Рішення № 102435806, 28.12.2021, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10866/21

2/357/4424/21

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2021 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Ярмола О. Я. ,

при секретарі - Кривенко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка також діє і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди заподіяної смертю, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , яка також діє і в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення моральної шкоди в розмірі 600 000,00 грн., що заподіяна позивачу і її сину, внаслідок смерті ОСОБА_3 , який приходився чоловіком позивачу та батьком її сина.

І. Позиція сторін у справі.

Позов обґрунтований тим, що 02.01.2018 року на 38 км 4 пікету перегону Роток-Біла Церква, локомотив ВЛ80 №1494, скоїв наїзд на громадянина ОСОБА_3 , який внаслідок отриманих травм загинув на місці. За даним фактом було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018110030000007 та розпочато досудове розслідування. У лікарському свідоцтві про смерть № 8 від 03.01.2018 року зазначено, що основна причина смерті ОСОБА_3 - зіткнення з поїздом.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримуючи позов, вказав, що між дією джерела підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України) та смертю ОСОБА_3 наявний причинно-наслідковий зв`язок, а тому є всі підстави для відповідальності відповідача за даним позовом. Представник позивача пояснив, що завдана моральна шкода позивачу, полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала внаслідок втрати чоловіка, а син втратив батька. Позивач і ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, разом проводили усі будні, святкові дні та у шлюбі виховували двох синів, мали стійкій сімейні зв`язки. На даний час позивач позбавлена можливості розраховувати на підтримку та допомогу чоловіка. Після смерті чоловіка позивач гостро відчуває несправедливість, без поміч, оскільки трагічна подія повністю змінила її життя, та забрала близьку людину. Попередній стан родини ніколи не може бути відновлений, оскільки смерть є невідворотною і непоправною втратою. Будь-які зусилля з боку позивача не призведуть до позитивної зміни в її житті, оскільки вона втратила коханого чоловіка і батька своєї дитини назавжди. Страждання пов`язані зі смертю близької людини є триваючими, тому втрата чоловіка є непоправною подією і завжди буде викликати негативні емоції та додаткові зусилля для організації життя позивача і її дитини. Неповнолітній ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 - син загиблого, втратив рідного батька, різка смерть батька завдала йому моральної шкоди, він назавжди втратив можливість отримувати батьківську підтримку та любов. Враховуючи вищевказані обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 300 000,00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди завданої загибеллю чоловіка та на користь ОСОБА_2 300 000,00 гривень в якості відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю батька.

Представник відповідача заперечуючи позов, зазначила, що вини працівників залізниці в настанні смерті ОСОБА_3 , не встановлено, що слідує з постанови про закриття кримінального провадження №12018110030000007 від 02.01.2018р. Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5 , в його крові виявлено 6,84% проміле алкоголю, що відповідає тяжкому алкогольному сп`янінню. Потерпілим було грубо порушено Правила безпеки громадян на залізничному транспорту України, внаслідок чого настала його смерть. Якби ОСОБА_3 , не перебував у стані алкогольного сп`яніння і міг керувати своїми діями, то залишився живим. Крім того, представник відповідача зазначила, що позивачем не надано доказів перенесення душевних страждань та стресу, не обґрунтовано розмір моральної шкоди. Сума моральної шкоди в 600 000 гривень не відповідає принципу розумності та справедливості. В матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази того, що смерть чоловіка і батька призвела до суттєвих змін в житті позивача.

ІІ. Процесуальні дії та рішення у справі.

17.09.2021 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.32).

23.09.2021 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було витребувано з Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції Київської області: документ про результати розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР під №12018110030000007 (а.с.34-35).

18.10.2021 року відповідач подав клопотання про продовження процесуального строку для надання відзиву та подав відзив на позов (а.с.47-49, 50-59).

10.11.2021 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду (а.с.96-97).

28.12.2021 року в судовому засіданні представник позивача - адвокат Таргоній В.М. позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити.

28.12.2021 року в судовому засіданні представник відповідача - адвокат Будова Н.М. заперечувала проти позову з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 02.01.2018 року на 38 км 4 пікету перегону Роток-Біла Церква, локомотив ВЛ80 №1494, під управлінням машиніста ОСОБА_6 , скоїв наїзд на громадянина ОСОБА_3 який внаслідок отриманих травм загинув на місці, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10.01.2018 року (а.с.13).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №8 від 03.01.2018 та довідки про причину смерті, встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала від численних ушкоджень внутрішніх органів та кісток скелета, причина смерті- пішохід травмований при зіткненні з поїздом (а.с.14-16).

Відповідно до копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 05.03.1997 року позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 є дружиною ОСОБА_3 , 1976р.н. ( а.с.17).

Відповідно до копії свідоцтва про народження /серія НОМЕР_3 / батьками ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ( а.с. 22).

Як вбачається з копії постанови про закриття кримінального провадження від 28.02.2018 року, винесеної старшим слідчим Білоцерківського ВП Головного управління Національної поліції у Київській області старшим лейтенантом Степаненко Р.В., встановлено, що 02.01.2018 року о 02. год. 40 хв на 38 км 4 пікету перегону Роток-Біла Церква, грузовий потяг скоїв наїзд на громадянина ОСОБА_3 , який внаслідок отриманих травм загинув на місці. Досудовим розслідуванням було встановлено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок порушення вимог п.2.5 «Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України». Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № №12018110030000007 від 02.01.2018 року, та закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину, передбаченого ч.3 чт.276 КК України(а.с.116).

