Ухвала суду № 102421394, 04.01.2022, Кремінський районний суд Луганської області

УХВАЛА

про передачу справи за підсудністю

04 січня 2022 р. Справа № 414/3076/21

Провадження № 2/414/670/2021

місто Кремінна Луганської області

Суддя Кремінського районного суду Луганської області Безкровний І.Г., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер» визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер» про визнання недійсним кредитного договору, в якому просить визнати недійсним кредитний договір № 199872, укладений між нею та відповідачем 20.07.2021, предметом якого є фінансовий кредит в розмірі 2000 грн, наданий строком на 30 днів у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної позивачем.

Із позовної заяви вбачається, що звертаючись за підсудністю до Кремінського районного суду Луганської області, позивач керувалася ч. 5 ст. 28 ЦПК України та Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Як вбачається із преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», останній регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 3 ч. 1 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12.04.1996 споживачем, права якого захищаються на підставі Закону, є лише громадянин (фізична особа), котрий придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити товари (роботи, послуги) для власних побутових потреб. Закон регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Рішенням Конституційного Суду України № 15-рп від 10.11.2011 визначено, яких прав споживача на стадії виконання кредитного договору воно стосується, а саме: це право споживача протягом певного терміну відкликати згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин; не бути примушеним під час виконання кредитного договору сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах; достроково повернути споживчий кредит; не бути примушеним достроково повернути суму споживчого кредиту у разі незначних порушень договору; бути захищеним від суспільного поширення інформації про несплату боргу тощо. Крім цього, права споживачів на стадії виконання кредитного договору передбачаються також положеннями статті 1056-1 Кодексу (435-15), частини четвертої статті 55 Закону про банки (2121-14), частини другої статті 6 Закону про фінансові послуги (2664-14), згідно з якими банкам заборонено в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, за винятком випадків, встановлених законом.

Із пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12.04.1996 вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено саме Законом України «Про захист прав споживача», порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, як вбачається зі змісту кредитного договору, який позивач просить визнати недійсним, наданий позивачу кредит не є споживчим, позаяк у самому договорі, який додається до позову вказано, що позивачу надано фінансовий кредит.

Отже, зі змісту позову не вбачається, що між позивачем та відповідачем виник спір, який стосується захисту прав споживача, що, як наслідок, вказувало б на наявність підстав для застосування ч. 5 ст. 28 ЦПК України.

Відтак у даному випадку підлягають застосуванню правила загальної територіальної підсудності, відповідно до яких позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 ЦПК України).

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходженням ТОВ «Займер» є: м. Київ, Подільський район, вул. Ярославська, 5/2-В.

З огляду на це вказана цивільна справа підсудна Подільському районному суду міста Києва відповідно до територіальної юрисдикції (підсудності).

Згідно з п. 1 ч. 1 та ч. 3 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п’яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги не пізніше п’яти днів після залишення її без задоволення.

За таких обставин, оскільки суддею було встановлено, що зазначена цивільна справа Кремінському районному суду Луганської області непідсудна, оскільки місцезнаходженням відповідача є Подільський район м. Києва, суддя вважає за необхідне передати зазначену цивільну справу за підсудністю на розгляд Подільському районному суду м. Києва.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 27, 31, 258-261, 263 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Цивільну справу № 414/3076/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Займер» про визнання недійсним кредитного договору – передати за підсудністю на розгляд Подільському районному суду м. Києва (04071, м. Київ, вул. Хорива, 21) не пізніше п`яти днів після закінчення строку на оскарження цієї ухвали, а в разі подання скарги – не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк із дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.Г. Безкровний