Рішення № 102455250, 06.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 січня 2022 р. Справа № 120/12798/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 3666 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до Вінницького окружного адміністративного суду до Військової частини А 3666, в якому просила:

- визнати відмову Військової частини А3666 у не нарахуванні та невиплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як матері, що має двох неповнолітніх дітей до 15 років за період з 2014 по 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати Військову частину А3666 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як матері, що має двох неповнолітніх дітей до 15 років за період з 2014 по 2020 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомила, що проходила військову службу у Військовій А2833, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини А3666, 14.12.2020 звільнена в запас Збройних Сил у зв`язку із сімейними обставинами та з 15.12.2020 виключена зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Позивач зазначає, що є матір`ю двох дітей та за спірний період мала право на додаткову відпустку на підставі статті 19 Закону України «Про відпустки» як мати двох неповнолітніх дітей віком до 15 років. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка проявилася у тому, що на момент її звільнення та виключення із списків особового складу частини відповідач не провів розрахунку та виплати їй грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як військовослужбовцю, яка має двох дітей віком до 15 років за період з 2014-2020 роки.

Ухвалою суду від 08.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на відсутність підстав для задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпустки як військовослужбовцю, яка має двох дітей віком до 15 років за період з 2014-2020 роки. Таким чином, оскільки під час дії особливого періоду надання додаткових відпусток було припинено (тобто у позивача не було права на отримання такої відпустки), то вимоги щодо виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку (які є похідними від права на таку відпустку) задоволенню не підлягають.

Крім того вказує, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , виданого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головною територіального управління юстиції у Вінницькій області 26 жовтня 2017 року Серія НОМЕР_1 позивач у період з 2014 по 2016 право на щорічну додаткову відпустку передбачену сі. 19 Закону України «Про відпустки» ще не набула. На підставі чого заперечує проти позовних вмог.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 проходила військову службу на посаді старшого радіотелеграфіста апаратної контролю короткохвильового радіозв`язку пункту контролю безпеки зв`язку (пересувного) вузла контролю безпеки зв`язку військової частини А2833, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні військової частини А3666.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 11.06.2019 та серія НОМЕР_1 від 26.10.2017 позивач є матір`ю двох неповнолітніх дітей відповідно ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується матеріалами справи.

Наказом командира Військової частини А2833 від 14.12.2020 №224 (по стройовій частині) старшого солдата ОСОБА_1 , звільнена з військової служби наказом №108-РС від 28.12.2020, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 15.12.2020.

В подальшому, позивач звернулась до відповідача із заявою щодо проведення розрахунків по виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як військовослужбовцю, яка має двох дітей віком до 15 років за період з 2015-2020 роки.

Разом із тим, листом від 20.09.2021 №350/141/1/323 Військова частина А2833 продублювала відмову викладену в їх попередньому листі від 17.02.2021 у здійсненні виплати вказаної компенсації із посиланням на "особливий період".

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Статтею 4 Закону України "Про відпустки" № 504/96-ВР від 15.11.1996 (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 504/96-ВР) установлені такі види відпусток: щорічні відпустки; основна відпустка (ст. 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7 Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8 Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з ч. 8 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Відповідно до ст. 19 Закону № 504/96-ВР одному з батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або які усиновили дитину, матері (батьку) особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).

За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

Вказана норма діє з 01.01.2010, тобто з часу набуття чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей" від 19.05.2009 № 1343-V та до абзацу третього пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак Законом № 2011-ХІІ не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивачка набула за період проходження військової служби.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 620/4218/18.

Крім того, відповідно до п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Наказ № 260), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу частини, відповідач протиправно не провів з позивачкою усіх необхідних розрахунків, зокрема щодо нарахування та виплати грошових компенсацій за невикористані календарні дні додаткової відпустки як матері, яка має двох дітей віком до 15 років.

Позивач просить виплатити їй компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпуски як матері, яка виховує двох неповнолітніх дітей віком до 15 років за період з 2014 по 2020 роки.

Суд погоджується з доводами відповідача, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_2 , виданого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головною територіального управління юстиції у Вінницькій області 26 жовтня 2017 року Серія НОМЕР_1 позивач у період з 2014 по 2016 право на щорічну додаткову відпустку передбачену ст. 19 Закону України «Про відпустки» ще не набула.

Разом з тим, як було встановлено судом вище, позивач є матір`ю двох дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а тому право на компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпуски як одинока матір яка виховує двох дітей віком до 15 років набула лише з 2017 року.

Тому, позовні вимоги в частині компенсації за невикористані дні додаткової відпустки військовослужбовцю-жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років при звільненні зі служби за період з 2014 по 2026 роки задоволенню не підлягають.

Однак, оцінюючи дії Військової частини А3666 при звільненні ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо ненадання їй грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки військовослужбовцю-жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років при звільненні зі служби за 2017-2020 роки.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у відзиві відповідач вказує як на підставу відмови у нарахуванні та виплаті позивачці грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як матері двох дітей віком до 15 років, це - наявність "особливого періоду".

Втім, такі доводи суд оцінює критично, оскільки позивач набула відповідне право у зв`язку зі звільненням з військової служби.

Крім того, відповідач вказує, що в провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №120/12799/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А3666, предметом розгляду якого є питання нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних і підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя та здоров`я за період з 2015 по 2020 рік, відповідно позивач має право на отримання компенсації лише за однією підставою, а тому відповідно нарахування та виплата позивачу компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-ХІІ унеможливлює нарахування та виплату грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як матері двох дітей віком до 15 років, що передбачена частиною першою статті 19 Закону України "Про відпустки".

Разом з тим, суд ставиться критично до таких доводів відповідача, оскільки наявність в провадженні суду іншої справи за позовом ОСОБА_1 не свідчить про те, що остання вже реалізувала своє право та отримала таку компенсацію.

Доводи військової частини про пропущення позивачем строку звернення до суду мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування таких обставин, саме лише посилання на ч. 2 ст. 122 КАС України та зазначення про обізнаність її порушених прав не дають підстав для формування такого висновку. Більше того, у своєму відзиві відповідач спочатку надає перелік обставин на підставі яких суд повинен відмовити позивачу у задоволенні даного позову, а в прохальній частині просить суд залишити позов без розгляду, не надавши при цьому відповідного клопотання, яке має бути оформлене у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Спеціальним законодавством прямо не врегульовано питання строків звернення до суду у зв`язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак за змістом п. 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже, право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

З підстав чого суд не приймає до уваги тверджень представника відповідача стосовно пропуску позивачем строку звернення до суду та наголошує, що стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку не обмежені позовною давністю. На час відпустки, яка хоча і не пов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення), такі виплати включаються до фонду заробітної плати і є невід`ємною його частиною.

Вказана позиція викладена у постановах Верховного суду від 21.08.2019 № 620/4218/18 та від 14.03.2018 № 1519/983/2012.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що військова частина не довела правомірність ненарахування та невиплати позивачу при звільненні з військової служби грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки за 2017-2020 роки, передбаченої частиною першою статті 19 Закону України "Про відпустки", що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

В силу приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини (серед інших справа "Yvonne van Duyn v. Home Office" (Case 41/74 van Duyn v. Home Office)) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом відповідальності держави. Який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань (недофінансування) для уникнення відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію чи прийняли закон, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своєї позиції, суд визнає протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як матері, яка виховує двох дітей віком до 15 років за 2017-2020 роки, виходячи з розміру з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та як наслідок приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як матері, яка має двох неповнолітніх дітей віком до 15 років за 2017-2020 роки, виходячи з розміру з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).

Як слідує із матеріалів справи, при зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 908 грн.

При цьому, оскільки позов містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 908 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3666 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані у 2017-2020 роках календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною першою статті 19 Закону України "Про відпустки", як матері, яка має двох неповнолітніх дітей віком до 15 років, виходячи з грошового забезпечення станом на дату звільнення з військової служби.

Зобов`язати Військову частину А3666 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані у 2017-2020 роках календарні дні додаткової відпустки, передбаченої частиною першою статті 19 Закону України "Про відпустки", як матері яка має двох неповнолітніх дітей віком до 15 років, виходячи з грошового забезпечення станом на дату звільнення з військової служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини А3666.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Військова частина А 3666 (вул. Стрілецька, 21, м. Вінниця. код ЄДРПОУ 22994194)

Рішення в повному обсязі складено: 06.01.2022 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна