Ухвала суду № 102444196, 31.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15612/21

У Х В А Л А

з питань закриття провадження у справі

31 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого-судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новояворівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача №653 від 22.04.2021 року в частині затвердження землевпорядної документації та передання безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки у селі Добростани площею 0,1698 га, як таке, що прийняте з порушенням чинного законодавства.

Ухвалою судді від 20.09.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Жодних заяв по суті справи від сторін та третьої особи не надходило.

Постановляючи ухвалу, суд враховує наступне.

Згідно із ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 КАС України, суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, сама по собі участь суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Суд встановив, що спір між ОСОБА_1 та Новояворівською міською радою виник у зв`язку із незгодою позивача із рішенням органу місцевого самоврядування, яким третій особі – ОСОБА_2 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на яку позивач отримала дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою та, в подальшому, виготовила такий.

Даний спір фактично спрямований на відновлення порушених, на думку позивача, речових прав на земельну ділянку, яку вона бажає отримати у власність, проте, не може реалізувати дане право через існування спірного рішення відповідача №653 від 22.04.2021 року про затвердження землевпорядної документації та передання безоплатно у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки у селі Добростани площею 0,1698 га.

При цьому, як видно зі змісту інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 4625883200:05:002:0153 площею 0,1698 га, що розташована в селі Добростани Яворівського району, Львівської області, перебуває у приватні власності третьої особи – гр. ОСОБА_2 (дата державної реєстрації – 03.06.2021 року; орган, що здійснив державну реєстрацію права – Новояворівська міська рада).

З наведеного слідує, що позивач виготовила проект землеустрою на земельну ділянку, яка перебуває у приватній власності в іншого громадянина.

Водночас суд зазначає, що поновлення порушених прав позивача у межах адміністративного судочинства є неможливим, оскільки надавати у власність можливо лише вільну земельну ділянку, тоді як у цій справі спірна земельна ділянка на праві власності належить іншій особі і таке право власності не скасовано.

Слід наголосити на висновках Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 01.10.2019 року у справі №922/2723/17, стосовно того, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним – розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватно-правовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст.16 Цивільного кодексу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.11.2019 року у справі №906/392/18 зробила такий правовий висновок: «…Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень ст.21 ЦК України».

Також важливим є момент реєстрації права власності на земельну ділянку.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду також сформувала правовий висновок, який викладений у постанові від 12.12.2018 року у справі №617/1315/15-ц: «… до компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних або юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Тобто, адміністративні суди розглядають публічно-правові спори – такі, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності органів публічної влади. Якщо в результаті їх здійснення приймається рішення, на підставі якого особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

На стадії формування земельної ділянки особа, яка прагне отримати цю ділянку у власність, з одного боку, та відповідний орган державної влади чи місцевого самоврядування, уповноважений приймати рішення щодо надання відповідної ділянки у власність, з іншого боку, перебувають в адміністративних відносинах.

Тому допоки на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, який прийняв рішення щодо передання земельної ділянки у власність, особа не зареєструвала відповідне речове право на цю ділянку, за участі такого суб`єкта існує публічно-правовий спір, який належить до юрисдикції адміністративного суду, крім випадку, якщо певне речове право на ту ж ділянку чи на її частину на момент прийняття вказаного рішення належить іншій особі.

Отже, для визначення юрисдикції суду щодо розгляду спору про оскарження рішення про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передання її у власність і рішення про затвердження такого проекту важливим є не лише участь у відповідних правовідносинах суб`єкта владних повноважень, а й встановлення факту реалізації його рішень і державної реєстрації за набувачем земельної ділянки права власності на неї. Якщо на момент звернення до суду з позовом така реєстрація не була проведена та відсутня державна реєстрація речового права на цю земельну ділянку чи її частину за іншою особою, спір належить до юрисдикції адміністративного суду».

Застосовуючи цей підхід до обставин справи, суд враховує, що 03.06.2021 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4625883200:05:002:0153 площею 0,1698 га зареєстровано за третьою особою – ОСОБА_2 .

В свою чергу, з відповідним позовом до Львівського окружного адміністративного суду позивач звернулася 08.09.2021 року (шляхом подання органу поштового зв`язку), тобто після реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Отже, незважаючи на те, що предметом спору є рішення Новояворівської міської ради, яким третій особі затверджено землевпорядну документацію, суть вимог в кінцевому результаті зводиться до конкруренції майнових прав на конкретну земельну ділянку, з одного боку – позивача, яка розробила проект і має намір приватизувати земельну ділянку, а з другого боку – громадянина (третьої особи), якій ту саму земельну ділянку вже передано у власність. Тобто, перешкодою у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки у власність є виникнення права власності на цю саму земельну ділянки в іншої особи.

З огляду на це, неефективним видається зобов`язувати Новояворівську міську раду затверджувати проект відведення чи вчиняти будь-які інші дії щодо земельної ділянки, яка вибула з її розпорядження. Такий способі захисту не може захистити права позивача. До того ж, такий спір безпосередньо стосується прав теперішнього власника земельної ділянки, а тому не може бути розглянутий без її участі.

Таким чином, спір хоч і пов`язаний з оцінкою повноважень суб`єкта владних повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою, проте визначальним є існування права власності у інших осіб на цю земельну ділянку, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства.

Між тим, правомірність та добросовісність дій Новояворівською міською радою щодо розпорядження земельною ділянкою може бути перевірено під час вирішення цивільно-правового позову щодо захисту прав позивача на одержання земельної ділянки.

Доводи позовної заяви про відсутність спору про право є необґрунтованими та спростовуються встановленими судом обставинами.

Частиною 1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У відповідності до ч.1 ст.239 цього ж Кодексу, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Виходячи із суті права та інтересу, за захистом яких звернулася позивач, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі, суд приходить висновку, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Новояворівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення, слід закрити. Оскільки даний спір виник із цивільних відносин, його вирішення віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, відповідно до підсудності, визначеної Цивільним процесуальним кодексом України.

Водночас суд роз`яснює позивачеві, що в силу вимог ч.2 ст.239 КАС України, повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Поряд з тим, ухвала про закриття провадження у справі не обмежує сторін у реалізації захисту свого права у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст.238, 239, 243, 248, 250, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Новояворівської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_2 , про визнання незаконним та скасування рішення – закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення буде складено до 05.01.2022 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 05.01.2022 року.