Ухвала суду № 102426984, 05.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/4911/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/4911/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та незаконними, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

12 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправними та незаконними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення основного розміру пенсії до 70%, замість встановлених раніше при звільненні у розмірі 77%, зобов`язання нарахувати та виплатити пенсію в повному обсязі на виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про розрахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категорія осіб", без обмежень максимальним розміром, з урахуванням основного розміру пенсії 77% від відповідних сум грошового забезпечення, як було призначено при звільненні у запас 26.11.2006; зобов`язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

22 січня 2020 року Полтавським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі №440/4911/19, яким адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в частині перерахунку пенсії ОСОБА_1 зі зменшенням відсоткового розміру пенсії з 77% на 70%. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2018 року в розмірі 77 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

26 березня 2021 року Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №440/4911/19 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2018 року в розмірі 77 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

30 грудня 2021 року позивачем до суду подано клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/4911/19, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі № 440/4911/19 за позовом ОСОБА_1 , подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення; за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту, винести ухвалу про встановлення нового строку подання звіту або накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В обґрунтування даного клопотання зазначав, що упродовж тривалого часу відповідачем не виконується рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 січня 2020 року у справі № 440/4911/19.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.12.2021 клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю передано для розгляду судді Алєксєєвій Н.Ю.

Повноваження суду на встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначені статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 вказаного Кодексу суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення .

Приймаючи до уваги той факт, що за змістом статті 382 означеного Кодексу питання встановлення звіту не віднесено до питань, які повинні вирішуватися в судовому засіданні з викликом сторін (як то питання про накладення штрафу за наслідками розгляду раніше встановленого звіту в порядку судового контролю), як і взагалі не передбачено процесуального порядку розгляду таких клопотань після ухвалення рішення у справі, то суд вважає за можливе розглянути дану заяву в порядку письмового провадження.

Вирішуючи дане клопотання, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який, в разі неподання такого звіту, ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, доведеної до відома суддів адміністративних судів постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 3 "Про огляд практики застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України", встановлювати судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може під час прийняття постанови у справі.

Такого висновку суд касаційної інстанції дійшов у зв`язку з тим, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень – відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тож приймаючи до уваги вищенаведене у суду відсутні правові підставі для встановлення судового контролю після вирішення справи по суті рішенням суду першої інстанції.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Разом з цим, суд враховує, що у силу частини першої статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Так, на виконання рішення суду від 22.01.2020 у цій справі Полтавським окружним адміністративним судом 26.03.2021 позивачу видано виконавчий лист №440/4911/19 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2018 року в розмірі 77 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

Однак, заявник вказує про те, що рішення суду досі не виконане. Водночас, в обґрунтування вказаної заяви не наводить жодного аргументу, як і не надав суду жодних доказів, які б свідчили про невиконання рішення суду.

Водночас, заявником не зазначено, а судом не встановлено в цій справі того, що у загальному порядку виконання судового рішення, яке забезпечується насамперед через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", ним вживалися всі можливі та необхідні заходи, але такі заходи не дали очікуваного результату.

А тому, суд вважає, що заявником у поданій заяві не наведено належного обґрунтування про необхідність застосування судом заходів судового контролю, передбачених статтею 382 КАС України.

Крім того, обов`язковою умовою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу є встановлення для такого суб`єкта владних повноважень строку на подання звіту про виконання судового рішення та в подальшому неподання такого звіту у встановлений строк.

Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення у встановлений строк, встановлений судом та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Оскільки у даному випадку відповідача не було зобов`язано надати звіт до суду, відтак вимога про накладення штрафу є передчасною.

За таких обставин, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю належить відмовити.

Керуючись статтями 248, 256, 372, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/4911/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та незаконними, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає і набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва