Рішення № 102445839, 06.01.2022, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 140/6644/21

РІШЕННЯ

іменем України

06 січня 2022 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Матущака В.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1671 , Військової частини А3215 про визнання бездіяльності, дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини А1671, Військової частини А3215, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А1671 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 09.09.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008;

- стягнути з військової частини А1671 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 09.09.2017 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 у розмірі 60327,67 грн.;

- зобов`язати військову частину А1671 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А3215 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 11.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008;

- стягнути з військової частини А3215 на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 11.09.2017 по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 у розмірі 23167,66 грн.

- зобов`язати військову частину А3215 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати;

- визнати протиправними дії військової частини А1671 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, та 2017 без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.

- зобов`язати військову частину А1671 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, та 2017 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

- визнати протиправними дії військової частини А3215 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2020 не в повному розмірі;

- зобов`язати військову частину А3215 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2020 в розмірі грошового забезпечення;

- визнати протиправними дії військової частини А3215, які полягають у незастосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 при обчисленні починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 №2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018;

- зобов`язати військову частину А3215, починаючи з 01.03.2018 по 31.12.2018 включно вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, виходячи з 50% в розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 07.12.2017 №2246-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

- визнати протиправними дії військової частини А3215, які полягають у не застосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 при обчисленні починаючи з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50% в розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019;

- зобов`язати військову частину А3215 починаючи з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно, вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 23.11.2018 №2629-VІІІ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019 та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

- визнати протиправними дії військової частини А3215, які полягають у не застосуванні пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 при обчисленні починаючи з 01.01.2020 по 28.02.2020 включно, розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50% розміру мінімальної заробітної плати встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020;

- зобов`язати військову частину А3215 починаючи з 01.01.2020 по 28.02.2020 включно, вчинити дії щодо перерахунку виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 виходячи з 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати військову частину А3215 сплатити недоплачені протягом 2018, 2019 та 2020 суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року, а саме Законом України від 07.12.2017№2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" на 01.01.2018, Законом України від 23.11.2018 № 2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" на 01.01.2019 та Законом України від 14.11.2019 № 294-ІХ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , з 02.03.2015 по 09.09.2017 проходив військову службу у військовій частині А1671, з 11.09.2017 по 28.02.2020 - у військовій частині А3215.

Станом на день прийняття наказів про виключення його зі списків особового складу військових частин і по теперішній час, відповідачі не провели з позивачем усіх необхідних розрахунків, що стало підставою для звернення до суду. На звернення позивача до відповідачів щодо проведення виплат, позивач отримав відмову. Позивач вважає таку бездіяльність Військових частин А1671 та А3215 протиправною, просить позов задовольнити.

Від Військової частини А1671 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник вказав, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%. Вважає, що Військова частина А1671 при невиплаті індексації грошового забезпечення діяла на підставі законодавства, оскільки протягом січня 2016 - лютого 2018 бюджетні асигнування виділялися виключно на забезпечення основних соціальних гарантій, до яких індексація не входить. Порядок №1078 не передбачає механізму нарахування індексації в поточному році за попередні періоди, додатковий фінансовий ресурс в бюджеті не передбачений. Щодо виплати матеріальної допомоги за 2017, зазначає, що зазначену виплату позивач мав отримати на новому місці проходження служби - Військова частина А3215. Просить у задоволенні позову відмовити.

Від Військової частини А3215 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позивач помилково вважає, що для нарахування індексації за період з січня 2016 по лютий 2018 базовим місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення є січень 2008. Згідно чинного законодавства, "базовим місяцем", за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення в зазначений період є грудень 2015, тобто, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення починається з січня 2016. Крім зазначеного, позивач розпочав свою військову службу в військовій частині А3215 тільки 11.09.2017. Позивач помилково вважає, що має право на компенсацію втрат доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день її фактичної виплати, а також те, що Військова частина А3215 не нарахувала і не виплатила позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2020 роки в повному розмірі, оскільки розмір грошової допомоги може складати навіть незначну суму і це не буде протирічити зазначеним нормативним актам. Щодо вимоги сплатити позивачу недоплачені протягом 2018, 2019 та 2020 років суми грошового забезпечення з урахуванням проведеного перерахунку відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та Примітки до Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законами на 1 січня календарного року вказав, що мінімальна заробітна плата для розрахунків окладів грошового забезпечення не застосовується. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Відповідно до ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 06.07.2021 відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 08.09.2021 Волинський окружний адміністративний суд передав адміністративну справу до Хмельницького окружного адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою від 06.10.2021 суд прийняв до провадження адміністративну справу №140/6644/21.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Суд встановив, що ОСОБА_1 , з 02.03.2015 по 09.09.2017 проходив військову службу у військовій частині А1671, з 11.09.2017 по 28.02.2020 - у військовій частині А3215.

Станом на день прийняття наказів про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військових частин і по теперішній час, відповідачі не провели з позивачем усіх необхідних розрахунків.

На звернення позивача до Військової частини А1671 щодо проведення усіх необхідних виплат, відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по вересень 2017 не може бути здійснена, у зв`язку з відсутністю підстав для такої виплати, оскільки відсутній механізм нарахування індексації в поточному році за попередні періоди, додатковий фінансовий ресурс в бюджеті не передбачений. Щодо виплати матеріальної допомоги за 2017, зазначає, що зазначену виплату позивач мав отримати на новому місці проходження служби.

На звернення позивача до Військової частини А3215 щодо проведення усіх необхідних виплат, відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що індексація грошового забезпечення позивача за весь час проходження військової служби у військовій частині А3215 нарахована та виплачена йому згідно норм Закону №1282-Х1І, і відповідно, сума індексації грошового забезпечення обчислена згідно норм, правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів, визначених Порядком №1078. Також вказав, що матеріальна допомога для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за весь час проходження військової служби у Військовій частині А 3215 нарахована та виплачена відповідно до вимог законодавства України.

Вважаючи таку бездіяльність відповідачів протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту порушених прав.

V. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 9 цього Закону, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII.

Відповідно до статті 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 цього Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Положеннями статті 4 Закону визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 вказаного Закону визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 2 такого Порядку, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно пункту 5 Порядку, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, посилання відповідачів на відсутність коштів для виплати індексації, судом не приймається до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Військовою частиною А1671 протиправно не нараховувалась те не сплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 09.09.2017, а Військовою частиною А3215 протиправно не нараховувалась те не сплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 11.09.2017 по 28.02.2018.

Посилання відповідачів на відсутність механізму виплати індексації у поточному році за минулі періоди, суд не приймає до уваги, оскільки відсутність такого механізму не може позбавляти позивача на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.

Доводи відповідача про те, що в межах наявного фінансового ресурсу можливості виплатити індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 - лютому 2018 у Міністерства оборони України не було суд відхиляє, оскільки вони не відповідають нормам Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, яким визначено, що додаткові витрати, пов`язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться виплати, що індексуються.

Отже, в кошторисі доходів і видатків бюджетної установи, організації індексація заробітної плати відображається не як самостійна витрата, а в складі витрат на виплату заробітної плати.

Разом з цим, суд ураховує, що згідно зі частинами 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі "Кечко проти України" (рішення від 08.11.2005), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21-44а10).

Така правова позиція підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 17.03.2004 № 7-рп/2004, від 01.12.2004 № 20-рп/2004, від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в яких зазначено про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.

Згідно зі частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу).

Враховуючи встановлене, суд приходить до висновку, що аргументи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування не можуть бути підставою для не нарахування індексації заробітної плати та відмови у її виплаті позивачу, право позивача на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 28.02.2018 є порушеним та має бути відновленим.

При цьому, питання визначення базового місяця, розрахунку індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу та який виплачував йому грошове забезпечення. І саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

За таких обставин, суд зазначає, що повноваження відносно обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону №1282-XII, покладається на відповідача, отже адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати, суд виходить з наступного.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі №821/1083/17, з посиланням на постанову від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, зазначила що оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, тому числі й після прийняття судового рішення.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Суд звертає увагу на те, що сплата таких сум відповідачем на користь позивача на момент розгляду даної справи ще не відбулась, що не дає змоги встановити розмір виплати, яка буде нарахована відповідачем за рішенням суду та загальний період затримки, тому на даний час неможливо обґрунтовано визначити суму відшкодування за час затримки розрахунку, застосувавши критерії, вказані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №821/1083/17.

Оскільки фактичного розрахунку належних сум не відбулося, час затримки виплати середнього заробітку невідомий, як і розмір середнього заробітку не є безспірним, суд вважає заявлені вимоги позивача передчасними, а тому у задоволенні вказаних позовних вимог необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог вчинити дії щодо перерахунку, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 1 Примітки до Додатку 1 та пункту 1 Примітки до Додатку 14 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018, 2019, 2020 років, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, в редакції чинній на час звільнення позивача із служби, (надалі - Закон №2011-XII) Держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов військової служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704) затверджено:

- тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1;

- схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14;

- розміри надбавки за вислугу років військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу згідно з додатком 16.

Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

24.02.2018 набула чинності Постанова №103, якою були внесені зміни до Постанови №704, а саме: пункту 4 Постанови №704, яким даний пункт викладено у наступній редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Указані зміни, внесені Постановою №103 до пункту 4 Постанови №704, скасовані 29.01.2020 із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18.

У пункті 1 приміток Додатку 1 до Постанови №704 закріплено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

У примітці Додатку 14 Постанови №704 визначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.

Разом з тим, суд враховує, що згідно пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017.

Існування у даному випадку правової колізії між нормами пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, вирішується на користь положень Закону, як акту права вищої юридичної сили.

Таким чином, оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за приписи пункту 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін Постановою №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для обчислення розміру окладу та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Суд враховує, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачі діяли правомірно, застосовуючи при обчисленні посадового окладу таку розрахункову величину як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня відповідного року, а тому підстав для визнання протиправними дії відповідачів, які полягають у непроведенні перерахунку посадового окладу станом на 01.01.2018, 01.01.2019 та 01.01.2020, шляхом множення 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законодавством на 01.01.2018, 01.01.2019 та 01.01.2020 на відповідний тарифний коефіцієнт - судом не встановлено.

Таким чином, зважаючи на те, що чинним законодавством передбачено обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не з 50% мінімальної заробітної плати, то суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відмову у задоволенні позовних вимог щодо обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням із розміру заробітної плати.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату позивачу грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2015, 2016, 2017 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, суд зазначає наступне.

Суд встановив, що позивачу за період проходження ним військової служби у Військовій частині А1671 було нараховано та виплачено:

- за 2015 рік - грошова допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення згідно наказу командира військової частини А1671 №210 від 20.08.2015; матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення згідно наказу командира військової частини А1671 №320 від 08.12.2015;

- за 2016 рік грошова допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення згідно наказу командира військової частини А1671 №66 від 10.10.2016; матеріальна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення згідно наказу командира військової частини А1671 №93 від 08.11.2016;

- за 2017 рік грошова допомога на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення згідно наказу командира військової частини А1671 №38 від 15.02.2017; матеріальна допомога не виплачувалася, про що зазначено у наказі командира Військової частини при виключені позивача зі списків частини та у грошовому атестаті ЗУ №347683 від 09.09.2017.

Військовою частиною було нараховано та виплачено грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 № 889 (далі Постанова №889).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 2 постанови КМУ №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260 було затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі по тексту - Інструкція № 260) (діяла з 25.07.2008 та втратила чинність 20.07.2018 згідно з наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260), яка визначала порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.

Пунктом 1.2. Інструкції №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 33.1. 33.2. розділу XXXIII Інструкції №260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. Матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Пункт 33.3 Інструкції №260 встановлював, що розмір матеріальної допомоги установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається матеріальна допомога, включаються посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Отже, враховуючи, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань надається військовослужбовцю один раз на рік за його заявою та на підставі наказу командира, суд зазначає, що вказана матеріальна допомога є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010, що була чинною на виникнення спірних правовідносин, (далі - Постанова №889) установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (пункт 2 Постанови №889).

Наказом Міністра оборони України від 24.10.2016 №550 було затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11.11.2016 за №1470/29600 (діяла з 16.12.2016 та втратила чинність 20.07.2018 згідно з наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260) (далі - Інструкція №550).

Пунктом 3 Інструкції №550 було передбачено, що до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов`язків за якою він допущений).

Винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників) (пункт 5 Інструкції).

Тобто, винагорода виплачувалася як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням та лише за наявності наказу командира (начальника) військової частини.

Згідно з пунктом 8 Інструкції №550 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, суд зазначає наступне.

Позивач вважає, що щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою КМУ №889 необхідно включити до складу місячного грошового забезпечення при обчисленні розміру матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2015, 2016, 2017 роках з тих підстав, що він отримував такі виплати щомісячно і відповідачем це не заперечується.

Тобто, спірним питанням у цій справі є правомірність неврахування відповідачем при розрахунку матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення.

Як свідчать приписи наведених норм, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

При цьому приписи Інструкції №550, які регулюють виплати щомісячної додаткової грошової винагороди містять застереження, що ця допомога не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення, до яких відноситься матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Таким чином, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного суду від 16.09.2020 у справі №826/14853/17.

Крім того, суд враховує, що для отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань необхідне волевиявлення військовослужбовця в вигляді заяви на її отримання (п.33.2. розділу XXXIII Інструкції № 260) тоді як в матеріалах справи така заява позивача про отримання вказаної допомоги в 2017 році, відсутня. Натомість відповідач зазначає, що під час проходження служби позивач не звертався до командування військовою частиною А1671 із відповідною заявою.

Таким чином, враховуючи викладене вище суд доходить висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є безпідставні та задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019-2020 в повному розмірі, суд зазначає наступне.

Спеціальним нормативним документом, який визначає основні засади соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей є Закон України "Про правовий та соціальний статус військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Стаття 9 вказаного Закону передбачає, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова № 704) визначено порядок, умови та розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Підпунктом 3 пункту 5 Постанови №704 передбачено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 7 Постанови №704 видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів.

Відповідно до вимог пункту 1 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Суд встановив, що Військова частина А3215 позивачу виплатила матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік в розмірі 2980,00 грн., за 2020 така допомога не надавалася.

Оскільки Законами України матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям не визначено, а Кабінетом Міністрів України надано право (не зобов`язано) її надавати в межах виділеного ресурсу в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, тому відсутні підстави для перегляду розмірів виплаченої матеріальної допомоги.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У сукупності викладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 до Військової частини А1671, Військової частини А3215 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1671 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 09.09.2017.

Зобов`язати Військову частину А1671 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 по 09.09.2017.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А3215 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 11.09.2017 28.02.2018.

Зобов`язати Військову частину А3215 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 11.09.2017 по 28.02.2018.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 06 січня 2022 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А1671 (вул. Соборна, 231, м.Рівне, 33000 , код ЄДРПОУ - 07726579) Військова частина А3215 (вул. Дубовецька, 1, м.Тернопіль, 46002 , код ЄДРПОУ - 26614633)

Головуючий суддя В.В. Матущак