Ухвала суду № 102421731, 05.01.2022, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2569/21

Провадження № 2/541/123/2022

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 січня 2022 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області, в складі:

головуючої, судді Куцин В.М.,

секретаря судового засідання Олешко Н.А.,

в ході розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Шевченківського районного суд м. Києва про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною бездіяльністю суду,

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Шевченківського районного суд м. Києва про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною бездіяльністю суду.

Ухвалою судді від 13 жовтня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін .

31 грудня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Негольшов Сергій Миколайович подав заяву про відвід судді Куцин В. М.

Оскільки заява про відвід судді, який розглядає справу, надійшла до суду за два робочі дні до наступного засідання, тому заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу, відповідно до положень ч.3 статті 40 ЦПК України.

В поданій заяві про відвід Негольшов С.М. вказує, що під час судового розгляду справи, ним виявлені обставини, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності головуючої судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Куцин В.М. під час розгляду цивільної справи, про що стало йому відомо після отримання 29.12.2021 року на свою електронну адресу копії ухвали судді від 23.12.2021 року щодо часткового задоволення його клопотання по справі. Суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області Куцин В.М. свідомо порушує конвенційні права ОСОБА_1 під час судових процедур по цивільній справі, неправильно трактує предмет позову, не сприяє позивачеві в реалізації його процесуальних прав та, діючи вочевидь упереджено на користь відповідачів по справі, не спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи. Суддя необґрунтовано відмовила позивачеві у вчиненні дій, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду по суті справи, не забезпечила реалізації завдань цивільного судочинства, а саме - відмовила у зобов`язанні відповідачів по справі по наданню позивачеві ОСОБА_1 та Миргородському міськрайонному суді Полтавської області на виконання вимог ч.2 ст.93 ЦПК України належно оформлених заяв свідків із відповідями на запитання, що були поставлені ОСОБА_1 в позовній заяві, та не застосувала до зазначених учасників справи заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за допущення відповідачами бездіяльності з метою перешкоджання судочинству по цивільній справі і невиконання відповідачами їх процесуальних обов`язків.

Суддя Куцин В. М. повідомила суду, що будь якої заінтересованості під час розгляду даної справи вона не має.

Представник позивача підтримав заяву та просив її задовольнити з підстав викладених в заяві про відвід .

Позивач ОСОБА_1 вважав, що заява про відвід підлягає задоволенню.

Представник Міністерства юстиції України вважав, що заява про відвід судді є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Представник Шевченківського районного суд м. Києва в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Частинами 1, 4 ст. 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року Про незалежність судової влади визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характер або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.

З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться " ( рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (" De. Belgium "), від 26 жовтня 1984 року, п.26).

У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь - які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

В рішенні ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача ( об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій).

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).

Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід враховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Комт (Le Compte), Ван Левен (Van Leuven) и Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.

Об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

З огляду на вказані норми законодавства, суд вважає що обставини викладені в заяві адвоката Негольшова Сергія Миколайовича про відвід судді (підстави відмови в задоволенні клопотання представника викладені в ухвалі суду від 23.12.2021 року ) можуть свідчити про наявність у сторони підозри у недостатній неупередженості судді Куцин В.М. при розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Шевченківського районного суд м. Києва про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною бездіяльністю суду, відтак, суд приходить до висновку, що вказана заява про відвід судді підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 36-40 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Негольшова Сергія Миколайовича про відвід головуючого судді Куцин В. М. від розгляду справи №541/2569/21 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, Шевченківського районного суд м. Києва про відшкодування шкоди, заподіяної незаконною бездіяльністю суду, задовольнити.

Справу передати керівнику апарату Миргородського міськрайонного суду Полтавської області для визначення в порядку, встановленому статтями 14,33 ЦПК України, іншого судді, в провадження якого буде передана справа.

Ухвала в апеляційному порядку окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя: В. М. Куцин