Рішення № 102436601, 25.11.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1616/21

Провадження № 2/761/5684/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Сіромашенко Н.В.,

при секретарі Когут Є.О.,

за участю представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кошарський Олександр Володимирович про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт-Капітал», третя особа: Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна про визнання виконавчого напису № 34958 від 23.03.2021 таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором 490915622 від 19.05.2014, який було укладено з АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 є ТОВ «Фінансова компанія «ІНСЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 16-01/16/12 від 16.01.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість за кредитним договором 490915622 від 19.05.2014 строк платежу за яким настав; боржником допущено прострочення платежів; стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019 по 02.11.2020; сума заборгованості складає 102 765,68 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 15667,85 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту становить 1311,35 грн; сума заборгованості за відсотками та комісія складає 85 786,48 грн., вчинений з порушенням законодавства України, а саме: виконавчий напис вчинений не на оригіналі кредитного договору; нараховані відсотки за період (21.05.2019 по 02.11.2020) коли дата остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків, 20.05.2019, минула; комісія, яка стягнута виконавчим написом не передбачена умовами кредитного договору. Виконавчий напис включає строкову та прострочену заборгованість за сумою кредиту з 20.06.2014, що становить більше трьох років, а тому виконавчий напис вчинений всупереч ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», оскільки з дня виникнення права вимоги минуло понад 3 роки та стягнуто заборгованість не передбачену кредитним договором.

За захистом своїх прав позивач звернувся до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 22.01.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, які представник позивача усунув 05.02.2021.

Ухвалою суду від 10.02.2021 відкрито провадження у справі та справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.02.2021 вжито заходи забезпечення позову.

30.09.2021 до канцелярії суду від Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокії Юріївни надійшли витребувані судом документи на підставі ухвали від 10.02.2021.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просила його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином, поважність причин неявки суду не повідомляв, відзив на позов не подавав.

Треті особи також про розгляд справи повідомлялись належним чином, в судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та третіх осіб, на підставі наявних в справі доказів.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.05.2014 між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №490915622. Відповідно до умов якого позивачу надано кредит на суму 15 753,48 грн; датою остаточного повернення кредиту, яка є датою припинення нарахування відсотків є 20.05.2019.

08.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною,вчинено виконавчий напис № 6228, яким стягнуто з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 490915622 від 19.05.2014, який було укладено з АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 1 від 21.06.2016 є ТОВ «Кредитні ініціативи», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступленя прав вимоги за кредитними договорами № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 є ТОВ «Фінансова компанія «ІНСЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 16-01/16/12 від 16.01.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість за кредитним договором 490915622 від 19.05.2014 строк платежу за яким настав; боржником допущено прострочення платежів; стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019 по 02.11.2020; сума заборгованості складає 102 765,68 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 15667,85 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту становить 1311,35 грн; сума заборгованості за відсотками та комісія складає 85 786,48 грн.

З виконання виконавчого напису № 6228 від 08.12.2020 постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О.В. від 22.12.2020, відкрито виконавче провадження № 63968374, про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 103 765,68 грн за кредитним договором № 490915622 від 19.05.2014.

Також, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О.В. від 24.12.2020 у виконавчому провадженні № 63968374 звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 .

Положеннями ст. 18 ЦК України передбачено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14, про визнання нечинним і скасування п. 1 та п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», а відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі, зазначена постанова набула законної сили, при цьому в мотивувальній частині постанови апеляційної інстанції зазначено: «Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку із укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальникам, вважає за необхідне визнати не чинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття».

Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухваленій нею постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначене вище узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року, справа № 6-887цс 17 та у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018, справа № 61-154св18, та постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17.

Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року, у справі № 910/13233/17 зазначено, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не лише кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішення справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачою, відповідно до Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

В інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні», прийнятого на підставі Постанови ВССУ № 2 від 07 лютого 2014 року, вказано, що вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не розглядає спір про право. Виконавчий напис вчиняється виключно за документально оформленими вимогами, які викладені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів тільки за наявності всіх умов, передбачених Законом №3424-ХІІ. Безспірність вимог визначається не нотаріусом або стягувачем, а відповідно до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07 лютого 2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому, судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

З урахуванням вищезазначеного, на підтвердження факту безспірності заборгованості відповідач мав би надати нотаріусу первинні бухгалтерські документи, чеки, квитанції, та інше, які підтверджують факти оплати або неналежної оплати, відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнанні їх.

Зокрема, документом, що може (з врахуванням заяв чи листів боржника) підтверджувати такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Разом з цим, з наданих приватним нотаріусом Буждиганчук Є.Ю., на запит суду документів, які були подані відповідачем для вчинення нотаріального напису вбачається, що для вчинення виконавчого напису їй була надана заява на вчинення виконавчого напису, до якої долучені наступні документи:

-кредитний договір № 490915622 від 19.05.2014;

-копія претензії до боржника та копія реєстру поштових відправлень рекомендованих листів;

-розрахунок суми заборгованості;

-копія довіреності представника ТОВ «Вердикт Капітал»;

-кредитний договір 490915622 від 19.05.2014 укладеним з АТ «Альфа-Банк», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 1 від 21.06.2016 є ТОВ «Кредитні ініціативи», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступленя прав вимоги за кредитними договорами № 2019-1КІ/ВЕСТА від 26.12.2018 є ТОВ «Фінансова компанія «ІНСЕСТОХІЛЛС ВЕСТА», правонаступником усіх прав та обов`язків якого, на підставі Договору відступлення прав вимоги за кредитними договорами 16-01/16/12 від 16.01.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал».

Проте, як вбачається з кредитного договору № 490915622 від 19.05.2014 він складається з двох розділів: Розділ № 1 «Базові умови кредитування» та Розділ №2 «Загальні умови рефінансування кредитної картки ПАТ «Альфа-Банк», які нероздільно пов`язані між собою та складають єдиний документ.

Однак, відповідачем не було надано нотаріусу для вчинення виконавчого напису Розділ №2 «Загальні умови рефінансування кредитної картки ПАТ «Альфа-Банк», тобто наданий не весь кредитний договір.

Крім цього, в документах поданих для вчинення виконавчого напису відсутня довіреність представника ТОВ «Вердикт Капітал» - Кінзерської О.В., яка підписувала заяву на вчинення виконавчого напису.

Також, подана виписка з особового рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 підписана представником ТОВ «Вердикт Капітал» - Кінзерською О.В., повноваження якої не підтверджені належним чином та вказана виписка не є первинним документом у розумінні ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім цього, в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості для підтвердження поданої виписки по рахунку позивача, що ставить під сумнів можливість встановлення нотаріусом безспірності заборгованості.

Крім цього, як вбачається з матеріалів позовної заяви та виконавчого напису між позивачем та ПАТ «Альфа-Банк» укладено кредитний договір, який не посвідчено нотаріально, тобто виконавчий напис вчинено на документі, який не передбачений переліком № 1172.

З поданих відповідачем копій документів вбачається, що на момент винесення виконавчого напису у розпорядженні нотаріуса, зокрема, була надана лише копія реєстру відправлення рекомендованих листів, що не свідчить про отримання ОСОБА_1 , будь якої поштової кореспонденції та з реєстру не можливо встановити, що саме було надіслано боржнику.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у розпорядженні нотаріуса були відсутні документи, необхідні для стягнення заборгованості у безспірному порядку, а саме опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, стороною відповідача не було надано суду в порушення положень ст. ст. 76-81 ЦПК України, належних і допустимість доказів в обґрунтування того, що приватному нотаріусу були подані відомості про безспірність суми заборгованості позивача за кредитним договором, а також не надано доказів того, що сума заборгованості утворилась за період часу з 16.01.2019 по 02.11.2020, про що зазначено у виконавчому написі.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.

Таким чином, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд відповідно до пункту 6 частини 1статті 264 ЦПК України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ТОВ «Вердикт Капітал» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн та 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Вердикт Капітал», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Кошарський Олександр Володимирович про захист прав споживачів та визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокією Юріївною вчинений 08 грудня 2020 року, зареєстрований в реєстрі за № 6228, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, б. 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп. та в розмірі 908,00 грн., а всього 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) гривні.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст. ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: