Ухвала суду № 102424587, 28.12.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52853/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києві в складі:

головуючого судді Остапчук Т.В

за участю секретаря судового засідання Шевченко Т.В

розглянувши в підготовчому засіданні в залі суду в м. Києві без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до положень ч. 2 ст.247 ЦПК України, заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Печерська районна у м.Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування) Служба у справах дітей та сімї Печерськоїрайоної в місті Києвідержавної адміністрації), Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району м. Запоріжжя про визначення місця проживання дитини з матірю та відібрання дитини і повернення її матері, -

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2021 року представник позивача звернувся до Печерського районного суду м. Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд:

- заборонити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , вчиняти будь - які дії, спрямовані на вчинення перешкод, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у побаченнях, спілкуванні та проведення часу разом із малолітньою донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зобов`язавши ОСОБА_2 забезпечувати побачення та спілкування ОСОБА_1 з малолітньою донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заборонити іншим особам вчиняти будь - які дії, спрямовані на вчинення перешкод ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у побаченнях, спілкуванні та проведенні часу разом із донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вимоги мотивує тим, що вона, ОСОБА_1 (надалі - позивач), зареєстрував шлюб 19.11.2019 року з ОСОБА_2 (надалі - відповідач), що підтверджується свідоцтвом про шлюб актовий запис №2911. Від шлюбу вони мають дитину - донька ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 . 25.11.2021 року рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя було розірвано шлюб між позивачем та відповідачем.

Позивач зазначає, що з 16.09.2021 року відповідач не дозволяє зустрічатися з малолітньою донькою, що призводить до великих страждань як позивачу так і самій донці.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені ст. 150 ЦПК України, пункти 2, 3 ч. 1 якої, в тому числі, передбачають забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії та встановлення обов`язку вчинити певні дії.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 своєї постанови від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином у забезпеченні позову саме таким шляхом слід відмовити, оскільки позивачем не наведено достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову, щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову.

Окрім того, окремо слід зазначити наступне.

Так , статті 157-159 СК України регламентують порядок вирішення батьками питань щодо виховання дитини. Зокрема, питання виховання дитини вирішуються в основному батьками спільно. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 4 ст. 157 СК України).

За наявності між батьками дитини спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, такий спір вирішується органом опіки та піклування (ст. 158 СК України) або судом ( ст. 159 СК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Крім цього, згідно вимог ч.ч. 1, 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Таким чином, зі змісту ст.ст. 158-159 СК України слід зробити висновок, що способи участі одного з батьків у вихованні дитини визначаються органом опіки та піклування за заявою того з батьків, хто бажає такі способи встановити чи судом - шляхом пред`явлення відповідного позову.

Таким чином у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Печерська районна у м.Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування) Служба у справах дітей та сімї Печерськоїрайоної в місті Києвідержавної адміністрації), Орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Комунарському району м. Запоріжжя про визначення місця проживання дитини з матірю та відібрання дитини і повернення її матері.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги .

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.В.Остапчук