Рішення № 102423229, 05.01.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року Справа № 280/10634/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до: Військової частини 3029 Національної гвардії України (юридична адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, 123; фактична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.113; код ЄДРПОУ 08803661)

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

08.11.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 21.07.2015 по 03.01.2019;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 21.07.2015 по 03.01.2019;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень за рахунок бюджетних асигнувань.

Ухвалою суду від 09.11.2021 відкрито провадження у справі №280/10634/21. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві від 29.10.2021 (вх.№64349 від 08.11.2021). Зокрема зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині 3029. Наказом командира військової частини 3029 від 03.01.2019 був звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». За період проходження військової служби позивач набув статус учасника бойових дій. Зауважено, що у період з 21.07.2015 по 03.01.2019 відповідачем не проводилась індексація грошового забезпечення позивача. Звернувшись до відповідача з заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, обраховану на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, позивач отримав відповідь, згідно якої позивача повідомлено, що за 2015-2019 роки йому здійснено нарахування та виплату індексації на суму 434,66грн., решта нарахувань була здійснена в межах чинного законодавства. Бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період вважає протиправною та такою, що порушує гарантовані права та інтереси позивача. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 03.12.2021 (вх.№72294 від 07.12.2021). Зазначено, що відповідач у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства оборони України та Головного управління Національної гвардії України. Вказано, що на виконання вимог пункту 3 Постанови № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» в січні 2016 року військовослужбовцям Національної гвардії України, в тому числі військовослужбовцям військової частини 3029, здійснено нарахування та виплату додаткових видів грошового забезпечення за грудень 2015 року у підвищеному розмірі. Крім того зазначено, що січень місяць 2016 року був встановлений як базовий, та індекс споживчих цін був визначений у розмірі 100%. Індекс споживчих цін перевищив 103 % лише у квітні місяці 2016 року. Відповідно у серпні 2016 року було проведено індексацію грошового забезпечення позивача та нараховано у сумі 50,75 грн. У вересні 2016 року відбулося підвищення грошового забезпечення позивача та встановлено базовий місяць. З січня 2016 року індекс споживчих цін наростаючим підсумком перевищив 103 % та почалося нарахування індексації грошового забезпечення у розмірі 75,20грн. З травня по липень індексація грошового забезпечення позивача становила 165,03грн. У серпні 2017 року відбулося підвищення грошового забезпечення позивача, та був встановлений базовий місяць. У січні 2018 року відбулося наступне підвищення грошового забезпечення та визначення базового місяця. У березні 2018 року відбулося підвищення грошового забезпечення та чергове встановлення базового місяця. За період з квітня 2018 по січень 2019 року індекс споживчих цін не перевищував 103%. Враховуючи вищевказане відповідач наголосив, що індексація грошового забезпечення за період з 21.07.2015 по 03.01.2019 нараховувалась позивачу відповідно до вимог чинного законодавства, проте була виплачена частково, сума що залишилась до сплати - 647,82 грн. Також відповідач зазначає про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду з вказаними вимогами. Враховуючи викладене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проходив військову службу у військовій частині 3029 у період з 21.07.2015 по 03.01.2019, що підтверджується довідкою №1632 від 18.10.2021 (а.с.11).

За час проходження військової служби, позивач отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , видане 05.06.2015 (а.с.11).

Наказом командира військової частини 3029 № 75 о/с від 28.12.2018 старшого солдата ОСОБА_1 , розвідника - снайпера (2-ї категорії) 2-го взводу розвідки спеціального призначення роти розвідки спеціального призначення, звільнено відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у запас Збройних Сил України у зв`язку із закінченням строку контракту, та 03.01.2019 направлено на військовий облік до Шевченківського РВК м. Запоріжжя.

З 03.01.2019 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини 3029 та з усіх видів забезпечення (а.с.12).

27.09.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 21.07.2015 по 03.01.2019, обраховану на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення (а.с.14).

Листом відповідача від 19.10.2021 №3/29/11/1-1984 позивачу повідомлено, що за 2015-2019 роки йому було здійснено нарахування та виплату індексації на суму 434,66грн. Решту нарахувань було здійснено в межах чинного законодавства (а.с.15 зворотній бік).

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 21.07.2015 по 03.01.2019 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частинами 2 та 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-ІІІ (далі - Закон №2017-ІІІ) передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до статті 9 Закону №2017-ІІІ грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення та порядок її проведення визначений Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1282-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Статтею 6 Закону №1282-ХІІ встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

За приписами статті 4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).

Згідно із пунктом 1-1 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Отже, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.

Беручи до уваги вищевказане, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Враховуючи викладене вище у сукупності, суд зазначає, що під час проходження військової служби у військовій частині 3029 у період з 21.07.2015 по 03.01.2019, позивач мав право на індексацію грошового забезпечення відповідно до законодавства України, що не заперечується відповідачем.

Дослідивши надані до матеріалів справи документи судом встановлено наступне.

З наданого відповідачем розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015 - 2019 роки вбачається, що у спірний період військовою частиною 3029 проводилось нарахування індексації грошового забезпечення позивача на загальну суму 1082,48грн., з яких 434,66 було виплачено позивачу (а.с.36).

Факт виплати індексації грошового забезпечення у сумі 434,66грн. також підтверджується наданою позивачем до матеріалів справи довідкою про доходи виданою громадянину ОСОБА_1 (а.с.16).

Суд звертає увагу, що в межах даної справи позивачем не оскаржується порядок нарахування індексації або власне розмір сум вказаних нарахувань, а все обґрунтування зводиться до твердження, що індексація грошового забезпечення у період з 2015 по 2019 рік відповідачем взагалі не здійснювалась.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування індексації грошового забезпечення за період з 21.07.2015 по 03.01.2019. Крім того не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування індексації грошового забезпечення за період з 21.07.2015 по 03.01.2019, оскільки як встановлено при розгляді даної справи в оскаржуваному періоді відповідачем здійснювалось нарахування індексації грошового забезпечення, доказів зворотнього позивачем до суду не надано.

Разом із цим, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача в частині невиплати у повному обсязі нарахованої індексації грошового забезпечення позивача за період з 21.07.2015 по 03.01.2019.

Враховуючи часткову сплату відповідачем індексації грошового забезпечення, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача нараховану індексацію грошового забезпечення за період з 21.07.2015 по 03.01.2019, з урахуванням уже виплачених сум.

Щодо посилання відповідача, на пропущення позивачем строку звернення до суду, оскільки згідно частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Так, відповідно частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Разом з тим, Конституційний суд України в рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 по справі №1-18/2013 дійшов висновку про те, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

При вирішенні питання щодо залишення позовної заяви без розгляду, суд враховує також позицію Верховного суду України, викладену в постанові від 26.10.2016 №6-1395цс16. В зазначеній постанові Верховний суд України дійшов висновку про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці, звернення працівників до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усі виплати, на які працівник має право згідно умов трудового договору та відповідно державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача, що позивачем пропущено строк звернення до суду, який становить місяць з моменту коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 1, пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання правничої допомоги, позивачем було укладено договір про надання правничої допомоги №210905-01 від 05.09.2021 з адвокатом Кошліченко Н.В. (а.с.6-7).

Згідно із Детальним розрахунком вартості адвокатського гонорару за договором про надання правничої допомоги №210905-01 від 05.09.2021, позивачу було надано наступну правничу (правову) допомогу (а.с.22):

- усна консультація з приводу стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення та питань подання позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини 3029 НГУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

- складання заяви про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та адвокатського запиту до військової частини 3029 НГУ, направлення їх поштою за кошти адвоката;

- складання позовної заяви до військової частини 3029 НГУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії із підготуванням додатків до неї (копіювання всіх додатків та засвідчення копій), для подання до Запорізького окружного адміністративного суду;

- направлення до Запорізького окружного адміністративного суду позовної заяви за кошти адвоката.

Підтвердженням виконання робіт і послуг за договором №210905-01 від 05.09.2021 є підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт і послуг від 29.10.2021 (а.с.23).

На підтвердження оплати наданої правової допомоги, суду надано копію квитанції до прибуткового касового ордеру №200 від 29.10.2021 на загальну суму 3500 грн (а.с.24).

Частиною 9 статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

При цьому суд звертає увагу, що зазначені в акті прийому-передачі виконаних робіт і послуг такі послуг як усна консультація з приводу стягнення з відповідача індексації грошового забезпечення та питань подання позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини 3029 НГУ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, складання заяви про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення та адвокатського запиту до військової частини 3029 НГУ, направлення їх поштою за кошти адвоката охоплюються і є складовими частинами послуги з підготовки адміністративного позову, а тому витрати на них окремому відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи ступінь складності справи, суд вважає обґрунтованою, пропорційною до предмета спору, з дотриманням критерію розумності розміру, співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт щодо розгляду даної справи суму судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Оскільки позивачем, в силу положень Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат в частині судового збору не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Військової частини 3029 Національної гвардії України (юридична адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд.123; фактична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.113; код ЄДРПОУ 08803661) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3029 Національної гвардії України (юридична адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд.123; фактична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.113; код ЄДРПОУ 08803661) щодо не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за період з 21.07.2015 по 03.01.2019.

Зобов`язати Військову частину 3029 Національної гвардії України (юридична адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд.123; фактична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.113; код ЄДРПОУ 08803661) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 21.07.2015 по 03.01.2019, з урахуванням уже виплачених сум.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 3029 Національної гвардії України (юридична адреса: 69013, м. Запоріжжя, вул. Військбуд, буд.123; фактична адреса: 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.113; код ЄДРПОУ 08803661) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 05.01.2022.

Суддя І.В.Садовий