Постанова № 10244876, 18.06.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-777/10/1770

18 червня 2010 року 09год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Олевського Т.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

прокурор: Рожук Ю.В.,

позивача: представник Доронін П.М., Шуляк І.В.,

відповідача: представник Оніщук В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіотон АВ" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

за участю Прокуратури м. Рівнетретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Радіотон АВ» звернулося до суду з позовом про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000312342/0 та № 0000322342/0 від 15.02.2010 року.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та пояснили суду, що висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, суперечать фактичним обставинам справи та чинному законодавству про оподаткування.

Зокрема, відповідач зробив висновок, що ТОВ «Радіотон АВ» в порушення пп.5.2.1 п.5.2., пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат віднесло вартість витрат по придбанню товарів та послуг від ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТОВ «Вадерстад» та ТОВ «Стиліус» на загальну суму 23292562 грн.

Однак, як пояснили представники позивача, відповідно до укладеного договору, ПП «Лайкост» надавало підприємству послуги з розміщення зовнішньої реклами на міському автомобільному транспорті (тролейбусі), вартість яких була віднесена до складу валових витрат. Підставою для віднесення цих витрат до валових стали договір, рахунок, платіжне доручення, акт виконаних робіт, податкова накладна, наявність яких не тільки не спростовується, а прямо підтверджується актом перевірки (стор.8-9 акту). Тобто висновок перевіряючих, що позивачем порушено пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток, яким забороняється відносити на валові витрати: витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами є помилковим. Адже для перевірки були надані всі документи, які підтверджують факт здійснення цієї господарської операції.

Крім того, перевіряючими в Акті зроблено висновок, що договір з ПП «Лайкост» було укладено з метою штучного збільшення валових витрат і податкового кредиту, що на думку перевіряючих призвело до порушення ТОВ «Радіотон АВ» ст.228 ЦК України і, як наслідок, договір перевіряючі визнали нікчемним.

Однак, на думку представників позивача, перевіряючі ж при кваліфікації цього договору як нікчемним не тільки не доказали вину позивача, а навпаки підтвердили наявність всіх документів, які підтверджують, що ця послуга (розміщення реклами) насправді ПП «Лайкост» надавалась і мала на меті донести до споживачів інформацію щодо підприємства та товарів, які продає позивач, а тому представники позивача вважають висновок перевіряючих щодо нікчемності цього правочину безпідставним, а виключення них витрат з валових незаконним. Такий самий безпідставний висновок перевіряючі зробили відносно взаємовідносин ТОВ «Радіотон АВ» з ПП «Агроімпекс-ресурс», незважаючи на те, що в Акті перевірки було зазначено, що для перевірки були надані всі документи, які підтверджують, що послуги фактично отримувались і метою їх, як і у випадку з ПП «Лайкост» було донесення до споживачів обізнаності про позивача та товарів, що реалізує ТОВ «Радіотон АВ».

Крім того, при перевірці зроблений висновок про формування позивачем валових витрат по безтоварних операціях з ТОВ «Вадерстад» та ТОВ «Стиліус». Перевіряючі обґрунтовують безтоварність по цих операціях відсутністю товарно-транспортних накладних, автоматизованим співставленням податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а також ненаданням для перевірки сертифікатів на побутову техніку.

З таким твердженням перевіряючих не погоджується позивач і вважає їх здійсненими без законних підстав, оскільки відповідно до п.23 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, автоматизоване співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не є доказом і не може бути використане для підтвердження безтоварності операцій. Крім того, сертифікати на товари не належать до документів податкового обліку, а тому також не є доказом і не можуть прийматися до уваги при перевірці правильності обчислення податків. А товарно-транспортні накладні також не є документами податкового обліку і не можуть бути доказом того, що товар не отримувався, адже фактом отримання позивачем товару є накладні на товар, а також проведені розрахунки за отриманий товар, наявність яких Актом не заперечується. Крім того, при перевірці відповідачем не були враховані наявні товарно-транспортні накладні по відповідним контрагентам. До того ж правила перевезення вантажів автомобільним транспортом не належать до нормативних актів, які регулюють податковий облік.

