Рішення № 102453677, 23.12.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8895/21

провадження № 2/753/6397/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Шаповалової К.В.

за участі

секретаря судових засідань Радченка А.О.

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дарницького районного суду міста Києва (вул. О. Кошиця, 5а) у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди

В С Т А Н О В И В:

05 травня 2021 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ПрАТ «СК "Провідна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 травня 2021 року цивільну справу № 753/8895/21 передано судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 07 травня 2021 року.

Ухвалою суду від 22 червня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 03 серпня 2021 року на 10:00 год.

Ухвалою суду від 03 серпня 2021 року судове засідання було відкладено у зв`язку із неявкою сторін на 13 жовтня 2021 року.

13 жовтня 2021 року зазначену справу було знято зі складу, про що складена відповідна довідка. Судове засідання було призначено на 09 листопада 2021 року на 12 год 30 хв.

У судове засідання 09 листопада 2021 року сторони не з`явились. В прохальній частині позовної заяви представником позивача зазначено, що він просить проводити розгляд справи за його відсутності. Причини неявки відповідача суду не відомі, про час та місце розгляду справи він повідомлений належним чином, про що свідчить розписка, яка наявна у матеріалах справи.

Ухвалою суду від 9 листопада 2021 року розгляд справи було відкладено на 23 грудня 2021 року.

У судове засідання 23 грудня 2021 року представник позивача не з`явився, В прохальній частині позовної заяви представником позивача зазначено, що він просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, вказав, що страхова компанія, в якій він застрахував свій автомобіль, мала сплатити повну вартість ремонту пошкодженого автомобіля, оскільки розмір шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

З огляду на те, що в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив провести судове засідання у відсутність представника позивача.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, заслухавши пояснення відповідача, суд дійшов до наступного висновку.

03 липня 2018 року між ПАТ «СК "Провідна» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного комплексного автострахування № 06/6761730/1002/18. Предметом страхування якого є страхування транспортного засобу «Volvo S 80» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.6-14).

25 липня 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volvo S 80» д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу (а.с. 15). Постанова набрала законної сили.

У відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Внаслідок ДТП транспортному засобу «Volvo S 80» д.н.з. НОМЕР_1 було завдано механічні пошкодження.

27 липня 2018 року було складено страховий акт у присутності потерпілого ОСОБА_2 , відповідно до якого зафіксовано пошкодження автомобіля «Volvo S 80» д.н.з. НОМЕР_1 , які були отримані внаслідок ДТП 25 липня 2018 року.

Відповідно до страхових актів позивача від 3 серпня 2018 року та 7 вересня 2018 року страхове відшкодування потерпілому склало 4008,60 та 85302,36 грн, які були перераховані на рахунок ФОП ОСОБА_3 відповідними платіжними дорученнями від 6 серпня 2018 року № 0035723 та від 10 вересня 2018 року № 0040691 (а.с.18-21)

Відповідно до положень статті 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами частини другої статті 1187, частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, при цьому шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до положень статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Водночас правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За приписами п. 22.1 статті 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до положень статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Відповідно до положень статті 1188 УК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ "СК "Українська страхова група", відповідно до страхового полісу АК/825999(а.с. 34).

На цій підставі позивач звернувся до ПрАТ «СК «Українська страхова група» з регресною вимогою про відшкодування коштів у розмірі 89310,96 грн (а.с.32)

ПрАТ «СК «Українська страхова група» відшкодувало позивачу частину виплаченого страхового відшкодування у розмірі 45400,64 грн (а.с. 33). Несплачена позивачу сума збитків залишилась в розмірі - 43910,32 грн.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортних засобів з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 та частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Звертаючись із позовними вимогами до відповідача, позивач зазначає, що ним має бути сплачено різницю між вартістю відновлювального ремонту, що була сплачена позивачем у розмірі 89310,96 грн та сплаченим страховою компанією відповідача страховим відшкодуванням в розмірі 45400,64 грн.

Верховний Суд у постанові від 4 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Судом встановлено та сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вина відповідача ОСОБА_1 у цій ДТП.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі

№ 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Оскільки вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volvo S 80», яка була сплачена позивачем, перевищує виплачений позивачу страховою компанією відповідача як винної особи у ДТП розмір страхового відшкодування, то з відповідача як особи, винної у ДТП, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.

Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19).

Посилання відповідача на те, що розмір завданої майнової шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика і це є підставою для відмови у стягненні майнової шкоди з відповідача не відповідає фактичним обставинам розглядуваної справи та є помилковими з огляду на те, що розмір страхового відшкодування був розрахований ПрАТ «СК «Українська страхова група» з урахуванням зносу, який не підлягає відшкодуванню страховиком. Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази згідно положень статей 77-80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідач доказів того, що він не повинен нести відповідальність за збитки, які отримав транспортний засіб «Volvo S 80» внаслідок ДТП 25 липня 2018 року, а також не повинен відшкодовувати позивачу різницю в сумі 43910,32 грн. суду не надав, доводи позивача не спростував.

Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, з огляду на встановлені обставини, відповідачем не спростовано доводи позивача та докази, надані ним на підтвердження заявлених вимог, а тому суд вважає обґрунтованими і доведеними вимоги ПАТ «СК «Провідна» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, в сумі 43910,32 грн (89310,96 грн страхове відшкодування позивачем за ремонт пошкодженого автомобіля «Volvo S 80» д.н.з. НОМЕР_1 - 45400,64 грн, сума, відшкодована страховою компанією ПрАТ «СК «УСГ» на користь позивача= 43910,32 грн.).

З огляду на результат розгляду справи суд на підставі положень статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" на відшкодування майнової шкоди 43910,32 грн та судовий збір в розмірі 2270 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду щляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна", ЄДРПОУ 23510137, м. Київ, просп Повітрофлотський, 25

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1

Повний текст судового рішення складено 10 січня 2022 року.

Суддя К.В. Шаповалова