Рішення № 102419213, 05.01.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 січня 2022 року Справа № 280/10268/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікова Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (далі - відповідач), в якій позивач просить: визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати позивачу щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; -стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену частину щорічної разової і ротової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до етапі 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону № 367-ХІV від 25 грудня 1998 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 7358, 17 гривень.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що він має статус учасника бойових дій та має право на одержання пільг встановлених для даної категорії осіб, у тому числі на отримання разової грошової допомоги до 5 травня. Позивач зазначає, що у 2021 році йому була виплачена грошова допомога до 5 травня, проте в розмірі меншому ніж передбачено чинним законодавством України, що на думку позивача не відповідає статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та висновку Конституційного Суду України, викладеному у рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18). Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 02.11.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.

12.11.2021 позивачем надано уточнену позовну заяву.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що ч.5 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено виплату учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня, але зазначена допомога виплачується у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України, а не у розмірі 5-ти мінімальних пенсії за віком. Крім того, відповідач звертав увагу і на те, що він діяв в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України, а тому вважає, що саме Кабінет Міністрів України повинен бути відповідачем по справі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно зі ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 05.06.2015 (а.с.5).

Судом встановлено та не спростовано учасниками справи, що позивач до 5 травня від Управління отримав разову допомогу в розмірі 1486, 83 грн., згідно банківської виписки (а.с.10).

Позивач не погодившись з розміром виплаченої допомоги, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відносини з приводу соціального захисту ветеранів війни як особливої окремої категорії громадян врегульовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

У ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(з урахуванням Рішення Конституційного Суду України№10-рп/2008 від 22.05.2008) зазначено: «… Щорічно до 5травняучасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.…».

Згідно з ч.1ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

Відповідно до ч.4ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

У Рішенні Конституційного Суду України№3-р/2020 від 27.02.2020зазначено: «… Конституційний Суд України вирішив: 1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України(є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15та16Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту(Відомості Верховної Ради України, 1993р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. 2. Окреме положення пункту 26розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12,13,14,15та16Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту(Відомості Верховної Ради України, 1993р., №45, ст.425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. …».

Як зазначено у ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно зст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році установлений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Відповідно дост.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у 2021 році установлено мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень; (…).

У Додатку про розміри виплати у 2021 році разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань до постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 за №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань» зазначено: «Разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривня; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 4421 гривня; членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 966 гривень; учасникам війни та колишнім в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 612 гривень. …».

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідачем безпідставно не виплачено позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій відповідно до приписів ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(з урахуванням Рішення Конституційного Суду України№10-рп/2008 від 22.05.2008).

Аналогічне застосування норм права здійснено Великою Палатою Верховного Суду при розгляді зразкової справи №440/2722/20 (Пз/9901/14/20) у постанові від 13.01.2021.

Суд погоджується з позицією позивача, що відповідач не доплатив позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій у сумі 7358, 17 грн. (1769,00 грн. х 5 = 8845,00 грн. (п`ять мінімальних пенсій за віком); 8845,00 грн. - 1486, 83 грн. (фактично виплачена позивачу сума разова грошова допомога до 5 травня за 2021 рік як учаснику бойових дій) = 7358, 17 грн.). Доказів зворотнього відповідачем до суду не надано.

Крім того суд зазначає, що посилання відповідача на те, що у даній справі Управління не є належним відповідачем, спростовується висновками Верховного Суду у зразковій справі, згідно яких органами, уповноваженими здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня, є Управління соціального захисту населення за місцем проживання позивача або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

В даному випадку, безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги позивачу як учаснику бойових дій здійснило УСЗН ЗМР по Шевченківському району, отже відповідач у даній справі є належним, однак виплата позивачу разової грошової допомоги не відповідає статті 12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.

З урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Питання щодо розподілу судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн. суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу;

Відповідно до підпункту 1-5 до статті 134 КАС України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано договір про надання правничої допомоги №б/н від 20.10.2021, укладений між позивачем та адвокатом Мудрак Денис Валерійович, предметом якого є надання правничої допомоги. Будь-яких документів, що підтверджують обсяг та кількість наданих послуг позивачем та доказів сплати позивачем відповідних послуг суду не надано.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, враховуючи матеріали справи, суд дійшов висновку, що вартість заявлених представником позивача послуг на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., є не підтвердженими та необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району щодо недоплати ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Стягнути з Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району (69068, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 16, код ЄДРПОУ 37573780) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2021 рік, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту в редакції Закону № 367-ХІV від 25 грудня 1998 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", у розмірі 7358,17 гривень.

У задоволенні клопотання щодо стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Стрельнікова