Вирок № 102450951, 06.01.2022, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/281/21

провадження №1-кп/136/28/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2022 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Шпортун С.В.

за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р., Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020025200000010 від 20.07.2020 про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , місце проживання АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, освіта неповна загальна середня, розлученого, має одну неповнолітню дитину 2009 року народження, проживає у цивільному шлюбі, офіційно не працюючого, в силу ст.89 КК України раніше не судимого, у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження

з боку обвинувачення

прокурора Шимонюк М.М.,

з боку захисту

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Мельниченко В.М.

інших учасників кримінального провадження

потерпілого ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2020 біля 17:00 годині, ОСОБА_1 , знаходячись на вулиці Шевченка неподалік домогосподарства №25А, в с. Струтинка, Липовецької ОТГ, Вінницького р-ну, Вінницької обл., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, під час раптово виниклої суперечки із ОСОБА_2 з приводу повернення останньому грошових коштів, умисно наніс декілька ударів (більше чотирьох) кулаками рук в область обличчя останнього, внаслідок чого він впав на землю. Після цього, ОСОБА_1 , не зупиняючись на досягнутому, наніс ще два удари ногами в область голови ОСОБА_2 , однак його дії були припинені сусідкою ОСОБА_3 .

Своїми умисними, протиправними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я у вигляді закритої черепно-мозкової травми - струс головного мозку, закритий перелом носових кісток, гематома тім`яно-скроневої ділянки голови зліва, гематома ділянки лівої очниці та повік, садна потиличної ділянки голови.

Такі умисні дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення вказував, що визнає, утім заперечував обставини зазначені в обвинувальному акті, також суду показав, що всіх обставин даного кримінального правопорушення не пам`ятає, оскільки його допитували працівники поліції через сім місяців після події. Суду показав, що пам`ятає, що подія відбулась у літку 2020 року після обіду, більш точного часу не назвав, по АДРЕСА_3 . Між ним та потерпілим виникла суперечка за грошові кошти, які начебто він не повернув потерпілому, в ході якої він взяв за верхній одяг потерпілого, після чого той впав на бік, чому впав не знає, мабуть перечепився. Руками по голові він потерпілого не бив, хіба кілька разів, точно не пам`ятає, кількість завданих ударів також не пам`ятає, ногами він потерпілого взагалі не бив, розборонила їх ОСОБА_3 . Після чого він залишив місце події та пішов у наміченому напрямку. У той день спиртних напоїв він не вживав, був тверезий.

У ході розгляду кримінального провадження обвинувачений вказав, що вину визнає повністю, погодившись з кваліфікацією вчиненого ним діяння, однак не підтвердив суду обставин вказаних в обвинувальному акті щодо заподіяння тілесних ушкоджень ногами та кількості нанесених ударів руками потерпілому. Суду пояснив, що пробачення у потерпілого він не просив, знає, що останній є особою з інвалідністю, на відшкодування шкоди, у тому числі пошкодженого слухового апарату, грошових коштів потерпілому не відшкодовував. Пояснив, що працює неофіційно водієм ТОВ «Наша ряба», заробляє та має заробіток (дохід), отож спроможний нести покарання у виді штрафу. Вважає, що таке покарання буде достатнім для нього, оскільки він проживає у цивільному шлюбі та несе обов`язок щодо утримання сім`ї.

Ураховуючи позицію обвинуваченого щодо того, що він не пам`ятає обставин кримінального правопорушення, оскільки пройшло багато часу з моменту вчинення кримінального правопорушення, заслухавши думку учасників кримінального провадження судом здійснювався розгляд кримінального провадження в загальному порядку.

Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження та підтверджується наступними доказами, які були безпосередньо досліджені та перевірені судом, а саме:

Так, потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що 10.07.2020 у другій половині дня він приніс дитячі речі ОСОБА_3 за місцем її проживання по АДРЕСА_3 , коли вони вийшли на вулицю, ОСОБА_3 його проводжала, повз них проходив ОСОБА_1 , який підійшов до нього, ОСОБА_2 , на його вимогу повернути гроші, між ними виникла суперечка та сварка в ході якої він ображав його. ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, на що вказувала його поведінка. В ході суперечки ОСОБА_1 умисно наніс йому декілька ударів кулаками рук в область обличчя та голови, їх було кілька, внаслідок чого він впав на землю. Після цього, ОСОБА_1 , не зупиняючись, наніс ще кілька ударів ногами в область голови, у зв`язку із чим було пошкоджено слуховий апарат, яким він користувався, після чого сусідка ОСОБА_3 припинила такі дії ОСОБА_1 та останній пішов у невідомому напрямку, а сусідка викликала швидку та працівників поліції. Йому було заподіяно тілесні ушкодження, у вигляді струсу головного мозку, перелому носових кісток, гематоми голови, очей, садна голови, у зв`язку із чим він лікувався у медичному закладі. Пошкоджено слуховий апарат, без якого його життєдіяльність є неспроможною. Пробачення у нього обвинувачений не просив, будь якої шкоди йому не відшкодував. На запитання суду не визначився із покаранням, яке слід призначити обвинуваченому.

Свідок ОСОБА_3 суду показала, що вона перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, є родичкою потерпілого, проживає в АДРЕСА_3 . 10.07.2020 біля 16:00 годині до неї прийшов ОСОБА_2 , який приніс їй дитячі речі, що вона залишила у нього вдома, коли довідувалась. Досить близьких родинних відносин із потерпілим вони не підтримують, а із обвинуваченим перебувають у нормальних відносинах, як односельці. У той день, 10.07.2021, після того як потерпілий ОСОБА_2 віддав їй дитячі речі, вона вийшла з ним на вулицю аби провести його. У цей час по вулиці проходив обвинувачений ОСОБА_1 , підійшовши до них, вона, ОСОБА_3 , зрозуміла по його поведінці, що той був п`яний, він вів себе зухвало, матюкався, було відчутно запах алкоголю. Він підійшов до ОСОБА_2 після чого між ними почалась суперечка з приводу неповернених грошових коштів. Це не сподобалось ОСОБА_1 , він повернувся та взяв ОСОБА_2 за верхній одяг (за барки). Після цього ОСОБА_1 почав наносити руками удари ОСОБА_2 по голові десь 3, 4, 5 разів, після чого ОСОБА_2 впав обабіч поля на землю, коли вона намагалась їх розборонити, то ОСОБА_1 крикнув до неї «відійди!», оскільки той був п`яний, вона злякалась та відійшла в сторону. Після того, як ОСОБА_2 впав, ОСОБА_1 підійшовши до нього наніс ще кілька ударів ногами по голові, десь два рази. Був взутий ОСОБА_1 у чоловічі кімнатні тапки. Після цього, взяв слуховий апарат та відкинув його в сторону. Інших свідків при цьому не було. Вона побачила, що у ОСОБА_2 вилізла шишка на голові він був у крові, йшла кров з вух, тому почала кричати щоб ОСОБА_1 припинив протиправні дії, вона викликала швидку допомогу, а ОСОБА_1 пішов у невідомому напрямку.

Наведені показання потерпілого та свідка повністю узгоджуються між собою є достовірними, достатніми, належними, допустимими доказами, які підтверджують вину ОСОБА_1 та узгоджуються з іншими письмовими доказами, які були досліджені та перевірені судом, а саме:

- заявою про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 від 20.07.2020 (а.с.115, 116) відповідно до якої він повідомив, що 10.07.2020 близько 16:00 години в АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 заподіяв йому тілесні ушкодження через кошти, які він у нього позичив. Вказав, що при цьому був побитий слуховий апарат;

- висновком експерта №1298 від 06.01.2021 (а.с.122, 123), відповідно до якого у ОСОБА_2 мали місце тілесні ушкодження: закрита черепно - мозкова травма - струс головного мозку, закритий перелом носових кісток, гематома тім`яно-скроневої ділянки голови зліва, гематома ділянки лівої очниці і повік, садна потиличної ділянки голови. Вказані ушкодження у ОСОБА_2 виникли від травматичних дій (ударів, тертя) тупого твердого предмета (предметів) в різні ділянки голови, по давності утворення можуть відповідати строку вказаному у постанові про призначення експертизи - 10.07.2020; за ступенем тяжкості за своїм характером належать до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний (понад 6, але не більше 21 дня) розлад здоров`я;

- медичною карткою стаціонарного хворого №977/75 на ім`я ОСОБА_2 та документацією, що в ній міститься, в якій зазначено дату госпіталізації ОСОБА_2 - 10.07.2020, діагноз при госпіталізації - закрита черепно - мозкова травма - струс головного мозку, гематома тім`яно-скроневої ділянки голови зліва, садна потиличної ділянки голови, дата виписки 20.07.2020, до якої додано рентген знімок №73 від 10.07.2020 на ім`я ОСОБА_2 та КТ- заключення №025 від 14.07.2020 на ім`я ОСОБА_2 з роздруківками зображень та ком пакт - диск з записом СКТ від 14.07.2020 на ім`я ОСОБА_2 ;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.02.2021 (а.с.136, 137) за участі свідка ОСОБА_3 , та відеозапис, який є додатком до протоколу проведення слідчого експерименту від 17.02.2021 (а.с.138), який був безпосередньо переглянутий в судовому засіданні та на якому було відображено проведення слідчого експерименту дізнавачами за участі свідка ОСОБА_3 в АДРЕСА_3 , за відсутності понятих, про що дізнавачем було проголошено на камеру. Свідок ОСОБА_3 , розказала та показала обставини кримінального правопорушення, яке мало місце 10.07.2020, розказала обставини за яких було вчинено кримінальне правопорушення.

Вказані докази є належними, допустимими, достовірними, достатніми, не спростовані стороною захисту в установленому КПК України порядку та узгоджується із показаннями свідка, потерпілого даними безпосередньо в суді, які не викликають сумнівів у суду, оскільки вони в своїй сукупності доповнюють один одного та підтверджують пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення.

Щодо доводів сторони обвинувачення про неналежність як доказу протоколу слідчого експерименту та відеозапису, який є додатком, оскільки не збігається пора року коли відбувалась подія інкримінованого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, не запрошено понятих при його проведенні, то суд звертає увагу, що вони не ґрунтуються на нормах закону з огляду на таке.

Відповідно до ст.240 КПК України з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Отримання від свідка відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання.

При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні ч. 2 ст. 84 та п. 3 ч. 2 ст. 99 КПК є документом.

Таким чином, спираючись на зміст кримінальних процесуальних норм, передбачених статтями 23, 84, 95, 99, 103 - 105, 240 КПК України, слідує, що показання і протокол слідчого експерименту є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК.

Суд звертає увагу, що ст.240 КПК України не містить застереження щодо пори року проведення слідчого експерименту, який має відповідати обставинам злочину, а є слідчою дією, метою якої є перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що на досудовому розслідуванні сторона захисту не висловлювала жодних зауважень чи заперечень стосовно проведеного слідчого експерименту.

Крім цього, суд зазначає, що обов`язковими учасниками слідчого експерименту є: суб`єкт розслідування (слідчий (дізнавач) або прокурор), а також поняті (не менше двох осіб) - за умови, що під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії не застосовується безперервна відеофіксація. У випадках застосування безперервного відеозапису ходу проведення слідчого експерименту поняті до його проведення можуть не залучатися (ч. 7 ст. 223 КПК України).

Матеріали провадження містять достатні підстави для висновку про те, що протокол слідчого експерименту від 17.02.2021 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК, а саму слідчу дію проведено у відповідності до правил ст. 240 КПК України.

Інші доводи сторони захисту не заслуговують на увагу суду, є непереконливими з вищевикладених підстав.

Позицію обвинуваченого щодо того, що він не пам`ятає обставин вчиненого ним кримінального правопорушення суд оцінює критично, як спосіб уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки з часу вчиненого кримінального проступку пройшов не досить великий проміжок часу на час його допиту органами дізнання, обвинувачений є молодою, фізично здоровою особою та протипоказань не встановлено.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.2 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, доведена повністю в суді, поза розумним сумнівом.

Призначаючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд керується положеннями ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального проступку, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання останнього.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, ОСОБА_1 , в силу ст.89 КК України, раніше не судимий, вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не визнав, мотиви цього судом викладено вище, розлучений, має одну неповнолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за відомостями Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (довідки від 01.02.2021 (а.с.128, 129) слідує, що ОСОБА_1 проживає на території с. Струтинка без відповідної реєстрації в будинку своєї матері по АДРЕСА_2 , зловживає спиртними напоями, конфліктує з жителями села, що вказує на задовільну характеристику ОСОБА_1 ; на військовому обліку не перебуває, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває.

Суд, вважає, що стороною захисту не доведено перебування обвинуваченого у трудових відносинах, отримання ним заробітку (доходу), оскільки таких доказів суду не було надано, а довідка видана старостою с. Струтинка Липовецької міської ради 21.12.2021 за №09-17-01/426, свідчить про наявність майна та доходу матері обвинуваченого - ОСОБА_5 .

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідність, оскільки до матеріалів кримінального провадження додано посвідчення серія НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.134) відповідно до якого він є інвалідом ІІ групи загального захворювання.

Крім цього, суд визнає обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки такий стан підтверджено було потерпілим та свідком у ході розгляду даного кримінального провадження, які будучи попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, отож підстав сумніватися в правдивості й достовірності їх показань у суду не було.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верховного Суду викладену у справі № 643/20474/15-к, провадження № 51-8622к, де було наголошено, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають, необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп`яніння якимось певним видом доказів, зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК України.

Обираючи ОСОБА_1 вид та міру покарання, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, індивідуалізації покарання, можливості виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання залежно від особливостей цього кримінального правопорушення, його суб`єкта, відсутності обставин, що пом`якшують покарання, наявності обставин, що обтяжують покарання, майнового стану обвинуваченого та вважає, що необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання передбачене санкцією частини статті, за якою інкриміновано його діяння у виді громадських робіт, оскільки інші менш суворі види альтернативного покарання не забезпечать виправлення обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не застосовувався.

Керуючись ст.ст. 65 КК України, ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Речові докази - медичну картку стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_2 №977/75 на 18 арк., рентген знімок за №73 від 10.07.2020 на ім`я ОСОБА_2 , КТ - висновок за №75 від 14.07.2020 з додатками на 19 арк., ком пакт - диск CD від 14.07.2020, - після набрання вироком законної сили, повернути до КНП «Липовецька ЦРЛ», що знаходиться в м. Липовець по вул. Пирогова, буд.9, Вінницької області.

Апеляційна скарга може бути подана на вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Світлана ШПОРТУН