Ухвала суду № 102438552, 05.01.2022, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/3/22

Номер провадження 2/341/148/22

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

05 січня 2022 року місто Галич

Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергель М. Р. ознайомився із матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 до директора комунального закладу «Галицької музичної школи» Ковальчук Євгенії Андріївни, третя особа: відділ культури Галицької міської ради, про скасування наказу, відновлення становища та стягнення коштів.

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до директора комунального закладу «Галицької музичної школи» Ковальчук Є. А., третя особа: відділ культури Галицької міської ради, у якому просить:

-скасувати наказ від 08 листопада 2021 року № 26/1 та відновити доступ до виконання посадових обов`язків;

-зобов`язати відділ культури Галицької міської ради нарахувати та виплатити їй середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з часу відсторонення до часу фактичного відновлення доступу до виконання посадових обов`язків.

Позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.

Згідно п. 3 ч. 3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується. Водночас позивачка не зазначила ціну позову.

У позовній заяві позивачка зазначила, що звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» у зв`язку з поданням позову про поновлення працівника на роботі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У позовній заяві позивачка заявляє такі вимоги: 1) скасувати наказ про відсторонення від роботи; 2) зобов`язати нарахувати та виплатити середньомісячну заробітну плату за час відсторонення від роботи.

Виходячи зі змісту позовної заяви та наведених позивачкою мотивів, нею оспорюється наказ про відсторонення від роботи та фактично порушується питання про відновлення доступу до виконання посадових обов`язків, адже позивачка не звільнена, а лише відсторонена.

Отже, оскільки предметом цього позову є оскарження наказу про відсторонення позивачки від роботи, яке по своїй суті є призупиненням виконання нею своїх трудових обов`язків, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника, то вимога нематеріального характеру повинна бути оплачена судовим збором.

Крім того, відповідно до постанови Верховного Суду у справі №728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.

Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 761/943/18.

У своїй постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.

Із положень приписів ст. ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. 1,2 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Тобто, середньомісячний заробіток, який просить стягнути позивачка, за своєю суттю є середнім заробітком за час вимушеного прогулу, що не підпадає під категорію пільг при сплаті судового збору за п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (далі Закон) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року встановлений у розмірі 2 481 грн.

Відповідно до положенням ч. 1 ст. 3 Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за позовну вимогу немайнового характеру, яка подана фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що, у грошовому еквіваленті становить 992,40 грн.

Також п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру до сплати підлягає судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з середньомісячного доходу позивачки та строків розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність сплати у цьому випадку судового збору за вимогу майнового характеру у мінімальному розмірі, тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Отже, позивачці необхідно сплатити судовий збір за дві заявлені нею позовні вимоги, а саме:

- за вимогу немайнового характеру (скасування наказу про відсторонення від роботи та відновлення становища) - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 992,40 грн.;

- за вимогу майнового характеру (стягнення середньої заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи ) - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтями 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивачка відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивачка не усунула недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачці.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до директора комунального закладу «Галицької музичної школи» Ковальчук Євгенії Андріївни, третя особа: відділ культури Галицької міської ради, про скасування наказу, відновлення становища та стягнення коштів залишити без руху.

Зазначені недоліки позивачці усунути протягом десяти днів з дня отримання нею копії ухвали шляхом подання доказів сплати судового збору за майнову та немайнову вимоги.

У разі невиконання вимог суду позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці.

Копію ухвали направити для відома та виконання позивачці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