Рішення № 10243436, 02.07.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2010 р. Справа № 33/236-09

вх. № 8847/3-33

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя

суддя

суддя

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Прядко В.О., Болотова Е.І.

відповідача - Гречко О.В.

розглянувши справу за позовом СТГО "Південна залізниця" м. Харків

до ВАТ ДЕК "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївська ТЕС ВАТ ДЕК "Центренерго", с. Комсомольське

про стягнення 29538662,14 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми належних до сплати платежів, яка, з урахуванням уточнень, прийнятих судом, складає 33936252,89грн., а також просить стягнути з відповідача 25500,00грн. держмита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до умов укладених з відповідачем договорів № 021016 від 23.03.2001р., та № 2/219//22-12/06 від 18.12.2006р., позивач надав послуги по організації перевезень вантажів та експлуатації залізничної під*їзної, а відповідач в свою чергу зобов*язався здійснити оплату згідно з правилами користування вагонами та контейнерами, та інші збори і плати згідно Тарифного керівництва № 1, які вносяться шляхом 100% попередньої оплати. Однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов*язання, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги, яка до цього часу не сплачена.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги, просить задовольнити позов.

Представник відповідача у відзиві на позов та судовому засіданні проти вимог позивача заперечує, виходячи з наступного. Відповідно до п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість.

Накопичувальні картки по яких нарахована заборгованість були підписані повноважним представником Зміївської ТЕС із запереченнями.

Відповідно до актів звірки взаємних розрахунків між Вантажоодержувачем та Виконавцем, сума заборгованості, вказана в позові, не значиться в обліку підприємства, а є сумою розбіжностей між сторонами. Відповідач у своєму відзиві зазначає, що у позивача відсутнє документальне підтвердження повідомлення Вантажоодержувача про час подання вагонів під розвантаження. Також, Виконавцем не надано актів загальної форми, які передаються разом з перевізними документами і є підставою для нарахування відповідних платежів. В той же час, відповідно до п.8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми який підписується представниками станції і вантажовласника.

Окрім того, відповідач посилається на те, що на виконання вимог Державної інспекції експлуатації електричних станцій і мереж щодо необхідності зменшення накопичення палива на вугільному складі, він надіслав відповідні листи на адресу Укрзалізниці з вимогами забезпечити обмеження постачання вугілля на Зміївську ТЕС в зв’язку з неможливістю прийняти вугілля понад встановлену обмеженість складів ТЕС (440 тис.тонн). Зміївська ТЕС також неодноразово зверталась до позивача з вимогами зменшити обсяг постачання на адресу ТЕС, що підтверджується відповідними листами.

У той же час, незважаючи на відповідні звернення, обсяги постачання на станцію не зменшилися, що фактично призвело до простою вагонів та затримці у їх вивантажені з вини самого позивача, який зобов’язаний у відповідності з договором припинити приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно ст. 62 Статуту залізниць. Окрім того, відповідно до реєстру залізничних накладних щодобове відвантаження ДП «Вугілля України» вугільної продукції за договором постачання вугільної продукції перевищувало встановлені обсяги, що свідчать про наявність вини саме ДП «Вугілля України» в затримці і простоюванні вагонів, і як наслідок цього, - нарахування збору за зберігання вантажів. Враховуючи те, що в затримці вагонів, які перевищували допустимий обсяг відвантаження на Зміївську ТЕС відповідач не вбачає своєї вини, а також те, що позивач був належним чином повідомлений про обмеження обсягів відвантаження, ВАТ «Центренерго» повинно бути звільнено від плати за зберігання вантажів у вагонах у відповідності до п. 8 Правил зберігання вагонів, та ст.ст. 29, 121 Статуту залізниць України, ст. 33 ЗУ «Про охорону праці».

Представником позивача надано до суду заперечення на доповнення до відзиву, в якому позивач зазначає, що у відповідності до пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, на який посилається відповідач, причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі «Примітки» відомостей плати за користування вагонами. Графи «Примітки» в копіях відомостей плати за користування вагонами, які надані на підтвердження своїх позовних вимог жодних зауважень або відомостей стосовно причин звільнення від плати за користування не містять, також в матеріалах справи відсутні будь – які документи, що могли б іншим чином засвідчити наявність таких обставин, тобто про них Відповідачем під час надання транспортних послуг та оформлення відомостей плати про користування вагонами заявлено не було, та не підтверджено доказами на даний момент.

Крім того, Відповідачем не надано документів, підтверджуючих максимальну переробну спроможність станції та доказів подання залізницею вагонів і контейнерів у кількості, яка б перевищувала максимальну переробну спроможність станції.

18.05.2010р. представником відповідача подане до суду клопотання про проведення судово-бухгалтерської експертизи. Судова колегія вважає необхідним в задоволенні клопотання відмовити, оскільки питання, які відповідачем сформульовані, мають бути роз*яснені судовим експертом на предмет їх відповідності вимогам тих чи інших нормативних документів, що не є компетенцією судового експерта. Лише суд при прийнятті рішення по існуючому спору може надавати правову оцінку тим чи іншим доказам на предмет їх відповідності вимогам нормативних актів, які регулюють певні питання. Відповідачем в клопотанні не сформульовано питань, що виникли при вирішенні спору та потребують спеціальних знань, зокрема, з огляду судово-бухгалтерської експертизи.

Крім того, 01.07.2010р. представником відповідача подане до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості 3 особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ДП «Вугілля України». Суд вважає необхідним в задоволенні заявленого клопотання відмовити у зв*язку з його безпідставністю та необгрунтованістю. ДП «Вугілля України» не є стороною за спірними договорами, тому рішення суду про стягнення належних за договорами платежів не вплине на права або обов*язки щодо однієї із сторін.

В судовому засіданні оголошено перерву з 01.07.2010р. до 14.00 год. 02.07.2010р. для виготовлення повного тексту рішення.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності встановив наступне.

Статтею 1 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що залізниця – це статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Пунктом 1.1 Статуту Південної залізниці встановлено, що Південна залізниця – це створене згідно зі статтями 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт» статутне територіально – галузеве об’єднання (СТГО), засноване на державній власності і підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України, що входить до сфери управління Міністерства транспорту України. Позивачем надано копію Довідки №6070 про включення СТГО «Південна залізниця» до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи – СТГО «Південна залізниця». За таких обставин, твердження відповідача про невизначеність правового статусу позивача є безпідставним.

23.03.2001 року між сторонами укладено Договір № 021016 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання Залізницею (позивачем) Вантажовласнику (відповідачу) послуг, пов’язаних з перевезенням та проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно п.2.1. Договору сторони передбачили, що Вантажовласник зобов’язується здійснювати вивантаження вантажів, що прибувають на його адресу.

Пунктом 2.4. Договору передбачено, що вантажовласник зобов’язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під’їзній колії на рахунок Залізниці,визначений в договорі.

У відповідності до п.3.1 договору розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів.

У відповідності до п.3.2 договору у міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця списує відповідні суми(провізну плату, додаткові збори,штрафи) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.ін.

Строк дії договору пролонговано на 2010р. у відповідності до п.7.4 договору.

18.12.2006 року між сторонами укладено договір про експлуатацію залізничної під’їзної колії № 2/219/22-12/06. Згідно пункту 16 договору про експлуатацію залізничної під’їзної 2/219/22-12/06 Власник колії (Вантажовласник за договором від 23.03.2001р. № 021016) сплачує Залізниці:

- плату за користування вагонами згідно з правилами користування вагонами та контейнерами;

- інші збори і плати згідно Тарифного керівництва №1 та договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Збори та плати вносяться шляхом 100 % попередньої оплати.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, статті 22 Статуту «укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа - транспортної накладної, відповідно до вимог законодавства», яка одночасно є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи. Уклавши договір на перевезення вантажу Залізниця, як Вантажовідправник, так і Одержувач взяли зобов’язання виконувати вимоги як Статуту, так і Правил перевезення вантажів залізничним транспортом, які регулюють взаємовідносини сторін з питань перевезення.

Відповідно до п.4 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 р. N 113 відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що позивач виконав належним чином взяті на себе зобов’язання за договорами, в період з 18.05.2009р. по 01.02.2010р. надав відповідачу послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом. Позивачем на підтвердження надання послуг відповідачу за договорами надано низку розрахункових документів, в тому числі відомості плати за користування вагонами, накопичувальні картки, перевізні документи за період з 18.05.2009р. по 01.02.2010р. Відповідні документи складені та оформлені у відповідності до вимог вищевказаних нормативних актів, які регулюють питання перевезення, складення та оформлення документів, що підтверджують певні обставини та є підставою для нарахування та стягнення платежів з відповідача.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855 передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, при затримці вагонів в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача та при відмові вантажовласника від підписання: облікової картки, накопичувальної картки, відомості за користування вагонами (контейнерами). Акт підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але неменше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Позивачем до матеріалів справи надано низку актів загальної форми, які складені ст.Шебелінка для засвідчення обставин, які пов*язані з нарахуванням належних платежів та зборів за перевезення вантажів на 283 арк. у спірний період. За змістом цих актів зафіксовано відмову відповідача від підпису у відомостях за користування вагонами та накопичувальних картках та наявність певних зауважень в частині перевищення обсягів постачання.

Суд вважає необхідним зазначити, що діючим аконодавством не передбачено обов*язку Залізниці щодо надання копії акту загальної форми вантажоотримувачу, тому твердження відповідача про невиконання позивачем обов*язку з надання йому актів є безпідставним та не грунтується на нормах закону.

Заперечуючи проти позову відповідач посилається на великий обсяг постачання та його неспроможність прийняти вантаж внаслідок перевантаження вугільного складу, відсутність його підпису на де-яких перевізних документах, наявність його заперечень щодо певних накопичувальних карток, та, відповідно, відсутності його вини, що є підставою для звільнення його від оплати за договорами.

Суд вважає заперечення відповідача безпідставними, виходячи з наступного.

Предметом договору перевезення та договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуг не є визначення та коригування обсягу перевезень вантажів. Дана умова є предметом договору поставки, що укладається між відправником та одержувачем без участі залізниці. Посилання відповідача на те, що він звертався до позивача з вимогами зменшити обсяги постачання, не спростовує його відповідальність за неналежне виконання зобов’язань перед позивачем в частині своечасної та повної оплати за договорами, укладеними з позивачем.

До того ж договір про організацію перевезень, укладений між сторонами, не містить будь-яких обмежень щодо обсягу перевезень. До цього договору будь-яких змін та доповнень не було укладено, відповідач не звертався до суду у встановленому законом порядку про внесення змін щодо будь-яких обмежень обсягів перевезень або встановлення іншого порядку. Договір є чинним та має виконуватись сторонами у відповідності до визначених у ньому умов.

Крім того, відповідно до статті 29 Статуту залізниць України лише Укрзалізниця за зверненням вантажоотримувача, а не СТГО «Південна залізниця» має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством транспорту та зв’язку України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час скупчення не розвантажених транспортних засобів у пунктах призначення. Доказів звернення у встановленому порядку до Укрзалізниці, вирішення відповідного питання уповноваженими органами та введення відповідних обмежень, які не були виконані позивачем, відповідач до суду не надав. За таких обставин, позивач, як перевізник, повинен був належним чином виконувати договір перевезення та своєчасно доставляти вантаж за місцем призначення. Доказів того, що позивачем не було надано послуги з організації перевезення, визначеного спірними договорами, відповідач до суду не надав.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що відповідач мав змогу звернутись до контрагента за договором постачання ДП «Вугілля України» з пропозицією про внесення до договору постачання змін, пов*язаних зі зменшенням обсягів поставки. Доказів на підтвердження відповідного звернення та зменшення обсягів, вирішення відповідного питання в судовому порядку шляхом внесення до договору змін або доповнень, відповідачем до суду не подано.

Відповідач у доповненні до відзиву посилається частково на норми пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, а саме, вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під’їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи, б) у разі подання залізницею вагонів і контейнерів у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника й одержувача.

Але суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до того ж пункту Правил, причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі «Примітки» відомостей плати за користування вагонами. Графи «Примітки» в копіях відомостей плати за користування вагонами наданих Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог жодних зауважень або відомостей стосовно причин звільнення від плати за користування не містять.

Крім того, Відповідачем не надано доказів, які б підтверджували максимальну переробну спроможність станції та доказів подання залізницею вагонів і контейнерів у кількості, яка б перевищувала максимальну переробну спроможність станції та обсяги, встановлені договором.

Пункт 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №864/5085) визначає, що усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо зі станціями, які нараховували платежі, і розрахунковими підрозділами, що провадили розрахунки, у разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Низка накопичувальних карток та відомостей плати не є підписаними з боку відповідача. Певні картки та відомості підписані з запереченнями. Ці заперечення грунтуються на тому, що понаднормативне користування вагонами виникло не з вини ТЕС, а з вини вантажовідправника, залізниці через відвантаження вугільної продукції в обсягах більших,ніж передбачено в додатках до дог.№ 01-09/1 –ЕН від 17.02.09р. та переповнення вугільного складу.

Суд вважає, що лише сам факт не підписання вищевказаних документів з підстав, зазначених у запереченнях, не свідчить про те, що позивачем не було виконано умови договору перевезення і обов*язок відповідача по оплаті наданих послуг відсутній.

Заперечення до відомостей плати та накопичувальних карток, які надані відповідачем до матеріалів справи, складені в одноособовому порядку, не свідчать про відсутність обов*язку відповідача оплатити надані послуги,вони складені у вільній формі, зазначені суми, які відповідачем визнаються без надання відповідних розрахунків та підстав невизнання нарахованих позивачем сум.

До того ж чинне законодавство визначає лише один спосіб надання зауважень і відмови від підпису відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток - безпосередньо на станції призначення. Доказів надсилання та подання відповідних заперечень у відповідності до встановленого порядку відповідач до суду не надав.

Відповідач у відзиві на позов, заперечуючи проти позову посилається на те, що в позовній заяві відсутнє документальне підтвердження про повідомлення Вантажоодержувача про час подавання вагонів під розвантаження (відправлення листів, телеграм тощо).

Згідно пункту 4.1. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, подача та забирання вагонів на під'їзні колії виконується за повідомленнями або через установлені інтервали часу. Пунктом 5 Договору про експлуатацію залізничної під’їзної колії від 18.12.2006 №2/219/22-12/06 визначено, що повідомлення про подачу вагонів на під’їзну колію передаються ДСП (черговим по станції) Шебелинка по прямому зв’язку ДСП (черговому по станції) Лиман або по телефону через комутатор Зміївської ТЕС 5-22-47.

Позивачем надано до суду витяг з книги повідомлення отримувачів вантажів, який є доказом належного повідомлення відповідача у порядку, встановленному договором та Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N 644, які регулюють порядок повідомлення.

За надані послуги позивачем за період з 18.05.2009р. по 01.02.2010р. здійснено нарахування платежів в сумі 33936252,89 грн. Розрахунок належних до сплати платежів проведено позивачем за методиками викладеними в Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов’язані з ними послуги (затверджено наказом Міністерства транспорту та зв’язку України №317 від 26.03.2009, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356) та Статуті залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998).

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензії №№ НЮ 21/650 та М-08/502 з вимогою сплатити відповідні кошти, але відповідачем оплату не було проведено.

Оскільки матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем умов договорів та вимог ст.526 ЦК України,суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 33936252,89 грн. належних до сплати плетежів законною,обгрунтованою та підлягаючою задоволенню.

У відповідності із ст.49 ГПК України суд вважає необхідним витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн. покласти на відповідача.

Керуючись ст. 526,909 ЦК України, статтями 1, 12, 47, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИЛА:

В задоволенні клопотання про призначення судової експертизи відмовити.

В задоволенні клопотання про залучення до участі у справі ДП «Вугілля Україна» в якості 3-ї особи відмовити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центроенерго»( адреса відокремленого структурного підрозділу Зміївська теплова електрична станція - 63460, Харківська обл., Зміївський р-н, сел.Комсомольське, в тому числі р/р 26004301730035 у АК ПІБ сел.Комсомольське, МФО 351210, код ЄДРПОУ 05471247) на користь Статутного територіально-галузевого об’єднання “Південна залізниця” (61052, м.Харків, вул..Червоноармійська,7, в тому числі р/р 26007000002 ХФ АБ «Експрес-Банк», МФО 350716, код ЄДРПОУ 01072609) 33936252,89 грн. належних до сплати платежів, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя