Рішення № 10242513, 02.07.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.07.10 р. Справа № 2/112

Суддя господарського суду Донецької області Мартюхіна Н.О.

при секретарі судового засідання Трубачевій А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Закритого акціонерного товариства „Горлівськтепломережа” м. Горлівка

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Горлівка

про стягнення заборгованості в сумі 9453,52 грн.

За участю

представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

У судовому засіданні 24.06.2010р. було оголошено перерву до 12 год. 20хв. 02.07.2010р., у судовому засіданні 02.07.2010р. було оголошено перерву до 15 год. 00 хв. 02.07.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Горлівськтепломережа” м. Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Горлівка про стягнення заборгованості в сумі 9453,52грн. з яких 5741,73грн. заборгованість за теплову енергію, 3674,70грн. - пеня, 6,89грн. індекс інфляції, 30,20грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору на поставку теплової енергії № 1991 від 15.04.2005р., акти на включення опалення, рахунки.

Позивач в порядку ст. 22 ГПК України до прийняття рішення по справі надано заяву про уточнення позовних вимог від 16.06.2010р., де останній у звязку з частковою оплатою суми боргу після порушення провадження у справі просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 2445,04грн., пеню в розмірі 3674,70грн., індекс інфляції в розмірі 6,89грн. та 3% річних в розмірі 30,20грн. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Відповідач, проти задоволення позовних вимог заперечує, проте письмового відзиву по заявленим вимогам не надав.

Розглянувши матеріали справи вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

15.04.2005р. між Закритим акціонерним товариством „Горлівськтепломережа” (Постачальник) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (Споживач), був укладений договір № 1991 на поставку теплової енергії.

Відповідно до п. 1.1. договору Постачальник бере на себе зобовязання поставляти Споживачу теплову енергію для теплопостачання нежитлове приміщення за адресою: вул. Жукова, 8 з тепловим навантаженням на опалення Q = 0,005 Гкал/год, загальною площею 75,6м2, а Споживач зобовязується оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені договором.

Додатковою угодою від 10.11.2006р. до договору № 1991 від 15.04.2005р. у звязку із зміною займаної площі сторони дійшли згоди викласти пункт 1.1. договору в наступній редакції : Постачальник бере на себе зобовязання поставляти Споживачу теплову енергію для теплопостачання нежитлового приміщення за адресою: вул. Жукова, 8 з тепловим навантаженням на опалення Q=0,007 Гкал/год, загальною площею 95,6м2, а споживач зобовязується оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені договором.

Початок та закінчення опалювального періоду встановлюється розпорядженням міської ради (п. 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору визначено, що теплова енергія постачається Споживачу при наявності лімітів на паливно-енергетичний ресурс у Постачальника на опалення в опалювальний період; гаряче водопостачання, на протязі року, за виключенням 15 календарних днів відведених на ремонтний період.

Відповідно до п. 3.2.1. споживач зобовязаний оплачувати відпущену теплову енергію та здійснювати інші платежі, в відповідності з умовами договору.

Розділом 5 “Розрахунки за теплову енергію” визначено, що споживач сплачує відпущену теплову енергію в грошовій формі. В разі зміни тарифів (системи оплати) Обласною державною адміністрацією або уповноваженим нею органом місцевого самоврядування, сторонами автоматично вводяться зміни в розрахунки за послуги теплопостачання з часу введення змін в дію.

Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплату за теплову енергію Споживач здійснює до початку розрахункового місяця відповідно платіжній вимозі-дорученню, виставленому Постачальником.

Платіжна вимога-доручення Постачальника вважається предявлена Споживачу з моменту вручення його керівнику, відповідальному представнику, бухгалтеру, відповідальному за діловодство Споживача. В разі неможливості вручення особисто з моменту відправки поштою рекомендованим листом за юридичною адресою, вказаною у договорі, з врахуванням строку поштового пробігу.

Відповідно до п. 9.1. договору визначений строк дії договору з 01.10.2004р. по 30.09.2007р.

Пунктом 9.3. договору встановлено, що після закінчення строку дії договору, договір автоматично пролонгується на кожний наступний такий же період.

В підтвердження виконання умов договору позивачем до матеріалів справи надано акт на включення опалення від 23.10.2009р. та акт на відключення опалення від 15.04.2010р.

За надані послуги з теплопостачання позивачем виставлялися рахунки від 24.11.2009р. на суму 2928,05грн., від 26.11.2009р. на суму 2296,69грн., від 24.12.2009р. на суму 2296,69грн., від 01.02.2010р. на суму 2296,69грн., від 03.03.2010р. на суму 2296,69грн., від 21.04.2010р. на суму 1148,35грн., а всього на загальну суму 13263,16грн.

Зазначені рахунки біли вручені відповідачу, про що свідчить реєстр предявлених платіжних вимог.

Відповідач в супереч умовам договору за надані послуги з опалення у період з лютого 2010р. по квітень 2010р. не розрахувався, у звязку з чим станом на 14.05.2010р. за останнім облікується заборгованість в розмірі 5741,73грн.

Однак, як видно з матеріалів справи, після порушення провадження у справі відповідач погасив суму боргу в розмірі 5741,73грн. в повному обсязі, що підтверджується, зокрема квитанціями про оплату від 23.06.2010р. на суму 148,35грн., від 23.06.2010р. на суму 1296,69грн., від 29.06.2010р. на суму 1000грн., від 19.05.2010р. на суму 696,69грн., від 27.05.2010р. на суму 600грн., від 31.05.2010р. на суму 1000грн. та від 09.06.2010р. на суму 1000грн., у звязку з чим позивачем уточнювалися позовні вимоги.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 2445,04грн. підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 3674,70грн. за період з 11.02.2010р. по 13.05.2010р. на підставі п. 7.2. договору, то суд виходить з наступного.

Згідно до п. 7.2. договору за весь період несвоєчасної оплати теплової енергії Споживачу нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Згідно із статтею 627 ЦК України сторони вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Крім того необхідно зазначити що ч. 1 ст. 231 ГК України встановлено що законодавством щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами ст. 1 Закону України „Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуденкової території” встановити, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Із розрахунку пені видно, що позивачем здійснено нарахування пені виходячи з наступного:

-за лютий 2010р. на суму 2296,69грн. за період з 11.02.2010р. по 13.05.2010р., сума боргу за спірний період було погашено відповідачем у період з 19.05.2010р. по 31.05.2010р.;

-за березень 2010р. на суму 2296,69грн. за період з 11.03.2010р. по 13.05.2010р., сума боргу за спірний період було погашено відповідачем у червні 2010р.;

-за квітень 2010р. на суму 1148,35грн. за період з 03.05.2010р. по 13.05.2010р., сума боргу за спірний період була погашена відповідачем у червні 2010р.

Перевіривши розрахунок пені, суд знаходить його арифметично вірним, а вимоги, щодо стягнення пені в розмірі 3674,70грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відносно, вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 30,20грн. за період з 11.02.2010р. по 13.05.2010р. та індексу інфляції в розмірі 6,89грн. за період з березня 2010р. по квітень 2010р., що нараховані на підставі п. 7.3. договору та статті 625 ЦК України, то суд виходить з наступного.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що при простроченні оплати теплової енергії споживач за вимогою Постачальника зобовязаний уплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та індексу інфляції суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 30,20грн. та індексу інфляції в розмірі 6,89грн. обґрунтовані, арифметично вірні та підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, стосовно не надання тепла у повному обємі у опалювальний період 2009-2010р., то вони судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст. 33, 34 ГПК України.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази порушення відповідачем зобовязань за договором, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача в повному обсязі, оскільки сума основного боргу погашена відповідачем після порушення провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” м. Горлівка до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 м. Горлівка про стягнення заборгованості в розмірі 6156,83грн. задовольнити частково.

Провадження у справі в частині стягнення з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 2445,04грн. припинити на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь Заритого акціонерного товариства “Горлівськтепломережа” (84601, м. Горлівка, вул. Ак. Павлова, 13, р/р 26005414020000 в ВАТ “ПроФінБанк”, МФО 334594, ЄДРПОУ 03337007) пеню в розмірі 3674,70грн., 3% річних в розмірі 30,20грн., індекс інфляції в розмірі 6,89грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 102грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00грн.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дні прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дні набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя