Рішення № 102452158, 10.01.2022, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.01.2022

Справа № 497/2190/2021

Провадження № 2/497/108/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2022 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

секретаря судового засідання - Ковтун О.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Сектор державної реєстрації Відділу Центра надання адміністративних послуг Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду 24.11.2021 року з названим позовом та просить постановити рішення, яким:

- визнати за нею право власності і здійснити реєстрацію під окремим реєстровим номером за позивачем, ОСОБА_1 , житлового будинку згідно нового технічного паспорту під літ. "А-1ж, а,а1", загальною площею 58.3 кв.м., з господарською будівлею сараєм літ. "Б", дворовими спорудами №1-3, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право спільної часткової власності на 3/20 частки за нею, позивачем ОСОБА_1 , на виділене в натурі майно у вигляді 3/20 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- припинити право спільної часткової власності на 3/20 частки за нею, позивачем ОСОБА_1 , на виділене в натурі майно у вигляді 3/20 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 ;

Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона є власником 3/20 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , які були виділені в натурі, і яким присвоєно окрему адресу: АДРЕСА_1 .

Однак згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (надалі - реєстр), вона, позивач є власником 3/20 часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , що свідчить про очевидність розбіжностей між даними, що наявні в реєстрі зі змістом правовстановлюючих документів, наявних у позивача.

Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою від 29.11.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовчий розгляд на 16.12.2021 року о0 10:00 годині (а.с.33), про що були повідомлені сторони (а.с.34).

Крім того даною ухвалою клопотання позивача та його представника про залучення в розгляді справи третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача задоволено та залучено до участі в розгляді справи у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Сектор державної реєстрації Відділу Центра надання адміністративних послуг Болградської міської ради Одеської області: вул. Шпитальна, №45, м. Болград, Одеська область.

Ухвалою суду від 16.12.2021 року закрито підготовчий розгляд та призначено справу до судового розгляду на 10.01.2022 року о 09:00 годині (а.с.39).

У судове засідання призначене на 10.01.2022 року:

- позивач не прибула, на адресу суду подала заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.37).

- представник відповідача Болградської міської ради до суду не прибув, на адресу суду подав заяву, якою позовні вимоги визнав, та розгляд справи просив здійснювати без їх участі (а.с.35).

- представник третьої особи Сектору державної реєстрації Відділу Центра надання адміністративних послуг Болградської міської ради Одеської області у судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового розгляду повідомлявся відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.40). Будь-яких заяв, клопотань, заперечень чи відзиву до суду не подавала.

Оцінивши усі докази зібрані в справі у їх сукупності, виходячи з обставин, встановлених під час судового розгляду справи, враховуючи норми діючого законодавства, яким врегульовані встановлені судом правовідносини, заяви позивачки, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23.09.2015 року серії НАР 642725, р.н. № 1788 позивач є власником 3/20 частин житлового будинку, що розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17), що також підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ЕКА №299257 від 23.09.2015 року, позивач ОСОБА_1 є власником 3/20 частин домоволодіння, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Проте згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №239782034 від 05.01.2021 року власниками житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , на праві спільної часткової власності, - є: місцева (Болградська міська) рада - на 1/20 його частина, ОСОБА_2 - на 3/20 частини, відповідачі і треті особи: ОСОБА_3 - на 2 /20 частини, ОСОБА_4 - на 2/20 частини ОСОБА_5 на 2/20 частини, ОСОБА_6 - на 4/20 частини, ОСОБА_7 - на 2/20 частини, ОСОБА_8 - на 4/20 частини власності - приватна спільна часткова (а.с.9-10).

Відповідно до наказу Відділу містобудування та архітектури, будівництва, житлового-комунального господарства та державного архітектурно-будівельного контролю Болградської міської ради Одеської області № 27 від 13.10.2021 року присвоєно об`єкту нерухомого майна-будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами належного ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 (а.с.20).

Рішенням Болградського районного суду Одеської області від 23.03.2021, справа № 497/129/2021 року виділено в натурі в окрему одиницю нерухомого майна у володіння та користування позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - її власну частку зі спільної часткової власності, що становить 3/20 частини житлового будинку загальною площею - 58,3кв.м., з яких житлова площа -37,5кв.м., - які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - та які складаються з наступних приміщень, що позначені на плані земельної ділянки у технічному паспорті у будинку під літ."А-1Ж,а,а-1": №1 -5,1кв.м., №2 -3,0кв.м., №3 -6,6кв.м., №4 -9,7кв.м., №5-21,2 кв.м.№6-2,1 кв.м., №7-10,6 кв.м., 1 / 2 частина сараю літ."В", і дворові споруди за №№3,8,9, - згідно порядку користування, що склався між співвласниками - позивачем та відповідачами і третіми особами та визнано за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на окрему виділену в натурі частину житлового будинку, що становить 3 / 20 частини житлового будинку загальною площею - 58,3кв.м., з яких житлова площа -37,5кв.м., - які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - та які складаються з наступних приміщень, що позначені на плані земельної ділянки у технічному паспорті у будинку під літ."А-1Ж,а,а-1": №1 -5,1кв.м., №2 -3,0кв.м., №3 -6,6кв.м., №4 -9,7кв.м., №5-21,2 кв.м.№6-2,1 кв.м., №7-10,6 кв.м., 1 / 2 частина сараю літ."В", і дворові споруди за №№3,8,9 (а.с. 21-23).

Втім в рішенні Болградського районного суду Одеської області від 23.03.2021 року допущено описку, а саме в тексті рішення невірно зазначено номер спірного домоволодіння « АДРЕСА_1 » замість правильного «29», у зв`язку з чим ухвалою суду від 29.12.2021 року дану описку за заявою ОСОБА_1 виправлено наступним чином: «у всьому тексті вказаного рішення вважати правильним та правильно слід читати номер житлового будинку як «29» (а.с.41-42).

Згідно технічного паспорту від 28.10.2021 року, спірне домоволодіння розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.24-26).

Згідно звіту, оціночна вартість 3/20 частин житлового будинку літ."А" загальною площею 79,5кв.м., житловою - 58.5кв.м., та житлового будинку літ."Б" загальною площею 111,6кв.м., житловою - 78.4кв.м., з господарським будівлями та дворовими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - становить 41 531 грн. (а.с.14-19);

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Згідно ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 2 ст. 367 ЦК України визначено, що у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Згідно п.п.1.2, 2.1, 2.4 Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 №55 поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час прийняття рішення) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ст.16 ЦК України передбачено один із способів такого захисту - визнання права.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п.6, 7, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» №7 від 04.10.1991 року (з подальшими змінами і доповненнями), при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що виходячи зі змісту ст.115 ЦК це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв`язку з цим стосовно до ст.119 ЦК України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 318 ЦК України встановлено, що усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що питання про виділення частки в натурі та визнання права власності було вирішено судом, і рішення виконано, однак не вирішеним залишилось питання щодо припинення права спільної часткової власності ОСОБА_1 на виділене в натурі майно у вигляді 3/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 з господарськими будівлями і дворовими спорудами.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

За результатом судового розгляду судом встановлено, що по справі мають місце обставини, передбачені ст.392 ЦК України, оскільки позивач будучи власником 3/20 частки домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , не може безперешкодно користуватися та розпоряджатися своїм майном.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст.16, 317-319, 321, 328, 392 ЦК України, ст.ст.2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 95,133, 141, 200, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Болградської міської ради Одеської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Сектор державної реєстрації Відділу Центра надання адміністративних послуг Болградської міської ради Одеської області про визнання права власності - задовольнити.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на виділене в натурі майно у вигляді 3/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 з господарськими будівлями і дворовими спорудами.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на виділене в натурі майно у вигляді 3/20 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і дворовими спорудами.

Виділити в окремий об`єкт нерухомого майна з присвоєнням окремої поштової адреси і здійснити реєстрацію під окремим реєстровим номером ОСОБА_1 житловий будинок «А-1ж, а,а 1», загальною площею 58,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 з господарською будівлею сараю літ. «Б» і дворовими спорудами №1-3.

Визнати за ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Болградським РВ УМВС України в Одеській області від 25.09.2005 року право власності на житловий будинок під літ «А-1ж, а,а 1», з господарською будівлею сараєм літ. «Б» і дворовими спорудами №1-3. загальною площею 58,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та здійснити реєстрацію під окремим реєстровим номером.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В.Кодінцева