Постанова № 10245058, 24.06.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-2570/10/1770

24 червня 2010 року 18год. 10хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучалін В.І.,

відповідача: представник Гальчина Р.С., третьої особи позивача: представник <Текст >третьої особи відповідача: представник <Текст >

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доЗдолбунівська об"єднана державна податкова інспекція Рівненської області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Здолбунівський завод будівельних матеріалів” звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000412340/0 від 27.05.2010 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 541605 грн. в т.ч. 361070 грн. основного платежу та 180535 грн. застосованих штрафних санкцій.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що під час проведення документальної перевірки для ревізорів були надані копії та оригінали первинних документів на підтвердження правомірності формування ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів” податкового кредиту. Товари, що придбавалися позивачем в наступному використовувалися в рамках господарської діяльності товариства. Особи, що виписували податкові накладні були в установленому порядку зареєстровані платниками податку на додану вартість. Таким чином, податковий кредит сформований ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів” у відповідності до приписів пп. 7.2.1 п.7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов повністю та просив суд задовольнити позовні вимоги та скасувати оспорюване податкове повідомлення-рішення.

Відповідач позов не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення перевірки ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів” було встановлено включення до складу податкового кредиту відображеного по податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень-жовтень 2008 р. податкових накладних виписаних ПП “Компанія Лора” та ТОВ “Рівне-Метал” на загальну суму 361068,88 грн. податку на додану вартість. Під час проведення перевірки ревізорам зі сторони посадових осіб товариства було надано лише незавірені ксерокопії вказаних податкових накладних. Таким чином, позивачем в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР було завищено податковий кредит за липень-жовтень 2008 р. на загальну суму 361068,88 грн.

Додатково представник відповідача вказує на те, що за наслідками підписання акту перевірки до Здолбунівської ОДПІ не надавалося письмових заперечень на висновки акту перевірки, що є підтвердженням їх правомірності. Крім того, відповідач вказує, що ПП “Компанія Лора” та ТОВ “Рівне-метал” носять ознаки фіктивності. Представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових запереченнях та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.05.2010 р. було підписано акт № 563/23-01205017 планової документальної перевірки ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2009 р.

Як вбачається з висновків акту перевірки під час її проведення було встановлено порушення ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів” пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження податкового зобовязання на загальну суму 361070 грн. в т.ч. за липень 2008 р. на суму 137507 грн., за серпень 2008 р. на суму 107702 грн., за вересень 2008 р. на суму 59987 грн. та за жовтень 2008 р. на суму 55874 грн.

На підставі акту перевірки № 563/23-01205017 від 14.05.2010 р. заступником начальника Здолбунівської МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення № 000041234/0 від 27.05.2010 р. яким позивачу визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 541605 грн. в т.ч. 361070 грн. основного платежу та 180535 грн. застосованих штрафних санкцій.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи до складу податкового кредиту задекларованого ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів” на протязі липня-жовтня 2008 р. входили податкові накладні виписані ПП “Компанія Лора” та ТОВ “Рівне-Метал”, а саме:

-за липень 2008 р. до складу податкового кредиту було включено податкову накладну № 72502 від 25.07.2008 р. отриману від ПП “Компанія Лора” на загальну суму 687535,83 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 137507,17 грн.

-за серпень 2008 р. до складу податкового кредиту було включено податкову накладну № 081503 від 15.08.2008 р. отриману від ПП “Компанія Лора” на загальну суму 646209,09 грн. в т.ч. ПДВ 107701.52 грн.

-за вересень 2008 р. до складу податкового кредиту було включено податкову накладну № 093004 від 30.09.2008 р. отриману від ТОВ “Рівне-Метал” на загальну суму 359919,20 грн. в т.ч. ПДВ 59986,53 грн.

-за жовтень 2008 р. до складу податкового кредиту було включено податкову накладну № 101502 від 15.10.2008 р. отриману від ТОВ “Рівне-Метал” на загальну суму 279368,33 грн. в т.ч. ПДВ 55873,66 грн.

Під час розгляду справи по суті, представником позивача клопотанням від 17.06.2010 р. було долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії вищезазначених податкових накладних виписаних ПП “Компанія Лора” та ТОВ “Рівне-Метал” для ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів”. Оригінали вказаних документів представлені для огляду в судовому засіданні.

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-XIV Бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-XIV Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Вказані норми кореспондуються з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, з аналізу норм права в розрізі фактичних обставин, що мають місце по даній справі суд прийшов до висновку, що належними та допустимими доказами на спростування тверджень посадових осіб Здолбунівської ОДПІ щодо порушення ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів” вимог Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР є податкові накладні ПП “Компанія Лора” та ТОВ “Рівне-Метал” долучені позивачем до матеріалів справи.

Додатково суд звертає увагу, що відповідно до пп. 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 - За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб субєкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

З вищенаведених положень слідує, що приймаючи податкове повідомлення-рішення посадові особи податкового органу обґрунтовують своє рішення виключно результатами перевірки, які відображаються в акті перевірки. Як вбачається з матеріалів справи приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000412340/0 від 27.05.2010 р. посадові особи Здолбунівської ОДПІ послалися на відсутність оригіналів податкових накладних виписаних ПП “Компанія Лора” та ТОВ “Рівне-Метал” для ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів”. При цьому питання фіктивності вказаних контрагентів під час проведення перевірки не досліджувалося. За таких обставин, доводи Здолбунівської ОДПІ щодо фіктивності ПП “Компанія Лора” та ТОВ “Рівне-Метал”, що впливає на правомірність формування ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів” податкового кредиту по спірних операціях не беруться судом до уваги так як не стосуються предмету доказування по даній справі.

В частині тверджень представника відповідача щодо визнання позивачем порушень викладених в акті перевірки (не було подано письмові заперечення на акт перевірки) то слід зазначити наступне.

З копії долученого до матеріалів справи акту перевірки № 563/23-01205017 від 14.05.2010 р. вбачається, що тимчасово виконуючий обовязки директора ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів” Ярошик В.Я. підписав його із заперечення, що відповідає положенням пп. 4.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205.

Незгода платника податків із результатами перевірки може бути виражена шляхом подачі письмових заперечень на акт перевірки або оскарження в адміністративному чи судовому порядку прийнятих за результатами проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень чи рішень про застосування штрафних санкцій. Кожна з вказаних дій є одним із способів захисту порушених зі сторони податкового органу прав та свобод платника податків, реалізація яких не є взаємоповязаною.

При цьому слід враховувати, що право платника податків щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, як актів індивідуальної дії гарантується ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ і не може бути обмежене.

Таким чином, шляхом подання адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000412340/0 від 27.05.2010 р. ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів” було викладно незгоду платника податків з висновками Здолбунівської ОДПІ викладеними в акті перевірки та реалізовано гарантоване право на захист.

За таких обставин твердження представника Здолбунівської ОДПІ щодо визнання ВАТ “Здолбунівський завод будівельних матеріалів” вчиненого порушення є надуманим.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення №0000412340/0 від 27 травня 2010 року.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Здолбунівської ОДПІ №0000412340/0 від 27 травня 2010 року.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Здолбунівської об"єднаної державної податкової інспекції №0000412340/0 від 27 травня 2010 року

Присудити на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя <Підпис >Жуковська Л.А.