Постанова № 10244720, 22.06.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2010 рокум.ПолтаваСправа № 2а-380/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря Дрижирук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, Управління державного казначейства в м. Кременчуціпро стягнення суми надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб, штрафу, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, Управління державного казначейства в м. Кременчуці, Управління державного казначейства в м. Кременчуціпро стягнення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб в сумі 1286,23 грн, штрафу за неповернення податку в сумі 1286,23 грн, стягнення моральної шкоди в сумі 300,00 грн та зобов'язання перерахувати вказані суми грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на встановлене підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»право позивача на нарахування податкового кредиту за іпотечним житловим кредитом за наслідками 2008 року, яке підтверджується квитанціями про сплату процентів за користування кредитом, а відтак на право повернення з бюджету надміру сплаченого податку за 2008 рік в сумі 1286,23 грн та обовязок податкового органу сплатити штраф у розмірі неповернутої суми податку і відшкодувати моральну шкоду за завдання позивачу душевних страждань в сумі 300,00 грн, а також на зобовязання органу державного казначейства перерахувати вищевказані суми грошових коштів на користь позивача.

Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція проти позову заперечувала, вважаючи, що правом на податковий кредит за іпотечним житловим кредитом може скористатися платник податку, у якого житло, придбане /побудоване/ за рахунок іпотечного кредиту згідно з його паспортними даними є його основним місцем проживання (місцем реєстрації). До такого висновку контролюючий орган дійшов, виходячи зі змісту норми пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та листа Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 12.07.2007 № 06-10/10-138. Відповідно ж до інформації, наданої адресно-довідковим сектором МУ ГУ МВС України в Полтавській області ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, тоді як предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Крім того, у квитанціях про здійснення ОСОБА_1 у 2008 році платежів на користь АКІБ «УкрСиббанк»зазначено «погашення кредиторської заборгованості», з чого не можна дійти однозначного висновку про сплату ОСОБА_1 саме відсотків за користування кредитом. Наведене стало підставою для відмови ОСОБА_1 у поверненні з бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 1286,23 грн /лист Кременчуцької ОДПІ від 16.04.2009 № 1632/л/.

Управління Державного казначейства у м. Кременчуці явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялося належним чином, про що маються докази в матеріалах справи, та будь-яких пояснень по справі суду не надало.

В судове засідання позивач не зявився, надавши суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, а недобросовісна правова поведінка відповідачів, які є субєктами владних повноважень, не може бути перешкодою для відправлення правосуддя згідно з частиною 4 статті 128 КАС України.

Повно, всебічно та обєктивно дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 15.06.2007 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будремресурс" укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, вартістю 179025,00 грн.

Того ж дня між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" укладені договір про надання споживчого кредиту № 11170924000 на суму 20 тис. дол. /101000, 00 грн/ на строк 252 місяці /до 14 червня 2028 року/ та договір іпотеки б/н, відповідно до якого ОСОБА_1 в забезпечення виконання усіх своїх грошових зобовязань перед АКІБ "УкрСиббанк" за договором про надання споживчого кредиту № 11170924000 та кредитним договором № 11170925000 (про відкриття кредитної лінії на суму 703,15 грн) передає банку в іпотеку нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, ринкова вартість якої згідно звіту незалежного оцінювача складає 182305,00 грн.

Згідно з пунктом 1.2 договору іпотеки іпотекодавець зобовязується використати кредит за договором про надання споживчого кредиту № 11170924000 за цільовим призначенням та згідно зі встановленим строком користування, своєчасно сплачувати плату за користування кредитом в розмірі 12,5 відсотків річних та комісії та своєчасно повернути кредит іпотекодержателю.

На виконання умов договору ОСОБА_1 впродовж 2008 року сплачено проценти за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту від 15.06.2007 № 11170924000 на загальну суму 8574,80 грн. Сплата цієї суми підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій від 04.01.2008 № 37 на суму 713,62 грн, від 06.02.2008 № 13 на суму 713,62 грн, від 05.03.2008 № 25 на суму 667,56 грн, від 08.04.2008 № 31 на суму 713,62 грн, від 12.05.2008 № 46 на суму 690,59 грн, від 09.06.2008 № 41 на суму 685,49 грн, від 08.07.2008 № 15 на суму 661,88 грн, від 06.08.2008 № 13 на суму 684,58 грн, від 04.09.2008 № 13 на суму 685,45 грн, від 02.10.2008 № 11 на суму 649,30 грн, від 07.11.2008 № 15 на суму 768,64 грн, від 04.12.2008 № 10 на суму 940,45 грн.

Довід податкової інспекції про те, що вказані квитанції не дають підстави вважати, що ОСОБА_1 сплачувалися саме проценти за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту від 15.06.2007 № 11170924000, спростовується довідкою АКІБ "УкрСиббанк" від 12.01.2010, виданою ОСОБА_1 в підтвердження сплати ним згідно вказаних квитанцій процентів за договором про надання споживчого кредиту від 15.06.2007 № 11170924000 на загальну суму 8574,80 грн.

Правила оподаткування податком на доходи фізичних осіб регламентовані Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

За загальними правилами оподаткування:

- платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України /пункт 2.1 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»/;

- об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України; іноземні доходи /пункти 3.1.1- 3.1.4 статті 3 зазначеного Закону/;

- платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року /підпункт 5.1.1 пункту 5.1 статті 5 цього Закону/.

За визначенням пункту 1.16 статті 1 цього ж Закону податковий кредит сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»платник податку має право включити до складу податкового кредиту звітного року частину суми процентів за іпотечним кредитом, сплачених платником податку, яка розраховується за правилами, визначеними згідно із статтею 10 цього Закону.

В розумінні вказаного Закону іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу /пункт 1.5 статті 1 Закону/.

Як встановлюють підпункт 5.1.2 пункту 5.1 та підпункт 5.4.3 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації; якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

З метою отримання права на податковий кредит ОСОБА_1 16 березня 2009 року подано до Кременчуцької ОДПІ декларацію про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2008 року з додатками, а саме: з переліком сум витрат, що включаються до складу податкового кредиту згідно із статтею 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та розрахунком суми податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику податку або сплаті до бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту.

Згідно з поданими даними сума нарахованого за 2008 рік доходу за основним місцем роботи /ДП "ТОВ Фірма "Юрбізнесконсалтинг" / ОСОБА_1 складає 62 963,74 грн; сума утриманого при цьому податку - 9 114,01 грн; нараховано податкового кредиту за іпотечним кредитом в сумі 8574,80 грн; сума надміру сплаченого податку у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту за іпотечним кредитом складає 1286,23 грн.

Судом зясовано, що розрахунок суми процентів, яка включається до податкового кредиту, здійснено позивачем відповідно до норм пункту 10.2 статті 10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до застосування яких при розрахунку податкового кредиту відсилає норма підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону.

Так, пунктом 10.2 статті 10 /спеціальною нормою/ вказаного Закону передбачено, що частина суми процентів, яка включається до складу податкового кредиту платника податку - позичальника іпотечного житлового кредиту, дорівнює добутку суми процентів, фактично сплачених платником податку протягом звітного податкового року у рахунок його погашення, на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = МП / ФП, де К - коефіцієнт; МП - мінімальна загальна площа житла, яка дорівнює 100 квадратних метрів; ФП - фактична загальна площа житла, яке будується (придбається) платником податку за рахунок іпотечного кредиту.

Якщо цей коефіцієнт є більшим одиниці, то до складу податкового кредиту включається сума фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 15.06.2007, загальна площа придбаного позивачем житла дорівнює 65,1 кв.м., а отже К = 1,54 (100/65,1), тобто більше одиниці, що дає право позивачу включити до складу податкового кредиту суму фактично сплачених процентів за іпотечним кредитом без застосування такого коефіцієнта.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Судом досліджені надані позивачем в підтвердження сплати процентів за користування кредитом квитанції від 04.01.2008 № 37 на суму 713,62 грн, від 06.02.2008 № 13 на суму 713,62 грн, від 05.03.2008 № 25 на суму 667,56 грн, від 08.04.2008 № 31 на суму 713,62 грн, від 12.05.2008 № 46 на суму 690,59 грн, від 09.06.2008 № 41 на суму 685,49 грн, від 08.07.2008 № 15 на суму 661,88 грн, від 06.08.2008 № 13 на суму 684,58 грн, від 04.09.2008 № 13 на суму 685,45 грн, від 02.10.2008 № 11 на суму 649,30 грн, від 07.11.2008 № 15 на суму 768,64 грн, від 04.12.2008 № 10 на суму 940,45 грн.

На підставі них та довідки АКІБ "УкрСиббанк" від 12.01.2010 судом встановлено, що позивач в 2008 році в погашення процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту від 15.06.2007 № 11170924000 сплатив 8574,80 грн.

Отже, позивач має право на нарахування податкового кредиту за 2008 рік в сумі 8574,80 грн.

Зазначена сума не перевищує суму загального оподатковуваного доходу позивача, одержаного ним протягом звітного 2008 року як заробітна плата, що означає, що встановлене підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»обмеження права на нарахування податкового кредиту на позивача не поширюється.

Довід податкової інспекції про те, що за змістом абзацу 3 пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»право на податковий кредит за іпотечним житловим кредитом виникає у платника податку у разі, якщо житло, придбане /побудоване/ за рахунок іпотечного кредиту згідно з паспортними даними платника податку є його основним місцем проживання (місцем реєстрації), судом відхиляється, оскільки такого в цій нормі не передбачено та й право визначення основного місця проживання належить фізичній особі - платнику податку, а не податковому органу чи іншому органу державної влади.

Так, платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, фактично сплачених протягом звітного податкового року. Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання /пункт 10.1 статті 10 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"/.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»не дає визначення «основному місцю проживання фізичної особи», тим більше не повязує його з місцем реєстрації фізичної особи згідно паспортних даних.

Згідно з визначенням, наданим Цивільним Кодексом України у статті 29, місце проживання фізичної особи - житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, що знаходиться за певною адресою, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою /частина 1/; фізична особа може мати кілька місць проживання /частина 6/.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що реєстрація певного місця проживання фізичної особи не означає, що це місце є основним місцем проживання такої фізичної особи.

До того ж довідка адресно-довідкового сектору МУ ГУ МВС України в Полтавській області, на яку посилалася Кременчуцька ОДПІ в підтвердження відсутності у позивача підстав для нарахування податкового кредиту, свідчить про реєстрацію ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, станом на 15.04.2009, тоді як податковий кредит нараховано позивачем за наслідками 2008 року.

Суд наголошує на тому, що саме цей доказ /довідка станом на 15.04.2009/ став підставою для відмови позивачу в підтвердженні податкового кредиту за 2008 рік і тому суд зобовязаний був дати належну оцінку і цьому доказу.

Правильність здійсненого позивачем розрахунку суми податку, що підлягає поверненню з бюджету у звязку з нарахуванням податкового кредиту, підтверджується матеріалами справи та полягає у наступному:

- загальний річний оподаткований дохід за 2008 рік становить 60 759,97 грн /62 963,74 грн - 2 203,77 грн/; де 62 963,74 грн - сума заробітної плати, нарахованої позивачу у 2008 році, - 2 203,77 грн - відрахування до пенсійного фонду та фондів державного соціального страхування у 2008 році, що підтверджується довідкою з місця роботи ОСОБА_1 від 10.03.2009;

- податковий кредит складає 8574,80 грн;

- чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року, становить 52185,17 грн /60 759,97 грн - 8574,80 грн /;

- сума податку, що підлягає сплаті за 2008 рік з урахуванням нарахованого податкового кредиту, дорівнює 7827,78 грн /52185,17 грн х 15%/;

- фактично сплачено податку за 2008 рік в сумі 9 114,01 грн, що підтверджується довідкою з місця роботи ОСОБА_1 від 10.03.2009;

- сума надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб за 2008 рік складає 1286,23 грн /7827,78 грн - 9 114,01 грн /.

Отже, поверненню ОСОБА_1 підлягав надміру сплачений податок в сумі 1 286,23 грн.

Відповідно до пункту 18.8 статті 18 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, визначену у декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

У встановлений законом строк зазначена сума податку позивачу не повернута, що не заперечувалось Кременчуцькою ОДПІ.

Згідно з підпунктом 20.4.1 пункту 20.4 статті 20 зазначеного Закону особою, яка несе відповідальність за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, є: а) податковий орган, який порушує строки подання розрахунку такої суми або занижує його розмір; б) орган Державного казначейства України, що порушує строки такого повернення або занижує його розмір.

Відповідно до підпункту 20.4.2 пункту 20.4 цієї статті за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачується такий штраф: якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, - у розмірі 100 відсотків від такої суми.

Враховуючи факт неотримання позивачем надміру сплаченого податку в сумі 1 286,23 грн і на дату судового розгляду справи, тобто із затримкою більше ніж 91 календарний день від дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, стягненню на користь позивача, крім самої суми податку, підлягає і штраф в розмірі неповернутої суми податку.

Підпунктом 20.4.3 пункту 20.4 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, та штрафів відповідно до підпункту 20.4.2 цього пункту здійснюється органом державного казначейства з рахунку, на який зараховується цей податок до його розподілу між рівнями відповідних місцевих бюджетів. У разі коли штрафні (фінансові) санкції застосовуються внаслідок наявності причин, визначених підпунктом "а" підпункту 20.4.1 цього пункту, така сума стягується у безспірному порядку з бюджетного рахунку, призначеного для утримання відповідного податкового органу.

За таких обставин позовна вимога про стягнення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб та штрафу на загальну суму 2 572,46 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовна вимога про зобов'язання управління Державного казначейства у м. Кременчуці перерахувати грошові кошти на вказаний позивачем рахунок задоволенню не підлягає, оскільки правових підстав вважати, що УДК у м. Кременчуці після набрання судовим рішенням законної сили буде відмовлятися перераховувати належну позивачу суму грошових коштів, суд не має. Крім того, судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та спрямованим на відновлення порушених прав позивача і не може регулювати відносини в майбутньому.

Не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 300,00 грн, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав /частина 1/; моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи /частина 2/; моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб /частина 3/.

Позивачем не надано суду доказів того, що Кременчуцька ОДПІ своїми діями спричинила йому душевні або моральні страждання, що в свою чергу призвело до погіршення його нервового стану, та що зазначені страждання оцінюються в 300,00 грн.

Відсутність таких доказів виключає висновок суду про задоволення позову про відшкодування моральної шкоди в сумі 300,00 грн.

Отже позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Підпунктом 20.4.4 пункту 20.4 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що у разі коли особи, що зобов'язані цим пунктом нести відповідальність за неповне або несвоєчасне надання платнику податку бюджетного відшкодування, не здійснюють або відмовляються здійснювати зазначене відшкодування (його частини) всупереч нормам цього Закону, то платник податку має право оскаржити їх дії (бездіяльність) у суді (господарському суді) без попередньої сплати державного мита у зв'язку з поданням позовної заяви (скарги).

Разом з тим, вказана норма не звільняє платника податку, яким в даному випадку є позивач, від обов'язку по сплаті державного мита у разі відмови в задоволенні позову або його часткового задоволення.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно частини 2 статті 87 цього Кодексу розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” цього ж Кодексу встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору: судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита; розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", крім випадків, встановлених підпунктом 3 цього пункту; розмір судового збору щодо майнових вимог про стягнення грошових коштів становить один відсоток від розміру таких вимог, але не більше 1700,00 грн.

Згідно пункту 33 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом ГДПІ від 22.04.1993, № 15 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.04.1993 за № 15, з позовних заяв, що носять одночасно майновий і немайновий характер, державне мито сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, і за ставками, встановленими для позовних заяв немайнового характеру.

Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні двох позовних вимог,одна з яких носить немайновий характер /зобов'язання вчинити дії/, а інша - майновий /стягнення 300,00 грн/, то стягненню з позивача підлягає судовий збір в сукупному розмірі судового збору за кожну з названих позовних вимог, тобто в сумі 6,40 грн /3,40 за немайнову позовну вимогу та 3,00 грн за майнову позовну вимогу/.

Отже, враховуючи несплату позивачем судового збору під час звернення до суду та часткове задоволення позову, суд доходить висновку, що позивач має сплатити судовий збір у розмірі 6,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області, Управління державного казначейства в м. Кременчуці про стягнення суми надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб, штрафу, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Стягнути з місцевого бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р №НОМЕР_2 в Акціонерному комерційному "Промислово-фінансовому банку", МФО 331768) надміру сплачений податок з доходів фізичних осіб в сумі 1286 (одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн 23 коп, штраф за неповернення цієї суми - 1286 (одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн 23 коп, а всього - 2572 (дві тисячі п'ятсот сімдесят дві) грн 46 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 6,40 грн (р/р 31416537700002, банк одержувача ГУДК у Полтавській області, код ЄДРПОУ 34698804, МФО 831019).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 29 червня 2010 року.

СуддяН.І. Слободянюк