Ухвала суду № 102427968, 05.01.2022, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

05 січня 2022 року справа № 580/11453/21 м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено заяву про забезпечення позову у справі № 580/11453/21

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (вул. Юрія Поправки, 6, офіс 31, м. Київ, 02094)

третя особа Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 38750239)

про визнання протиправним та скасування індивідуального акта у ВП № 62190980, постановив ухвалу.

29.12.2021 за вх. № 53226/21 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), звернувшись до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239) про скасування постанови від 28.05.2021 про відкриття виконавчого провадження № 62190980.

В обґрунтуванні заяви зазначено: на примусовому виконанні у приватного виконавця Клименка Р.В. перебуває виконавче провадження №62190980 з примусового виконання виконавчого напису від 28.05.2020 №10210, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» коштів у сумі 10110,64грн із заробітної плати, що є порушенням «конституційного права на заробітну плату». Позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача , оскільки якщо до закінчення розгляду даної справи виконавцем буде примусово реалізоване майно на прилюдних торгах, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах того ж судового провадження.

У заяві про забезпечення позову зазначено: « за нормами ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 151 ЦПК України заходів забезпечення позову», проте йдеться про різні юрисдикції та наявний спір про право: «незважаючи на те, що я взагалі не брала цього кредиту, на виконання оскаржуваного напису з моєї заробітної плати безпідставно те незаконно стягуються кошти».

Пленум Верховного Суду України в постанові від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснив про те, що за змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц (ЄДРСР 92747345) зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Згідно статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості у позасудовому порядку реалізувати право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404 передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №1404 державний виконавець є учасником виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 18 Закону №1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Згідно з пунктом 9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) вимога виконавця є письмовим документом, що складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

ВС у справі № 400/24/20 (93438066) зазначив: судом не перевірено чи була направлена відповідачем спірна постанова на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Останнім днем строку, що закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день.

Враховуючи, що строк розгляду обраховується днями, заяву подано до суду 29.12.2021, а автоматизований розподіл справи відповідно до протоколу від 04.01.2022 здійснено 10 год 29 хв, то останнім днем розгляду судом заяви є 06.01.2022.

За загальним правилом заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення про її розгляд.

Розглянувши подану ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Згідно із частиною 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд враховує співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, що просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У заяві йдеться про оскарження боржником постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.05.2020 № 62190980 на підставі виконавчого напису № 10210 від 28.04.2020.

Саме по собі оскарження виконавчого документа може свідчити про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову. Заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, що оскаржується боржником у судовому порядку, спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову вживаються судом з метою захисту прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних у справі встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, що покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого у адміністративній справі. В ухвалі про забезпечення позову суд наводить мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

У постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №826/9263/17 (ЄДРСР 87389519) зазначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен пересвідчитися в тому чи існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 826/16509/18 (ЄДРСР 81046468) зазначено, що суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Під час розгляду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий вид гарантії забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, у тому числі, й осіб, які не беруть участь у розгляді справи.

Прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Подана заява про забезпечення позову має на меті зупинення стягнення за виконавчим написом нотаріуса від 28.05.2020 № 10210 у виконавчому провадженні № 60921078 з твердженням про можливі негативні наслідки щодо прав власності позивача – отримання заробітної плати.

Матеріали для обґрунтування вжиття заходів забезпечення позову не місять доказів того, що необхідно зупинити стягнення за виконавчим написом нотаріуса від 28.05.2020 № 10210 через очевидні ознаки протиправності рішень та дій нотаріуса, реєстратора чи приватного виконавця.

З матеріалів доданих до позову, вбачається, що постановою приватного виконавця від 09.11.2021 у виконавчому провадженні № 62190980 звернене стягнення на доходи боржника, в тому числі заробітну плату, в розмірі 20% всіх доходів боржника.

Згідно з частиною 1 статті 2, частиною 2 статті 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття «власності» є майном, що захищається статтею 1 Першого протоколу ЄКПЛ.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Частиною 3 статті 52 Закону №1404 встановлено, що не належать арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Рахунки, що передбачені для виплати заробітної плати є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавцем відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавця. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 922/808/16 (ЄДРСР 73250049), від 16.05.2018 у справі 905/294/15 (ЄДРСР 74478838), від 11.06.2018 у справі № 910/4153/13 (ЄДРСР 74649083), від 09.09.2019 у справі № 913/958/16 (ЄДРСР 83537715), від 27.06.2019 у справі № 916/73/19 (ЄДРСР 82672393), від 17.01.2020 у справі № 340/1018/19 (ЄДРСР 86989717), від 29.01.2020 №820/5422/17 (ЄДРСР 87238582). У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 340/1018/19 (ЄДРСРУ № 86989717) зазначено: виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, що перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили. Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Заявник не окреслює обставин щодо оскарження дій виконавця про відмову у знятті арешту з рахунку позивача, призначеного для виплати заробітної плати за критеріями частини 2 статті 2 у контексті статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 68 Закону № 1404 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Верховний Суд 03.04.2019 у справі № 211/129/18 зазначив, що задовольняючи частково заяву про забезпечення позову та забороняючи державному виконавцю вчиняти будь-які виконавчі дії з виконання виконавчого напису, суди не звернули уваги на права і обов`язки державного виконавця, визначені у статті 11 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми державний виконавець зобов`язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у документі на його виконання, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Суди першої та апеляційної інстанцій вищезазначених норм права не врахували і зробили необґрунтований висновок про можливість заборони державному виконавцю виконувати виконавчі дії з виконання виконавчого напису, що по суті є зупиненням виконання рішення.

До позову та заяви про забезпечення позову не додано доказів на підтвердження встановлення банком рахунку із спеціальним режимом, призначеного для виплати заробітної плати позивачеві.

Неналежний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови в позові в будь-яких правовідносинах, ВП ВС у справі № 522/1528/15-ц розмежовано превентивний та ефективний способи захисту.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, що свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Верховний Суд сформував висновок щодо застосування норм процесуального права: «безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдати шкоди й мати наслідки, що позивач оцінює негативно. Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі (постанова від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19 та від 20.03.2019 у справі №826/14951/18).

Відповідно до статті 152 КАС України, визначено зміст і форма заяви про забезпечення позову. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Згідно із ч. 4 ст. 152 КАС України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Згідно із ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік від 15.12.2020 № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2270 гривень.

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 914/1542/17, від 16.01.2019 у справі № 905/1057/18.

Законом України «Про судовий збір» передбачено (стаття 9), що суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом №3674. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 8 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначено, що реквізит «призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначено у реквізиті платіжного доручення «призначення платежу».

З платіжного документа від 24.12.2021 квитанції № 0.0.2394926933.1 у сумі 454 грн встановлено, що позивачем не дотримано вимог ст. 152 КАС України щодо вимог до заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову щодо сплати судового збору, позаяк не зазначено у призначенні платежу про заяви/клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, «судовий збір» не є тотожним як за змістом так і за сумою підтвердженням виконання вимог до заяви про забезпечення позову.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення розмір судового збору складає 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на 1 працездатну особу з 01.01.2021 складає 2270,00 грн. Відтак сума судового збору за подання заяви про забезпечення позову має становити 681,00 грн.

Належними реквізитами для сплати судового збору є: отримувач коштів - 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37930566; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA528999980313131206084023759; відомча ознака « 84»; призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), судовий збір, за заявою про забезпечення позову ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Черкаський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Згідно з частиною 7 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.

Усупереч п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI та ч.4 ст.152 КАС України до заяви про забезпечення позову не надано документ про сплату судового збору у повному обсязі, тому суд дійшов висновку про невідповідність заяви про забезпечення позову вимогам ст.152 КАС України, що на підставі ч.7 ст.154 КАС України має наслідком повернення її заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 152, 154, 241, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 580/11453/21 за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання протиправним та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження - повернути заявнику без розгляду.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена відповідно до статті 378 в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи».

Суддя Лариса ТРОФІМОВА