Рішення № 102428989, 30.11.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/386/21

Провадження № 2/653/619/21

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

30 листопада 2021 року

Генічеський районний суд Херсонської області у складі головуючої судді Ковальчук Н.В., за участю секретаря судового засідання Голєва В.І., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг від 09.08.2012 № б/н станом на 11.11.2020 у сумі 24619,61 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву від 09.08.2012 № б/н. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Свідченням приєднання до угоди відповідача, дія Договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів. Виконання відповідачем Договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними.

Через неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість перед Банком.

Позивач просить суд здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк». Вказує на те, що до позовної заяви ним доданий витяг з Умов та правил надання банківських послуг в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору. Усі архівні редакції Умов та правил надання банківських послуг залишаються оприлюдненими на сайті банку, а тому їх зміст можливо встановити шляхом огляду їх оригіналів безпосередньо на сайті банку.

Сторони в судові засідання, призначені на 21 червня, 17 вересня та 30 жовтня 2021 року не прибули.

Позивач просив розглянути справу без участі його представника та повідомив, що проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Копії ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів, а також судова повістка про виклик у судове засідання, призначене на 21 червня 2021 року, були направлені відповідачу рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за зареєстрованою адресою його місця проживання. Однак, Укрпошта повернула зазначене відправлення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Про судове засідання, призначене на 22 жовтня 2021 року, відповідач повідомлявся через оголошення на веб-сайті судової влади України у зв`язку із обмеженням у суді фінансування на відправку поштових відправлень Укрпоштою.

За таких обставин суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не прибув, була повідомлений про його дату, час та місце, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що 09 серпня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

У вказаній заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Також підтверджує, що ознайомлений і згоден з умовами та правилами надання послуги накопичення «Копилка» і згоден оформити цю послугу.

В анкеті-заяві не визначені процентна ставка та умови про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання, анкета-заява не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Розмір кредитного ліміту за вказаним договором неодноразово змінювався. Зокрема, 10.04.2019 був збільшений до 10000,00 грн, 24.03.2020 - зменшений до 0,00 грн.

За Договором було видано дві кредитні картки: 22.10.2018 - термін дії до 03/22, 10.04.2019 - термін дії 11/22.

Банк також надав суду витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та копію Паспорту споживчого кредиту.

Факт отримання та користування кредитними коштами підтверджується наданою Банком випискою за договором № б/н станом на 16.11.2020, укладеним відповідачем.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 11.11.2020 Банк нарахував відповідачу 18694,66 грн заборгованості за тілом кредиту; в т.ч. 18694,66 грн заборгованості за простроченим тілом кредиту; 5924,95 грн заборгованості за простроченими відсотками.

Спір виник внаслідок порушення, як вважає позивач, відповідачем зобов`язань у частині повернення кредитних коштів і наявності/відсутності підстав для стягнення заявленої Банком заборгованості за договором.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на такі обставини та приписи законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (у редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 параграфа 2 «Кредит» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини другої статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (параграф 1 «Позика») цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтями 1046, 1049 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частинами першою та другою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

З огляду на наведені законодавчі приписи, враховуючи, що оскільки фактично отримані відповідачем кредитні кошти (тіло кредиту) в добровільному порядку Банку були повернуті не повністю, Банк вправі вимагати захисту своїх прав в судовому порядку, а тому позовні вимоги в цій часині суд задовольняє.

Що стосується вимог Банку про стягнення заборгованості за простроченими відсотками, то ці вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Позивач просить стягнути відсотки як такі, що ґрунтуються на вимогах договору.

Проте, у анкеті-заяві позичальника від 09 серпня 2012 року процентна ставка не зазначена.

На підтвердження умов договору АТ КБ «Приватбанк» надало суду, крім анкети-заяви, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Позивач також просив суд здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1 Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк».

Суд зазначає, що згідно із ч.ч. 7 ст. 85 ЦПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. Суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Таким чином, електронні документи як докази у справі можуть бути подані стороною до суду як в оригіналі, так і в паперовій копії. Огляд електронного доказу (веб-сайту) сторінки за його місцезнаходженням в мережі Інтернет здійснюється з метою встановлення та фіксування його змісту, а також за умови, що його не можна доставити до суду.

Однак з матеріалів справи вбачається, що позивачем до позовної заяви додано паперову копію електронного документу Умов та правил надання банківських послуг у банку (Приватбанк). Отже, доказ поданий до суду, його зміст встановлено та зафіксовано. Тому відсутні підстави для витребування оригіналу цього електронного доказу, як і огляд такого доказу за місцезнаходженням.

Проте, ні Умови та Правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк», ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача. Тому їх не можна розцінювати як частину договору, укладеного між Банком та відповідачем шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони узгодили сплату відсотків за користування кредитними коштами та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) зроблено висновок, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також указала мінливий характер Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Що стосується Паспорта споживчого кредиту, то суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Тобто, паспорт споживчого кредиту містить інформацію для споживача про умови кредитування, з якими банк споживача зобов`язаний ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору.

Суд також звертає увагу, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг у ПриватБанку була підписана відповідачем 09 серпня 2012 року, а Паспорт споживчого кредиту - 22 жовтня 2018 року.

Жодних доказів того, що Паспорт споживчого кредиту від 22 жовтня 2018 року є складовою Договору від 09 серпня 2012 року, Банком суду не надано.

Крім того, вказаний Паспорт споживчого кредиту містить зауваження про те, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 06 листопада 2018 року, тобто близько двох тижнів. Більш того, зі змісту цього Паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому Паспорті, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Отже, підписання Паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і цей документ не є складовою укладеного договору.

Частиною 1 статті 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79, ч.1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд зазначає, що надані банком Витяг з Тарифів та Умов, копія Паспорту споживчого кредиту достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг та домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Оскільки позивачем не доведено умов, на яких надавався кредит, суд вважає що вимоги про стягнення боргу за процентами не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви Банк сплатив судовий збір у сумі 2270,00 грн.

У зв`язку з частковим задоволенням позову (75,93%) на користь Банку належить стягнути судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1723,61 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 09.08.2012 № б/н станом на 11.11.2020 у сумі 18694 (вісімнадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) гривні 66 копійок, у тому числі за простроченим тілом кредиту у сумі у 18694 (вісімнадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) гривні 66 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1723 (одна тисяча сімсот двадцять три) гривні 61 копійка.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, форма і зміст якої, повинні відповідати вимогам ст. 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Сторони:

позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570, МФО: №305299, р/р: № НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Генічеським РС УДВС України в Херсонській області 27.06.2016, РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Генічеського районного суду Н. В. Ковальчук