Ухвала суду № 102445100, 04.01.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВУ БЕЗ РОЗГЛЯДУ

04 січня 2022 року м. Рівне №460/209/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді О.Р. Греська, розглянувши матеріали у справі за адміністративним позовом

Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департамент патрульної поліції,

доРівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг, про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Рівненської міської ради, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів, спрямованих на забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів у м. Рівне, в тому числі на територіях, прилеглих до навчальних закладів м. Рівного;

1.2. зобов`язати відповідача вжити, в межах компетенції, заходи, спрямовані на забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів у м. Рівне, шляхом проведення аналізу аварійності на дорогах міста, приведення у відповідність до законодавства про дорожній рух Комплексної схеми організації дорожнього руху в м. Рівному, а також, вжити заходи спрямовані на забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів на територіях, прилеглих до навчальних закладів м. Рівного шляхом:

– встановлення або заміни дорожнього знаку 1.33 “Діти” Правил дорожнього руху (далі - ПДР) (ЗОШ № 3 вул. Бичківського (4 шт.), ЗОШ № 6 вул. Руська (4 шт.) та вул. О. Пчілки (4 шт.), ЗОШ № 10 вул. Нова (1 шт.), вул. Видумка (1 шт.), ЗОШ № 13 вул. Богоявленська заміна (1 шт.), ЗОШ № 14 вул. Басівкутська (1 шт.) та вул. Малорівненська (4 шт.), ЗОШ № 21 вул. Шевченка (2 шт.), ЗОШ № 24 вул. Кобзарська (4 шт.), ЗОШ № 25 вул. Є. Коновальця заміна (1 шт.), ЗОШ № 28 вул. Мельника (1 шт.), НВК ліцей-інтернат вул. Котляревського (2 шт.);

– нанесення дорожньої розмітки 1.1, 1.14.1 ПДР та дорожньої розмітки з символами дорожнього знаку “Діти” та надписів “Школа” (ЗОШ № 2 вул. 24 Серпня, ЗОШ № 3 вул. Калнишевського, ЗОШ № 4 вул. Жуковського, ЗОШ № 6 вул. Руська та вул. О. Пчілки, ЗОШ № 14 вул. Малорівненська, ЗОШ № 18 по вул. Осіпова, ЗОШ № 21 вул. Шевченка, ЗОШ № 24 вул. Гайдамацька та вул. Кобзарська, ЗОШ № 26 вул. Павлюченка, НВК Ліцей-інтернат вул. Котляревського, школа Центр-Надії вул. Міцкевича);

– встановлення табличок до дорожніх знаків 7.2.1. ПДР (ЗОШ № 3 вул. Бичківського (1 шт.), ЗОШ № 6 вул. Руська (2 шт.) та вул. О. Пчілки (2 шт.), ЗОШ № 10 вул. Нова (1 шт.) та вул. Видумка (1 шт.), ЗОШ № 14 вул. Малорівненська (2 шт.), ЗОШ № 21 вул. Шевченка (1 шт.), ЗОШ № 24 вул. Кобзарська (2 шт.), НВК ліцей-інтернат вул. Котляревського (1 шт.);

– зрізання гілля дерев, що обмежує видимість дорожніх знаків (ЗОШ № 1 вул. Литовська, вул. С. Петлюри та вул. Пр. Миру, ЗОШ № 2 вул. 24 Серпня, ЗОШ № 3 вул. Я. Бичківського, Калнишевського та вул. Герцена, ЗОШ № 4 вул. Кн. Ольги, ЗОШ № 5 вул. Кн. Володимира, ЗОШ № 6 вул. Руська та вул. О. Пчілки, ЗОШ № 9 вул. М. Вовчка, ЗОШ № 10 вул. Технічна, ЗОШ № 13 вул. Богоявленська та вул. Гагаріна, ЗОШ № 15 вул. Пушкіна, ЗОШ № 19 вул. Корольова, ЗОШ № 20 вул. О. Теліги, ЗОШ № 22 вул. Кн. Романа та вул. Г. Безручка, ЗОШ № 24 вул. Гайдамацька та вул. Кобзарська, ЗОШ № 25 вул. Є. Коновальця, школа “Центр-Надії” вул. Міцкевича);

– ліквідації ямковості (ЗОШ № 1 вул. Литовська, ЗОШ № 3 вул. Я. Бичківського, ЗОШ № 4 вул. Кн. Ольги, ЗОШ № 6 вул. Руська, ЗОШ № 10 вул. Технічна, ЗОШ № 14 вул. Малорівненська, ЗОШ № 21 вул. Шевченка, ЗОШ № 26 по вул. Павлюченка).

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження.

Судом також встановлено, що до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Департамент патрульної поліції, а в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Рівненської міської ради у незабезпеченні безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів на територіях, прилеглих до навчальних закладів м. Рівного та неприведення у відповідність до Закону України “Про дорожній рух” Комплексної схеми організації дорожнього руху в м. Рівному. Зобов`язано Рівненську міську раду вжити заходи на виконання вимог Законів України “Про дорожній рух”, “Про автомобільні дороги” та “Про охорону дитинства”, спрямовані на забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів на територіях, прилеглих до навчальних закладів м. Рівного, шляхом встановлення або заміни дорожніх знаків та табличок до них, нанесення дорожньої розмітки, зрізання гілля дерев, що обмежує видимість дорожніх знаків, забезпечення належного освітлення на пішохідних переходах і прилеглих ділянках в темну пору доби, ліквідації ямковості на прилеглих до навчальних закладів м. Рівного територіях, приведення у відповідність конструкції пристроїв примусового зниження швидкості на ділянках вулиць Олени Теліги та Євгена Коновальця, проведення аналізу аварійності на дорогах міста та приведення у відповідність до Закону України “Про дорожній рух” Комплексної схеми організації дорожнього руху в м. Рівному.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 апеляційну скаргу Рівненської міської ради задоволено. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 у справі № 460/209/19 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 15.12.2021 касаційну скаргу Прокуратури Рівненської області задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 у справі №460/209/19 скасовано. Справу №460/209/19 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції – Рівненського окружного адміністративного суду.

При прийнятті постанови суд касаційної інстанції виходив, зокрема, з того, що для підтвердження судом підстав для представництва інтересів прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом. Проте, суд першої інстанції не вирішував питання про наявність/відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним адміністративним позовом, не надано оцінки обґрунтуванню позивача підстав для звернення до суду. Вказане залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2021 для розгляду справи №460/209/19 визначено суддю Греська О.Р.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 прийнято до провадження адміністративну справу №460/209/19 за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент патрульної поліції, до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг, про визнання бездіяльності незаконною,зобов`язання вчинення певних дій.

Надаючи правову оцінку питанню звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту – КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частинами 3, 4 статті 5 КАС України до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Аналогічна норма викладена у пункті 2 частини першої статті 2 Закону України “Про прокуратуру” (тут і надалі в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду), згідно з яким на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частин першої та третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною четвертою статті 23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частиною 1 статті 24 Закону №1697 врегульовано, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналіз викладених положень законодавства України свідчить про те, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови, окрім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Варто також зазначити, що окрім законодавчого врегулювання правовідносин щодо здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави, наявні також висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у відповідних правовідносинах.

Так, у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”);

- наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідний компетений орган. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті 23 Закону України “Про прокуратуру”);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;

- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia (“суд знає закони”) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах;

- якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність компетентного органу, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу.

У постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 містяться такі правові висновки стосовно представництва прокурором держави в суді:

- з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено;

- прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України);

- участь прокурора в судовому процесі можлива, крім іншого, за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме: має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах компетентним органом або підтверджено його відсутність (частини третя, четверта статті 53 Господарський процесуальний кодекс України, частина третя статті 23 Закону України “Про прокуратуру”);

- щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні компетентний орган, який відсутній або всупереч вимогам закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду;

- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Про необхідність обґрунтування та з`ясування судом причин, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, зазначено також і в рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 17.07.2018 у справі № 804/6296/15, від 17.07.2019 у справі № 824/14/19-а, від 21.08.2019 у справах № 802/1873/17-а.

Вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним адміністративним позовом, а також надаючи оцінку обґрунтуванню позивача підстав для звернення до суду, суд зазначає наступне.

Предметом даного спору є визнання протиправної бездіяльності Рівненської міської ради щодо невжиття заходів, спрямованих на забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів у м. Рівне, в тому числі на територіях, прилеглих до навчальних закладів м. Рівного; зобов`язання Рівненської міської ради вжити, в межах компетенції, заходи, спрямовані на забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів у м. Рівне, шляхом проведення аналізу аварійності на дорогах міста, приведення у відповідність до законодавства про дорожній рух Комплексної схеми організації дорожнього руху в м. Рівному, а також, вжити заходи спрямовані на забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів на територіях, прилеглих до навчальних закладів м. Рівного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України «Про Національну поліцію».

Згідно з статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №877 (далі – Положення) поліція відповідно до покладених на неї завдань, в тому числі:

- здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;

- виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень;

- вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;

- вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров`ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення;

- здійснює заходи щодо захисту інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, виявлення та припинення адміністративних правопорушень на підприємствах, в установах та організаціях, а також інших об`єктах, визначених Кабінетом Міністрів України, які обслуговуються спеціальною поліцією;

- забезпечує у випадках, передбачених законодавством, захист державних і власних інтересів в органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

- здійснює інші повноваження, визначені законом.

Відповідно до статей 13, 15 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають центральний орган управління поліцією, територіальні органи поліції.

У складі поліції функціонують: 1) кримінальна поліція; 2) патрульна поліція; 3) органи досудового розслідування; 4) поліція охорони; 5) спеціальна поліція; 6) поліція особливого призначення.

Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 1 затверджено структуру апарату Національної поліції, відповідно до якої Управління патрульної поліції в Рівненській області є територіальним (відокремленим) підрозділом управління патрульної поліції

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач - заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури, звернувся в інтересах держави, оскільки вважає, що відсутній орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

В обґрунтування підстав звернення до суду з цим позовом вказує, що за результатами проведеної роботи, з метою контролю за станом утримання вулиць та доріг, Управління патрульної поліції в Рівненській області 23.08.2018 склало акт обстеження вулично-дорожньої мережі, прилеглої до загальноосвітніх навчальних закладів та встановило ряд недоліків, які негативно впливають на безпеку дорожнього руху, зокрема, відсутні дорожні знаки “Діти”, розмітки 1.1, 1.14.1 ПДР та напису “Школа”, є гілля дерев, які заважають оглядовості дорожніх знаків та ями на дорозі. За результатами проведеної перевірки, Управління патрульної поліції в Рівненській області вручило відповідачу два приписи, щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Крім того, під час спільного обстеження, співробітниками патрульної поліції з представниками комунальних організацій м. Рівного виявлено факти зменшення висоти (зрізання) конструкції пристроїв примусового зниження швидкості на ділянках вулиць О. Теліги та Є. Коновальця, що прилягають до закладів освіти, з метою підвищення пропускної здатності вулиць. Позивач зазначив, що приписи Управління патрульної поліції в Рівненській області відповідач не виконав, а тому позивач, з метою забезпечення безпечних умов руху транспортних засобів і пішоходів на територіях поблизу навчальних закладів м. Рівного, які, у разі їх не усунення, можуть призвести до настання тяжких наслідків для життя та здоров`я дітей, звернувся за захистом інтересів держави до суду.

Однак, у даному випадку інтереси держави, з приводу представництва яких звернувся позивач, захищаються відповідним (компетентним) органом державної влади - Управлінням патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції (33028, місто Рівне, вулиця Степана Бандери, 14), яке має адміністративну процесуальну правосуб`єктність, тобто можливість здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, в тому числі й подавати позов до відповідача – Рівненської міської ради, на виконання власних повноважень.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.08.2019 в справі №335/15571/17(2-а/335/103/2018), адміністративне провадження №К/9901/15915/19.

Отже, не знайшли свого підтвердження обґрунтування позивача, що відсутній орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та, як наслідок, - наявність правових підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним адміністративним позовом.

Разом із цим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v.RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v.RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Також Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» від 31 березня 2005 року).

Враховуючи викладене вище в сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави з даним адміністративним позовом.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.

Отже, позов заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент патрульної поліції, до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг, про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинення певних дій належить залишити без розгляду.

Крім того, відповідно до частин першої та сьомої статті 56 КАС України сторона, а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника. Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Як вже зазначалося вище по тексту судового рішення, частиною 1 статті 24 Закону №1697 врегульовано, що право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Разом з тим, дану норму належить розглядати в контексті положень частини третьої статті 11 та частини третьої статті 13 Закону №1697-VII, відповідно до яких повноваження щодо здійснення представництва регіональної та окружної прокуратури у відносинах з органами державної влади надані її керівнику і лише в разі відсутності останнього такі повноваження може виконувати перший заступник, а у разі відсутності першого заступника - один із заступників, відповідно.

При цьому, Законом №1697-VII не передбачено можливості керівника регіонального або місцевого органу прокуратури делегувати повноваження щодо представництва відповідної прокуратури у взаємовідносинах з органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, особами, підприємствами, установами та організаціями, окрім випадків, передбачених частиною третьою статті 11 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, подану 19.03.2019 до Рівненського окружного адміністративного суду позовну заяву підписано того ж дня від імені позивача заступником керівника Рівненської місцевої прокуратури.

Системний аналіз наведених норм Закону №1697-VII та КАС України дає підстави для висновку, що заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури був уповноважений підписувати позовну заяву відповідного органу прокуратури лише у разі відсутності на дату її підписання і подання прокурора Рівненської місцевої прокуратури та його першого заступника. Проте, доказів відсутності 19.03.2019 прокурора Рівненської місцевої прокуратури та його першого заступника позивачем не надано.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.05.2020 в справі №819/478/17, адміністративне провадження №К/9901/55004/18.

Наведене вище є самостійною правовою підставою для залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 240 КАС України у зв`язку з тим, що позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати.

Керуючись статтями 240, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Позовом заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент патрульної поліції, до Рівненської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Рівненське шляхово-експлуатаційне управління автомобільних доріг, про визнання бездіяльності незаконною, зобов`язання вчинення певних дій залишити без розгляду.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Олег ГРЕСЬКО