Рішення № 102443740, 06.01.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2022 року Справа № 280/10527/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

визнання протиправними рішень, дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач, Управління), у якій позивач просить суд:

- визнати дії та рішення відповідача, повідомлено в листі №084650007755 від 16.06.2021 стосовно відмови у призначенні пенсії позивачу, та бездіяльність відповідача, щодо не призначення пенсії позивача - протиправними, скасувати їх та зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком з 21.03.2017 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) та здійснювати виплату пенсії на вказаний нею банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- стягнути з відповідача коштів в сумі 100 000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією та бездіяльністю.

Позовна заява та додатки до неї сформовані в системі Електронний суд та подані у формі електронного документа представником позивача адвокатом Меламедом В.Б., який діє на підставі ордеру АА №1016173 від 20.01.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 11.05.1998 ОСОБА_1 виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль. При віці 63 років і страховому стажі орієнтовно 20 років, позивач досяг усіх необхідних умов призначення пенсії за віком, встановлених частиною 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV). У зв`язку з наведеним, 21.03.2017 представник позивача, який діє на підставі ордеру та довіреності, звернувся особисто безпосередньо до відповідача з особистою заявою позивача про призначення пенсії, засвідченою нотаріально та апостильованою. Однак рішенням від 06.04.2017 відповідач відмовив у призначенні пенсії. Представники позивача надсилали додаткові документи для призначення пенсії та неодноразово звертались до Управління, однак в призначенні пенсії було відмовлено. Представник позивача оскаржив відмову в призначенні пенсії за віком, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 року у справі № 280/3546/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника Меламеда В.Б. в інтересах ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.03.2020, та прийняти вмотивоване рішення. Представниками ОСОБА_1 30.06.2021 було отримано лист відповідача №0800-0217-8/44098 від 30.06.2021 в якому зазначено, що було прийнято рішення №084650007755 від 16.06.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком. Позивач вважає що рішення, дії та бездіяльність відповідача щодо незаконної відмови у призначенні пенсії є неправомірними і дискримінаційними та суперечать чинному законодавству. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 09.11.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано від Управління належним чином засвідчені копії заяви представника Меламеда В.Б., поданої в інтересах ОСОБА_1 , про призначення пенсії від 25.03.2020, з додатками, рішення про відмову у призначенні пенсії №084650007755 від 16.06.2021.

01.12.2021 відповідач подав витребувані судом докази та відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №280/3546/20 Управлінням розглянуто адвокатський запит представника Меламеда В.Б. в інтересах позивача від 25.03.2020 №383 з ксерокопіями наданих документів щодо призначення пенсії за віком, та прийнято Рішення про відмову у призначенні пенсії від 16.06.2021 №084650007755. З посиланням на норми Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі – Порядок №22-1) вказує, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік). Також відповідно до пункту 2.22. Порядку за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання. Представником позивача не надано до Управління ні паспорту ОСОБА_1 , як громадянина України, ні чинного паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Ксерокопія довідки від 19.08.2019 №6164/19-530зг-189, виданої посольством України в Державі Ізраїль, не є документом, що посвідчує особу заявника та громадянство України. Крім того, вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки позивачем не доведено факт заподіяння йому моральної шкоди. Просить у задоволенні позову відмовити.

На підставі наданих сторонами письмових доказів судом встановлено такі обставини.

Як слідує з матеріалів справи, позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на території України, що підтверджується записами в трудовій книжці, виданій 29.08.1977.

1998 році позивач виїхав на постійне проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.

На підтвердження особи позивача представником надано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 , виданого 12.05.1996, дійсного до 12.05.2006.

21.03.2017 позивач через свого представника за довіреністю звернулась до Мелітопольського ОПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком.

Листом від 06.04.2017 № 41/М-1 відповідачем представнику позивача надіслано повідомлення про відмову в призначенні пенсії від 28.03.2017 № 1854. В обґрунтування повідомлення зазначено про відсутність законних підстав для прийняття рішення про призначення пенсії, оскільки у позивача відсутня реєстрації на території України, нею пред`явлено паспорт для виїзду за кордон, а не паспорт громадянина України та відсутня Угода між урядами України та Ізраїлю щодо пенсійного забезпечення громадян.

Не погодившись з такою відповіддю позивач звернулась до суду з позовом про зобов`язання відповідача призначити та виплатити пенсію за віком з 21.03.2017 у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.12.2017 у справі №320/4904/17 адміністративний позов ОСОБА_1 до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про зобов`язання призначити пенсію за віком задоволено у повному обсязі: зобов`язано Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.03.2017 у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з проведенням індексації та компенсацією втрат частини доходів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 у справі №320/4904/17 постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.12.2017 скасовано, прийнято нову постанову, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову судом зазначено, що позивач не підтвердила свою належність до громадянства України, що є порушенням приписів 1.1, 2.2, 2.9 Порядку 22-1. Відтак колегія суддів прийшла до висновку про правомірність відмови відповідача у поновленні пенсії за віком, оскільки остання не надала належний документ (надано ізраїльське посвідчення особи та закордонний паспорт є недійсними), що підтверджує її особу.

Ухвалою Верховного суду від 27.07.2018 року у справі 320/4904/17 (2-а/320/211/17) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною каргою ОСОБА_1

25.03.2020 адвокатом Маламедом В.Б. до Управління надіслано адвокатський запит, відповідно до якого просить призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до поданої заяви 21.03.2017. До запиту надано, зокрема, засвідчена копія довідки про належність до громадянства України від 19.08.2019 №6164/19-530-зг-189, оригінал особистої заяви ОСОБА_1 про нарахування пенсії на банківський рахунок.

Листом від 31.03.2020 Управлінням надано додаткову інформацію щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , відповідно до якого зазначено, що згідно наданих документів (інформації) ОСОБА_1 на день подання заяви про призначення пенсії за віком (21.03.2017) постійно проживала (проживає на даний час) на території іншої держави (Ізраїль), тобто не виконуються умови, зокрема, статей 47,51 Закону №1058, пунктів 2.22, 2.23, 2.9 Порядку, а саме не надано документи, які підтверджують особу, яка звертається за призначенням пенсії, її вік та місце проживання (реєстрації) в Україні.

Не погодившись з відмовою в призначенні пенсії, представник позивача звернувся до суду в інтересах позивача.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 у справі №280/3546/20 у задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 - відмовлено в повному обсязі.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі №280/3546/20 рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2020 скасовано. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника Меламеда В.Б. в інтересах ОСОБА_1 про призначення пенсії від 25.03.2020. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що враховуючи, що позивачка своєю трудовою діяльністю отримала право на призначення пенсії за віком в Україні, колегія суддів доходить висновку, що обставини ненадання відповідачу документів на підтвердження реєстрації на території України не повинні розцінюватися останнім як підстави для відмови у призначенні пенсії за віком. Судом також встановлено, що звертаючись до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивачкою для ідентифікації особи додано посвідчення особи Міністерства внутрішніх справи Держава Ізраїль від 18.08.2014 (дійсно до 14.08.2024), довідку про належність до громадянства України від 19.08.2019 №6164/19-530-зг-189, видане Посольством України в Державі Ізраїль.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Управлінням прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 №084650007755 від 16.06.2021, яке обґрунтовано тим, що до запиту від 25.03.2020 не долучено нову заяву з усіма необхідними документами для призначення пенсії, в тому числі документ, що посвідчує особу заявника. Ксерокопія довідки від 19.08.2019 №6164/19-530-зг-189, виданої посольством України в Державі Ізраїль, не є документом, що посвідчує особу заявника та громадянство України. Новий паспорт громадянина України для виїзду закордон заявником надано не було. До страхового стажу неможливо врахувати періоди згідно трудової книжки від 29 08 1977 р., НОМЕР_3 , а саме:

- період трудової діяльності з 11.07.1977 р. по 26.08.1977 р., оскільки запис не завірений печаткою установи;

- період безробіття з 19.08.1992 р. по 10.02.1995 р., оскільки в записах про початок та припинення виплати допомоги по безробіттю не зазначено дати та номер розпоряджень.

На сторінці 41 трудової книжки внесено тільки прізвище, ім`я та по батькові особи, а відповідно до п.п.2.2. п.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціальної політики України № 58 від 29.07.1993 р. та зареєстрованим в Мінюсті України 17.08.1993 р. за № 110 (далі – Інструкція №58) відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дата народження.

До страхового стажу неможливо зарахувати період навчання:

- в Мелітопольському технікумі гідромеліорації та механізації сільського господарства з 01.09.1974 р. по 26.06.1978 р. згідно диплому від 27.06.1978 р. АТ №633110, оскільки відсутній документ про зміну прізвища. Свідоцтво про шлюб до електронної пенсійної справи не долучено.

Представниками ОСОБА_1 30.06.2021 отримано лист відповідача №0800-0217-8/44098 від 30.06.2021, в якому повідомлено про прийняте рішення №084650007755 від 16.06.2021 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.

Не погоджуючись з відмовою у призначенні пенсії за віком, представник позивача звернувся в інтересах позивача до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон №1058-IV.

Згідно із пунктом 1 частини 1 та частиною 4 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналізуючи зазначені норми права, суд доходить до висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення тощо) пенсії мають громадяни України та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Частиною п`ятою статті 45 цього Закону визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком №22-1.

Відповідно до пункту 1 Порядку №22-1 (в редакції на момент звернення із запитом від 25.03.2020) заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Пунктом 2.9 Порядку № 22-1 передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Згідно з пунктом 2.22 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Пунктом 30 Порядку №22-1 передбачено, що документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, засвідчених у нотаріальному порядку або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію.

Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі, якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, подається копія з неї, засвідчена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію:

а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів;

в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження (пункт 38 Порядку №22-1).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ (пункт 39 Порядку №22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (пункт 43 Порядку №22-1).

Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу ПФУ в установленому порядку.

Слід звернути увагу, що особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, проте реалізація такого права повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.

Судом встановлено, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки заява подана без дотримання вимог статті 44 Закону №1058-IV та Порядку №22-1 щодо необхідного пакету документів, у тому числі оригіналів та належним чином засвідчених копій документів.

Крім того, за результатами розгляду поданих документів органом, що призначає пенсію, встановлено невідповідності, які не дають змоги зарахувати до страхового стажу позивача певні періоди. Суд звертає увагу, що у зв`язку з наведеним у позові не наведено жодних аргументів, отже позивач не оспорює відмову в призначенні пенсії з цих підстав.

При цьому, подане представником позивача посвідчення, видане Міністерством внутрішніх справ Державою Ізраїль від 18.08.2014, не є належним документом, що посвідчує особу, яка звернулася за призначенням пенсії, подання якого передбачено пунктом 2.9 Порядку №22-1.

Аналогічна правова позиція щодо тлумачення норм Закону № 1058-IV та Порядку №22-1 викладена у постанові Верховного Суду від 21.09.2018 у справі №805/465/18-а, від 01.10.2021 у справі №280/5116/19, від 21.12.2021 у справі № 540/1588/19.

Доводи позивача про те, що він є громадянином України (з посиланням на надані до матеріалів справи докази), на результат розгляду цієї справи не впливають, через те, що зазначені обставини не є предметом розгляду цієї адміністративної справи. Предметом розгляду цієї справи є правомірність рішення відповідача про відмову в призначенні позивачу пенсії, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів, а як встановлено судом, позивачем не додано усіх необхідних документів для призначення пенсії за віком.

Суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості повторного звернення за призначенням пенсії до органів Пенсійного фонду України, з дотриманням порядку, визначеного, зокрема, у Законі № 1058-IV і затвердженому на виконання його положень Порядку №22-1.

Суд звертає увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим в задоволенні позову необхідно відмовити.

У зв`язку із відмовою в позові, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012) визнання протиправними рішень, дій, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 06.01.2022.

Суддя М.О. Семененко