Постанова № 102440063, 05.01.2022, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/8193/21

3/215/160/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року м. Кривий Ріг

Суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Демиденко Ю.Ю., розглянувши матеріали що надійшли від ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст.ст.124, 122-4 КпАП України,-

ВСТАНОВИВ:

10.10.2021 о 15:00 год. водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем KIA CARNIVAL н/з НОМЕР_1 по вул. Доватора в м. Кривому Розі Дніпропетровської області наближаючись до не регульованого пішохідного переходу позначеного дорожнім знаком 5.35.1 та 5.35.2 ПДР України, а також дорожньою розміткою 1.14.1 «Пішохідний перехід» ПДР України не надав дорогу та здійснив наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_3 , яка разом з батьками переходила проїзну частину вул. Доватора в районі буд. №2 по пішохідному переходу зліва направо за напрямком його руху та не застосував міри для зниження швидкості руху. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п.п.2.3.б, 12.3, 18.1 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.

Крім того, 10.10.2021 о 15:00 год. водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем KIA CARNIVAL н/з НОМЕР_1 по вул. Доватора в м. Кривому Розі Дніпропетровської області поблизу будинку №2 скоїв наїзд на малолітнього пішохода ОСОБА_3 , яка переходила проїзну частину дороги по вул. Доватора по пішохідному переходу, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим своїми діями порушив вимоги п.2.10 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ст.122-4 КУпАП.

Правопорушник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи , був повідомлений завчасно та належним чином, про причину своєї неявки не повідомив.

Захисник правопорушника адвокат Чеботар С.О. в судове засідання не з`явився, надавши клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в п.п.66-69 рішення у справі «Смірнова проти України», «…сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до інших учасників процесу та суду, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи протягом розумного строку…».

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, обєктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обовязків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції ООН про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в томучислі й процесуальні заборониі обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креузпроти Польщі» №28249/95 від 19.06.2001, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання субєктами такими правами.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.

Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані».

Суди в своїй діяльності дотримуються національних та міжнародних норм, стандартів та принципів здійснення правосуддя з метою підвищення ступеня довіри суспільства до органів судової влади та суміжних правових інститутів (положення Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленої Указом Президента України від 20 травня 2015 року № 276/2015).

Отже, сторони повинні утримуватись від використання прийомів, які пов`язанні із зволіканням у розгляді справи, та добросовісно і максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання справи.

За даних обставин, з метою дотримання розумного строку розгляду справи, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, оскільки положення ч.2 ст.268 КУпАП не містять імперативного припису щодо обов`язкової участі особи в судовому засіданні під час розгляду вказаної категорії справ.

Крім того, долучений захисником договір про надання адвокатських послуг був укладений 19.10.2021, справа надійшла до суду 14.12.2021, а призначена до розгляду на 05.01.2022, тобто захисник об`єктивно мав достатньо часу для ознайомлення з її матеріалами, а тому подання клопотання про відкладення розгляду справи, суддя вважає зловживанням процесуальними правами з метою сприяння правопорушнику уникнення від притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст.38 КУпАП, спливає 10.01.2022.

Суддею встановлено, що винність ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП, підтверджується: протоколами про адміністративне правопорушення серії ААБ №290520 та серії ААД №231221 від 03.12.2021, рапортом за матеріалами ЄО № 17127 від 10.10.2021, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 10.10.2021, схемою місця ДТП та фототаблицею, письмовими поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

При обранні виду адміністративного стягнення, суддя враховує явне зневажливе ставлення ОСОБА_1 до встановленого порядку керування транспортними засобами, суспільну небезпечність адміністративного проступку, який створює небезпеку і загрозу здоров`ю та життю як самого ОСОБА_1 , так і інших учасників дорожнього руху, беручи до уваги і те, що правопорушник керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, після наїзду на малолітню дитину не надав допомоги останній та залишив її в небезпеці, залишивши місце ДТП, не працює, в судове засідання не з`явився, не надав пояснень та не висказав своє ставлення стосовно вчиненого ним адміністративного правопорушення, тому, суддя вважає за необхідне піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, яке відповідно до вимог ст.23 КУпАП є справедливим та буде достатнім і необхідним для виховання особи.

Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст.279, 280, 294 КпАП України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст.ст.124, 122-4 КУпАП та накласти адміністративне стягнення:

-за ст.124 КпАП України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік;

-за ст.122-4 КпАП України у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

На підставі ст.36 КУпАП, на ОСОБА_1 остаточно накласти адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 454 грн.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача ЄДРПОУ – 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача МФО - 899998; рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

СУДДЯ: