Ухвала суду № 102444323, 06.01.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

провадження №ЗД/380/1/22

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

06 січня 2022 року місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву приватного підприємства «ВестАвто» про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу суб`єкта владних повноважень, подану до подання позовної заяви

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду від приватного підприємства «ВестАвто» код ЄДРПОУ 33533304, місцезнаходження: 79024, м.Львів, вул.Богданівська,9 надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23.11.2021 №67 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті №263».

Зі змісту заяви вбачається, що заявник має намір звернутися до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про оскарження наказу управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23.11.2021 №67 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті №263» (далі – наказ №67).

Заява обґрунтована тим, що управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації не наділено повноваженнями на дострокове припинення договірних відносин між Львівською обласною державною адміністрацією та приватним підприємством «ВестАвто». Представник приватного підприємства «ВестАвто» також вказує про те, що відсутні підстави для розірвання відповідного договору. Крім того, управлінням транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації суттєво порушено строки попереднього письмового повідомлення про одностороннє розірвання договору.

Вказує, що розірвання договору №120/20 з перевезення пасажирів також ставить під загрозу пасажирське автобусне сполучення населеного пункту Верхня Білка за маршрутом №263, оскільки приватне підприємство «ВестАвто» є єдиним перевізником, який здійснює автобусне перевезення пасажирів у відповідному населеному пункті.

За таких обставин наголошує на тому, що протиправність наказу №67 є явною та очевидною, а тому вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення його дії є обґрунтованим.

Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи подані заявником матеріали, суддя вважає за можливе розглянути відповідну заяву без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суддя виходив з такого.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені вказаною статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям зазначеної статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку суб`єкта владних повноважень, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивачів (заявників).

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який призначений забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

У зв`язку з цим необхідно, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є захід забезпечення позову, про який просить заявник, співмірним з позовними вимогами та чи відповідає він меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Системний аналіз вимог наведених норм дозволяє стверджувати, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у спірному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Частинами 1 і 3 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом заявника на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суддя встановив наступне.

Приватне підприємство «ВестАвто» надає транспортні послуги населенню з перевезення пасажирів в звичайному режимі руху на приміському автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області №263 Львів (вул.Личаківська, 162- 182) - Верхня Білка, відповідно до договору від 30.11.2020 №120/20, укладеного з Львівською обласною державною адміністрацією як організатором пасажирських перевезень.

Приватне підприємство «ВестАвто» отримало наказ управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23.11.2021р. №67 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті №263», згідно з пунктом 1 якого згадане управління вирішило достроково, в односторонньому порядку, розірвати договір №120/20 з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, який не виходить за межі території області № 263 Львів (вул.Личаківська, 162-182) - Верхня Білка з перевізником приватним підприємством «ВестАвто», взяти до відома, що договір №120/20 вважається розірваним з 09.12.2021.

Надаючи оцінку заяві представника приватного підприємства «ВестАвто» про вжиття заходів забезпечення позову, суддя вказує наступне.

Так, суддя встановив, що заява представника приватного підприємства «ВестАвто» обґрунтована тим, що наказ №67 є очевидно протиправним. На підтвердження своїх доводів представник заявника наводить аргументи, які стосуються розмежування компетенції між Львівською обласною державною адміністрацією та управлінням транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації як її структурним підрозділом, а також вказує на особливості умов договору про перевезення в частині строку інформування про його розірвання в односторонньому порядку.

На переконання судді, такі доводи є предметом доказування у справі та можуть бути перевірені судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, а наведені заявником підстави не дають підстав для висновку про очевидну протиправність наказу.

Таким чином, суддя відхиляє посилання представника приватного підприємства «ВестАвто» на наявність очевидних ознак протиправності наказу №67, зважаючи на те, що на етапі вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, суддя позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.

Суддя зазначає, що суб`єктивне переконання заявника не може свідчити про явну протиправність оскарженого рішення. Окрім цього, суддя наголошує на тому, що вжиття заходів забезпечення позову не може імпліцитно підміняти результати судового розгляду справи по суті.

Інакше трактування змісту інституту забезпечення позову фактично призведе до вирішення адміністративного спору по суті, що є неприпустимим з огляду на стадійність судового процесу.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, яка відповідно до частини 5 статті 242 КАС України підлягає обов`язковому врахуванню, наведені підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17 зазначила, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Суддя також критично оцінює аргумент представника приватного підприємства «ВестАвто» про те, що таке є єдиним перевізником, який здійснює автобусне перевезення пасажирів у відповідному населеному пункті, оскільки будь-якого документального підтвердження наведеним доводам представник заявника не надав.

Також суддя наголошує на тому, що представник заявника не подав будь-яких доказів з питань періодичності курсування маршрутних таксі за сполученням, яке ним обслуговується. Окрім цього, представник заявника не долучив жодних доказів стосовно трафіку навантаження пасажироперевезення, тобто фактично не підтвердив існування ознаки непропорційності при прийнятті наказу №67, яка полягає у не врахуванні інтересів користувачів послуг з перевезення.

На підставі викладеного суддя зазначає, що заява представника заявника про забезпечення позову не є обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 КАС України, суддя

у х в а л и в :

у задоволенні заяви приватного підприємства «ВестАвто» про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу управління транспорту та зв`язку Львівської обласної державної адміністрації від 23.11.2021 №67 «Про розірвання договору на перевезення пасажирів на приміському автобусному маршруті №263», подану до подання позовної заяви, відмовити повністю.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 6 січня 2022 року.

Суддя А.Г. Гулик