Рішення № 102427059, 04.01.2022, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 січня 2022 року м. Рівне №460/10310/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з 06.05.2011 року (дня набрання законної сили постанови Сарненського районного суду Рівненської області) в сумі 35193,37грн. пенсії по день фактичного розрахунку 19 травня 2020 року; 2) зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу гідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з 06.05.2011 року (дня набрання законної сили постанови Сарненського районного суду Рівненської області) в сумі 35193,37грн. пенсії по день фактичного розрахунку 19 травня 2020 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів виплати він має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2011 року у справі №1718/2-а-44/11, яка набрала законної сили 06 травня 2011 року, оскільки з вини відповідача вказане судове рішення фактично виконане останнім лише у 19 травня 2020 року. В травні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії згідно з вказаним вище судовим рішенням на суму пенсії 35193,37грн. Однак, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію. За таких обставин, позивач просить позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує на відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу, оскільки перерахунок пенсії останнього на виконання судового рішення проведений своєчасно та у повному обсязі. Також, відповідач звертає увагу на те, що виплата коштів на виконання судового рішенню носить разовий характер та, відповідно, не підпадає під дію норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати". Більше того, на переконання відповідача, така компенсація є видом цивільно-правової відповідальності, яка застосовується за порушення зобов`язання, та не може застосовуватися в правовідносинах щодо пенсійного забезпечення. Поряд з цим, відповідач зазначив, що позивач фактично повторно хоче отримати виплачені кошти у вигляді компенсаційної виплати, а тому така не підлягає виплаті. Крім того, на думку відповідач, позивачем пропущений строк звернення до суду з даною позовною заявою. З огляду на викладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заяви, клопотання учасників справи, процесуальні дії у справі:

22 липня 2021 року позовна заява надійшла до суду.

27 липня 2021 року ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

22 вересня 2021 року відповідач подав до суду клопотання про заміну відповідача та відзив на позовну заяву.

04 січня 2022 року ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про заміну відповідача.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Обставини справи, встановлені судом:

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2011 року у справі №1718/2-а-44/11, яка набрала законної сили 06 травня 2011 року, визнано протиправною відмову управління ПФУ в Сарненському районі в перерахунку ОСОБА_1 пенсії по інвалідності,повязаної з Чорнобильською катастрофою з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% пенсії за віком з 5.05.2010 р.; зобовязано управління ПФУ в Сарненському районі провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, повязану з Чорнобильською катастрофою з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірі 50% пенсії за віком з 5.05.2010 р. та зробити перерахунок пенсії по інвалідності у зв`язку з підвищенням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 1.07.2010 р. та з 1.10.2010 р.

На виконання вказаного вище судового рішення, відповідачем здійснено відповідний перерахунок пенсії позивачеві та нараховано кошти в сумі 35193,37грн, а фактичну виплату перерахованої пенсії здійснено у 19 травня 2020 року, що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивача за період з 01.02.2020 по 28.05.2020 та не спростовано відповідачем.

В травні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2011 року у справі №1718/2-а-44/11. Вказане не заперечується учасниками справи згідно зі змістом заяв по суті.

Листом від 29 червня 2021 року за № 5609-4966/С-02/8-1700/21 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати", за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Крім того, пенсійний орган повідомив позивачу, що виплата коштів, нарахованих на виконання судових рішень, проводилась Державною казначейською службою України.

Позивач, не погодившись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Отже, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів, зокрема, пенсії. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Аналіз наведених вище нормативно-правових актів дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу не відповідає ознакам платежу, що має разовий характер, оскільки зумовлена порушенням строків сплати відповідачем пенсії, що носило триваючий характер. У зв`язку з цим, виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Водночас, слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18листопада 2014 року в справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року в справі № 21-2003а16, а також Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року в справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року в справі № 523/1124/17, від 3 липня 2018 року в справі № 521/940/17, від 5 жовтня 2018 року в справі № 127/829/17, від 12 лютого 2019 року в справі № 814/1428/18, від 8 серпня 2019 року в справі № 638/19990/16-а.

Зміст і правова природа спірних правовідносин в розумінні положень статті 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави стверджувати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Доводи відповідача, що перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення не є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ, а має характер одноразової виплати, є безпідставними, оскільки вказані кошти нараховані в результаті перерахунку пенсії та з метою відновлення прав позивача, порушених при виплаті пенсії у розмірі меншому, ніж було передбачено чинним законодавством. Тобто, вказана сума є доходом в розумінні статті 2 Закону № 2050-ІІІ.

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 3 липня 2018 року в справі № 521/940/17.

Оскільки несвоєчасне нарахування належних позивачу сум пенсії відбулось у зв`язку з неправомірним нарахуванням пенсійним органом пенсії в меншому розмірі, що встановлено постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2011 року у справі №1718/2-а-44/11, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, то позивач має право на отримання компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

А відтак, відмова відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, є протиправною.

Щодо тверджень відповідача про те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави з виконання судових рішень" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою" від 3 вересня 2014 року № 440, якими передбачений інший механізм відшкодування Державною казначейською службою України коштів за рішенням суду, то суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації на суму нарахованої, але несвоєчасно виплаченої пенсії, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.

Одночасно суд відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, з огляду на правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 24 квітня 2018 року в справі № 646/6250/17 (адміністративне провадження № К/9901/2128/18). Так, у вказаній постанові, враховуючи позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 99 КАС України (в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року) в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів Верховного Суду дійшла до висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Згідно із статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Щодо періоду виплати компенсації втрати частини доходів у вигляді пенсії, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-IV (далі Закон N 1058-IV) пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею пенсійного віку.

Частиною 2 статті 46 Закону N 1058-IV передбачено, що нараховані суми пенсії з вини органу, що призначає і виплачує пенсії, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Закону N 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного Фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення виплати.

Відповідно до п. 65, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі N 815/1226/18, аналіз зазначених положень ст. 46 Закону N 1058-IV, свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством порядку за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. При цьому законодавством чітко встановлено, що поновлення виплати пенсії проводиться протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідно до постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2011 року у справі №1718/2-а-44/11 спірна пенсійна виплата за період з 05.05.2010 року не була донарахована та виплачена з вини органу, що призначав пенсію, а відтак рішенням суду здійснено захист порушеного права позивача шляхом зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області провести перерахунок і виплату відповідних сум пенсій за вказаний період.

З аналізу наведених норм законодавства та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, виплата пенсії з вини органу, що призначає і виплачує пенсії, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням відповідної компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до п. 4 Порядку N 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Таким чином, для обрахунку розміру компенсації громадянам втрати частини грошових доходів береться нарахований та несвоєчасно виплачений або не виплачений грошовий дохід та індекс споживчих цін (індексу інфляції) за період невиплати такого грошового доходу. При цьому, індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

У сукупності викладених обставин та положень законодавства, суд дійшов висновку, що виплата компенсації втрати частини грошових доходів повинна бути здійснена з урахування індексу споживчих цін за період невиплати грошового доходу включно по місяць, який передує місяцю в якому така виплата проведена.

Оскільки виплата пенсії була здійснена 19.05.2020, то відповідач повинен нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат по квітень 2020 року, саме цей місяць є останнім періодом за який враховується індекс споживчих цін для обрахунку розміру компенсації втрати частини грошових доходів.

Позовні вимоги про нарахування та виплату компенсації за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії по 19.05.2020 до задоволення не підлягають.

Щодо визначення початкового періоду, за який повинно бути враховано індекс споживчих цін, для обрахунку розміру компенсації втрати частини грошових доходів, то суд зазначає, що з змісту судового рішення від слідує, що недонараховані суми пенсії мали бути нараховані та виплачені позивачу на виконання постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2011 року у справі №1718/2-а-44/11 ще у період з з 05.05.2010 року,однак з вини органу, що призначає пенсії виплачені не були.

Враховуючи положення ст. 1, 2 Закону N 2050-III, п. 4 Порядку N 159 у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів компенсація втрати частини грошових доходів здійснюється з урахування індексу споживчих цін за період невиплати такого грошового доходу.

Висновки аналогічного характеру викладені у п. 73 постанови Верховного Суду від 23.12.2020 у справі справа N 640/7975/15-а, відповідно до якого: "колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з 01.09.2008 до 04.11.2016, а тому вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходу лише з моменту ухвалення постанови Вищого адміністративного суду України від 29.01.2014 у справі N 2034/2-а-825/11".

У сукупності викладених обставин, та з урахуванням положень п.10 ч.2 ст.245 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом, зокрема, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 05.05.2010 по квітень 2020 року на суму пенсії 35193,37грн.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів повну правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.

Натомість, доводи та аргументи позивача, якими останній обґрунтовував позовні вимоги, знайшли лише часткове підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому позовну заяву належить задовольнити частково.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положень п.10 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір", тому підстави для розподілу судових витрат відповідно до положень ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з 05 травня 2010 року в сумі 35193,37грн. пенсії по квітень 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 згідно із Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії з 05.05.2010 року в сумі 35193,37грн. пенсії по квітень 2020 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076).

Суддя Т.О. Комшелюк