Рішення № 102443806, 04.01.2022, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" січня 2022 р. справа № 300/5901/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Боршовського Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

Виклад позицій сторін у справі. Процесуальні дії суду:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського міського відділу УДМС України в Івано-Франківській області в оформленні та видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України для виїзду за кордон на її ім`я без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно до постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (в редакції від 23.02.2007 № 719-V) та без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру; зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського міського відділу УДМС України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон на її ім`я без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних - виключно відповідно до постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (в редакції від 23.02.2007 № 719-V).

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно відмовив у видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування засобів Єдиного демографічного реєстру. Позивач вважає, що такі дії відповідача є порушенням її конституційних прав, оскільки вона має право на свободу пересування, і держава не повинна допускати звуження такого конституційного права. Окрім цього позивач вказує на те, що примушування її як віруючої людини до прийняття цифрового ідентифікатора, який за експертними висновками, у штрих-кодовому варіанті запису у міжнародній системі EAN-13, що впроваджується в Україні, містить символіку, яка уособлює антихриста, є грубим порушенням її конституційного права на свободу світогляду і віросповідання. Також позивач вказує на те, що згідно статті 32 Конституції України вона має право на те, щоб паспорт громадянина України для виїзду за кордон був виданий без збирання, зберігання, використання її персональних даних за допомогою засобів Єдиного державного демографічного реєстру, оскільки, за відсутності її згоди на це, відмова у видачу паспорта, є втручанням держави в її особисте та сімейне життя. Позивач звернув увагу суду на висновки Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17. Також позивач вказала, що у листі від 27.07.2021 відповідач не належно розглянув її заяву від 21.07.2021, в якій вона просила вказати, які документи необхідно подати для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування засобів Єдиного демографічного реєстру. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

16.11.2021 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову. У відзиві відповідач зазначив, що його дії є правомірними, оскільки: стаття 13 Закону України Законом України № 5492-VI від 20.11.2012 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.02.1992 (з урахуванням змін, викладених в постанові від 23.02.2007 № 719-V), на яке посилається позивач, передбачено оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з вмонтованим безконтактним електронним носієм. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 (в редакції постанови від 16.11.2016 № 1001) з 20.12.2016 припиняється прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія. Альтернативного порядку, для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, чи форми такого документа, діючим законодавством не передбачено. Вказана інформація була доведена до відома позивача у листі від 27.07.2021, отримання якого визнається позивачем. У вказаному листі позивачу на її звернення роз`яснено порядок та вказано перелік документів, для офомлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Відповідач також зазначає про те, що позивачем не сплачено адміністративний збір. Щодо доводів позивача про порушення її права на свободу релігійних поглядів, то відповідач вказав на те, що діюче законодавство не надає будь-яких прямих чи непрямих переваг, привілеїв чи обмежень за релігійними переконаннями. Отже, вважає представник відповідача, посилання позивача на відмову від виконання законів за мотивами особистих переконань є неприпустимими, та таким, що не можуть бути враховані державними органами, їх посадовими особами згідно з частиною другою статті 19 Конституції України. Також відповідач вказує на те, що позивач безпідставно посилається на постанову Верховного Суду від 18.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17, оскільки вказана справа не має ознак типової справи, викладених в цій постанові.

Обставини справи, встановлені судом. Зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим 10.09.2020.

ОСОБА_1 подала до Івано-Франківського міського відділу УДМС України в Івано-Франківській області заяву від 20.07.2020 року про видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, в якій просила:

- надати їй зразок формуляра (заяви) та перелік необхідних документів, заповнення якого разом з такими документами буде підставою для відкриття провадження про надання адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;

- оформити та видати паспорт громадянина України для виїзду за кордон відповідно до постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ "Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" (в редакції від 23.02.2007 № 719-V) без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних;

- повідомити письмово про усі прийняті, за наслідками розгляду заяви, рішення.

У вказаній заяві ОСОБА_1 висловила відмову від присвоєння їй ідентифікаторів особистості, зокрема унікального номеру запису в ЄДДР, реєстраційного номера облікової картки платника податків; повідомила, що не дає згоди на обробку її персональних даних; відмовилася від отримання та користування будь-якими біометричними документами, що містять інформацію для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, а також від внесення даних до Єдиного державного демографічного реєстру, та від зняття біометричної інформації. Позивач вказала, що примушування людини до прийняття цифрового ідентифікатора, який за загальновідомою інформацією у структурі номерів штрих-коду системи ЕАN-13 містить число « 666», ображає почуття православних віруючих, та відповідно, є грубим порушенням конституційного права на свободу світогляду і віросповідання.

До заяви додано: копію паспорта громадянина України НОМЕР_1 , та дві фотокартки розміром 35 х 45 мм.

Листом від 27.07.2021 року «Про розгляд звернення», Івано-Франківський міський відділ УДМС України в Івано-Франківській області надав відповідь. У вказаній відповіді вказав, що Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.02.1992 (з урахуванням змін, викладених в постанові від 23.02.2007 № 719-V) передбачено оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з вмонтованим безконтактним електронним носієм. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 ( в редакції постанови від 16.11.2016 № 1001) з 20.12.2016 припиняється прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія. В ДМС нема законної можливості для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування Єдиного державного демографічного реєстру та без безконтактного електронного носія. Також в листі роз`яснено позивачу про те, що для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон необхідно подати документи, які передбачені пунктом 35 Порядку № 152. Також зазначено, що формування заяви-анкети для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон проводиться працівниками територіального підрозділу ДМС засобами Єдиного державного демографічного реєстру після подання заявником всіх документів, які передбачені пунктом 25 Порядку № 152.

Не погоджуючись з діями Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського міського відділу УДМС України в Івано-Франківській області в частині відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно до постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (в редакції від 23.02.2007 № 719-V) та без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.

Суд перевіряє правомірність дій відповідача лише в межах мотивів їх вчинення, та в межах підстав їх оспорення позивачем, викладених в позовній заяві.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, які не були викладені ним в листі від 27.07.2021.

Суд виходить з таких мотивів при оцінці аргументів сторін та застосуванні норм права у спірних правовідносинах. Висновки суду:

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначені Законом України № 5492-VI від 20.11.2012 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон № 5492-VI).

Відповідно до частини першої статті 4 цього Закону, Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

На виконання вимог Закону Закон № 5492-VI постановою Кабінету Міністрів України № 784 від 18.10.2017 затверджено Порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що Реєстр складається з головного та резервного обчислювальних центрів і вузлів уповноважених суб`єктів. Уповноважені суб`єкти є розпорядниками відомчих інформаційних систем у межах, визначених Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Засобами Реєстру є технічні і програмні засоби відомчих інформаційних систем уповноважених суб`єктів, що застосовуються для внесення інформації до Реєстру та оформлення документів.

Відповідно до частини першої статті 10 згаданого Закону, внесення інформації до ЄДДР здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в ЄДДР та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в ЄДДР є незмінним.

Одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів ЄДДР, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон (частина перша статті 13 цього Закону).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, містять безконтактний електронний носій.

Частиною четвертою статті 13 цього Закону передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

За змістом частини першої та другої статті 14 Закону № 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 5492-VI бланки документів, які містять безконтактний електронний носій, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів та з урахуванням рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення. Бланки документів, які не містять безконтактного електронного носія, виготовляються відповідно до вимог державних (національних) та міжнародних стандартів і повинні мати ступінь захисту, що унеможливлює їх підроблення.

Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 5492-VI, бланки документів, якщо інше не визначено цим Законом, виготовляються за єдиними зразками та технічними описами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом (частина перша статті 16 зазначеного Закону).

За змістом частин 4-5 статті16 цього Закону головний обчислювальний центр здійснює автоматизовану перевірку даних, отриманих з бази даних розпорядника Реєстру, формує набори даних та забезпечує виготовлення документів.

Статтею 7 Закону № 5492-VI визначено перелік інформації про особу, яка вноситься до Реєстру, в якій, крім зазначеного, передбачено, що у разі оформлення паспорта громадянина України до Реєстру за згодою особи вносяться також відцифровані відбитки пальців рук особи. Вказана інформація є біометричними даними, параметрами, тобто сукупністю даних про особу, зібраних на основі фіксації її характеристик, що мають достатню стабільність та істотно відрізняються від аналогічних параметрів інших осіб.

Отже, виходячи з вказаних положень чинного законодавства, паспорт громадянина України для виїзду за кордон є одним із документів, які оформляються із застосуванням засобів ЄДДР, порядок оформлення, видачі, обміну якого регламентує Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та прийнятими на його виконання Урядовими постановами, а саме: постановою КМ України № 152 від 07.05.2014 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон» (зі змінами згідно постанови від 16.11.2016 № 1001); постановою КМ України № 784 від 18.10.2017 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб`єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації»; постановою КМ України № 669 від 26.11.2014 «Про затвердження Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи».

Усі документи, які перелічено в частині першій статті 13 Закону № 5492-VI, за винятком посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасового посвідчення громадянина України та посвідчення водія, повинні містити безконтактний електронний носій, за фактом виготовлення якого до Реєстру підлягають внесенню відомості про особу та документ (серія, номер, дата персоналізації), щодо якого прийнято рішення про його оформлення.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься лише у паспорті громадянина України.

За змістом частини другої та третьої статті 22 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформляється особам, які не досягли шістнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли шістнадцятирічного віку, - на 10 років.

Постановою Кабінету Міністрів України № 152 від 07.05.2014 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон», встановлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 20 грудня 2016 року припиняється. Паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 20 грудня 2016 року, є чинним протягом строку, на який його було видано.

Отже, згадана постанова має переживаючу дію і поширюється на тих осіб, які отримали паспорт у вигляді книжечки до прийняття Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Прийняття документів та оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія, припинено з 20.12.2016, через що є відсутніми законні підстави для видачі позивачам паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія.

Такий правовий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові у справі № 0240/3048/18-а від 24.06.2021.

Відповідно до пункту першого Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затв. постановою КМ України № 152 від 07.05.2014, паспорт для виїзду за кордон виготовляється у формі книжечки, правий форзац якої містить безконтактний електронний носій.

Також пунктами 12, 13, 14 цього Порядку передбачено внесення інформації до ЄДДР, яке здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС та відомчої інформаційної системи МЗС.

Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

До заяви-анкети вноситься така інформація про особу, на ім`я якої оформляється паспорт для виїзду за кордон: 1) прізвище, власне ім`я та по батькові (далі - ім`я); 2) дата народження; 3) місце народження (держава, область, район/місто, селище/село); 4) стать; 5) дата та підстави набуття громадянства; 6) унікальний номер запису в Реєстрі (у разі наявності); 7) відцифрований образ обличчя особи; 8) відцифрований підпис особи (крім осіб, які в установленому законом порядку визнані недієздатними, та осіб, які не досягли 14-річного віку). Підпис осіб з фізичними вадами вноситься за їх бажанням. Підпис осіб, які не можуть пересуватися самостійно у зв`язку з тривалим розладом здоров`я, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку, - вноситься із застосуванням засобів Реєстру шляхом сканування; 9) відомості про отримання відцифрованих відбитків пальців рук (відцифровані відбитки пальців рук особи не отримуються до досягнення нею 12-річного віку та у разі, коли особа не може пересуватися самостійно у зв`язку із тривалим розладом здоров`я та потребує термінового лікування за кордоном, що підтверджується медичним висновком відповідного закладу охорони здоров`я, оформленим в установленому порядку); 10) місце проживання із зазначенням адреси (держава, область, район/місто, селище/село, вулиця, номер будинку, квартири);11) номер контактного телефону заявника та/або адреса електронної пошти; 12) реквізити документа, на підставі якого оформлюється паспорт для виїзду за кордон; 13) відомості про законного представника особи (ім`я, дата народження, реквізити документа, що посвідчує особу, та документа, що підтверджує його повноваження); 14) відомості про сплату адміністративного збору (консульського збору) або про звільнення від його сплати; 15) дата заповнення заяви-анкети.

Пунктом 2 Порядку отримання, вилучення з Єдиного державного демографічного реєстру та знищення відцифрованих відбитків пальців рук особи, затв. постановою КМ України № 669 від 26.11.2014, визначено, що у разі оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта України, службового паспорта України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзного документа біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзного документа особи, якій надано додатковий захист, картки мігранта отримуються відцифровані відбитки пальців рук і вносяться до Реєстру.

Таким чином, аналіз вказаних вище положень чинного законодавства доводить, що оформлення, видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон є неможливим без обробки персональних даних особи у спосіб їх оцифрування та внесення до Єдиного державного демографічного реєстру.

Щодо аргументів позивача про її право як громадянина України на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, то суд керується такими міркуваннями:

Конституція України в Розділі ІІ «Права, свободи та обов`язки людини і громадянина» передбачає низку прав особи, серед яких:

- на свободу світогляду і віросповідання (стаття 35);

- направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк (стаття 40);

- знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (стаття 32);

- право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55).

Водночас, ні Конституція України, ні закони України не передбачають права громадянина України на «отримання документів» чи права на «отримання документів певної форми».

Натомість стаття 13 Закону № 5492-VI передбачає видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм.

Отже, всі громадяни України мають рівні права при отриманні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що реалізуються в порядку та у формі, які встановила Держава. Отже, є безпідставними доводи ОСОБА_1 про те, що Державою в особі відповідного органу державної влади (відповідача у справі) порушено щодо позивача встановлений статтею 24 Конституції України принцип рівності громадян у їх правах і свободах, та їх рівності перед законом, в тому числі право на світогляду і віросповідання.

Щодо аргументів позивача про те, що вона не надавала відповідачу дозволу на обробку його персональних даних та відмовився від користування будь-якими біометричними документами, що містять інформацію, для зчитування якої необхідні додаткові пристрої, а також від внесення даних щодо нього до Єдиного державного демографічного реєстру та від зняття біометричної інформації, а тому дії відповідача щодо відмови у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, є порушенням конституційного права позивача на свободу пересування, як складового аспекту права на повагу до приватного життя, то суд зауважує таке:

Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних регулює Закон України «Про захист персональних даних»; цей закон спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних. Відповідно до статті 11 цього Закону підставами для обробки персональних даних є як згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних, так і дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень чи необхідність виконання ним обов`язку, який передбачений законом. Обробка територіальними підрозділами ДМС персональних даних заявника, що передує видачі цій особі паспорта громадянина України, а також ведення Реєстру є обробкою персональних даних на підставі закону (в цьому випадку Закону № 5492-VI) на виконання покладених законом обов`язків, а, отже, не потребує згоди суб`єкта персональних даних.

Закон № 5492-VI визначає види інформації про особу (персональних даних), яка:

- вноситься до Реєстру «по замовчуванню», оскільки необхідна державі для ідентифікації своїх громадян;

- вноситься до Реєстру за згодою особи (наприклад, відцифровані відбитки пальців рук особи);

- не вноситься до Реєстру (обробка та внесення якої заборонена): про етнічне походження, расу, політичні, релігійні чи інші переконання, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також дані щодо здоров`я або статевого життя.

Суд вважає, що технічний прогрес та швидка зміна суспільних відносин за останні десятиліття, що зумовили запровадження державою електронних баз даних у формі електронних реєстрів (на зміну паперовим картотекам), а також запровадження нових форм документів для ідентифікації особи (зокрема, й паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм персональних даних) не впливає на гарантовані Конституцією України права особи і не перешкоджає позивачу отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон на рівних умовах з іншими громадянами України.

Доводи позивача про те, що вона вже до того отримала паспорт громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, не впливають на вказані вище висновки суду, оскільки Державою для отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон встановлено інші підстави (зокрема, право, а не обов`язок) та порядок його отримання. У позивача відсутній паспорт громадянина України для виїзду за кордон, який не містить безконтактного електронного носія персональних даних і Держава в особі ДМС не обмежувала позивача у його використанні.

Отже, є безпідставними доводи позивача про те, що відбулося обмеження чи звуження її конституційних прав в розумінні статті 64 Конституції України.

Щодо посилання позивача на Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, в редакції затвердженої постановою Верховної Ради України № 719-У від 23.07.2007 року. Так, на думку позивача, чинність вказаного нормативно-правового акту доводить можливість видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон без безконтактного електронного носія персональних даних та без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру:

Проте суд звертає увагу, що Закон України № 5492-VI від 20.11.2012 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (стаття 13 якого передбачає видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон лише з безконтактним електронним носієм) прийнято пізніше.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_8 щодо офіційного тлумачення частини п`ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 3 жовтня 1997 року № 4-зп/1997, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): „закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) „закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) „закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість. … Імператив надання дієвості принципові верховенства права (правовладдя) вимагає одночасного застосування всіх трьох класичних формул. (абзац другий, речення перше абзацу п`ятого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою громадянки України ОСОБА_9 щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису пункту 5 розділу ІІІ „Прикінцеві положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213VIII від 18 червня 2020 року № 5-р(II)/2020.

Таким чином, враховуючи вказані правові позиції Конституційного Суду України з питання дії нормативно-правового акта в часі, відповідач правомірно керувалися приписами Закону України № 5492-VI від 20.11.2012 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Щодо посилання позивача на рішення Верховного Суду у справі № 806/3265/17 (ПЗ/9901/18), то суд вважає, що висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 806/3265/17, не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки зазначене рішення суду стосується правовідносин щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України, а не паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Щодо доводів позивача про те, що відповідач неналежно розглянув її заяву від 20.07.2021, оскільки ненадав зразок формуляра (заяви) та перелік необхідних документів, заповнення якого разом з такими документами буде підставою для відкриття провадження про надання адміністративної послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, то суд зазначає таке:

У листі від 27.07.2021 на звернення позивача від 20.07.2021, відповідач вказав, що: статтею 13 статті 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» та Положенням про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженим постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.02.1992 (з урахуванням змін, викладених в постанові від 23.02.2007 № 719-V) передбачено оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з вмонтованим безконтактним електронним носієм; згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 (в редакції постанови від 16.11.2016 № 1001) з 20.12.2016 припинено прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що не містить безконтактного електронного носія; в ДМС нема можливості для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон без застосування Єдиного державного демографічного реєстру та без безконтактного електронного носія, оскільки це не передбачено законодавством; роз`яснено позивачу про те, що для оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон необхідно подати документи, які передбачені пунктом 35 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 № 152 (далі - Порядок № 152) згідно переліку, викладеного в листі; щодо надання позивачу заяви-анкети, то відповідач зазначив, що згідно пункту 25 Порядку № 152 формування заяви-анкети для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється працівниками територіального підрозділу ДМС з використанням цифрового підпису та із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, та після подання заявником документів, які передбачені пунктом 35 вказаного Порядку.

Отже, на переконання суду, відповідачем правомірно розглянуто заяву позивача від 20.07.2021 в порядку Закону України «Про звернення громадян» та надано повну та достатньо обгрунтовану відповідь на вказане звернення.

З урахуванням встановленого судом вище обставин та позиції суду щодо аргументів позивача про порушення його прав діями відповідача, суд дійшов висновку про те, що відповідач не допустив протиправних дій щодо ОСОБА_1 , оскільки в Івано-Франківського міського відділу УДМС України в Івано-Франківській області не було правових підстав для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон за заявою від 20.07.2021.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на відмову в позові, за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, в суду нема підстав для їх розподілу між сторонами.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмови Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського міського відділу УДМС України в Івано-Франківській області в оформленні та видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України для виїзду за кордон на її ім`я без застосування безконтактного електронного носія персональних даних відповідно до постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (в редакції від 23.02.2007 № 719-V) та без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та про зобов`язання Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області в особі Івано-Франківського міського відділу УДМС України в Івано-Франківській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон на її ім`я без застосування безконтактного електронного носія персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки її персональних даних - виключно відповідно до постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26.06.1992 № 2503-ХІІ (в редакції від 23.02.2007 № 719-V).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код - 37794486, вулиця Академіка Гнатюка, 29, місто Івано-Франківськ, 76010).

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.