Рішення № 102426662, 05.01.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/9386/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

16 серпня 2021 року позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 70982,33 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за відповідачем зберігається податковий борг у розмірі 70982,33 грн., що виник у зв`язку з несплатою узгодженого податкового зобов`язання, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.

Ухвалою від 18 серпня 2021 року в органа реєстрації місця проживання особи витребувано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

06 вересня 2021 року судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).

06 жовтня 2021 року представником відповідача подано відзив на позов, у якому зазначено, що ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 60175375 в повному обсязі погасила податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 16149,11 грн. Що стосується заборгованості зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, то позивач вказав, що об`єкт оподаткування вищевказаним податком фактично знищений у 2015 році, а відтак у відповідача відсутній обов`язок зі сплати податкових зобов`язань з податку на таке нерухоме майно.

У додаткових поясненнях контролюючий орган заперечував факт погашення відповідачем заборгованості з податку на доходи фізичних осіб, визначеної податковими повідомленнями-рішеннями № 0057931311 та № 0057911311 від 21 червня 2018 року, зазначивши, що в межах виконавчого провадження № 60175375 сплачено податковий борг з ЄСВ, питання погашення заборгованості ОСОБА_1 з податку на доходи фізичних осіб не входило до предмета стягнення у зазначеному виконавчому провадженні. Що стосується податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, представник контролюючого органа зазначив, що відомості до ДРРП про знесення агару позивача внесено лише 27 липня 2021 року, тобто після винесення податкового повідомлення-рішення № 0145811-5133-1608 від 21 травня 2020 року, яким визначено податкове зобов`язання, що є предметом стягнення у цій справі. Зауважив, що податкові повідомлення-рішення № 0057931311 та № 0057911311 від 21 червня 2018 року, а також № 0145811-5133-1608 від 21 травня 2020 року ОСОБА_1 в передбаченому Податковим кодексом України порядку не оскаржувались, а відтак визначені у них суми податкових зобов`язань та штрафних санкцій набули статусу податкового боргу.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Контролюючим органом за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року.

За результатами перевірки складено акт № 398/16-31-13-11-16/ НОМЕР_1 за висновками якого встановлено факт неподання відповідачем податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, невідображення отриманого доходу за 2016 рік, недекларування отриманого у 2016 році доходу у вигляді додаткового блага в сумі 83380,51 грн., невизначення суми військового збору у розмірі 1,5% від отриманого доходу.

На підставі вищевказаного акта контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2018 року:

№ 0057931311, яким збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на 15008,49 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3752,12 грн.,

№ 0057911311, яким за неподання податкової декларації в установлені Податковим кодексом України строки застосовано штрафну санкцію в розмірі 170,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення вручені відповідачу 03 липня 2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, відповідачем, як органом, на який покладено обов`язок з адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податковим повідомленням-рішенням № 0145811-5133-1608 від 21 травня 2020 року відповідачу визначено податкові зобов`язання за вказаним податком за 2019 рік у розмірі 54833,22 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було вручене ОСОБА_1 07 липня 2020 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та не заперечувалось відповідачем.

Судом встановлено, що вищевказані податкові повідомлення-рішення від 21 червня 2018 року № 0057931311, № 0057911311 та № 0145811-5133-1608 від 21 травня 2020 року, ані в адміністративному, ані в судовому порядку платником податків не оскаржувались, а відтак, визначені у них суми податкових зобов`язань та штрафних санкцій набули статусу податкового боргу.

Згідно із приписами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У силу вимог пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг-сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Сума узгодженого грошового зобов`язання, визначена податковими повідомленням-рішеннями від 21 червня 2018 року № 0057931311, № 0057911311 та № 0145811-5133-1608 від 21 травня 2020 року, у встановлений чинним законодавством строк відповідачем не сплачена, а тому набула статусу податкового боргу, розмір якого складає 68842,08 грн.

Внаслідок порушення відповідачем строків сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, контролюючим органом, у відповідності до статті 129 Податкового кодексу України, нараховано пеню в розмірі 2140,25 грн.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень, у відповідності до положень пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Контролюючим органом 17 вересня 2018 року винесено податкову вимогу № 314595-17/1608, яку вручено відповідачу в жовтні 2018 року.

Доказів оскарження вищевказаної податкової вимоги в адміністративному чи судовому порядку суду не надано.

Відповідно до підпунктів 20.1.19 та 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини; застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що в межах виконавчого провадження № 60175375 ОСОБА_1 в повному обсязі погасила податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 16149,11 грн. з огляду на те, що приєднаними до відзиву на позов матеріалами зазначеного виконавчого провадження підтверджується, що предметом стягнення у ньому був ЄСВ, а не податок на доходи фізичних осіб.

Так само суд не визнає обґрунтованими доводи відповідача про відсутність у нього обов`язку зі сплати податкового боргу з податку на нерухоме майно, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 21 червня 2018 року № 0057931311 та № 0057911311, оскільки обґрунтованість їх винесення не є предметом дослідження в межах цієї справи.

Суд зауважує, що відповідач, отримавши у липні 2018 року зазначені податкові повідомлення-рішення, у передбаченому Податковим кодексом України, порядку незгоди з їх винесенням не висловив, процедурою оскарження не скористався, протиправності винесення в судовому порядку не довів.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано суду доказів сплати узгодженої суми податкового боргу в добровільному порядку або доказів його спростування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 257-263, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ ВП 44057192) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 кошти на погашення податкового боргу з:

податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 16149 (шістнадцять тисяч сто сорок двесять) гривень 11 (одинадцять) копійок на р/р UA948999980333199341000016672, отримувач ГУК у Полт.обл/тг м.Градизьк/11010500, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 54833 (пятдесят чотири тисячі вісімсот тридцять три) гривні 22 (двадцять дві) копійки на р/р UA908999980314080512000016571, отримувач ГУК у І Іолт.обл/тг м.Глобино/18010300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37959255, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.О. Чеснокова