Рішення № 102426757, 04.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/12065/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Клочка К.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Вязун К.Ю.,

представника позивача – Войтенко К.В.,

представника відповідача – Лазурович С.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "УРОЖАЙ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач Приватне сільськогосподарське підприємство агрофірма "УРОЖАЙ" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 вересня 2021 року №№00063550701 та 00063540701 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що придбане у ТОВ "ТД "ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ" дизельне пальне використано ним в ході здійснення сільськогосподарської діяльності. На підтвердження спірних господарських операцій позивачем надано всі необхідні первинні документи. Податкова інформація, що міститься в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача не є належним доказом, оскільки носить виключно інформативний характер. Недоліки заповнення товарно-транспортних накладних не є підставою для висновку про відсутність господарської операції. У зв`язку з наведеним, на думку позивача, ним не було порушено п. 44.1, статті 44, п.п. 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, а також пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 заперечення представника Головного управління ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

27.10.2021 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на дефектність товарно - транспортних накладних та ненадання довіреностей. Крім того, в результаті проведеного аналізу ланцюгів постачання придбаних нафтопродуктів ТОВ "ТД "ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ" було встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару, первинне введення в обіг якого не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів за ланками постачання, перевіркою встановлено невідповідність даних ланцюгів постачання наданим сертифікатам відповідності. Згідно ЄРАН встановлено відсутність реєстрації акцизних накладних постачальником постачальника позивача. Також до перевірки не надано актів приймання - передачі товару по кількості та якості.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 72.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України) Головним управлінням ДПС у Полтавській області було проведено планову документальну виїзну перевірку Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма «УРОЖАЙ» (код ЄДРПОУ 05287928) за період з 01.01.2018 року по 31.03.2021 року.

За результатами перевірки складено акт від 20.07.2021 року № 5507/16-31-07-01-10/05287928, яким зафіксовано порушення ПСП агрофірма «УРОЖАЙ», зокрема:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 964534,00 грн., в тому числі за грудень 2019 року - 936867,00 грн., за січень 2020 року на суму 27667,00 грн.

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено р.21 по ПДВ «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» в періоді, що перевірявся на загальну суму 37023 грн., в тому числі за березень 2021 року на суму 37023,00 грн.

06 вересня 2021 року ГУ ДПС у Полтавській області були винесені податкові повідомлення-рішення № 00063540701 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 1 205 667,50 грн, в тому числі 964 534 грн за податковим зобов`язанням та 241 133,50 грн за штрафними санкціями, а також № 00063550701 про визначення суми завищення від`ємного значення з ПДВ у розмірі 37023 грн, з якими позивач не погодився та звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює норму, згідно якої податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону, бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об`єктом оподаткування.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 по справі №820/2665/16.

Як встановлено судом, ПСП агрофірма «УРОЖАЙ» є юридичною особою приватного права, дата державної реєстрації: 18.03.1997 року; дата запису: 22.11.2005; номер запису: 15661200000000194.

Підприємство має штат працівників в кількості 35 працівників. Для здійснення господарської діяльності ПСП агрофірма «УРОЖАЙ» використовує офісні, виробничі та складські приміщення (зерносклади, майстерні, вагові, сушарки, корівники, телятники, ангари для техніки, гаражі тощо). Основними видами економічної діяльності ПСП агрофірма «УРОЖАЙ» є 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.47 Розведення свійської птиці; 01.50 Змішане сільське господарство; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 01.63 Післяурожайна діяльність; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 64.19 Інші види грошового посередництва; 64.92 Інші види кредитування.

Підприємство має ліцензію на право зберігання пального - реєстраційний номер 16130414202000327; висновки по результатам комплексної дефектоскопії резервуарів (3 шт.)

У своїй діяльності використовує трактори колісні, комбайни зернозбиральні, екскаватор навантажувач, навантажувач телескопічний, сівалку, культиватори, зерномети, розкидачі, комбайни, косарки, жниварки, жатки, оприскувач причіпний, плуг, підживлювач для внесення рідких добрив, загладжувальну машину, деревоподрібнюючу машину, сідельний тягач, автомобілі ГАЗ 53, ГАЗ 51, КАМАЗИ 55102, причеп СЗАП, САЗ 3507, КАМАЗ 5320, КІА SРОRТАGЕ, ТОУОТА НILUX, автомобіль вантажний МЕRCEDES ВЕNZ тощо, що в свою чергу відображено в повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП.

ПСП Агрофірма «УРОЖАЙ» є сільськогосподарським товаровиробником, платником єдиного податку четвертої групи, що займається виробництвом (вирощуванням) переробкою, реалізацією сільськогосподарської продукції та продукції її переробки на земельних ділянках сільськогосподарського призначення на території Полтавської області (Кобеляцького району), перелік яких відображено у податковій декларації платника єдиного податку четвертої групи за 2021 рік.

Перевіркою контролюючого органу були досліджені господарські відносини між ПСП Агрофірма «Урожай» та ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» за договором поставки № 2402/12/2019 від 09.12.2019 року.

На підтвердження реальності виконання умов договору поставки ПСП Агрофірма «Урожай» було надано: видаткову накладну № ТДГ462 від 09.12.2019 року щодо реалізації товару (паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5 (ДТ-Л-К5), що відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 для ДП-Л-Євро5-ВО, дизпаливо ДТ-3-К5, сорт Р) на суму 6009342,00 грн., в тому числі ПДВ - 1001557 грн., зареєстровану податкову накладну, головну книгу, оборотно-сальдові відомості, журнали та ордери, платіжне доручення № 3748 від 27.12.2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/5 від 09.12.2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/4 від 09.12.2019 року, товарно-транспортну накладну № 462 від 09.12.2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/1 від 09.12.2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/2 від 09.12.2019 року, товарно-транспортну накладну № 462/3 від 09.12.2019 року, сертифікат відповідності тощо.

Отримання вищевказаного товару зафіксовано у книзі обліку надходження та списання паливно-мастильних матеріалів за 2019 рік, який в подальшому було передано для зберігання для власного використання для заправлення власних машин.

Використання товару у власній господарській діяльності було відображено у книзі обліку витрат пального і масел виробничої лінії на ПСП Агрофірма «Урожай», що підтверджується лімітно-забірними картками, подорожніми листами, звітами по використанню паливно- мастильних матеріалів.

Щодо посилання контролюючого органу на недоліки в товарно-транспортних накладних та інших документів суд зазначає наступне.

Недоліки складання товарно-транспортних накладних не можуть слугувати підставою для висновку про відсутність певних господарських операцій, оскільки метою складання зазначених документів є підтвердження правомірності відображення в податковому обліку витрат, пов`язаних із транспортуванням. Зазначені документи не впливають на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з приводу постачання товарно-матеріальних цінностей.

Аналогічна позиція містить в постанові Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №1240/1982/18 (адміністративне провадження №К/9901/13245/19).

Товарно-транспортна накладна, подорожній лист, довіреність на отримання ТМЦ, акти приймання-передачі товару по кількості та якості не є первинними документами бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно - матеріальних цінностей.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом у постанові від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16 (провадження №К/9901/3335/17).

Крім того, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах (аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30.04.2021 у справі № 804/3736/16, від 20 березня 2018 року у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17), від 26 червня 2018 року у справі №826/3006/14 (адміністративне провадження №К/9901/2453/18), від 27 листопада 2018 року у справі №826/11629/18 (адміністративне провадження №К/9901/50057/18) від 06 листопада 2018 року у справі №К/9901/3443/18.

Стосовно посилання контролюючу органу на відсутність у контрагентів контрагентів позивача по третьому ланцюгу необхідної кількості трудових ресурсів, основних засобів, виробничо-складських приміщень, матеріалів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети даних операцій суд зазначає наступне.

Вказані висновки контролюючого органу були зроблені на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС «Податковий блок», Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше).

Викладені в акті доводи податкового органу про вчинення платником податків порушення закону стосуються діяльності контрагентів платника, тобто третіх осіб та допущених ними правопорушень у сфері податкового, цивільного чи іншого законодавства.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (постанови Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі № 826/22370/15, від 02.10.2018 по справі № 808/2524/17, від 23 червня 2021 року по справі № 160/3364/19).

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. (Постанова Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі №804/1571/15).

Водночас, відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб- підприємців ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» є юридичною особою, яка зареєстрована 03.12.2018 року. Статутний капітал підприємства становить 510 000 грн. Основними видами діяльності юридичної особи є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний); 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.15 Діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 73.11 Рекламні агентства.

При обранні позивачем контрагента за результатом аналізу загальнодоступних джерел інформації жодних негативних факторів стосовно контрагента виявлено не було (було перевірено причетність контрагента та/або пов`язаних із ним осіб до незаконної діяльності / злочинів; наявність боргу (в т.ч. податкового) та його правову природу; визнання недійсними договорів (в т.ч. фіктивних); перебування у процедурі припинення або банкрутства; оскарження рішень податкових органів, інших органів державного нагляду (контролю) та інших негативних фактів, що вказують на ознаки фіктивності).

Натомість, податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №П/811/217/17.

Проте доказів проведення перевірки ТОВ «ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ГРАНД ОПТ ПРОДУКТ» та його контрагентів контролюючим органом та встановлення відповідних податкових правопорушень щодо нарахування ПДВ відповідачем не надано.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагенту контрагента позивача по ланцюгах постачання є необгрунтованими, оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган (постанова Верховного Суду від 29 березня 2019 року у справі №808/3412/16).

Висновки податкового органу про відсутність у підприємства-контрагента ресурсів не може свідчити про нереальність господарської операції, оскільки таке твердження є припущеннями та не ґрунтується на будь-яких доказах та наявні первинні документи, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, відсутність у юридичної особи-контрагента основних засобів не спростовує фактичного здійснення операції (постанова Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 0870/9721/12).

Також у постановах від 06.02.2018 року у справі №804/4940/14 та від 22.10.2019 року у справі № 822/5413/15 Верховний Суд звернув увагу на те, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

За встановлених обставин справи та вищенаведених висновків суду висновки контролюючого органу про порушення ПСП агрофірма "УРОЖАЙ" п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено суми податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 964534,00 грн., в тому числі за грудень 2019 року - 936867,00 грн., за січень 2020 року на суму 27667,00 грн., а також завищено р. 21 по ПДВ «Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду» в періоді, що перевірявся на загальну суму 37023 грн., в тому числі за березень 2021 року на суму 37023,00 грн є помилковими.

Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності оскаржених податкових повідомлень - рішень Головного управління ДПС у Полтавській області № 00063540701 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 1 205 667,50 грн, в тому числі 964 534 грн за податковим зобов`язанням та 241 133,50 грн за штрафними санкціями, а також № 00063550701 про визначення суми завищення від`ємного значення з ПДВ у розмірі 37023 грн.

Відтак, зазначені податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення усіх судових витрат зі сплати судового збору на відповідача.

Враховуючи сплату позивачем судового збору у розмірі 18640,37 грн, зазначена сума підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, оцінених позивачем у 25 000 грн суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2021 у справі № 820/3072/18.

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на правничу допомогу ним надано ордер, договір, детальний опис робіт, акт приймання - передачі, платіжне доручення, рахунок на оплату, банківську виписку.

Водночас, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність детального розрахунку наданих послуг, адже цей розрахунок міститься у заяві про розподіл витрат на правничу допомогу, наданій представником позивача 08.11.2021.

Оцінивши обставини цієї справи та надані позивачем докази у їх сукупності, суд, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу в цій справі до 15000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 3, 6 - 10, 72 - 77, 90, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "УРОЖАЙ" (вул. Вишнева, 17А, с. Мідянівка, Кобеляцький район, Полтавська область, ідентифікаційний код 05287928) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 6 вересня 2021 року № 00063550701 та № 00063540701.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма "УРОЖАЙ" витрати зі сплати судового збору у розмірі 18 640,37 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04 січня 2022 року.

Суддя К.І. Клочко