Рішення № 102442701, 05.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2022 р. Справа№200/6688/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про: визнання протиправним та скасування рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.04.2021 року № 6708 про відмову в призначення пенсії, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з 04.11.2020 року на підставі ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.04.2021 року № 6708 про відмову в призначення пенсії, зобов`язання Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з 04.11.2020 року на підставі ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.11.2020 року звернулась до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії, однак, рішенням № 6708 від 06.11.2020 року Покровське ОУПФУ відмовило їй в призначенні пенсії посилаючись на те, що до заяви надано сканкопію трудової книжки, яка була зроблена з ксерокопії, а не з оригіналу, та не надано сканкопію диплому та свідоцтва про шлюб. Позивач зазначає, що вважаючи висновки викладені у рішенні № 6708 від 06.11.2020 року безпідставними вона звернулась до суду з позовом, відповідно до якого просила скасувати зазначене рішення Пенсійного органу. Позивач зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року у справі № 200/12083/20-а її позовні вимоги задоволено частково, скасовано рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 6708 від 06.11.2020 року про відмову в призначенні пенсії та зобов`язано Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Позивач вказує, що на підставі рішення суду від 28.01.2021 року у справі № 200/12083/20-а Покровське ОУПФУ повторно розглянуло її заяву про призначення пенсії від 04.11.2020 року та прийняло рішення № 6708 від 28.04.2021 року, яким знов відмовило в призначенні пенсії посилаючись на відсутність віку та пільгового стажу необхідних для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач вважає висновки викладені у спірному рішенні безпідставними та наголошує, що вона має необхідний пільговий стаж та вік для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2. Позивач наголошує, що відповідач протиправно не зарахував до її пільгового стажу період роботи з 26.11.2003 року по 31.07.2019 року, оскільки надана трудова книжка містить усі необхідні записи, та саме на підставі трудової книжки відповідач повинен зарахувати вказані періоди роботи до пільгового стажу, про що на її думку також було зазначено у рішенні суду від 28.01.2020 року у справі № 200/12083/20-а. Отже, позивач вважає, що вимога відповідача про надання пільгової довідки та наказів про проведення атестації робочих місць є необґрунтованою.

Також позивач звертає увагу, що відповідач протиправно не врахував при вирішенні питання про призначення пенсії положень пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ. Позивач вважає, що прийнятим рішенням відповідач порушив її законні права та інтереси, оскільки воно ґрунтується на безпідставних мотивах і не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною третьою статті 2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на вказані обставини позивач просив суд задовольнити її позовні вимоги.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач не погодившись з доводами відповідача викладеними у позовній заяві надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву відповідач вказує на те, що ОСОБА_1 30.09.2020 року звернулась через вебпортал ПФУ до Покровського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, до якої було додано сканкопії документів (кольорові копії паспорту і картки платника, а копія трудової книжки зроблена з копії). Рішенням управління ПФУ від 01.10.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії, так як до заяви про призначення пенсії було додано сканкопії документів, які зроблено з ксерокопій, а не з оригіналів.

16.10.2020 року ОСОБА_1 повторно звернулась через вебпортал ПФУ до Покровського ОУПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, до якої було додано сканкопію трудової книжки. Рішенням управління ПФУ від 16.10.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії, так як ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії було додано сканкопії документів, які зроблено з ксерокопій, а не з оригіналів.

04.11.2020 року позивач втретє звернулась через вебпортал ПФУ до Покровського управління ПФУ з заявою про призначення пенсії за віком, до якої було додано сканкопію трудової книжки. Рішенням управління ПФУ від 06.11.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії, так як ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії було додано сканкопію трудової книжки, яка зроблено з ксерокопії, а не з оригінала. Зазначене рішення було оскаржено позивачем в судовому порядку. 28.01.2021 року у справі № 200/12083/20-а Донецьким окружним адміністративним судом частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області та скасовано рішення управління ПФУ від 01.10. 2020 року №2414, від 16.10.2020 №6318 та від 06.11.2020 №6708 про відмову в призначенні пенсії, а також зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначенні пенсії на пільгових умовах від 04.11.2020 року з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Відповідач наголошує, що на виконання рішення суду у справі № 200/12083/20-а, яке набрало законної сили 16.04.2021 року, управлінням ПФУ повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах та 28.04.2021 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії з наступних підстав. Відповідач зазначає, що згідно пункту 2 части 2 ст.114 Закону № 1058 право на пенсію на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно.

Згідно п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи за шкідливими і важкими умовами праці необхідно надати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах уточнюючу довідку, передбачену п.20 Порядку підтвердження наявного стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637. Відповідно до п.1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стажвстановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідач вказує, що позивач претендує на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи: з 26.11.2003 по 31.07.2019 в ДП ВК «Краснолиманська», однак, зазначений період не врахований, так як не надано довідку підтверджуючу пільговий характер роботи та копії наказів про результати атестації робочих місць. Відповідно до наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 33 років 00 місяців 03 дні, пільговий за Списком №2 - відсутній. Крім того, до страхового стажу не враховано період навчання в СПТУ № 80 м. Родинське з 01.09.1980 року по 14.07.1983 року, так як позивачем не надано сканкопїї з оригіналу диплому та свідоцтва про шлюб, яке підтверджує дошлюбне прізвище. У зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу за Списком №2 прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058.

Щодо посилання позивача на рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року відповідач зазначав, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. №1-р/2020 у справі №1- 5/2018(746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу І, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ: визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті ф4, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ. Однак норми ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» неконституційними не визнавались, а отже, ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є чинною. До того ж, на думку відповідача, у рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 р. розглядалося питання щодо законності підвищення пенсійного віку для категорій працівників, що визначені у ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», натомість питання, які розглядаються у даній справі, стосуються віку, необхідного для отримання пенсійного забезпечення на пільгових умовах за віком за приписами ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»). Відповідач вважає, що рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1- р/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення» не поширюються на позивача.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що спірне рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято у межах та у спосіб визначений чинним законодавством, у зв`язку з чим наголошує про відсутність підстав для задоволення позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року зупинено провадження в адміністративній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20 (Пз/9901/32/20).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2021 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 2 грудня 2021 року замінено первинного відповідача у справі Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вищевикладене справа розглядається судом в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (а.с. 18-21).

Судом встановлено, що 30.09.2020 року позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернулася до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 5945 про призначення пенсії за віком (а.с. 62).

Рішенням № 2414 від 01.10.2020 року Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило в призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що заявником до заяви надані сканкопії документів, які зроблено з ксерокопій, а не з оригіналів.

16.10.2020 року позивач вдруге через вебпортал Пенсійного фонду України звернулася до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 6318 про призначення пенсії за віком (а.с. 64).

Рішенням № 6318 від 16.10.2020 року Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило в призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що заявником до заяви надано сканкопію трудової книжки, яка зроблена з ксерокопії, а не з оригіналу.

04 листопада 2020 року позивач втретє через вебпортал Пенсійного фонду України звернулася до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою № 6708 про призначення пенсії за віком.

Рішенням № 6708 від 06.11.2020 року Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовило в призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що заявником до заяви надано сканкопію трудової книжки, яка зроблена з ксерокопії, а не з оригіналу, не надано сканкопії диплому, свідоцтва про шлюб.

Позивач вважаючи, що рішення № 6708 від 06.11.2020 року відмовив в призначенні пенсії є протиправним, звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив суд скасувати рішення № 6708 від 06.11.2020 року про відмову в призначенні пенсії.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року у справі № 200/12083/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання повторно розглянути заяву та прийняти рішення задоволено частково.

Скасовано рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду Донецької області № 2414 від 01.10.2020 року, № 6318 від 16.10.2020 року, № 6708 від 06.11.2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язано Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 6708 від 04.11.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду від 28.01.2021 року у справі № 200/12083/20-а Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії від 04.11.2020 року та прийнято рішення № 6708 про відмову в призначенні пенсії від 28.04.2021 року (а.с. 16-17).

Зі змісту рішення № 6708 про відмову в призначенні пенсії від 28.04.2021 року встановлено, що позивач претендувала на призначення пенсії за списком № 2 із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 26.11.2003 року по 31.07.2019 року Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська». До пільгового стажу за списком № 2 не зараховано період роботи з 26.11.2003 року по 31.07.2019 року, так як не надано довідку підтверджуючу пільговий характер роботи та копії наказів про результати атестації робочих місць.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 за даними документами та на підставі статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж складає 33 роки 00 місяців 03 дні, пільговий стаж за Списком № 2 – відсутній.

До страхового стажу не враховано період навчання в СПТУ № 80 з 01.09.1980 року по 14.07.1983 року, так як заявницею не надано сканкопії з оригіналів дипломів та свідоцтва про шлюб, яке підтверджує дошлюбне прізвище.

За вказаних обставин вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку

Позивач не погодившись з прийнятим рішенням № 6708 про відмову в призначенні пенсії від 28.04.2021 року, звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Частиною 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 передбачено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Крім того, 03 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон №2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

- чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

- жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених робота.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам

Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788 з урахуванням Рішення КСУ №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058 з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що відповідно до ст. 5 Закону № 1058 дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону; виключно цим Законом визначаються, зокрема: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Адже Конституція України не передбачає можливості надання певному закону вищої юридичної сили щодо інших законів, або можливості передбачити законом заборону законодавцю приймати інші закони, що регулюють однопредметні відносини. Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що Закон № 1788 був прийнятий раніше за Закон №1058.

Велика Палата Верховного Суду також не погодилась з посиланням пенсійного органу на абзац другий пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058, відповідно до якого положення Закону № 1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом № 2148 мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку пенсійного органу, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону № 1788 відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону № 1788 всі інші положення, чого зроблено не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи встановлено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком від 04.11.2020 року вона досягла 55-річного віку, проте згідно зі спірного рішення про відмову в призначенні пенсії від 28.04.2021 року не мала необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 претендувала на признання пільгової пенсії за віком за списком № 2 із зарахуванням до пільгового стажу періодів роботи з 26.11.2003 року по 31.07.2019 року в Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська», однак зазначений період не був врахований до пільгового стажу, так як не надано довідку підтверджуючу пільговий характер роботи та копії наказів про результати атестації робочих місць.

Відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_3 ОСОБА_1 встановлено, що позивач 13.01.2003 року прийнята на роботу до ДП «ВК «Краснолиманська» на посаду учня машиніста насосних установок на виробничу практику; 03.02.2003 року звільнена у зв`язку з закінченням трудового договору; 26.11.2003 року прийнята на роботу до ДП «ВК «Краснолиманська» на посаду машиніста насосних установок 2 розряду тимчасово; 16.01.2004 року переведена машиністом насосних установок 2 розряду; 03.03.2020 року продовжує працювати по теперішній час (а.с. 24-26).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, зокрема щодо зайнятих посад, характеру виконуваної роботи трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Таким чином, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.07.2019 у справі № 336/3067/17.

У відповідності до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (приклади у додатках 1, 2).

За приписами п. 10 цього ж Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

При цьому, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків (п. 2 Порядку № 383).

Пунктом 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, встановлено, що у графі 3 трудової книжки пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - у відповідності з найменуваннями посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або у відповідності зі штатним розкладом.

Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.

Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, встановлено, що у графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».

Як вбачається з копії трудової книжки позивача, в ній відсутні відомості, які б свідчили про зайнятість позивача у період роботи на зазначеному підприємстві повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В трудовій книжці позивача також відсутні відомості щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за спірний період його роботи.

Тобто, відомості про роботу позивача у період з 13.01.2003 року по 03.02.2003 року та з 26.11.2003 року по 03.11.2020 року зазначені у його трудовій книжці (записи 9-10, 11-13) не можуть підтвердити факт його роботи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Суд звертає увагу, що даних трудової книжки у даному випадку недостатньо, оскільки пільгова пенсія призначається працівникам за умови їх зайнятості на відповідних роботах повний робочий день, що необхідно встановити.

Наявність у трудовій книжці періоду роботи та посади позивача в ДП «ВК «Краснолиманська» не свідчить про наявність у позивача права на зарахування спірного періоду до пільгового стажу, оскільки не звільняє від врахування інших умов встановлених статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідних для зарахування спірного періоду до пільгового стажу.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи не підтверджують зайнятість позивачки повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці по Списку № 2, тоді як підтвердження зайнятості повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці є однією з обов`язкових умов при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах.

Таке підтвердження може містити безпосередньо трудова книжка, проте, у разі відсутності в ній необхідних записів, подання уточнюючої довідки є обов`язковим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2019 у справі № 337/1297/17.

Уточнюючу довідку із зазначенням характеру виконуваної роботи, віднесення даної професії до Списків, що надають право на призначення пільгової пенсії та інформації про зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день позивачем до суду не надано.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі відмови роботодавця надати його працівнику довідку, яка підтверджує пільгових характер роботи, така особа має можливість скористатись своїм правом на судовий захист у іншому процесі (цивільному), пред`явивши позов до Товариства щодо видачі відповідної довідки.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.07.2019 у справі № 336/3067/17. Так, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у вищезазначеному рішенні зазначила, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах необхідно підтвердити пільговий характер умов праці, уточнюючою довідкою підприємства, саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Суд не приймає посилання позивача як на підставу зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу на п.п. 2.2, 2.4 Інструкції № 58 та на рішення суду від 28.01.2021 року у справі № 200/12083/20-а, оскільки пільговий стаж підтверджується записами у трудовій книжці.

Суд звертає увагу на те, що у рішення від 28.01.2021 року у справі № 200/12083/20-а суд вказував на те, що записи у трудовій книжці ОСОБА_1 виконані належними посадовими особами, засвідчені їх підписом, та скріплені печаткою. А також суд зазначав, що кількість загального та пільгового стажу сторонами в межах спірних правовідносин не оспорюється.

Отже, у даному рішенні від 28.01.2020 року у справі № 200/12083/20-а суд не визначав належність оформлення записів у трудовій книжці позивача, щодо можливості віднесення періодів роботи до пільгового стажу, суд лише визначив, що записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені їх підписом, та скріплені печаткою, як це передбачено п.п. 2.2, 2.4 Інструкції № 58.

Крім того суд наголошує, що відповідно до Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року, чинній на час роботи позивача, передбачено, що до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відноситься посада за кодом 1.1а машиністи насосних установок, зайняті на дренажних роботах.

Згідно Постанови КМУ від 24.06.2016 року № 461, чинній також на час роботи позивача, передбачено, що до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відноситься посада машиністи насосних установок, зайняті на дренажних роботах.

Суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача не містять посилання на яких роботах працювала позивач у спірний період.

Також суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи не були надані довідки, які б підтверджували пільговий характер її роботи у ДП «ВК «Краснолиманська» у період з 26.11.2003 року по 31.07.2019 року.

Суд звертає увагу на те, що у спірному рішенні про відмову в призначенні пенсії за віком № 6708 від 28.04.2020 року зазначав, що у разі надання протягом трьох місяців додаткових доказів, а саме пільгових довідок та наказів про проведення атестації, то днем звернення буде вважати день прийняття заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив у зарахуванні позивачу до пільгового стажу період роботи з 26.11.2003 року по 31.07.2019 року на ДП «ВК «Краснолиманська», оскільки позивачем не надано уточнюючої довідки про характер виконуваної роботи, доказів щодо віднесення посад, на яких працював позивач до Списків посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а відомості про роботу позивача у період його роботи на відповідних підприємствах, зазначені у його трудовій книжці, не підтверджують факт його роботи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та на сам перед віднесення цих посад до Списків посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Однак, позивач не позбавлений права звернутись до відповідача, надавши такі документи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 6708 про відмову в призначенні пенсії від 28.04.2020 року прийнято в межах та у спосіб визначений чинним законодавством, у зв`язку з чим не підлягає скасуванню.

При розгляді справи по суті, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем вчинено дії у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.04.2021 року № 6708 про відмову в призначення пенсії, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з 04.11.2020 року на підставі ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 28.04.2021 року № 6708 про відмову в призначення пенсії, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.11.2020 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та з врахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, прийняти рішення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 з 04.11.2020 року на підставі ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ – відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 05 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська