Ухвала суду № 102455194, 10.01.2022, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

10 січня 2022 р. Справа № 120/19607/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Богоніс М.Б., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів

УСТАНОВИВ

У Вінницький окружний адміністративний суд надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів.

Ознайомившись із позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень цих норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон від 08.07.2011 № 3674-VI).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 становить 2270,00 грн.

Як видно із позовної заяви, позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо не нарахування та невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.04.2021 по 02.12.2021;

- стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.04.2021 по 02.12.2021.

Такі вимоги є немайновими. Відтак, позивач повинен сплатити судовий збір в сумі 908,00 грн. Однак доказів сплати судового збору не надано.

Позивач вважає, що ініційований ним спір є спором про стягнення заробітної плати, а тому нормативною підставою для надання йому пільги із сплати судового збору є п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, яким передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати.

Також позивачем заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 13 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI.

Визначаючись щодо процесуального питання пов`язаного зі звільненням позивача від сплати судового збору, враховую таке.

Щодо застосування п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI зазначаю наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення в його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Надаючи оцінку правовій природі спірних сум враховую, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 по справі № 910/4518/16 дійшла висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, згідно із якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ (в усіх судових інстанціях).

При цьому, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про необхідність відступу від правового висновку, викладеного у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/3262/16 від 19.10.2018, у справі № 234/6607/17 від 18.12.2018, у постанові Верховного Суду України від 14.11.2012 у справі № 6-139цс12, в яких суди зазначили про те, що позивачі звільняються від сплати судового збору за позовами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який входить до структури заробітної плати. При цьому, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що розміщення норм ст. ст. 116, 117 КЗпП України в розділі VII "Оплата праці" є логічно вмотивованим, оскільки ними встановлено відповідальність роботодавців за затримку виплат коштів винагороди за виконану працівниками роботу, які повинні бути виплачені при їх звільненні. Проте таке розташування вказаних норм права не свідчить про належність середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд в ухвалах від 06.10.2021 по справі № 240/18896/20, від 06.10.2021 по справі № 120/5210/21, від 28.09.2021 по справі № 120/4177/21, від 30.08.2021 по справі № 120/3606/21, від 30.08.2021 по справі № 120/3625/21 та Верховний Суд в ухвалах від 06.09.2021 по справі № 380/5811/20, від 20.10.2021 по справі № 160/6925/21.

Щодо застосування п. 13 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI то відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутній документ (посвідчення), що підтверджує набуття позивачем статусу учасника бойових дій.

До того ж, навіть за наявності статусу учасника бойових дій позивач не може бути звільнений від обов`язку сплати судового збору у правовідносинах пов`язаних із стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні.

Так, правовий статус ветеранів війни регулюється Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон від 22.10.1993 № 3551-XII).

Статтею 22 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту (в тому числі учасники бойових дій), отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначений у ст. 12 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII. Серед наданих Законом пільг, відсутнє право на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами до військових частин у правовідносинах пов`язаних із стягненням середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні.

При цьому, конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, в якому йдеться про "справи, пов`язані з порушенням їхніх прав", вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавало у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в ухвалі від 27.03.2020 по справі № 9901/83/20, від 29.04.2020 по справі № 420/6866/19, в постанові від 05.11.2020 по справі № 855/83/20.

Таку ж оцінку процесуальному питанню пов`язаному із застосуванням пільг із сплати судового збору учасниками бойових дій надавала Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 06.05.2020 по справі № 9901/70/20, в постанові від 12 лютого 2020 року, справа № 545/1149/17 та у постанові від 09.10.2019 по справі № 9901/311/19, а також Верховний Суд у постанові від 19.10.2020 по справі № 240/934/20 (предмет позову тотожний тому, що заявлений позивачем у цій справі).

Таким чином, з метою виконання вимог Закону від 08.07.2011 № 3674-VI, та приведення позовної заяви у відповідність із вимогами Кодексу адміністративного судочинства України, позивачу слід сплатити судовий збір за звернення до суду в розмірі 908,00 грн, а докази оплати надати суду.

За правилами визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви у спосіб надання до суду документу, який підтверджує сплату судового збору у сумі 908,00 грн.: реквізити для сплати судового збору: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Дата постановлення ухвали обумовлена, в тому числі, перебуванням судді у справі 31.12.2021 та в період з 04.01.2022 по 06.01.2022 в щорічній відпустці на підставі Наказів від 31.12.2021 № 185-в/к та від 31.12.2021 № 186-в/к.

Керуючись ст. 160, 161, 169, 256 КАС України,

УХВАЛИВ

1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3008 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, залишити без руху.

2. Запропонувати позивачу у 5-ти денний строк з дня вручення копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

3. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович