Рішення № 102444016, 04.01.2022, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/8754/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому з просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо ненадання публічної інформації за запитом від 20.07.2021;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо недотримання встановленого законом п`ятиденного строку надання інформації на запит на інформацію;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області розглянути запит від 20.07.2021 про надання публічної інформації щодо наявності на території Голованівського району вільних земельних ділянок, що можуть бути використані для садівництва і городництва з місцями їх розташування.

Ухвалою судді від 15.11.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.10).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 20.07.2021 вона звернулася (надіслала лист) до відповідача з запитом про надання публічної інформації щодо наявності на території Голованівського району вільних земельних ділянок, що можуть бути використані для садівництва і городництва з місцями їх розташування. Зазначала, що відповідач не надав відповідь на запит на отримання інформації впродовж п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Станом на 09.11.2021 минуло понад 5 робочих днів на надання відповіді на запит.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.14-16), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Зазначивши, що 28.07.2021 за №ПІ-141/0-142/0/63-21 Головне управління здійснило розгляд звернення ОСОБА_1 , та надало відповідь, шляхом направлення листа простою кореспонденцією на адресу, вказану в звернені ОСОБА_1 .

Дослідивши докази і письмові пояснення учасників справи, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 22.07.2021 року на адресу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області надійшов запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 20.07.2021, реєстраційний номер вхідної кореспонденції №П1-141/0/4-21, про надання публічної інформації щодо наявності на території Голованівського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцями їх розташування (а.с.17).

Листом від 28.07.2021 за №ПІ-141/0-142/0/63-21 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області здійснило розгляд запиту на інформацію ОСОБА_1 , та надало відповідь (а.с.18), шляхом направлення листа простою кореспонденцією на адресу, вказану в звернені ОСОБА_1 , про що свідчить відмітка в реєстрі поштової відправки кореспонденції з зазначенням номеру та дати відправки (а.с.23-24).

Проте, вважаючи бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо не надання інформації за запитом протиправною, а своє право на доступ до публічної інформації порушеним, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Преамбулою Закону України “Про інформацію” від 02.10.1992 №2657-XII (далі – Закону №2657-XII) визначено, що цей закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Статтею 5 Закону №2657-XII передбачено, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Під інформацією Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Порядок здійснення та забезпечення прав кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України від 13.01.2011 року №2939-VІ “Про доступ до публічної інформації” (далі – Закону №2939-VІ в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі ст.1 Закону №2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 2 цього Закону його метою є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Статтею 3 Закону №2939-VІ передбачені гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації, а саме обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону №2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом. (ч.4 ст.13 Закону №2939-VI )

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону №2939-VI розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Статтею 16 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом.

Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.

Відповідно до частин 1-5 статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частинами 1, 4 статті 20 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію закріплений ч.1 ст.22 Закону №2939-VI і є вичерпним.

Відповідно до цієї норми розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Частинами 2, 3, 4, 5 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

Статтею 23 Закону №2939-VI передбачено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд звертає увагу, що з аналізу положень статей 1 та 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", слідує, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях уся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, зокрема органів місцевого самоврядування та рішення яких є обов`язковими для виконання. Тобто визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Судом встановлено, що позивач звернулась до відповідача із запитом про отримання публічної інформації, який отримано управлінням 22.07.2021.

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у відзиві на позовну заяву зазначав, що відповідь на запит про отримання публічної інформації від 28.07.2021 була надіслана ОСОБА_1 у встановлений законодавством строк 30.07.2021 року, що підтверджується копію реєстру відправки поштової кореспонденції за період з 01.07.2021 по 31.07.2021 (а.с.23-24).

Проте, суд не погоджується з такими доводами відповідача, та зазначає, що з огляду за зміст ч.1 та ч.4 ст.20 Закону №2939-VI відповідь на запит на інформацію повинна бути надана не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання запиту, а у разі продовження строку розгляду запиту - не пізніше 20-ти робочих днів з дня отримання запиту.

При цьому наявність лише сформованої відповіді не є належним підтвердженням виконання розпорядником інформації обов`язку щодо надання відповіді на запит, згідно статті 20 Закону України № 2939-VI.

Суд зазначає, що Законом №2939-VI не визначено, яким видом поштового відправлення розпорядник інформації повинен надіслати відповідь у разі її надіслання засобами поштового зв`язку (простий лист, рекомендований, з повідомленням про вручення, з оголошеною цінністю).

Однак, зважаючи на імперативно встановлений обов`язок розпорядника інформації надати відповідь на інформаційний запит, а також його статус у відповідних правовідносинах як суб`єкта владних повноважень, суд вважає, що саме розпорядник інформації у випадку виникнення спору повинен довести факт надіслання такої відповіді.

При цьому, відповідно до п.1 загальної частини «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі Правила №270), вказані правила визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.

Згідно п.2 Правил №270, відправник - фізична або юридична особа, прізвище, ім`я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці, яка безпосередньо або через уповноважену особу подає оператору поштового зв`язку для пересилання поштове відправлення, поштовий переказ; вручення поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу; розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.

Статтею 13 Закону України «Про поштовий зв`язок» № 2759-III від 04 жовтня 2001 року передбачено порядок надання поштового зв`язку, зокрема, у абзаці 3 вказано, що у договорі про надання послуг поштового зв`язку, якщо він укладається у письмовій формі, та у квитанції, касовому чеку тощо, якщо договір укладається в усній формі, обов`язково зазначаються найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість. У договорі, стороною якого є національний оператор зв`язку, укладеному у будь-якій формі, має міститися попередження про недопущення пересилання письмової кореспонденції, виконаної і розтиражованої друкарським способом, без вихідних даних (тираж, назва друкарні, номер замовлення та інше). За недотримання цієї вимоги несе відповідальність оператор поштового зв`язку.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень відповіді на запит позивача є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, а не копія внутрішнього реєстру відправки поштової кореспонденції Головного управління.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2019 по справі №520/9380/18.

Так, матеріали справи не містять доказів, а відповідачем не надано таких доказів, що підтверджують надсилання позивачу відповіді від 28.07.2021, саме 30.07.2021 та підтвердження про її отримання.

Враховуючи вищевикладене, суд критично оцінює надані відповідачем докази надіслання відповіді на запит позивача, оскільки вони не підтверджують факт направлення та отримання вказаної відповіді позивачем, а є лише фактом фіксування наявності відповіді в установі.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач, ненаправивши позивачу відповідь на запит у встановлений законом строк, допустив протиправну бездіяльність.

Водночас, судом встановлено, що листом від 28.07.2021 за №ПІ-141/0-142/0/63-21 Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області підготував позивачу відповідь на запит, відмовивши у наданні запитуваної інформації на підставі пункту 1 частини 1 статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації” та роз`яснив положення статей 9, 38 Закону України “Про Державний земельний кадастр”.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 202 Земельного кодексу України передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Відповідно до статті 203 Земельного кодексу України відображення у відомостях і документах даних, які характеризують кожну земельну ділянку, а також землі за площею та складом земельних угідь, розподіл земель за власниками, землекористувачами є обліком земель.

Згідно зі статтею 6 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастром). Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі, розробленні та забезпеченні функціонування програмного забезпечення для моніторингу земельних відносин та інформаційної взаємодії з іншими державними електронними інформаційними ресурсами.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про Державний земельний кадастр”, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання, таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Надання відомостей з Державного земельного кадастру у визначених частиною першою статті 38 цього Закону випадках може здійснюватися також адміністраторами центрів надання адміністративних послуг у порядку, встановленому Законом України "Про адміністративні послуги", або уповноваженими посадовими особами виконавчих органів місцевого самоврядування, які успішно пройшли стажування у сфері земельних відносин.

Згідно ч.1 ст.38 Закону України “Про Державний земельний кадастр” відомості Державного земельного кадастру є відкритими та загальнодоступними, крім випадків, передбачених цим Законом, та надаються у формі: витягів з Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території); викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.

Суд зазначає, що відповідно до положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (чинне на час надання відповіді позивачу), затвердженого Наказом Держгеокадастру від 21.05.2021 №248, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: 1) розробляє та подає Голові Держгеокадастру пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів Міністерства аграрної політики та продовольства України; 4) надає адміністративні послуги згідно із законом у відповідній сфері; 7) здійснює заходи щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель; 9) здійснює ведення Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; 10) організовує виконання на території Кіровоградської області робіт із землеустрою та оцінки земель, що проводяться з метою внесення відомостей до Державного земельного кадастру; 11) здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; 12) веде поземельні книги та видає витяги із Державного земельного кадастру про земельні ділянки; 13) розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Кіровоградської області; 14) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин; 15) бере участь у розробленні та виконанні галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, у проведенні моніторингу земель, територіальному плануванні; 19) погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою; 21) здійснює землеустрій, у тому числі забезпечує проведення державної інвентаризації земель; 23) забезпечує створення, формування і ведення регіонального та місцевого фонду документації із землеустрою; 24) здійснює державний нагляд у сфері землеустрою; 26) проводить відповідно до законодавства моніторинг земель та їх охорону; 27) бере участь у державному регулюванні планування територій; 28) проводить в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою; 30) здійснює державний нагляд (контроль): за використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; 38) надає роз`яснення з питань, що належать до його компетенції; 39) здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Держгеокадастру; 41) здійснює інші повноваження, визначені законодавством.

Також і відповідно до положення про Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого Наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 №603, передбачені аналогічні повноваження Головного управління.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що запитувана позивачем інформація є публічною в розумінні статті 1 Закону №2939, а Головне управління Держгеокадастру у Кіровограській області є розпорядником запитуваної позивачем інформації.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області розглянути запит про отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 20.07.2021 року щодо наявності на території Голованівського району вільних земельних ділянок, для садівництва і городництва з місцями їх розташування та надати відповідь у порядку та строки встановлені чинним законодавством.

Згідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

При цьому, за приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зважаючи на вимоги ст.139 КАС України, а також те, що позивач звільнена від сплати судового збору, судові витрати відсутні.

Відповідно до абзацу 9 частини 1 статті 371 КАС України рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктом 1 частини 1 статті 263 цього Кодексу, виконуються негайно.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297, 371 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м.Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ЄДРПОУ 39767636) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо ненадання ОСОБА_1 відповіді на її запит на отримання публічної інформації від 20.07.2021 року та не надання такої відповіді у строк не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше п`яти робочих днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 20.07.2021 року та надати публічну інформацію в порядку, передбаченому Законом України “Про доступ до публічної інформації”, з урахуванням висновків суду.

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина