Рішення № 102431679, 22.11.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Справа № 160/14240/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юхно І.В.

розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення компенсації за невикористану відпустку,-

ВСТАНОВИВ:

27.07.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, у якому позивач просить суд:

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (пр. Дмитра Яворницького, 38, ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 2015 по 2021 роки.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №804/395/16 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області від 14 грудня 2015 року №2242к про звільнення з 14 грудня 2015 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (пункт 7 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»). Поновлено позивача в органах Дніпропетровської обласної прокуратури відповідно до рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції, абзац 4 резолютивної частини якого, викладено в наступній редакції: «Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2015 року по 28 жовтня 2020 року у розмірі 1 397 754,54 грн.» В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року залишено без змін.

Позивач вважає, що відповідно до ч.2 ст. 255 КАС України рішення суду набрало законної сили 05.05.2021 року а у відповідності з п. п. 2, 3 ч.1 ст. 371 КАС в частині поновлення на посаді та присудження виплати заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць, мало бути виконане суб`єктом владних повноважень негайно після винесення рішення судом першої інстанції у цій справі 28.10.2020 року, проте виконання судового рішення Дніпропетровською обласною прокуратурою всіляко затягувалось.

Крім того, позивач посилається на те, що Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1606 від 30.06.2021 року, його поновлено на посаді старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська та органах прокуратури з 15 грудня 2015 року. Листом Дніпропетровської обласної прокуратури за №07-1209вих-21 від 30.06.2021 року Позивача було повідомлено про необхідність прибуття до Дніпропетровської обласної прокуратури для ознайомлення з вищевказаним наказом. Вказане повідомлення отримано Позивачем 06.07.2021 року і наступного дня, тобто 07.07.2021 року Позивач прибув до Дніпропетровської обласної прокуратури, ознайомився з наказом №1606 та написав заяву про звільнення з посади старшого прокурора прокуратури та органів прокуратури з 09.07.2021 року. Дніпропетровською обласною прокуратурою з позивачем при звільненні був здійснений розрахунок за всі дні невикористаної відпустки за період з 2015 по 2021 роки. У відповідності із наданим розрахунковим листом за липень 2021 року, невикористаної відпустки у Позивача за період з 2015 по 2021 роки становить 251 день і за весь цей період Відповідачем компенсовано 51050,89 грн. виходячи із окладу 1810 грн.

Позивач вказує, що Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року визначено середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу у період з 06.09.2017 року по 28.10.2020 року у розмірі 1 167 018, 69 грн., виходячи із середньоденного заробітку за цей період в розмірі 1482,87 грн. Позивач 09.08.2021 року звернувся до керівника Дніпропетровської обласної прокуратури з заявою про виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, в якій було зазначено, що Дніпропетровською обласною прокуратурою неправильно розраховано компенсацію за всі дні невикористаної відпустки, а саме до фактичного заробітку не було включено виплати за час вимушеного прогулу, як це передбачено Порядком обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 року. У відповіді на вказану заяву, відповідач повідомив, що розрахунок при звільнені з позивачем було здійснено 09.07.2021 року, а виплата заробітку за час вимушеного прогулу було здійснено 04.08.2021 року. Отже, розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної відпустки здійснено обґрунтовано та підстав для її перерахунку не вбачається.

На думку позивача, рішення суду мало бути виконане Дніпропетровською обласною прокуратурою ще 05.05.2021 року і виплата заробітку за час вимушеного прогулу було здійснено в примусовому порядку шляхом безспірного окисання коштів Головним управлінням Державної казначейської служби в Дніпропетровській області і не має значення коли було виплачений заробіток за час вимушеного прогулу до звільнення або після звільнення, адже сума заробітку була присуджена і мала бути стягнута з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №160/14240/21, призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні 13.09.2021 об 11:00 год. та витребувано додаткові докази для залучення до матеріалів справи.

Вказану ухвалу направлено учасникам справи засобами електронного зв`язку, відповідачу - разом з копією адміністративного позову 31.08.2021, що підтверджується матеріалами справи.

13.09.2021 в підготовчому судовому засіданні за участю позивача та представника відповідача судом продовжено відповідачу строк на подання відзиву у зв`язку з неотриманням копії адміністративного позову, та відкладено підготовче судове засідання до 21.09.2021 о 13:30 год.

21.09.2021 в підготовче судове засідання з`явились учасники справи. В підготовчому судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.10.2020 об 11:30 год., для забезпечення права відповідача для надання відзиву.

28.09.2021 до суду від відповідача надійшов відзив, у якому Дніпропетровська обласна прокуратура позовні вимоги не визнала та просила суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що розрахунок при звільненні з позивачем було здійснено 09.07.2021. На момент звільнення позивача його середній заробіток складав 473,76 грн., що підтверджується, зокрема, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі № 804/395/16, на яку посилається позивач. Таким чином, розрахунок суми компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні позивача було обґрунтовано здійснено, виходячи із розміру середньоденного заробітку 473,76 грн., ця сума складала 51050,89 грн.

Відповідач вважає, що доводи позивача про те, що рішення суду мало бути виконано відповідачем 05.05.2021 та сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу мала бути включена до середньої заробітної плати, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Виплату заробітку за час вимушеного прогулу на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі №804/395/16 ОСОБА_1 було здійснено 04.08.2021 на підставі листа ГУ ДКС України у Дніпропетровській області від 03.08.2021.

На думку відповідача, оскільки виплата заробітку за час вимушеного прогулу була здійснена уже після фактичного звільнення ОСОБА_1 та проведення з ним розрахунку, вказана сума не могла бути до нього включена.

13.10.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем зазначено, що відповідачем проведено розрахунок з позивачем неправильно, з порушенням вимог діючого законодавства, що регулює виплати з компенсації за невикористані відпустки, оскільки посилання відповідача на середньоденний заробіток позивача в розмірі 473,76 грн. суперечить розрахунку приведеному Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 05.05.2021 року у справі №804/395/16, зробленого у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати №100 від 08.02.1995 року. З 28.10.2020 року, а також після виключення п.10 з Порядку №100 середньоденний заробіток позивача залишився незмінним аж до самого поновлення позивача 07.07.2021 року в органах Дніпропетровської обласної прокуратури, у розмірі 1482,87 грн. Враховуючи той факт, що п.10 Порядку №100 втратив чинності на підставі Постанови КМУ № 1213 від 09.12.2020, то після дати втрати чинності, середній заробіток більше не коригуються на коефіцієнт їх підвищення, а залишається на тому ж рівні як і після останнього підвищення. Тому відповідачем при обчисленні середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки, безпідставно не включено до фактичного заробітку виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток, а саме за час вимушеного прогулу, який було нараховано, але не стягнуто з причин, які не залежали від позивача.

13.10.2021 в підготовче судове засіданні з`явились учасники справи. В підготовчому судовому засіданні продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву до 21.10.2021 об 11:30 год. задля надання відповідачу часу надати заперечення на відповідь на відзив.

21.10.2021 в підготовче судове засіданні з`явились учасники справи. Представник відповідача зазначив, що право на надання заперечень у справі використовувати не буде. Позивач та представник відповідача у підготовчому судового засіданні вказали, що всі наявні у них докази вже надані, підтримали раніше обрані правові позиції та надано згоду на закриття підготовчого судового засідання.

Судом, в підготовчому судовому засіданні, ініційовано питання щодо призначення справи до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження в зв`язку з встановленням «червоного» рівня епідемічної небезпеки поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2 на території Дніпропетровської області на підставі протоколу №38 від 15.10.2021 позачергового засідання Державної комісії з питань технологічно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій, постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №2211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2021 №405 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», з урахуванням рекомендацій Ради Суддів України викладених в рішеннях №19 від 17 березня 2020 року та №63 від 30 жовтня 2020 року. Позивач щодо призначення справи до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження не заперечував, представник відповідача заперечував щодо призначення справи до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2021 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Наказом прокурора Дніпропетровської області від 14.12.2015 року № 2242к ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру») з 14 грудня 2015 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року у справі № 804/395/16 позов ОСОБА_1 задоволено частково та:

- визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області №2242к від 14.12.2015 р. про звільнення з 14 грудня 2015 року молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»);

- поновлено ОСОБА_1 в органах Дніпропетровської обласної прокуратури відповідно до рейтингового списку кандидатів для зайняття посад прокурорів Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області; стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2015р. по 28.10.2020 р. у розмірі 577 039,68 грн.;

- відмовлено в задоволенні іншої частини позовних вимог.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року в справі № 804/395/16 за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено, а саме: викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 р. в справі № 804/395/16 в наступній редакції: «Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.12.2015 р. по 28.10.2020 р. у розмірі 1 397 754, 54 (один мільйон триста дев`яносто сім тисяч сімсот п`ятдесят чотири) грн. 54 коп.; в іншій частині рішення залишено без змін.

30.06.2021 Дніпропетровською обласною прокуратурою на підставі рішення Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі №804/395/16 прийнято наказ №1606к, відповідно до якого, зокрема, скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області від 14.12.2015 № 2242к про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Дніпропетровської області за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру») з 14 грудня 2015 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області та органах прокуратури з 15 грудня 2015 року.

В подальшому наказом, Дніпропетровської обласної прокуратури від 08.07.2021 №1685к звільнено ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Дніпропетровської області та органів прокуратури з 09 липня 2021 року у зв`язку з поданням заяви про звільнення з посади за власним бажанням (п. 7 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру»).

Відповідно до розрахункового листа ОСОБА_1 за липень 2021 позивачеві нарховано компенсацію при звільненні за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 251 днів у загальній сумі 51050,89 грн., виходячи з посадового окладу 1 810,00 грн.

Не погоджуючись з виплаченою сумою компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, позивач звернувся до керівника Дніпропетровської обласної прокуратури із заявою від 09.08.2021, в якій посилався на те, що відповідачем неправильно розраховано компенсацію за дні невикористаної відпустки, а саме: до фактичного заробітку не включено виплати за час вимушеного прогулу, як це передбачено Порядком обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100, та просив виплатити компенсацію за всі дні невикористаних відпусток за період з 2015 по 2021 роки у відповідності до діючого законодавства.

Листом Дніпропетровської обласної прокуратури за підписом першого заступника керівника обласної прокуратури В.Прихожанова (без дати та номеру) на вказане звернення (від 09.08.2021 вхід.№42330-21) ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1685к від 08 липня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади старшого прокурора прокуратури м.Дніпропетровська Дніпропетровської області та з органів прокуратури з 09 липня 2021 року за власним бажанням. Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Розрахунок при звільненні з ОСОБА_1 було здійснено 09 липня 2021 року. Виплату заробітку за час вимушеного прогулу на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2021 року у справі №804/395/16 ОСОБА_1 було здійснено 04 серпня 2021 року. Отже, розрахунок компенсації за невикористані дні щорічної відпустки здійснено обґрунтовано та підстав для її перерахунку не вбачається.

Не погоджуючись із розрахунком компенсації за невикористану відпустку за період з 2015 по 2021 роки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 38 Конституції України громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, користуються рівним правом доступу до державної служби, до служби в органах місцевого самоврядування.

Водночас, за положеннями статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ або Закон України «Про прокуратуру»).

Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст.82 Закону України «Про прокуратуру» прокурору надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги для оздоровлення в розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати прокурора. Прокурору, який має стаж роботи в органах прокуратури понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів. Прокурору надаються додаткові та інші відпустки, передбачені законом.

Згідно з правовою позицією, висловленою колегією суддів Верховного Суду України у своїй постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №1697-VІІ питання компенсації невикористаних відпусток за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР.

Ст. 24 Закону «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Суд зазначає, що між сторонами немає спору щодо права позивача на отримання компенсації за невикористані дні відпусток у період з 2015 по 2020 роки, а також кількість цих днів, а саме: 251 день відповідачем не заперечується, що підтверджується розрахунковими листами ОСОБА_1 за липень 2021 рок. При цьому, спір між сторонами виник внаслідок різного підходу до обчислення розміру компенсації за невикористані дні відпусток.

Так, відповідачем в ході судового розгляду зазначено, що при розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток Дніпропетровською обласною прокуратурою застосовано середньоденний заробіток позивача на момент звільнення в розмірі 473,76 грн. та ця сума склала 51050,89 грн.

Разом із тим, із наданого відповідачем розрахункового листа ОСОБА_1 (табельний №3920) за липень 2021 року вбачається, що спірна компенсація у загальній сумі 51050,89 грн. розрахована відповідачем наступним чином:

- комп.при звільн.кільк.років 41 - 8338,99 грн.;

- комп.при звільн.кільк.років 45 - 9152,55 грн.;

- комп.при звільн.кільк.років 45 - 9152,55 грн.;

- комп.при звільн.кільк.років 45 - 9152,55 грн.;

- комп.при звільн.кільк.років 45 - 9152,55 грн.;

- комп.при звільн.кільк.років 30 - 6101,70 грн.

Отже, шляхом математичного складення вказаних днів та сум компенсації судом встановлено, що відповідачем нараховано ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за період з 2015 по 2020 років за 251 день невикористаної відпустки у загальній сумі 51050,89 грн., з якої утримано податок на доходи у сумі 9189,16 грн. та військовий збір у сумі 765,76 грн. та відповідно виплачено позивачеві 41095,97 грн.

Крім того, шляхом математичного ділення вказаних сум на кількість днів невикористаних відпустки підтверджується, що Дніпропетровською обласною прокуратурою нараховано позивачеві спірну компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 203,39 грн./день (51050,89 грн. / 251 день = 203,39 грн.).

Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу, що жодного обґрунтування такого розрахунку суми спірної компенсації відповідачем в порушення встановленого ч.2 ст.77 КАС України обов`язку доказування до суду не було надано.

Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Постанова №100) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Пунктом 3 Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Премії (в тому числі за місяць) та інші заохочувальні виплати за підсумками роботи за певний період під час обчислення середньої заробітної плати враховуються в заробіток періоду, який відповідає кількості місяців, за які вони нараховані, починаючи з місяця, в якому вони нараховані. Для цього до заробітку відповідних місяців розрахункового періоду додається частина, яка визначається діленням суми премії або іншої заохочувальної виплати за підсумками роботи за певний період на кількість відпрацьованих робочих днів періоду, за який вони нараховані, та множенням на кількість відпрацьованих робочих днів відповідного місяця, що припадає на розрахунковий період.

При обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Суд зазначає, що в даному випадку компенсація за невикористані відпустки була виплачена позивачу при звільненні 09.07.2021. Тобто, при обчисленні компенсації за невикористані відпустки відповідач мав використати середню заробітну плату за останні 12 календарних місяців роботи, що передували виплати компенсації за невикористані відпустки, а саме: з 09.07.2020 по 08.07.2021.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Як встановлено в ході судового розгляду, 30.06.2021 позивача було поновлено на посаді на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі №804/395/16 та в подальшому звільнено наказом Дніпропетровської обласної прокуратури від 08.07.2021 №1685к.

Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі №804/395/16, яка в силу ч.1 ст.325 КАС України набрала законної сили 05.05.2021, було встановлено, що середньоденний заробіток позивача з 15.12.2015 р. по 05.09.2017 р. становить 535,35 грн. (473,76 грн. х 1,13 коефіцієнт підвищення), а з 06.09.2017 р. по 28.10.2020 р. - 1 482,87 грн. (473,76 грн. х 3,13 коефіцієнт підвищення) відповідно.

Тобто, з урахуванням положень частини 4 статті 78 КАС України у період з 09.07.2020 по 28.10.2020 середньоденний заробіток позивача становив 1 482,87 грн.

При цьому, суд звертає увагу, що пункт 10 Порядку №100 було виключено з цього Порядку на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 р. № 1213 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100», яка набрала чинності з 12.12.2020, тобто середній заробіток більше не коригується на коефіцієнт його підвищення.

Отже, з 29.10.2020 та до звільнення позивача з посади (08.07.2020) середньоденний заробіток ОСОБА_1 мав залишатися незмінним та становити 1 482,87 грн. Іншого відповідачем в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України в ході судового розгляду доведено не було.

Враховуючи вищевикладене, відповідач мав нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у період з 2015 по 2020 років за 251 день невикористаної відпустки у загальній сумі 372 200,37 грн. (251 х 1482,87 грн.), проте позивачу було нараховано суму такої компенсації у загальному розмірі 51050,89 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у період з 2015 по 2021 роки у сумі 321 149,48 грн. (372 200,37 грн. - 51 050,89 грн.) (сума вказана без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

При цьому, суд звертає увагу, що доводи відповідача про те, що оскільки виплату заробітку за час вимушеного прогулу на підставі постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2021 у справі №804/395/16 ОСОБА_1 було здійснено 04.08.2021 на підставі листа ГУ ДКС України у Дніпропетровській області від 03.08.2021, то вказана сума не могла бути включена до розрахунку середнього заробітку для виплати компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у період з 2015 по 2020 років, суперечать приписам Порядку №100.

В силу приписів пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, саме з вини прокуратури середньомісячній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.12.2014 року по 28.10.2020 року не був позивачу виплачений до 04.08.2021 року.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору, а підтвердження наявності інших судових витрат матеріали справи не містять, то судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпропетровської обласної прокуратури (місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.38; код ЄДРПОУ 02909938) про стягнення компенсації за невикористану відпустку - задовольнити.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у період з 2015 по 2021 роки у сумі 321 149,48 грн. (сума вказана без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя (підпис) І.В. Юхно