Ухвала суду № 102423375, 05.01.2022, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/8225/19

Провадження № 1-кп/645/156/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Сілантьєвої Е.Є.

За участю секретаря судових засідань – Ятлової Ю.В.,

Прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова – Осадчої Л.О.

Адвоката - Дугіної Д.О.

Обвинуваченої – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

Справа розглядається судом колегіально у складі колегії суддів Фрунзенського районного суду м.Харкова: головуючий – суддя Сілантьєва Е.Є., судді – Іващенко С.О., Алтухова О.Ю.

Станом на 5 січня 2022 року суддя колегії у справі – Іващенко С.О. перебуває на лікарняному.

Відповідно до Закону України від 13.04.2020 року «Про внесення зміни до пункту 20-5 розділу XI "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та розгляду окремих питань під час судового провадження на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Підчас досудового розслідування ОСОБА_1 слідчим суддею був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався судом і спливає 14 січня 2022 року.

Прокурор у судовому засіданні заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки ризики, враховані при обранні запобіжного заходу, існують і на теперішній час. Так, ризики, які враховувались судом при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати надалі, а саме: обвинувачена може переховуватись від суду, може незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому кримінальному провадженні, - вчинити інше кримінальне правопорушення. Прокурор вказав, що заявлені ризики не зменшились та виправдовують тримання ОСОБА_1 під вартою, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 – Дугіна Д.О. в судовому засіданні проти клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою заперечувала вказавши, що зазначені прокурором ризики є припущеними та не доказаними, ОСОБА_1 має постійне зареєстроване місце проживання, тому просила обрати стосовно обвинуваченої більш м`який запобіжний захід - домашній арешт, вважаючи, що такий запобіжний захід є достатнім для ОСОБА_1 .

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечувала, посилаючись на необґрунтованість, підтримала думку захисника, просила відмовити в його задоволенні та змінити обраний запобіжний захід га більш м*який.

Суд, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практикою Європейського суду з прав людини закріплено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 357 КК України. Злочин передбачений ч. 1 ст. 115 КК України є особливо тяжким, санкція кримінального закону передбачає покарання за його вчинення від 7 до 15 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд, вислухавши учасників процесу, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої, вирішуючи питання про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, виходить з необхідності уникнення ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків та вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

В зв`язку з викладеним, колегія суддів, вважає ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеними.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, колегія суду бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів може вдатися до відповідних дій.

Сторона захисту у своїх запереченнях не надала достатніх доводів для суду для скасування запобіжного заходу та нових доказів, які перешкоджають або унеможливлюють перебування обвинуваченої під вартою.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченій більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні також не встановлено. Твердження щодо недоведеності існування ризиків, суд вважає безпідставними, оскільки існування ризиків об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 є неодруженою, раніше не судимою особою, без постійного джерела доходу, офіційно непрацевлаштована, тому у зв`язку з відсутністю легальних джерел доходу у обвинуваченої ризик втечі та вчинення нею іншого кримінального правопорушення на цей час існує.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правоппорушень, які інкримінуються ОСОБА_1 , суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, так і потерпілої, тому застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченою її процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Таким чином, суд вважає, що обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на даний час, які є перешкодою для продовження обвинуваченій ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Виходячи з принципу правової визначеності з урахуванням часу, потрібного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів та продовжує обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 5 березня 2022 року та відмові у задоволенні клопотання адвоката Дугіної Д.О. про зміну обраного запобіжного заходу.

Виходячи з принципів, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці, переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою.

Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 05 березня 2022 року.

В задоволенні клопотання захисника Дугіної Д.О. та обвинуваченої ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п`яти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Е.Є. Сілантьєва