Рішення № 102454312, 23.12.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10243/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Деметрадзе Т.Р., секретаря судового засідання Єфремова М.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №590041 від 27.07.2021 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою інспектора 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції капітана поліції Мазютинець О.М. від 27.07.2021 року серії БАА №590041, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. В даній постанові зазначено, що 27.07.2021 року о 15 год. 15 хв., на автодорозі М-06, 804 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольцваген Гольф», номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 74 км./год., при цьому перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху, передбаченого п. 12.4 ПДР України (50 км./год.) на 24 км./год., тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він рухався з такою швидкістю поза населеним пунктом у проміжку доги між м. Ужгород та с. Барвінок, під час розгляду справи інспектором не було роз`яснено йому прав та обов`язків, а також не надано можливості скористатися правовою допомогою. Також інспектором повністю проігноровані вимоги ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки прилад Трукам не працював у автоматичному режимі.

Враховуючи зазначене, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 27.07.2021 року серії БАА №590041 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач у судове засідання не з`явився та подав заяву, згідно з якою просив розглянути справу у його відсутності та задоволити позов.

Представник ДПП у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку належним чином, будь-яких клопотань, заперечень чи відзиву від відповідача до суду не надходило.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Постановою серії БАА №590041 від 27.07.2021 року на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Із вказаної постанови вбачається, що 27.07.2021 року о 15 год. 15 хв., на автодорозі М-06, 804 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Фольцваген Гольф», номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 74 км./год., при цьому перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху, передбаченого п. 12.4 ПДР України (50 км./год.) на 24 км./год., тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Згідно п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. При цьому, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Пленум Верховного суду України у пункті 24 постанови від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Водночас, у згаданій постанові відсутні будь-які дані та докази, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про наявність такого порушення, не зазначено, яким саме способом було встановлено дані обставини, одночасно зазначено технічний прилад, яким проводилася фіксація порушення - Трукам 647.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Представником відповідача не надано жодних доказів щодо способу використання, закріплення приладу «TruCam», яким поліцейський здійснював вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, натомість винесено постанову у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Тобто, технічний пристрій TruCam TC 000624, на який нібито було зафіксовано перевищення швидкості руху позивачем, не використовувався у автоматичному режимі.

Таким чином, при проведенні фіксації швидкості руху певного транспортного засобу автоматична фото- і відеотехніка повинна бути розміщена в порядку визначеному нормою ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» (стаціонарно вмонтованим способом), натомість ручне розміщення засобів автоматичної фото- і відеотехніки для вимірювання та фіксації швидкості суперечить приписам даної статті.

Аналогічні висновки викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справи № 157/703/20 та Другого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2021 у справі №554/1946/21.

Інші належні та допустимі докази порушення у згаданій постанові відсутні так само як і будь-які дані, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про наявність такого порушення.

Зазначенні обставини вказують на формальний розгляд справи, при винесенні постанови відповідач не дав належної оцінки доводам позивача і не вжив всіх заходів для всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин вчинення адміністративного правопорушення.

Також, відповідачем не доведено, що інспектором на місці зупинки належним чином не було роз`яснено позивачу його права, передбачені ч. 1 ст. 268 КУпАП, доказів зворотного суду не надано.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, у зв`язку з чим на виконання вимог ч. 2 ст. 77 КАС України ним не було доведено правомірності свого рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Також відповідачем не надано суду відзиву на позов, а тому суд, керуючись ч. 4 ст. 159 КАС України, кваліфікує дії відповідача як визнання позову.

За таких обставин, постанова серії БАА №590041 від 27.07.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, підлягає до скасування, а провадження по адміністративній справі підлягає закриттю.

Разом з тим, позивачем ставиться вимога про визнання постанови протиправною.

За приписами ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Вказана норма Закону містить вичерпний перелік дій, які може вчинити суд при винесенні рішення і не передбачає визнання дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними, чи визнання складеної постанови незаконною.

Враховуючи вищенаведене, позов підлягає до часткового задоволення.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню та зазначені норми КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в сумі 454 грн. на користь позивача.

На підставі ч. 1 ст. 122, ст.ст. 247, 251, 258, 268, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 77, 159, 210, 241, 243, 294-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №590041 від 27.07.2021 року, а провадження по справі закрити.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до адміністративного суду апеляційної інстанції в 10-денний строк з дня його проголошення (складання), безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Деметрадзе Т.Р.