Ухвала суду № 102437085, 06.01.2022, Воловецький районний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

про застосування запобіжного заходу

Справа № 936/28/22

Провадження № 1-кс/936/7/2022

06.01.2022 року смт. Воловець

слідчий суддя Воловецького районного суду Закарпатської області Павлюк С.С. при секретарі Собран Ю.О., з участю прокурорів Кюкало П.П. та Заяць К.С., слідчого Коршака В.І., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника Шуста В.В., розглянувши клопотання слідчого СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області Коршака В.І., про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Закарпатської області Воловецького району смт. Воловець, громадянина України, українця, не працюючого, не одруженого, зі слів має трьох дітей неповнолітнього віку, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу вимог ст.89 КК України раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,-

в с т а н о в и в:

слідчий СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області Коршак В.І. звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_1 . Обґрунтовує клопотання тим, що 04.01.2022 року близько 20:00 годин ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , перебуваючи в приміщені колишньої турбази «Плай», за попередньою змовою із ОСОБА_1 , умисно, повторно, відкрито, з корисливих мотивів, з метою відкритого заволодіння чужим майном, нанесли декілька ударів руками по різних частинах тіла потерпілому ОСОБА_3 та в подальшому відкрито заволоділи грошовими коштами потерпілого в сумі 17000 тисяч гривень, срібним ланцюжком із хрестиком, срібним браслетом, годинником марки «Носсо», мобільним телефоном марки «ОРРО» моделі «Reno5Life», кейсом для безпровідних навушників, засобом для куріння «Сlо».

В обґрунтування поданого клопотання покликаються на те, що 05.01.2022 року повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, зокрема це підтверджується тим, що він вчинив повторно аналогічний злочин та раніше судимий вироком Воловецького районного суду 04-05.03.2021 року а тому з метою уникнення від кримінальної відповідальності може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та потерпілого ОСОБА_3 , зокрема, перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до свідків даного кримінального провадження, оскільки останній знаючи, які склалися для нього обставини та до чого вони можуть призвести, з метою уникнення покарання може відшукати свідків даної події, може чинити на них психологічний або фізичний вплив з метою примусити їх до зміни або відмови від своїх показань, а також схиляти свідків, до дачі неправдивих показань про вчинення останнім кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що їхні показання можуть призвести до притягнення його до кримінальної відповідальності, що в сукупності унеможливлюють повноту, всебічність та неупередженість при розслідуванні даного кримінального провадження; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, які невстановлені органом досудового розслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки є схильним до вчинення кримінальних правопорушень так як вчинив даний злочин повторно; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто перешкодити явці свідків до органу досудового розслідування та в суд, для проведення слідчих дій та дачі показів. Із урахуванням ризиків, які виникли внаслідок дій ОСОБА_1 , жоден інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ст. 176 КПК України, окрім як тримання під вартою, не забезпечить належну поведінку підозрюваної щодо виконання нею процесуальних рішень та не унеможливить спроби останнього перешкоджати кримінальному провадженню, а відтак запобігти зазначеним ризикам.

В судовому засіданні прокурор та слідчий виклали доводи аналогічні до наведених в клопотанні, просили таке задовольнити з підстав зазначених в клопотанні. Разом з тим, додатково зазначили, що на даний час потерпілий перебуває на лікуванні у лікарні від отриманих тілесних ушкоджень. Також звернули увагу на те, що на даний час слідству невідомі усі докази, про які знає підозрюваний, а тому є підстави вважати, що останній може їх знищити.

Захисник підозрюваного відносно обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, з підстав недоведеності відповідних ризиків, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання, застосувавши домашній арешт.

Підозрюваний підтримав думку захисника.

Заслухавши думку підозрюваного, його захисника, слідчого, прокурора оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області Коршака В.І. знаходяться матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022071090000001 від 05.01.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

05.01.2022 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України.

Вчинення підозрюваним ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення підтверджується отриманими у кримінальному провадженні доказами, а саме: копією витягу з ЄРДР №12022071090000001; протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 04.01.2022 року, протоколом огляду місця події від 05.01.2022 року, протоколом допиту потерпілого від 05.01.2022 року, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 05.01.2022 року, повідомленням про підозру від 05.01.2022 року, постановою про приєднання та визнання речовими доказами по кримінальному провадженні від 05.01.2022 року, протоколом допиту свідка від 06.01.2022 року.

Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими, а також достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 , оскільки існують факти, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що останній міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Крім того, інкриміновані обставини вчинення кримінального правопорушення (грабіж, вчинений повторно та за попередньою змовою групою осіб), у своїй сукупності з його тяжкістю (вчинено тяжкий злочин, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років), підтверджують наявність вищевказаних ризиків, хоча сама по собі тяжкість злочину не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, в той же час суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

При цьому, суд вважає, що підозрюваний, перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке загрожує йому в разі визнання його винним, в тому числі набрання законної сили вироком Воловецького районного суду Закарпатської області від 04-05.03.2021 року, яким останнього засуджено за ч.2 ст.186 ККУ до 4 років 1 місяця позбавлення волі, не буде виконувати покладені на нього обов`язки та може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Доказів неможливості підозрюваного за станом здоров`я перебувати в місцях ув`язнення не надано.

При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні, враховую встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є зокрема свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.

За результатами розгляду даного клопотання, визнаю неспроможними доводи сторони захисту щодо відсутності ризику незаконного впливу підозрюваного зокрема і на потерпілого та свідків, оскільки покази останніх, які станом на даний час ще не допитані досудовим слідством, можуть мати істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрюваний може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також заслуговують на увагу твердження сторони обвинувачення про те, що на даний час досудовим розслідуванням не встановлені обсяг всіх доказів, про які відомі підозрюваному, а відтак є обґрунтовані ризики їх втрати, якщо підозрюваний не буде ізольований.

У сукупності всі вище вказані обставини свідчать про наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме про наявність високого ступеню ймовірності того, що перебуваючи на волі ОСОБА_1 може вчиняти інші злочини, впливати на потерпілого і свідків та буде переховуватися від суду з метою уникнути покарання, що йому загрожує у разі доведення винуватості в інкримінованих йому злочині.

Слідчим та прокурором повністю доведені обставини, передбачені ч.1 ст.194 КПК України.

Між тим, стороною захисту не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що ризик переховування підозрюваного, а також ризик його впливу на учасників процесу, або взагалі не існує, та й такий запобіжний захід який не пов`язаний із позбавленням волі здатний їм запобігти, а тому підстав для застосування запобіжного заходу не пов`язаного із позбавленням волі не вбачаю. А застосування більш м`яких запобіжних заходів особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава, будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, зокрема підозрюваний не працює та не має постійного джерела доходів, не надано доказів місця реєстрації підозрюваного, натомість останній проживає за адресою без визначеного номеру будинку чи квартири, а відтак відсутня можливість органів поліції постійно контролювати виконання такого запобіжного заходу як домашній арешт.

Також зверну увагу на те, що більш м`які запобіжні заходи не можливо застосувати у зв`язку з тим, що дані запобіжні заходи вимагають наявність особливої довіри до підозрюваного в підтвердження можливості дотримання процесуальних обов`язків. Враховуючи вказані обставини, вимагається постійний контроль за поведінкою підозрюваного, що може бути досягнуто лише при застосуванні запобіжного заходу, пов`язаного із триманням під вартою.

Враховую і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті ухилятися від суду, впливати на потерпілого (перебуває у лікарні смт.Воловець) чи свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення (вчинено групою осіб злочин проти власності із застосуванням насильства, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку), його тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу підозрюваного (його вік, за місцем проживання характеризується посередньо, не одружений, зі слів на утриманні має трьох дітей, наявність вироку Воловецького районного суду Закарпатської області від 04-05.03.2021 року за ч.2 ст.186 КК України, який на даний час не набрав законної сили, що свідчить про схильність повторного вчинення злочину, відсутність скарг на стан здоров`я, відсутність співпраці з органами досудового слідства, зокрема скористався правом, передбаченим ст.63 КУ, тощо), дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Так, запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зав`язків, будь яких зав`язків з іншою країною, або наявність зав`язків в іншому місці.

В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Таким чином, під час розгляду вказаного клопотання встановлено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та неможливість запобігти вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу, менш суворого ніж тримання під вартою, що відповідно до ст.ст. 183, 194, 199 КПК України є підставою для обрання такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання піж вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків передбачених цим кодексом. При цьому, згідно вимог ч.4 ст.183 КПК України суд має право не визначати розмір застави щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Відтак, задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за неможливе визначити підозрюваному розмір застави, оскільки внаслідок даного кримінального правопорушення потерпілий отримав тілесні ушкодження, тяжкість яких на даний час встановлюються.

Разом з тим, звертаю увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК України, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування, під час якого також будуть перевірені факти щодо існування обґрунтованості оголошеної підозри.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176, 177, 181, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-

у х в а л и в :

клопотання слідчого СВ ВП№2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області Коршака В.І. про обрання запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Встановити строк тримання ОСОБА_1 під вартою строком 60 днів з моменту затримання, тобто до 05.03.2022 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом 5 діб з дня її винесення.

Повний текст ухвали виготовлено 06.01.2022 року.

Слідчий суддя Павлюк С.С.