Рішення № 102436968, 05.01.2022, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/3011/21

ЄУН № 226/3011/21

Провадження № 2/226/33/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 січня 2022 року м. Мирноград

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючої - судді Клепка Л.І.

за участю секретаря Новикової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирноград Донецької області справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

В обґрунтування вимог вказав, що 13.02.2020 ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приватбанк» та підписав анкету-заяву б/н, підтвердивши тим самим свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, згідно з яким йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено до 15000 грн, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. За вказаним договором позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язкового платежу щомісяця протягом терміну дії картки, проте в порушення умов договору свої грошові зобов`язання позичальник не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість за кредитним договором, яка станом на час його смерті склала 15495,00 грн. Дізнавшись про смерть боржника, позивач 17.08.2020 звернувся до Мирноградської державної нотаріальної контори з претензією кредитора, а 24.03.2021 направив лист-претензію відповідачці, як спадкоємцю майна боржника, оскільки відповідачка, яка на час смерті боржника проживала разом з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину, і до неї перейшли обов`язки спадкодавця, що належали йому на час відкриття спадщини і не припинилися унаслідок його смерті. Так як всупереч вимогам ч.2 ст.1282 ЦК України відповідачка не задовольнила вимоги кредитора, позивач просить суд стягнути з неї на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 15495,00 грн та судовий збір, сплачений ним при подачі позову до суду, в розмірі 2270 грн.

Сторони, будучи належним чином сповіщеними про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність. Позивач на позові наполягає, а відповідач позовні вимоги не визнає і у задоволенні позову просить відмовити. На користь своєї позиції вказує на відсутність спадкового майна після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим з заявою до нотаріуса вона не зверталася, та ненадання позивачем доказів на підтвердження отримання нею у спадщину майна.

Надавши оцінку дослідженим доказам, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 13.02.2020 ОСОБА_2 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк» і йому було відкрито кредитний рахунок з встановленням початкового кредитного ліміту та надано кредитну картку «Універсальна» для користування кредитним картковим рахунком (а.с.20).

Згідно довідки Банку, ОСОБА_2 13.02.2020 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 15000грн. та видано кредитну картку № НОМЕР_1 терміном дії до вересня 2023 року (а.с.19, 42).

Згідно наданих позивачем розрахунку та виписки з рахунку ОСОБА_2 , не дивлячись на використовування кредитних коштів, боргових зобов`язань ОСОБА_2 належним чином не виконував (а.с.17-18).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть (а.с.46).

Станом на 04.05.2020 заборгованість за укладеним з ОСОБА_2 кредитним договором склала 15495,00 грн (а.с.14-16).

09.03.2021 позивач звернувся з претензією до відповідачки ОСОБА_1 , як спадкоємця за законом, про сплату заборгованості в розмірі 15495 грн., що виникла за спадкодавцем ОСОБА_2 на момент його смерті у зв`язку з невиконанням ним умов кредитного договору від 13.02.2020. Вважає, що відповідачка, яка на час смерті спадкодавця була зареєстрована разом з ним за однією адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями їх паспортів та отриманою судом за клопотанням позивача довідкою з місця проживання, має відповідати перед кредитором на підставі ст.ст.1268 ч.3, 1281, 1282 ЦК України за борги спадкодавця. Сума заборгованості за претензією відповідачем не сплачена.

15.07.2020 у зв`язку зі смертю боржника та невиконаними борговими зобов`язаннями позивач звернувся до Мирноградської державної нотаріальної контори з претензією кредитора № SAMDNWFC00058171944 про включення кредиторської вимоги на суму 15495,00 грн. в спадкову масу та з проханням повідомити спадкоємців померлого про наявність за ним вказаної заборгованості перед Банком (а.с.48). Відповіді Мирноградської державної нотаріальної контори на претензію та про заведення нотаріальної справи на підставі вказаного звернення позивачем суду не надано.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язанн має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК України).

Згідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно зі ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб`єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва. Борги спадкодавця - це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов`язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.

Таким чином, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з`ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника, що узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року у справі N 332/2936/16-ц (провадження N 61-9193св18), та в постанові від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), які суд враховує при вирішенні цієї справи.

За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини.

Аналогічні роз`яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Згідно інформації Мирноградської державної нотаріальної контори, спадкоємці померлого ОСОБА_2 із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа після його смерті не заводилася (а.с.68-70).

Як встановлено судом, доводи позивача про те, що відповідачка є спадкоємцем позичальника, ґрунтуються лише на констатації факту їх реєстрації за однією адресою, за якою до дня своєї смерті проживав позичальник. Проте доказів того, що спадкодавцю за життя належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно, на яке б могли претендувати спадкоємці, як і того, що відповідачка успадкувала будь-яке майно позичальника і про його вартість, позивачем суду не надано.

Згідно з вимогами ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи недоведеність позивачем факту наявності та об`єму спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , у межах вартості якого спадкоємець останнього несе відповідальність перед кредитором, як того вимагає стаття 1282 ЦК України, правових підстав для задоволення позову про стягнення заборгованості зі спадкоємця позичальника суд не вбачає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати у справі, що складаються з судового збору в розмірі 2270грн., відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-257, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.І. Клепка