Рішення № 102445455, 04.01.2022, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6206/21

04 січня 2022 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача Василишина К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00030370703 від 11.06.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі – ПДВ) за березень 2021 року, результати якої оформлено актом від 21.05.2021 №2029/19-00-07-03/ НОМЕР_1 . Контролюючий орган дійшов помилкового висновку про порушення вимог п.198.2 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню з за березень 2021 року на 289187,00 грн. Такий висновок вмотивовано тим, що сума податкового кредиту з ПДВ вже була предметом судового розгляду, адже постановою Восьмого апеляційного суду від 24.11.2020 у справі №500/849/20 визнано безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2019 року в цій сумі.

Сума податкового кредиту, що вказана в декларації за березень 2021 року та уточнюючому розрахунку сформована з операції купівлі легкового автомобіля Audi Q7 3.0, 2018 року випуску, відповідно до договору № ІАЦ383565 від 22.10.2019, укладеного з ТОВ "Інтер Авто Центр". Реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом, факт придбання автомобіля з метою використання у господарській діяльності та сплати ПДВ в ціні товару підтверджується належно оформленими первинними документами, що не заперечувалось і контролюючим органом.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вказаний легковий автомобіль д.н.з НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_1 як за фізичною особою згідно із вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (далі – Порядок №1388), яким не передбачена окрема реєстрація транспортних засобів для фізичних осіб - підприємців.

З метою оформлення зарахування до складу основних засобів легкового автомобіля Audi Q7 3.0, 2018 року випуску, та для обліку вводу даного транспортного засобу в експлуатацію, в складі комісії створеної позивачем, оформлено акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 04.11.2019. Згідно із наказом №1119/1 від 11.11.2019 вказаний транспортний засіб закріплено за ОСОБА_1 із цільовим призначенням його використання. Починаючи з листопада 2019 року та станом на момент проведення перевірки (травень 2021 року) підприємцем вівся облік основних засобів – Audi Q7 3.0, 2018 року випуску, щодо якого нараховувалась амортизація. При експлуатації транспортного засобу оформлялись маршрутні (подорожні) листи службового легкового автомобіля Audi Q7 за 2019-2020 роки. В результаті службових поїздок укладено договір №06/04 від 06.04.2020. Крім того, вказаним транспортним засобом здійснювалась доставка товару, в тому числі і особливо цінного, на виконання договору транспортного експедирування №7400 від 12.03.2020 року. Більше того, з метою виконання обов`язку платника регламентованого п.63.3. ст. 63 ПК України позивачем відразу після вводу даного транспортного засобу в експлуатацію, а саме 07.11.2019 подано повідомлення про об`єкт який пов`язані з оподаткуванням за формою 20-ОПП.

Факт документального підтвердження використання придбаного транспортного засобу працівниками контролюючого органу при проведенні перевірки ні у 2019 році, ні у 2021 році не досліджувався, а в обґрунтуванні порушення вказано лише одну підставу – "існування судового рішення". Питань щодо доведеності перед судом факту використання транспортного засобу в господарській діяльності позивач не ставив у справі №500/849/20, яка стосується іншого податкового повідомлення-рішення від 20.01.2020 №00000933302, яким зменшено суму від`ємного значення ПДВ на іншу суму – 347166,66 грн. Можливість включення суми ПДВ у березні 2021 року (упродовж 3 років з моменту реєстрації податкової накладної) за придбаний автомобіль, який використовується в господарській діяльності ПК України не забороняється, за умови підтвердження використання такого майна безпосередньо у господарській діяльності, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 21.10.2021 подано до суду відзив на позовну заяву, просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що перевіркою встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 завищено на 289187,00 грн. показник у рядку 16.2 (колонка Б) декларації за березень 2021 року, зокрема віднесено до податкового кредиту 289187 грн. ПДВ, за результатами безпідставно поданого уточнюючого розрахунку за жовтень 2019 року від 20.03.2021 №9057656855, оскільки зазначена сума податкового кредиту з ПДВ (додаток №5 до уточнюючого розрахунку), вже була предметом судового розгляду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №500/849/20 спір вирішено на користь контролюючого органу та визнано безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ платником за жовтень 2019 року в цій сумі.

Долучені до позовної заяви додатки позивачем складено задовго до факту звернення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовною заявою у справі №500/849/20 та долучалися до позову і в ході судового розгляду вказаної справи. На переконання Головного управління ДПС у Тернопільській області, дані обставини не підлягають доказуванню, оскільки, такі досліджувалися судом у адміністративній справі №500/849/20.

За таких обставин, відповідач вважає правомірним оскаржене податкове повідомлення-рішення від 11.06.2021 № 00030370703 щодо завищення бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 289187,00 грн. та штрафних санкцій – 72296,75 грн. та стверджує про відсутність підстав для його скасування. Розбіжність суми завищення податкового кредиту зазначеної у акті перевірки від 21.05.2021 №2029/19-00-07-03/ НОМЕР_1 та акті перевірки від 24.12.2019 №1657111138/516/19-00-33-021 виникла у зв`язку із зазначеним коригуванням податкової накладної від 24.10.2019 №116//1 на суму ПДВ 57979,33 грн. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити з врахуванням позиції викладеної у позові в повному обсязі. Наголосив, що предметом позову є податкове повідомлення-рішення, та підстави, які підлягають доказуванню щодо періоду використання транспортного засобу та документального підтвердження експлуатації оборотного чи необоротного активу в господарській діяльності, відмінні від у постанові Восьмого апеляційного суду від 24.11.2020 у справі №500/849/20, на яку посилається Головне управління ДПС у Тернопільській області.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча Головне управління ДПС у Тернопільській області належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду відповідно до ст.124, 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України). Що в силу приписів п.1 ч.3 ст.205 КАС України, не перешкоджає розгляду справи за відсутності такого учасника справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не оспорюється сторонами, позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в перевіряємий період з основним видом діяльності 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с.72-73).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.10.2019 №ІАЦ383565, укладеного між ТОВ "Інтер Авто Центр" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , останній придбав легковий автомобіль Audi Q7 3.0 TDI Quattro SL, 2018 року випуску.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 21.05.2021 №2029/19-00-07-03/ НОМЕР_1 (а.с.15-20).

Перевіркою встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 завищено на 289187,00 грн. показник у рядку 16.2 (колонка Б) декларації за березень 2021 року, зокрема віднесено до податкового кредиту 289187 грн. ПДВ, за результатами безпідставно поданого уточнюючого розрахунку за жовтень 2019 року від 20.03.2021 №9057656855, оскільки зазначена сума податкового кредиту з ПДВ (додаток №5 до уточнюючого розрахунку), вже була предметом судового розгляду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 року у справі №500/849/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено, справу вирішено на користь контролюючого органу та визнано безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ платником за жовтень 2019 року в цій сумі.

Всупереч рішення суду фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 безпідставно задекларовано суму (уточнюючий розрахунок за жовтень 2019 року від 20.03.2021 №9057656855), яка в судовому порядку вирішена на користь контролюючого органу, внаслідок чого завищено на 289187,00 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) уточнюючого розрахунку за жовтень 2019 року, що спричинило завищення на цю ж суму показника рядка 16.2 (колонка Б) декларації за березень 2021 року, та рядка 19 декларації за березень 2021 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог 44.1 ст.44, п.198.1, 198.2 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню з ПДВ за березень 2021 року на 289187,00 грн.

Листом Головного управлінням ДПС України у Тернопільській області від 09.06.2021 №8401/6/19-00-07-03-11/13920 повідомлено про не врахування вимог заперечення на акт перевірки (а.с.21-25).

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДПС України у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.06.2021 №00030370703 щодо завищення бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 289187,00 грн. та штрафних санкцій – 72296,75 грн. (а.с.13).

Рішенням Державної податкової служби України від 19.08.2021 №19014/6/99-00-06-01-04-06 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 11.06.2021 №00030370703, а скаргу – без задоволення (а.с.26-34).

Не погодившись із таким податковим повідомленням-рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, і винесених на підставі них спірного рішення на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до п.14.1 ст.14 ПК України у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу (пп.14.1.18).

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (пп.14.1.181).

основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (пп.14.1.138).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Порядок формування податкового кредиту як юридичними особами, так і фізичними особами, зареєстрованими платками ПДВ, врегульований ст.198 ПК України.

Згідно з п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пп."б" п.200.4 ст.200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

З аналізу наведених норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів та підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

З матеріалів справи встановлено, що до податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 включив суму ПДВ у розмірі 289187,00 грн., сплачену при придбанні легкового автомобіля Audi Q7 3.0 TDI Quattro SL, 2018 року випуску, відповідно до договору купівлі-продажу від 22.10.2019 №ІАЦ383565, укладеного між ТОВ " Інтер Авто Центр " та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (а.с.37-38)., що не спростовується сторонами.

Згідно із актом прийому-передачі від 24.10.2019 ТОВ "Інтер Авто Центр" передав, а позивач прийняв легковий автомобіль Ауді Q7 3.0, 2018 року випуску (а.с.40).

У зв`язку із переданням транспортного засобу постачальником виписано видаткову накладну №ІАЦ383565 від 24.10.2019 на суму 1735124,00 грн., ПДВ – 289187,33 грн. (а.с.42).

ТОВ "Інтер Авто Центр" подано на реєстрацію податкові накладні: №101 від 22.10.2019 на суму 815124,00 грн., у тому числі ПДВ – 135854,00 грн.; №112 від 23.10.2019 на суму 410000,00 грн., у тому числі ПДВ – 68333,33 грн.; №172 від 24.10.2019 на суму 510000,00 грн., у тому числі ПДВ – 85 000,00 грн.; №116 від 24.10.2019 на суму 347876,00 грн., у тому числі ПДВ – 57979,33 грн. (а.с.48-52).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , легковий автомобіль Audi Q7, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 зареєстрований на ОСОБА_1 , який є його власником (а.с.53).

Придбання позивачем транспортного засобу підтверджено відповідними первинними документами, які видані та заповнені відповідно до вимог законодавства, про що не заперечував відповідач.

Порядком №1388 встановлюється єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків.

Відповідно до п.6 Порядку №1388 транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Отже, транспортні засоби, що належать фізичним особам - підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Перевіркою встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 завищено на 289187,00 грн. показник у рядку 16.2 (колонка Б) декларації за березень 2021 року, зокрема віднесено до податкового кредиту 289187 грн. ПДВ, за результатами безпідставно поданого уточнюючого розрахунку за жовтень 2019 року від 20.03.2021 №9057656855, оскільки зазначена сума податкового кредиту з ПДВ (додаток №5 до уточнюючого розрахунку), вже була предметом судового розгляду. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №500/849/20 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задоволено, справу вирішено на користь контролюючого органу та визнано безпідставність формування податкового кредиту з ПДВ платником за жовтень 2019 року в цій сумі.

Всупереч рішення суду, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 задекларовано суму (уточнюючий розрахунок за жовтень 2019 року від 20.03.2021 №9057656855), яка в судовому порядку вирішена на користь контролюючого органу, внаслідок чого завищено на 289187,00 грн. показник у рядку 10.1 (колонка Б) уточнюючого розрахунку за жовтень 2019 року, що спричинило завищення на цю ж суму показника рядка 16.2 (колонка Б) декларації за березень 2021 року, та рядка 19 декларації за березень 2021 року.

При цьому,ч.4 ст.78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №500/849/20 встановлено, що до податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2019 року позивач включив суму ПДВ у розмірі 347166,66 грн., сплачену при придбанні легкового автомобіля Audi Q7 3.0 TDI Quattro SL, 2018 року випуску, відповідно до договору купівлі-продажу від 22.10.2019 №ІАЦ383565, укладеного між ТОВ "Інтер Авто Центр" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Щодо долучених на підтвердження факту використання транспортного засобу з метою отримання доходу від підприємницької діяльності документів, а саме наказу (розпорядження) від 11.11.2019 №1119/1 "Про закріплення автомобіля", подорожніх листів службового легкового автомобіля Ауді Q7 3.0, 2018 року випуску за маршрутами Біла-Київ, Київ -Біла, Біла-Золочів-Рава Руська, Золочів-Рава Руська-Біла, Біла-Кременчук-Київ, Київ-Кременчук-Біла, суд дійшов висновку, що позивач не подав належних, допустимих та достовірних доказів у судовому процесі на підтвердження факту використання транспортного засобу у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, що свідчить про протиправність віднесення суми ПДВ, сплаченої у вартості вказаного автомобіля, до складу податкового кредиту.

З приводу посилань позивача на те, що постанова Восьмого апеляційного суду від 24.11.2020 у справі №500/849/20 стосується іншого податкового повідомлення-рішення від 20.01.2020 №00000933302, яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість на іншу суму, суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Як слідує з листа управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Тернопільській області №76/19-00-07-03-06 від 06.12.2021 (а.с.137), у жовтні 2019 року ОСОБА_1 придбано автомобіль Audi Q7 3.0 TDI quattro SL-WAUZZZ4M4KD003023 (2018) у ТОВ "Інтер Авто Центр" згідно податкових накладних від 22.10.2019 №101//1, від 23.10.2019 №112//1, від 24.10.2019 №116//1 та №172//1 на загальну суму ПДВ 347166,66 грн. Дана сума податкового кредиту була відображена у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2019 року (від 19.11.2019 №9275204545). Проте, 19.11.2019 ТОВ "Інтер Авто Центр" виписано та зареєстровано розрахунок коригування № 2//1 до податкової накладної від 24.10.2019 №116//1 згідно якого зменшено суму податкового кредиту на 57979,33 грн., що відображено платником у податковій декларації з ПДВ за листопад 2019 року (від 19.12.2019 №9306276805). Таким чином загальна сума податкового кредиту становить 289187,33 грн. (347166,66-57979,33 = 289187,33).

Розбіжність суми завищення податкового кредиту зазначеної у акті перевірки від 21.05.2021 №2029/19-00-07-03/1657111138 та акті перевірки від 24.12.2019 №1657111138/516/19-00-33-021 виникла у зв`язку із зазначеним коригуванням податкової накладної від 24.10.2019 №116//1 на суму ПДВ 57979,33 грн.

Також зазначено, що в акті перевірки від 24.12.2019 №1657111138/516/19-00-33-021 вказані дані податкової декларації з податку на додану вартість від 19.11.2019 №9275204545 за жовтень 2019 року та перевірялися лише ці показники, а у акті перевірки від 21.05.2021 №2029/19-00-07-03/1657111138 відображено дані самостійно поданого ОСОБА_1 уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 20.03.2021 № 9057656855, в якому зазначена суму податкового кредиту з придбання автомобіля у сумі 289187,33 грн. ПДВ.

Суд відзначає, що визначальною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платника ПДВ, є подальше використання таких основних засобів в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Отже визначальним для правильного вирішення справи є встановлення обставини щодо придбання позивачем основних засобів, їх облік, здійснення амортизаційних відрахувань.

Відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, визначено, що основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно з Інструкцією про застосування Плану розрахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об`єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об`єктів інвестиційної нерухомості.

До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та документальне підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Для юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, які є платниками ПДВ, норми ПК України не передбачають будь-яких відмінностей при визначенні сум ПДВ, що підлягають включенню до податкового кредиту такого платника податку та бюджетному відшкодуванню.

Отже, право на податковий кредит у фізичної особи - підприємця, зареєстрованого платником ПДВ, по операції з придбання транспортних засобів, інших основних засобів виникає у разі, якщо такі транспортні засоби придбаваються для використання у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, та за наявності належного документального підтвердження такого придбання. При цьому в подальшому таке використання повинне підтверджуватися документально.

Якщо товари/необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ (крім випадків, передбачених п.189.9 ст.189 ПК України), фізична особа - підприємець зобов`язаний нарахувати зобов`язання за такими активами.

Важливо також, що відповідно до ч.1 ст.51 ЦК України, - до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Це положення однаково відноситься до прав і до обов`язків фізичної особи-підприємця.

З матеріалів справи видно, що позивачем 04.11.2019 оформлено акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.54-55, 61) та 07.11.2019 подано повідомлення про об`єкт який пов`язані з оподаткуванням за формою 20-ОПП (а.с.56-57).

Однак позивач не надав документального підтвердження використання придбаного транспортного засобу Audi Q7 3.0, 2018 року випуску, в оподатковуваних операціях в межах своєї господарської діяльності (договори перевезення, заявки на надання послуг перевезення легковим автотранспортом, платіжних доручень та інших документів на підтвердження оплати позивачем послуг з перевезення автомобілем Audi Q7 3.0, 2018 року випуску, шляхових листів, товарно-транспортних накладних, наказів на відрядження, авансових звітів тощо).

Стосовно доводів позивача про те, що в результаті службових поїздок укладено договір №06/04 від 06.04.2020 (а.с.69-71) та здійснення доставки товару на виконання договору транспортного експедирування №7400 від 12.03.2020 (а.с.67-68), то такі достатньою мірою не дають можливості встановити факт використання в господарській діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 легкового автомобіля Audi Q7 3.0, 2018 року випуску.

Водночас, суд відзначає, що в наданих позивачем подорожних листах (а.с.63-66) місце складання документа вказано місто Тернопіль, що не узгоджується з місцезнаходження суб`єкта господарювання у селі Біла Тернопільського району, основним видом діяльності якого є 49.41 Вантажний автомобільний транспорт (а.с.72-73).

Не подано позивачем також документів щодо відображення у бухгалтерському обліку придбаного транспортного засобу, документів щодо амортизації основних засобів і доказів того, чи така амортизація стосувалась придбаного транспортного засобу за наслідками придбання якого позивачем віднесено суми ПДВ до податкового кредиту (Книга обліку доходів і витрат (з нарахуванням амортизації на основні засоби).

Представлена ж позивачем відомість амортизації основних засобів не містить розрахунку амортизації основних засобів та тільки опосередковано може вказувати на використання легкового автомобіля Audi Q7 3.0, 2018 року випуску, позивачем, як суб`єктом господарювання, що потребує підтвердження іншими доказами для відповідності принципу достатності доказів, передбаченому ч.1 ст.76 КАС України.

Позивач просить не брати до уваги рішення Восьмого апеляційного суду від 24.11.2020 у справі №500/849/20, з чим суд не погоджується, оскільки це буде фактично порушенням принципу юридичною визначеності при вирішенні питання щодо зазначення сум податкового кредиту з господарської операції придбання автомобіля Audi Q7 3.0, 2018 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Таким чином, встановлені судом обставини свідчать, що позивач не подав належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження факту використання легкового автомобіля Audi Q7 3.0, 2018 року випуску, у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, що свідчить про протиправність віднесення суми ПДВ, сплаченої у вартості вказаного автомобіля, до складу податкового кредиту.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість наслідків проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкового повідомлення-рішення від 11.06.2021 №00030370703 та визнає вказане рішення таким, що прийняте відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, а доводи позивача та представлені ним докази наразі не спростовують вказаних висновків суду.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав суду достатні беззаперечні докази на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність оскаржуваного рішення, про що описано вище.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Судом також враховується п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає залишенню без задоволення за встановленої судом безпідставності його вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00030370703 від 11.06.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06 січня 2022 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,46003, код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637).

Головуючий суддя Мандзій О.П.