданих до неї документів.

Зі змісту відповіді відповідача від 20.10.2021 року №77039/6/04-36-13-08-17, як зазначає позивач, слідує, що оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф3187-57 на суму 20326,90 грн. та від 04.03.2020 №Ф-3187-57 на суму 6721,80 грн. до примусового виконання не пред`являлись та позивачем отримані не були.

У зв`язку із зростанням заборгованості податковим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року №Ф-3187-57 на суму 20326,90 грн.

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 року №Ф-3187-57 на суму 20326,90 грн. направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника: АДРЕСА_2 . Вищезазначене поштове відправлення повернуто до контролюючого органу Укрпоштою з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.03.2020 року №Ф-3187-57 на суму 6721,80 грн. направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу платника: АДРЕСА_2 . Вищезазначене поштове відправлення повернуто до контролюючого органу Укрпоштою з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Жодних повідомлень з відділення Укрпошти про необхідність отримання поштової кореспонденції позивачу, за його твердженням, не надходило. Як зазначає позивач, адресу реєстрації місця проживання він не змінював, за повідомленнями, поштовою кореспонденцією слідкував, номеру мобільного телефону не змінював.

Крім того, на переконання позивача, відмітка повернення рекомендованого листа з відміткою «за спливом терміну зберігання» не розкриває суті причини неможливості вручити адресату відповідний рекомендований лист, не свідчить про відмову позивача від одержання вимог чи про його незнаходження за адресою, повідомленою відповідачеві.

Саме тому з огляду на те, що позивач, на його переконання, не знав і не міг знати про існування вимог про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-3187-57 на суму 20326,90 грн. та від 04.03.2020 №Ф-3187-57 на суму 6721,80 грн., у зв`язку з тим, що до примусового виконання вони відповідачем не пред`являлися та позивачем отримані не були, та з огляду на те, що про існування цих оскаржуваних вимог позивач дізнався з відповіді Головного управління ДПС в Дніпропетровській області від 20.10.2021 року №77039/6/04-36-13-08- 17 та доданих на неї документів, тому позивач вважає за необхідне просити суд визнати поважними причини пропуску строку оскарження вимог про сплату боргу (недоїмки) від 10.05.2019 №Ф-3187-57 на суму 20326,90 грн. та від 04.03.2020 №Ф-3187-57 на суму 6721,80 грн. та поновити його.

За правилами частини 1 статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом 10-ти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У силу вимог частини 2 вказаної статті якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Тобто, дотримання строків на подання позовної заяви є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу.

У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Досліджуючи матеріали справи суд встановив, що позивач не відносився байдужо до своїх прав, він активними своїми діями намагається захистити своє право, надає пояснення щодо порушення свого права.

Європейським судом з прав людини у справі «Мушта проти України» зазначено, що не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

При цьому, суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії»).

Отже, суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі здійснення справедливого правосуддя.

Так, встановлення строків звернення до суду має на меті дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій, натомість дана мета не може перешкоджати основній меті - здійснення справедливого судочинства.

Тому не можна застосовувати формальні підходи для вирішення питання щодо пропуску строку звернення до суду, в порівнянні з метою - здійснення справедливого судочинства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що питання доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.6 КАС України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді.

На переконання суду в питаннях оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду, необхідно уникати вияву надмірного формалізму, що може розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивач зазначає, що він не міг та не мав жодної можливості дізнатися про існування оскаржуваних вимог від 10.05.2019 №Ф-3187-57 на суму 20326,90 грн. та від 04.03.2020 №Ф-3187-57 на суму 6721,80 грн. Про фактичне їх існування позивач дізнався, за його твердженням з відповіді відповідача від 20.10.2021 року №77039/6/04-36-13-08-17 та доданих до неї документів. Свої слова підтверджує доказами.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 44 КАС України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи; ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача про поновлення строку звернення до суду та вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст. 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою стало, на його думку, винесення відповідачем протиправних вимог про сплату боргу (недоїмки).

Частинами першою, другою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною п`ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд вважає за необхідне розглядати дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Керуючись статтями 5, 12, 72, 73, 160, 168, 169, 171, 174, 175, 257, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду, - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу.

Справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею Віхровою В.С. одноособово.

Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України. Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, з документом, що підтверджує його надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Встановити позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив до суду, з направленням її копії іншим учасникам справи, а також доказів його направлення (надіслання) вручення.

Встановити відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення до суду, з направленням її копії іншим учасникам справи, а також доказів його направлення (надіслання) вручення.

Попередити відповідача, що відповідно до ч. 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі, відповідачу ухвала надсилається разом із копією позовної заяви з додатками.

Роз`яснити відповідачу положення частини 8 статті 80 КАС України, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

Інформацію щодо адміністративної справи учасники справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: https://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає, за винятком оскарження відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності. Ухвала про відкриття провадження у справі з порушенням правил підсудності може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя В.С. Віхрова