Представники позивача в судовому засіданні наголосили, що отримання товару від ТОВ «Вадерстад» та ТОВ «Стиліус» беззаперечно підтверджується також і його документальним продажем, адже отримання і продаж відображено в деклараціях по прибутку і ПДВ. З висновку акта випливає, що підприємством згідно декларацій було продано неотриманий товар. Однак, продаж та придбання товару підтверджується також і таким доказом, як додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства. Крім цього в бухгалтерському обліку ці товари були оприбутковані (на підставі прибуткових накладних), що також не заперечується в Акті, а навпаки ним підтверджується. Відповідно до пп.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення платників зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181 контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків, у разі якщо дані документальних перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях. Тобто, якщо перевіряючі вважають, що товар фактично не був отриманий, вони зобовязані були відповідно до наведеної норми закону зменшити валовий дохід на вартість проданих, але не отриманих товарів в кінцевому результаті заниження податкового зобовязання не було б, і не було б підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

До того ж, всі зазначені контрагенти на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Радіотон АВ» мали статус юридичних осіб та платників ПДВ, що підтверджується документально, в тому числі базою даних Державної податкової адміністрації України.

Тому, позивач вважає податкове повідомлення-рішення № 0000312342/0 від 15.02.2010 року протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000322342/0 від 15.02.2010 року, то представники позивача зазначили, що в акті перевірки відповідач визначив правильність відображення суми податкового зобовязання по ПДВ в розмірі 8159526 грн. в податкових деклараціях по податку на додану вартість за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р., та ДПІ у м. Рівне зробила висновок, що заниження податкових зобовязань по ПДВ з продажу товарів не встановлено.

В той же час в пп. 3.2.2 Акту зазначено, що при перевірці було встановлено завищення податкового кредиту по ПДВ на суму 4658513 грн., що призвело до порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В Акті відсутні докази, які б підтверджували, що придбаний товар було придбано не з метою використання у межах господарської діяльності, так як і не наведено доказів порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст 7 Закону «Про податок на додану вартість». Це стосується і пп. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ. Те, що придбаний товар було продано або він знаходився в залишках товару не спростовується актом.

Відповідач вважає, що зазначені норми права порушені у звязку із тим, що ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс» , ТОВ « Вадерстад» та ТОВ «Стиліус» на момент укладання нікчемних договорів не мали цивільної правоздатності формування будь-яких фінансово-господарських документів, а тому складені ними податкові накладні не створюють правових наслідків (не можуть вважатись первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій).

Однак, представники позивача пояснили в судовому засіданні, що по ТОВ «Стиліус» та ТОВ «Вадерстад» нікчемність договорів з ними актом не встановлено. Крім того, цивільна правоздатність зазначених 4-х субєктів господарювання підтверджується знаходженням їх на момент здійснення господарських операцій з ними в ЄДРПОУ та реєстрі платників ПДВ, а Закон про ПДВ не повязує придбання товарів з метою, чи не з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податків з цивільною правоздатністю субєктів господарювання.

Тому, представники позивача вважають і податкове повідомлення-рішення № 0000322342/0 від 15.02.2010 року прийнятим з порушенням норм законодавства

Державна податкова інспекція у місті Рівне проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив суду, що за наслідками перевірки ДПІ у м. Рівне прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000312342/0 від 15.02.2010 року, яким визначено позивачу податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 11646280 грн., - податкове повідомлення-рішення № 0000322342/0 від 15.02.2010 року, яким визначено позивачу податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 6987769,50 грн.

Як зазначив представник відповідача в судовому засіданні, в ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Радіотон АВ» уклало з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТОВ «Стиліус», ТОВ «Вадерстад» нікчемні правочини, здійснило безтоварні господарські операції. Крім того, на момент укладення нікчемних договорів контрагенти позивача не мали цивільної правоздатності формування будь-яких фінансово-господарських документів, тобто договори та інші документи складені з порушенням цивільної правосубєктності, всі документи видані на виконання таких договорів в т.ч. податкові накладні не створюють правових наслідків (не можуть вважатись первинними документами, які фіксують та підтверджують здійснення господарських операцій), що в свою чергу говорить про їх нікчемність.

Як наслідок, в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за № 283/97-ВР від 22.05.1997 року ТОВ «Радіотон АВ» до валових витрат віднесена вартість витрат, по придбанню товарів та послуг на загальну суму 23 292 562 грн. 00 коп., отриманих від ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТОВ «Вадерстад», ТОВ «Стиліус», а в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із наступними змінами та доповненнями) ТОВ «Радіотон АВ» завищено податковий кредит всього у сумі 4 658 513 грн. 00 коп.

Тому, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову Товариству з обмеженою відповідальністю «Радіотон АВ».

Прокурор заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим та безпідставним, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне прийнятими відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що в період з 12.01.2010 року по 25.01.2010 року Державною податкової інспекцією у м. Рівне була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Радіотон АВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Результати перевірки оформлені актом № 9923-100/31711057 від 04.02.2010 року (т.1 а.с.8-66).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 0000312342/0 від 15.02.2010 року, яким визначено позивачу податкове зобовязання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» в сумі 11646280 грн., в тому числі: 5823140 грн. за основним платежем, 5823140 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 0000322342/0 від 15.02.2010 року, яким визначено позивачу податкове зобовязання за платежем «податок на додану вартість» в сумі 6987769,50 грн., в тому числі 4658513 грн. за основним платежем, 2329256,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В акті перевірки ДПІ у м. Рівне зазначено такі порушення:

1.пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за № 283/97-ВР від 22.05.1997 року (із наступними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5823140 грн.

2.пп. 7.4.1, пп..7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 4658513 грн.

ДПІ у м. Рівне зроблено висновки про завищення валових витрат за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року по придбанню послуг (реклами) та товарів на суму 23 292 562 грн., отриманих від ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТОВ «Вадерстад», ТОВ «Стиліус», угоди з якими, на думку відповідача, є нікчемними. У звязку з цим, відбулося і завищення податкового кредиту на суму 4658513 грн.

Зокрема, в акті зазначено, що позивач мав господарські відносини з Приватним підприємством «Лайкост». Згідно бази даних ДПІ у м. Рівне ПП «Лайкост» за юридичною адресою м. Рівне, вул. Є. Коновальця, буд. 17, кв. 79 не знаходиться. З 01.01.2009 року підприємство стало на облік платника податків в ДПІ у Приморському районі м. Одеси. Згідно бази даних результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Лайкост» має стан 10, за юридичною адресою Приморський район, м. Одеса, вул. Дворянська, буд. 23 не знаходиться. Згідно Декларацій з податку на прибуток за 2007-2008 роки ПП «Лайкост» Додаток К-1 не заповнювало. Рядки 4.10 «Витрати на поліпшення основних фондів» та рядок 07 «Сума амортизаційних відрахувань» декларацій з податку на прибуток підприємства прокреслені.

Таким чином, орган податкової служби робить висновок про відсутність у ПП «Лайкост» власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, відповідно правочини, вчинені між ТОВ «Радіотон АВ» та ПП «Лайкост» є нікчемними в силу ст. ст. 203, 215, 228 ЦК України.

Щодо взаємовідносин ТОВ «Радіотон АВ» з ПП «Агроімпекс-Ресурс», то ДПІ у м. Рівне прийшла до висновку, що всі операції із придбання та реалізації послуг мали не реальний товарний характер, послуги не надавались.

Перевіркою не встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а невиключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших субєктів підприємницької діяльності. З зсиланням на Акт позапланової виїзної перевірки ПП «Агроімпекс-Ресурс» за № 1723/23-400/35899158 від 18.12.2008 року, орган податкової служби зазначає, що трудові ресурси та виробничі потужності у ПП «Агроімпекс-Ресурс» які приймали б участь у наданні рекламних послуг ТОВ «Радіон АВ», відсутні. Крім того, 13.11.2008 року слідчим в ОВС СВ «ОЗ» СУ УМВС України в Рівненській області порушено кримінальну справу по факту фіктивного підприємництва, тобто створення ПП «Агроімпекс-Ресурс» з метою прикриття незаконної діяльності за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

Тому, ДПІ у м. Рівне вважає правочини з даним контрагентом позивача нікчемними.

Державна податкова інспекція у м. Рівне в ході проведення перевірки здійснюючи аналіз господарських взаємовідносин ТОВ «Радіотон АВ» з ТОВ «Вадерстад», встановила, що позивач сформував валові витрати та податковий кредит по безтоварних операціях з ТОВ «Вадерстад», оскільки перерахування коштів відбулося без фактичного отримання та переходу права власності на товари (роботи, послуги), відповідно правочини, аналогічно як і з вказаними вище контрагентами, є нікчемними.

Товарно-транспортні накладні (ТТН), які підтверджують транспортування товарів надані лише за липень-вересень 2009 року. В товарно-транспортних накладних зазначено: підприємство-перевізник: ТОВ «Інсерт» (код ЄДРПОУ 23654299); відправник: ТОВ «Вадерстад»; замовник: ТОВ «Радіотон АВ».

Однак, згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, взаємовідносин ТОВ «Інсерт» з ТОВ «Радіотон АВ» та ТОВ «Вадерстад» у перевіряємому періоді не встановлено.

Крім того, до перевірки не надано Сертифікати на дану побутову техніку отриману від ТОВ «Вадерстад» за весь період поставки (листопад 2008 року вересень 2009 року) та заявки на поставку товарів від ТОВ «Радіотон АВ».

Крім того, в ході проведення перевірки направлено запити за № 823/23-118 від 14.01.2010 року, за № 2547/23-118 від 21.01.2010 року до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо проведення перевірки підтвердження отриманих від ТОВ «Вадерстад» відомостей стосовно відносин з ТОВ «Радіотон АВ» та дотримання податкового законодавства. Згідно отриманої відповіді від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва за № 1580/7/23-1106 від 28.01.2010 року встановлено, що провести перевірку ТОВ «Вадерстад» неможливо, так як дане підприємство за юридичною адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 9, кв. 69 не знаходиться, стан платника «10» запит на встановлення місцезнаходження (місце проживання), директор та бухгалтер в одному лиці Фуць Андрій Михайлович.

Аналогічно, ДПІ у м. Рівне вважає нікчемними правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Стиліус», оскільки під час проведення перевірки товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товарів від ТОВ «Стиліус» не надані. Крім того, не надано сертифікати на дану побутову техніку, отриману від ТОВ «Стиліус» за весь період поставки (квітень 2007 року серпень 2008 року) та заявки на поставку товарів від Покупця.

Згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ТОВ «Стиліус» перебував на обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, стан платника «14» визнано банкрутом, проходить ліквідаційна процедура, дата початку ліквідації 07.09.2009 року. Згідно облікових даних АІС ДПА України на підприємстві рахується одна посадова особа, інформація про найманих працівників відсутня.

Отож, відповідач вважає, що внаслідок нікчемності укладених правочинів з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТОВ «Вадерстад», ТОВ «Стиліус», позивач неправомірно, в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сформував валові витрати за період з ІІ кварталу 2007 року по ІІ квартал 2009 року в сумі 23292562 грн. та занизив податок на прибуток підприємств в сумі 5823140 грн., в порушення пп. 7.4.1, пп..7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищив податковий кредит на суму 4658513 грн.

Однак, з такими висновками ДПІ у м. Рівне суд не погоджується. Доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо наявності підстав для визначення названих податкових зобовязань суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача. При цьому, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового є наявність у підприємства первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції. При цьому спеціальними податковими законами встановлюються ряд особливостей ведення податкового обліку платником податків.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 08.12.1994 року, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року узгоджуються з приписами Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в ІІІ кварталі 2008 року ТОВ «Радіотон АВ» було отримано від Приватного підприємства «Лайкост» послуги на загальну суму 12920 грн. (без ПДВ) на виконання Договору за № М-17/06/08 на проведення рекламної компанії на міському автотранспорті від 05.06.2008 року, предметом якого є виробництво і рекламне обслуговування зовнішньої реклами «Максі Дом» на міському пасажирському автотранспорті тролейбусі «Шкода-14ТР». Розрахунки проведені через поточні рахунки банку на суму 15568,60 грн. (в т.ч. ПДВ 2584 грн.). Вартість отриманих послуг була включена позивачем до складу валових витрат, а на підставі податкової накладної, отриманої від ПП «Лайкост», позивачем сформовано податковий кредит. Тобто, фактичне здійснення Приватною фірмою «Лайкост» та отримання позивачем вказаних послуг підтверджується первинним документами, а саме договором, рахунком, актом виконаних робіт, платіжним дорученням, випискою банку про здійснення перерахунку коштів та фотографіями про підтвердження розміщення зовнішньої реклами на тролейбусі (т. ІІ а.с. 67-75, т.VІ а.с.105-106,110).

Крім того, ТОВ «Радіотон АВ» на підставі Договору за № М-15/09/08 на проведення рекламної компанії на міському автотранспорті від 15.09.2008 року, акту виконаних робіт, отримало від ПП «Агроімпекс-Ресурс» вказані послуги на суму 3000 грн. (без ПДВ), які включені до складу валових витрат у ІV кварталі 2008 року. Позивач провів оплату відповідно до платіжного доручення на суму 3600 грн., а на підставі податкової накладної, виписаної ПП «Агроімпекс-Ресурс», позивачем включено суму ПДВ в розмірі 600 грн. в податковий кредит (т.ІІ а.с.77-85). Підтвердженням розміщення ПП «Агроімпекс-Ресурс» зовнішньої реклами на тролейбусі є також і фотографії (т.VІ а.с.107-108).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання Договору поставки за № 0111-01 від 01.11.2008 року, укладеного між ТзОВ «Радіотон АВ» та ТзОВ «Вадерстад», в період з листопада 2008 року по вересень 2009 року позивач отримав товари (побутова техніка) на суму 5182103 грн. 06 коп., витрати на придбання яких ТОВ «Радіотон АВ» на підставі накладних, платіжних доручень про оплату та товарно-трансопртних накладних віднесло до складу валових витрат в ІV кварталі 2008 року ІІ кварталі 2009 року в сумі 4 318419,21 грн., а на підставі податкових накладних - до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 863683,85 грн. Розрахунки за поставлену продукцію проведені через поточні рахунки банку. Станом на 30.09.2009 року заборгованість по взаєморозрахунках між ТзОВ «Радіотон АВ» та ТзОВ «Вадерстад» становить 947903,06 грн. (т.ІV а.с.163-240, т.V а.с.1-90, т.VІ 25-88).

Протягом періоду з квітня 2007 року по серпень 2008 року ТОВ «Радіотон АВ» відповідно до укладеного Договору за № 2703/1 від 27.03.2007 року з ТОВ «Стиліус» отримало від останнього товар (побутову техніку) на суму 22749867,84 грн. та віднесло до складу валових витрат витрати в сумі 18958223,18 грн., а до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 3791644,66 грн., що підтверджено дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: копіями Договору за № 2703/1 від 27.03.2007 року, накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень на перерахування коштів, виписок банку про рух коштів на рахунках (т.ІІ а.с.92-240, т.ІІІ а.с.1-245, т.ІV а.с.1-155., т.V 91-250, т.VІ а.с. 1-8).

Тому, господарські операції вчинені між ТОВ «Радіотон АВ» та ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТзОВ «Вадерстад», ТзОВ «Стиліус» підтверджуються належними чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, які стали підставою для формування показників сум податкового кредиту та валових витрат. Первинні документи (акти, податкові накладні, платіжні та інші документи) недійсними або не чинними судом не визнавались, та не є недійсними в силу закону.

Придбані в ТзОВ «Вадерстад», ТзОВ «Стиліус» товари (побутова техніка) в подальшому реалізовувалися ТОВ «Радіотон АВ», видом діяльності якого є роздрібна торгівля. Результат наданих ТзОВ «Вадерстад», ТзОВ «Стиліус» послуг по розміщенню реклами не має матеріального виразу та проявляється шляхом впливу на результати господарської діяльності замовника послуг.

За наслідками здійсненої фінансово-господарської діяльності відповідно до самостійно поданих ТОВ «Радіотон АВ» податкових декларацій з податку на прибуток підприємств протягом періоду з ІV кварталу 2006 року по ІІ квартал 2009 року позивачем було отримано прибуток, зокрема: за ІV квартал 2006 року 11157 грн., за 2007 рік 123436 грн., за 2008 рік 197499 грн., за з квартали 2009 року 70660 грн., що підтверджено поданими податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за вказаний період (т.1 а.с.196-237).

Тобто, зазначені господарські операції, що були включені в податковий облік позивачем, здійснені в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV,- якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент здійснення господарських операцій Приватне підприємство «Лайкост», Приватне підприємство «Агроімпекс-Ресурс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Вадерстад», Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиліус» знаходилися в Єдиному державному реєстрі (т.ІІ а.с.64-66, а.с.75-76, а.с.90-91, т.IV 156-157).

На момент видачі податкових накладних ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТзОВ «Вадерстад», ТзОВ «Стиліус» являлися зареєстрованими платниками податку на додану вартість (т.ІІ а.с.44,47, т.ІV а.с.160), тому на законних підставах видали податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А тому, висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.4.1, пп.7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», п.п. 5.2.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо доводів відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів, то відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемним правочином є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, обставини щодо вчинення юридичними особами правочину без відповідного дозволу (ліцензії), вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, судом не прийнято рішень про визнання недійсними вищенаведених правочинів позивача з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТзОВ «Вадерстад», ТзОВ «Стиліус» або первинних документів, що складені за участю названих сторін, у яких відображені сторонами вчинені правочини.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТзОВ «Вадерстад», ТзОВ «Стиліус» порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на прибуток та податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат на підставі правочинів, що відображені у первинних документах (договорах, актах, накладних, платіжних документах) складених позивачем з вказаними контрагентами лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

С точки зору цивільного права усі учасники цивільних правовідносин є добросовісними і їх вина визнається тільки при умові порушення будь ким з них цивільно-правових обовязків. При цьому з матеріалів справи не вбачається, що сторони причиняли збитки державі і в них був умисел на досягнення мети, що суперечить інтересам держави при укладанні правочинів. Вина є умовою цивільно-правової відповідальності, для субєктів підприємницької діяльності. Вона міститься у відношенні їх органів або посадових осіб до своєї протиправної поведінки. Умисел, як одна з форм вини, передбачає, що порушник розумів неправомірність своїх дій, передбачав їх несприятливі наслідки, бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків. Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не були обвинувальні вироки судів щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

На момент проведення перевірки та прийняття оспорених рішень, вирок по кримінальній справі, що набрав законної сили, відсутній, а податковий орган покликається лише на наявність кримінальної справи №1-608/09, що перебуває на розгляді в Рівненському міському суді, щодо ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в тому числі по факту фіктичного підприємництва Приватного підприємства "Агроімпекс-Ресурс" за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Тому, твердження ДПІ у м.Рівне про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТзОВ «Вадерстад», ТзОВ «Стиліус», є необґрунтованим та передчасним.

Висновки податкового органу про безтоварність операцій позивача з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпес-ресурс» та ТОВ «Вадерстад», які ґрунтуються на твердженні про неспроможність ними здійснити ті господарські операції, які відображені в обліку позивача, які, в свою чергу базуються на тому, що у вказаних субєктів господарювання відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, основні фонди та інші активи, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Вказані обставини не можуть бути доказом нездатності субєкта господарювання виконати взяті на себе зобовязання по наданню послуг, виконанню робіт чи продажу товару по причині відсутності адміністративно-господарських потужностей, трудового персоналу.

Це спростовується положеннями Господарського кодексу України, який встановлює, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Крім того, такі обставини не можуть бути підставою для висновків про порушення вимог податкового законодавства позивачем, оскільки існують поза його волею.

Крім того, ДПІ у м. Рівне стверджує про неможливість проведення перевірок ТОВ "Вадерстад" та ТОВ "Стиліус" по причині відсутності даних підприємств за юридичними адресами. Однак це спростовується листами керівників ТОВ "Вадерстад" та ТОВ "Стиліус", адресованими ДПІ у м. Рівне, про знаходження підприємств за адресами, вказаними у засновницьких документах, та про відсутність будь-яких запитів органів державної податкової служби щодо надання інформації та копій документів на виконання договорів з ТОВ "Радіотон". Крім того, ТОВ "Вадерстад" та ТОВ "Стиліус" підтвердили свої взаємовідносини з позивачем та факт здійснення господарських операцій з позивачем (т.ІІ а.с.86, т.ІV а.с.158).

Посилання відповідача в акті перевірки на обставини, що викладені в акті позапланової перевірки ПП «Агроімпекс-ресурс» (т.ІІ а.с.10-24) судом до уваги не беруться, оскільки ненадання в ході перевірки ПП «Агроімпекс-ресурс» його посадовими особами документів, які підтверджують його валові витрати та податковий кредит несе негативні наслідки лише для такого платника податків.

Висновки податкового органу щодо відсутності документів, які підтверджують передачу товару від продавця до покупця, а саме від ТОВ «Вадерстад» та ТОВ «Стиліус», не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, оскільки належним доказом передачі товару є якраз видаткова накладна, яка є належним первинним документом, що підтверджує передачу товару. А такі документи, як акти приймання продукції за кількістю та якістю по формі П-6 та П-7, що затверджена постановами Державного арбітражного СРСР від 15.06.1965 року та від 25.04.1966 року, є обовязковими лише в тому випадку, якщо особами в договорі визначено порядок приймання-передачі продукції за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю та за якістю №П-6 та П-7.

Крім того, зсилання відповідача на відсутність документів, що засвідчують транспортування товару від ТОВ «Вадерстад» та ТОВ «Стиліус» до позивача судом також до уваги не беруться, оскільки відсутність належним чином оформлених подорожних листів та/або шляхових листів на міжміські перевезення свідчить лише про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку. Оскільки податковим органом в ході перевірки не було встановлено, що саме позивач повинен був здійснювати розвантаження товару, або оплачувати вартість його поставки, тобто являвся вантажоодержувачем за умовами відповідних правочинів, як і не було встановлено, що ТОВ «Вадерстад» та ТОВ «Стиліус» передавали призначений для ТОВ «Радіотон АВ» товар будь-якій транспортній організації для перевезення, і, відповідно, являлося вантажовідправником, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Крім того, в судовому засіданні позивачем були надані товарно-транспортні накладні, що підтверджують поставку товару від ТОВ «Вадерстад» та ТОВ «Стиліус» за спірний період (т.ІІ а.с.111, 115, 117, 124, 127, 134, 140, 143, 151, 162, 165, 167, 175, 181, 185, 191, 213, 217, 220, 223, 226, 229, т.ІІІ а.с.5, 7, 10, 13, 17, 37, 41, 45, 49, 52, 74, 76, 79, 82, 85, 88, 109, 112, 117, 120, 123, 127, 131, 150, 154, 157, 161, 190, 193, 197, 213, 218, 221, 225, 228, т.ІV а.с.5, 9, 13, 27, 29, 33, 37, 58, 62, 78, 82, 85, 88, 92, 111, 115, 118, 122, 169, 172, 174, 184, 177, 196, 200, 202, 205, 224, 226, 227, 230, 232, 235, 238, т.V а.с. 3, 5, 7, 20, 22, 24, 38, 41, 45, 65, 67, 70, 78, 81, 82). Посилання ДПІ у м. Рівне на ненадання ТОВ «Радіотон АВ» товарно-транспортних накладних, що підтверджували б факт транспортування товарів від продавця до покупця, спростовується самим запитом ДПІ у м. Рівне (т.VІ а.с.148), де орган податкової служби просить надати копії документів на підставі ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». ТОВ «Радіотон АВ» відмовило у наданні копій документів з підстав відсутності у органу державної податкової служби відповідно до вказаної статті закону прав на витребування копій документів на підставі запиту.

Доводи ДПІ у м.Рівне про непідтвердження вказаних господарських операцій ТОВ «Радіотон АВ» з ТОВ «Вадерстад» та ТОВ «Стиліус», сертифікатами на товар (побутова техніка), на увагу суду не заслуговують, оскільки сертифікат на товар не є документом, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення бухгалтерського чи податкового обліку та який підтверджує факт передачі товару від продавця покупцю.

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, містить припущення та не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків; щодо безтоварності господарських операцій; щодо невиконання позивачем та контрагентами взятих на себе зобовязань, що відображені у вище перелічених накладних, актах виконаних робіт, платіжних дорученнях, податкових накладних.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що твердження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених ТОВ «Радіотон АВ» з ПП «Лайкост», ПП «Агроімпекс-Ресурс», ТзОВ «Вадерстад», ТзОВ «Стиліус», та відповідно формування позивачем в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валових витрат за період з ІІ кварталу 2007 року по ІІ квартал 2009 року в сумі 23292562 грн., заниження податку на прибуток підприємств в сумі 5823140 грн., в порушення пп. 7.4.1, пп..7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищення податкового кредиту на суму 4658513 грн. - не підтверджується належними та допустимими доказами.

А тому, податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000312342/0 та № 0000322342/0 від 15.02.2010 року підлягають визнанню протиправними і скасуванню.

Судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету згідно статті 94 КАС України.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Рівне № 0000312342/0 та № 0000322342/0 від 15.02.2010 року та скасувати їх.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Радіотон АВ" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 23 червня 2010 року

Суддя <Підпис >Шарапа В.М.