Ухвала суду № 102437097, 05.01.2022, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/3270/21

1-кс/301/11/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" січня 2022 р. м. Іршава

Слідчий суддя Іршавського районного суду Закарпатської області Бобик О.І.,

за участю секретаря судового засідання Кузьма А.І.,

начальника СВ ВП № 1 Світлинця М.І.

прокурора Гецко В.Ю.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Іршава клопотання заступника начальника СВ ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Глушко І.В., яке погоджено прокурором Іршавського відділу Хустської окружної прокуратури Гецко В.Ю., у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021071100000342 від 18.10.2021, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, одруженого, не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

05.01.2022 заступник начальника СВ ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Глушко І.В. звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , яке погоджене прокурором Іршавського відділу Хустської окружної прокуратури Гецко В.Ю..

В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СВ відділення відділення поліції №1 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали досудового розслідування внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021071100000342 від 18 жовтня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 та ч.2 ст.307 КК України, за кваліфікуючими ознаками незаконне зберіганні з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.

В ході досудового розслідування встановлено, що 01 грудня 2021 року в період часу з 13:04 по 13:19 годин, ОСОБА_1 , заходячись вдома за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 діючи умисно, з корисливих мотивів маючи при собі психотропну речовину 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP), яку незаконно зберігав при собі з метою збуту та у ході проведення оперативної закупки наркотичної речовини, незаконно збув за 400 гривень ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP) загальною масою (у перерахунку на 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP) основу) становить: 0,0813 г.

Згідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №СЕ-19/107-21/10346-НЗПРАП від 06.12.2021 придбана у ОСОБА_3 , психотропна речовина, обіг якої заборонено - 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP), загальною масою (у перерахунку на 1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP) основу) становить: 0,0813 г.

1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он (PVP), згідно Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, (таблиця I, список 2), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 за №770 (редакція від 17.01.2013), віднесений до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено.

Тим самим, встановлена достатність доказів для повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України - незаконне зберіганні з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.

Враховуючи вказане по даному кримінальному провадженні 05 січня 2022 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, з середньою освітою, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , не працюючому, одруженому, не судимому, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України - незаконне зберіганні з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини.

Слідчий зазначає, що обґрунтована підозра ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, підтверджується наступними матеріалами:

1) рапортом ДБН НП України від 18.10.2021;

2) листом про виконання доручення від 19.10.2021;

3) протоколом огляду грошових коштів від 01.12.2021;

4) протоколом вручення грошових коштів від 01.12.2021;

5) протоколом вручення технічних засобів від 01.12.2021;

6) протоколом за результатами проведення оперативної закупки від 01.12.2021;

7) висновком експерта №СЕ-19/107-21/10346-НЗПРАП;

Також слідчий вказує, що оцінюючи в сукупності всі обставини, наявність обгрунтованої підозри, у вчиненні особою кримінального правопорушення, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України у разі визнання винуватим у вигляді позбавленні волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, відсутність постійного місця роботи, репутацію підозрюваного, а тому існують ризики, що ОСОБА_1 знаходячись на волі може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а саме: останній може ухилитись від слідства та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Окрім цього, не обрання такого виду запобіжного заходу не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, що в подальшому може призвести до не виконання завдань кримінального судочинства та забезпечення судового розгляду.

Слідчий Світлинець М.І. у судовому засіданні клопотання підтримав та просив таке задовольнити.

У судовому засіданні прокурор Гецко В.Ю. клопотання підтримав з підстав викладених у ньому та просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Підозрюваний ОСОБА_1 просив не застосовувати щодо нього запобіжний захід тримання під вартою, а застосувати домашній арешт.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст.370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Відповідно дост.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.

Відповідно до п.4 ч. 2ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно положень ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 1 Хустського РУП здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені № 12021071100000342 від 18 жовтня 2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого та ч.2 ст.307 КК України.

05.01.2022 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого та ч.2 ст.307 КК України.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. Зокрема такими є: рапорт ДБН НП України від 18.10.2021; лист про виконання доручення від 19.10.2021; протокол огляду грошових коштів від 01.12.2021; протокол вручення грошових коштів від 01.12.2021; протокол вручення технічних засобів від 01.12.2021; протокол за результатами проведення оперативної закупки від 01.12.2021; висновок експерта №СЕ-19/107-21/10346-НЗПРАП, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинено, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною підозрюваним не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на будь-яку непричетність підозрюваного ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необгрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необгрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у незаконному зберіганні з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин, якщо предметом таких дій були особливо небезпечні психотропні речовини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_1 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення.

Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна. На думку слідчого судді, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Оцінюючи можливість впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, слідчий суддя також виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

На думку слідчого судді, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування вказаних ризиків.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_1 на свободу. За встановлених обставин, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. На переконання слідчого судді, такий висновок узгоджується з вимогами ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою з наведених підстав виправдане існуванням суспільного інтересу на забезпечення належного досудового розслідування у кримінальному провадженні про тяжкий злочин.

При прийнятті рішення слідчий суддя також враховує, що відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

При цьому, слідчий суддя враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого та необхідність застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_1 та тяжкості пред`явленої йому підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов`язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

У зв`язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, який має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а і для суспільства в цілому, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості

На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого, погоджене прокурором, необхідно задовольнити і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину за вчинення якого, відповідно до ч. 2 ст. 307 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років.

Частиною 5 ст. 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, крім наведеного вище, враховую практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 за інкриміновані злочини, характер та обставини його вчинення.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб з визначенням застави 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням на підозрюваного обов`язків, і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження. Саме такий розмір застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183,193,194,196, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання заступника начальника СВ ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Глушко І.В., яке погоджено прокурором Іршавського відділу Хустської окружної прокуратури Гецко В.Ю., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 05.03.2022.

Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, визначених КПК України, визначити заставу в розмірі сімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 173670 (сто сімдесят три тисячі шістсот сімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Роз`яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- з`являтися до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання органу досудового розслідування свій паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії ухвали та обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити по 05.03.2022.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та проголошено 06.01.2022 о 10 год. 20 хв.

Слідчий суддя Іршавського

районного суду: О. І. Бобик