Згідно копії висновку експерта № 8 від 02.01.2018 року вбачається, що смерть ОСОБА_3 , настала від численних ушкоджень внутрішніх органів та кісток скелета з крововтратою, що при судово - токсилогічному дослідженні крові трупа виявлено етиловий спирт у концентрації 6,84 етилового спирту. Указана концентрація етилового спирту в крові, як правило за життя , може відповідати тяжкому алкогольному сп`янінню(а.с.117-119)

Згідно відповіді АТ «Укрзалізниця» від 15.07.2021, локомотив ВЛ 80 №1494 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Знам`янка» регіональної філії «Одеська залізниця», та ОСОБА_6 , працює на виробничому підрозділі «Локомотивне депо Знам`янка» регіональної філії «Одеська залізниця» на посаді машиніста електровоза з 09.08.2007 по теперішній час. (а.с. 12).

Отже, судом встановлено, що машиніст вантажного поїзда ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з відповідачем та під час виконання трудових обов`язків, здійснив наїзд на ОСОБА_3 , внаслідок чого, останній помер.

ІV. Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП водієм (машиністом), який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі №760/28302/18-ц (провадження №61-12464св20) та від 02 листопада 2020 року у справі №133/1238/17 (провадження №61-19345св19).

Судом враховується, що причиною нещасного випадку на залізниці ймовірно стала особиста необережність ОСОБА_3 та нехтування ним правилами безпеки на залізничному транспорті. В той же час, між діями машиніста локомотива та наслідками, які настали в результаті події є прямий причинний зв`язок. При цьому, відсутність у діях машиніста складу кримінального правопорушення, не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності.

Відтак, відповідач АТ "Українська залізниця", з яким машиніст ОСОБА_6 , перебував в трудових відносинах, в силу зазначених вимог закону, несе відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини працівника вказаного товариства у її заподіянні.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила - це подія, об`єктивно невідворотна за певних умов не тільки для цього заподіювача шкоди, а й для інших осіб при досягненому рівні розвитку науки і техніки; надзвичайна подія, яка не може бути передбачена заподіювачем шкоди; завжди зовнішня подія по відношенню до діяльності заподіювача шкоди. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками: надзвичайністю та невідворотністю.

Під умислом потерпілого розуміють, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого, на яку послається відповідач у справі.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1193 ЦК України шкода, завдана потерпілому внаслідок його умислу, не відшкодовується. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено.

Оскільки, відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами не доведено, що зазначена подія сталася внаслідок непереборної сили або умислу ОСОБА_3 , а ступінь вини потерпілого є підставою для застосування положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України, та не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №161/3557/19 (провадження №61-18595св19) та від 12 грудня 2018 року у справі №355/981/16-ц (провадження №61-28019св18).

Таким чином, у спірному випадку, ДТП мала місце внаслідок експлуатації джерела підвищеної небезпеки та поведінки потерпілого, а не внаслідок умислу потерпілого, як того припускає представник відповідача.

Відповідно до ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам, дітям, а також іншим особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Частинами 1 - 3 статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року зазначено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 9 вказаної постанови Пленуму ВСУ розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадку,

якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

У відповідності до п.4 Постанови Пленуму ВС України від 31.03.1995р. за №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають такі обставини: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в заподіянні шкоди.

Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг заподіяних позивачу і дитині моральних страждань, ступінь вини відповідача, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, тяжкість завданої травми, істотність змін у їх життєвих стосунках.

Моральні збитки характеризуються тим, що точно обчислити їх розмір неможливо, а тому, суд робить оцінку спричиненої моральної шкоди на справедливій основі, зважаючи на стандарти, які випливають з попередньої практики. Розмір шкоди, зазначений позивачем є завищеним. Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях і в «Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ» від 28.03.2007 року, затвердженої Головою ЄСПЛ на підставі статті 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначати розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах.

Суд приймає до уваги, що сам факт загибелі чоловіка та батька, за викладених обставин, є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача і дитини, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку, позивачем не обґрунтовано розмір (600 000грн.) моральної шкоди, не наведено критеріїв з яких особа виходила, визначаючи саме такий розмір, не надано висновку психологічної експертизи з даного приводу чи інших належних доказів в підтвердження такої вимоги.

При цьому, суд також враховує відсутність вини відповідача в настанні смерті ОСОБА_3 , оскільки смерть останнього сталася внаслідок його власної необережності та порушення правил безпеки громадян на залізничному транспорті, суд погоджується з тим, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть чоловіка та батька. Водночас, враховуючи той факт, що причиною нещасного випадку, який стався з ОСОБА_3 , є невиконання останнім вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, а також виявлення в його крові етилового спирту у концентрації 6,84%, що відповідає тяжкому алкогольному сп`янінню, то наведені факти, відповідно до ч. 2 ст. 1193 ЦК України, є підставою для зменшення розміру відшкодування такої шкоди. Виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача та її малолітнього сина, в інтересах якого вона діє, підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн., тобто по 15000 грн. кожному.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви до суду.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» » (03680, м. Київ, вул. Єжи Ґейдойця, буд. 5; ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_4 ), яка також, діє і в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , моральну шкоду, заподіяну смертю ОСОБА_3 в сумі 30 000 грн. (тридцять тисяч гривень), тобто по 15 000 грн. кожному.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в сумі 908 грн.

В решті позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення суду виготовлено 06.01.2022 року.

СуддяО. Я. Ярмола