Ухвала суду № 102443875, 17.12.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

17 грудня 2021 року Київ № 320/15073/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Дербіної Любові Василівни про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду в порядку оскарження двох постанов: №53912912, виданої 26.08.2020 Ірпінським ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 315 428,11 грн. на підставі виконавчого листа №367/6125/15-ц Ірпінського міського суду Київської області від 20.02.2017 та №53912912, виданої 26.08.2020 Ірпінським ВДВС ЦМУ МЮ (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у розмірі 315 428,11 грн., на підставі виконавчого листа Ірпінського міського суду Київської області №367/6125/15-ц від 20.02.2017.

Ухвалою суду від 19.11.2021 позовна заява була залишена без руху, заявниці визначено строк та порядок усунення її недоліків, зокрема, і шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду.

На виконання вимог судового рішення від 19.11.2021 була подана позовна заява у новій редакції, в якій, в тому числі, заявлена вимога про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Дербіної Л.В. від 26.08.2020 у ВП №53912912 про стягнення виконавчого збору у сумі 315 428,11 грн. та штрафу 3 150 627, 09 грн., судових витрат 3 654, 00 грн.; визнання протиправною та скасування постанови від 26.08.2020 у ВП №62905976 щодо забезпечення виконання постанови №53912912 для забезпечення виконання рішення від 31.08.2020 про арешт майна боржника; від 15.10.2020 про арешт коштів боржника; від 15.10.2020 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію стипендію та подана квитанція про сплату судового збору та копії документів, долучених до позовної заяви.

В прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

В мотивувальній частині позовної заяви ОСОБА_1 зазначає, що про наявність постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.08.2020 їй стало відомо наприкінці вересня 2020 із постанови, яку вона одержала від відповідача -2, про стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 315 428,11 грн., а також постанови про відкриття виконавчого провадження №62905993 про стягнення виконавчих витрат у сумі 500 грн., натомість як на підставу пропуску звернення до суду вказує, що відповідачами було порушено порядок надсилання постанов боржниці, чим в свою чергу порушено її право на своєчасне отримання інформації щодо виконавчого провадження. Крім того, пропуск строку звернення до суду обгрунтовує тяганиною, яка виникла між нею та відповідачами в процесі оскарження їхніх дій до виконавчої служби.

Дослідивши подані документи та матеріали, суд приходить до висновку про необхідність повернення позову, ураховуючи таке:

відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 40 Конституції України передбачено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом. Згідно із ст. 4 вищевказаного Закону, діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 5) обов`язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

З метою захисту прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.

Окрім того, з метою захисту прав сторін виконавчого провадження в статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" окремо передбачено, що стягувач чи боржник мають право подати скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову в здійсненні вказаних дій. Зазначена скарга може бути подана до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.

Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що дії державного виконавця мають бути оформлені відповідним актом - постановою державного виконавця. Таким чином, законодавець закріпив гарантії прав стягувача і боржника на стадії виконавчого провадження. При цьому маються на увазі виконавчі дії, здійснені при виконанні рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. При цьому, розгляд скарги начальником відділу державної виконавчої служби не позбавляє особу права оскаржити дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби до суду. Тобто законодавець надав можливість сторонам виконавчого провадження два шляхи оскарження дій посадових осіб державної виконавчої служби: безпосередньо до виконавчої служби, чи до суду.

В статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" йдеться про судовий захист прав сторін виконавчого провадження при здійсненні виконавчих дій, що є реалізацією закріпленого ст. 55 Конституції України положення про гарантію кожному судового захисту його прав і свобод, про можливість оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Суд розглядає скарги на постанови державного виконавця, перевіряючи їх відповідність закону: про відкриття виконавчого провадження, про відкладення провадження виконавчих дій, про повернення виконавчого документу, про стягнення виконавчого збору тощо. Крім того, він розглядає скарги не тільки на акти державного виконавця, а й на інші його дії по виконанню рішення.

Частина 5 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав.

Згідно норм Кодексу адміністративного судочинства України, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Правова конструкція «в межах встановленого законом строку звернення до адміністративного суду» означає, що позов має подаватись лише в тих часових обмеженнях, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом. В силу приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 13 грудня 2011 року по справі №17-рп/2011 також визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року N 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" визначено, що відповідно до статей 248 20 , 248 21 ЦПК, ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" скарги на рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби та державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, Києва та Севастополя, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ. Скарги щодо виконання інших рішень подаються до місцевого суду за місцем знаходження відповідного відділу державної виконавчої служби, а якщо оскаржуються дії (бездіяльність) державних виконавців та посадових осіб Департаменту та державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей, Києва та Севастополя, - до апеляційного суду за місцем знаходження відповідного органу зазначеної служби.

"...Стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції (ст. 121 2 ГПК). Враховуючи, що примусове виконання судових рішень, постановлених господарськими судами, згідно зі ст. 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" та ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" здійснюють державні виконавці, скарги на дії чи бездіяльність останніх розглядаються господарськими судами за правилами ст. 121 2 ГПК. Оскільки ст. 11 1 Закону України "Про виконавче провадження" інші учасники цього провадження також наділені правом оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця щодо примусового виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, їхні скарги відповідно до ст. 85 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають розгляду начальником відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або відповідним господарським судом",- постанова Верховного Суду справа №920/149/18 (провадження №12-297гс18).

За висновком Верховного Суду у вказаній справі. "... Оскаржуючи рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід керуватися правилами розділу VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ГПК України, зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк 10 календарних днів, визначений пунктом "а" ч. 1 ст. 341 цього Кодексу".

Відповідно до частини 5 стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Вказана стаття кореспондується зі ст. 287 КАСУ. Учасник виконавчого провадження та особи, які залучаються допроведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Як встановлено матеріалами позовної заяви позивачка звернулась до суду на оскарження постанов відповідача з пропуском спеціального десятиденного строку, регламентованого частиною 2 статті 287 КАС України, за відсутності жодних поважних причин для його поновлення. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

За приписами ч. 1 ст.123 КАСУ, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву, - ч.2 ст.123 КАСУ.

У даному випадку причини пропуску строку звернення до суду в порядку оскарження постанов органів та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень суд не може визнати поважними, адже позивачка мала можливість оскаржити рішення та дії вказаних осіб у судовому порядку, про що було зазначено вище, натомість не скористалась наданим їй правом, хоча з розумною передбачуваністю могла бце зробити. Інших доказово підтверджених причин пропуску строку звернення до суду, у позовній заяві не наведено.

Відтак, суд констатує, що ОСОБА_1 звернулась до суду із значним пропуском строку, встановленого законом для звернення до суду за відсутності поважних причин для його поновлення, у зв`язку з чим до поданої позовної заяви підлягають застосуванню наслідки, визначені ч.2 ст.123 КАСУ.

Керуючись статтями 123, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 34780165, м. Ірпінь, вул. Ярославська, 9), державного виконавця Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дербіної Люблві Василівни (РНКПО 3005903524, м. Ірпінь, вул. Ярославська, 9) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії , - повернути позивачці.

2. Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.