
ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17 грудня 2021 року Справа № 280/9676/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не зняття ОСОБА_1 з обліку як фізичної особи-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця та не здійснення коригування облікових даних інформаційної системи податкового органу та інтегрованої картки платника; зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти ОСОБА_1 з обліку як фізичну особу-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичну особу-підприємця та здійснити коригування облікових даних інформаційної системи та інтегрованої картки платника шляхом вилучення відомостей про заборгованість ОСОБА_1 з нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю, починаючи з 01.01.2017.
Ухвалою суду від 18.10.2021 відкрито спрощене позовне провадження, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що в 1998 році позивач був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, перебував на обліку в Державній податковій інспекції Ленінського району м. Запоріжжя, здійснював підприємницьку діяльність - роздрібна торгівля товарами на підставі отриманого свідоцтва та щоквартально сплачував фіксовану суму прибуткового податку за відповідний патент. В 2003 році позивач припинив свою підприємницьку діяльність, закрив суб`єкта підприємницької діяльності, шляхом вчинення всіх необхідних дій, визначених податковим органом, та здав державному реєстратору оригінал свого свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємця. Заяву (реєстраційну картку) згідно ч. 2 Прикінцевих положень Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (в редакції Закону від 15.05.2003) протягом 2004-2005 років державному реєстратору позивач не подавав, свідоцтво про державну реєстрацію нового єдиною зразка позивачу не видавалось, відомості про позивача до новоствореного державного реєстру не включалися. В лютому 2020 року позивачу стало відомо, що ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято щодо нього Вимогу № Ф-57242-50У від 08.11.2019 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 16.01.2020 у сумі 26 539,26 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі № 280/1550/20 визнано протиправною та скасовано вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57242-50У від 08.11.2019. Задовольняючи позов суд зазначив, що згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських Формувань станом на 02.03.2020 дані про позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності, або про припинення позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності, відсутні в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців. Суд зауважив, що положення Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (ч. 3 ст. 18 у редакції до 01.01.2016 та ч. 3 ст. 10 у редакції після 01.01.2016) передбачали, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ні відомості. Не зважаючи на чинне рішення суду по справі № 280/1550/20, відповідач не зняв позивача з обліку, облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів не відкоригував, а 18.11.2020 ще й прийняв нову (другу) Вимогу № Ф-25338-13 на суму 35 588.74 грн. Зазначена Вимога та бездіяльність податкового органу щодо не зняття позивача з обліку як фізичної особи-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. За результатом розгляду скарги від 02.12.2020 Державною податковою службою України прийнято рішення №36041/6/99-00-06-03-01-06 від 22.12.2020, яким скаргу вирішено задовольнити, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25338-13 від 18.11.2020 скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, зобов`язано ГУ ДПС у Запорізькій області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи податкового органу та інтегрованої картки платника з урахуванням відсутності в ЄДРЮО ФОП та ГФ інформації щодо позивача як фізичної особи-підприємця. Зазначене рішення Державної податкової служби України направлено для виконання також на адресу відповідача та, відповідно, мало бути ним виконане. 05 червня 2021 року позивачу стало відомо про винесену відповідачем вже третю Вимогу № Ф-33631-13 від 24.05.2021 про сплачу боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 30.04.2021 в сумі 37 788,74 грн. Зазначена Вимога та бездіяльність податкового органу щодо не зняття позивача з обліку як фізичної особи-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця знову були оскаржені в адміністративному порядку до Державної податкової служби України. За результатом розгляду скарги від 07.06.2021 Державною податковою службою України прийнято рішення №14513/6/99-00-06-02-01-06 від 29.06.2021, яким скаргу вирішено задовольнити, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-33631-13 від 24.05.2021 скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, зобов`язано ГУ ДПС у Запорізькій області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи податкового органу та інтегрованої картки платника з урахуванням відсутності в ЄДРЮО ФОП та ГФ інформації щодо позивача як фізичної особи-підприємця. Долученим до даного позову доказом (відомості з ЄДРЮО ФОП га ГФ) підтверджується, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні відомості про позивача як фізичну особу-підприємця (про реєстрацію та/або про притінення реєстрації). Отже, у позивача відсутній статус фізичної особи-підприємця, що, в свою чергу, свідчить про те, що позивач не є платником єдиного внеску у розумінні приписів ч. 1 ст. 4 Закону №2464. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Додаткові пояснення надано у відповіді на відзив (вх. №66437 від 15.12.2021).
Відповідач позов не визнав, 04.11.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх. №63671), в якому зазначає, що станом на 28.10.2021 до контролюючого органу і Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не надходила інформація щодо проведення будь-яких реєстраційних дій по ФОП ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, фізичні-підприємці, стосовно яких не проводилася державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця (у тому числі до створення Єдиного державного реєстру), не втратиш статусу фізичної особи - підприємця. Додатково повідомляє, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГОЛОВНОМУ УПРАВЛІННІ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ. ВОЗНЕСЕНІВСЬКІЙ ДЕРЖАВНІЙ ПОДАТКОВІЙ ІНСПЕКЦІЇ (ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОН М.ЗАПОРІЖЖЯ) з 25.09.1998, як платник податків за основним місцем обліку. Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа підприємець з 25.09.1998 та здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, за основним КВЕД: 52 - «Роздрібна торгівля; ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку». На дату надання відзиву на позов ФОП ОСОБА_1 знаходиться на обліку у ГОЛОВНОМУ УПРАВЛІННІ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ, ВОЗНЕСЕНІВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ІНСПЕКЦІЇ (ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОН М.ЗАПОРІЖЖЯ) у стані 0 - «ПЛАТНИК ПОДАТКІВ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ ОБЛІКУ». З 03.09.2001 фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як платник ЄСВ (реєстраційний №08/11-7293). Таким чином, при існуючих записах інформаційної системи «Податковий блок» підсистеми «Реєстрація ПП» щодо перебування ФОП ОСОБА_1 па обліку у ГОЛОВНОМУ УПРАВЛІННІ ДПС У ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ. ВОЗНЕСЕНІВСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ІНСПЕКЦІЇ (ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОН М.ЗАПОРІЖЖЯ) у стані 0 - «ПЛАТНИК ПОДАТКІВ ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ ОБЛІКУ» відсутні підстави для коригування нарахувань по ЄСВ в сумі 37788,74 грн., яка обліковується у інтегрованій картці платника. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) згідно реєстраційної та облікової картки платника податків перебуває на обліку як фізична особа - підприємець з 25.09.1998 - 828, Головне управління ДПС у Запорізькій області, Вознесенівське управління у м. Запоріжжі, загальна система оподаткування, стан платника податків - 0 - платник податків за основним місцем обліку (дата державної реєстрації - 25.09.1998, номер державної реєстрації - 0110096).
В 2003 році позивач припинив свою підприємницьку діяльність, закрив суб`єкта підприємницької діяльності, шляхом вчинення всіх необхідних дій, визначених податковим органом, та здав державному реєстратору оригінал свого свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських Формувань станом на 02.03.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, дані про позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності, або про припинення позивача, як суб`єкта підприємницької діяльності, відсутні.
08.11.2019 контролюючим органом винесено вимогу №Ф-57242-50У про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 , згідно якої станом на 20.01.2020 заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 26539,26 гривень. Вимога складена у відповідності до ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, акта документальної перевірки.
Не погодившись з вимогою відповідача щодо сплати боргу (недоїмки) від 08.11.2019 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2020 у справі №280/1550/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від 08.11.2019 №Ф-57242-50У про сплату боргу (недоїмки) - задоволено у повному обсязі: визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-57242-50У від 08.11.2019 на суму 26539,26 грн., яка прийнята щодо ОСОБА_1 Головним управління ДПС у Запорізькій області .
18.11.2020 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області прийнято Вимогу № Ф-25338-13, відповідно до якої заборгованість зі сплати єдиного внеску складає 35588,74 грн.
Зазначена Вимога та бездіяльність податкового органу щодо не зняття позивача з обліку як фізичної особи-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
За результатом розгляду скарги від 02.12.2020 Державною податковою службою України прийнято рішення №36041/6/99-00-06-03-01-06 від 22.12.2020, яким скаргу вирішено задовольнити, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-25338-13 від 18.11.2020 скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, зобов`язано ГУ ДПС у Запорізькій області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи податкового органу та інтегрованої картки платника з урахуванням відсутності в ЄДРЮО ФОП та ГФ інформації щодо позивача як фізичної особи-підприємця.
Зазначене рішення Державної податкової служби України направлено для виконання також на адресу відповідача.
29.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою, відповідно до якого просив відповідача невідкладно виконати рішення Державної податкової служби України №36041/6/99-00-06-03-01-06 від 22.12.2020, зняти його з обліку як фізичну особу-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичну особу-підприємця та здійснити коригування облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів шляхом вилучення відомостей про нараховану заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю.
В листі від 04.06.2021 № 33836/08-01-24-02-21 відповідач зазначив, що дані інформаційної системи податкового органу та інтегрована картка по ФОП ОСОБА_1 були сформовані відповідачем згідно архівних даних податкового органу, не зважаючи на отримане від Департаменту реєстраційних послуг ЗМР повідомлення про відсутність інформації щодо позивача, як ФОП в єдиному державному реєстрі. В той же час відповідач вказує, що для завершення підприємницької діяльності позивач повинен звернутися до державного реєстратора для внесення в ЄДР відповідного запису і лише після цього його буде знято з обліку в податковому органі.
24.05.2021 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено Вимогу № Ф-33631-13 про сплачу боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 30.04.2021 в сумі 37788,74 грн.
Зазначена Вимога та бездіяльність податкового органу щодо не зняття позивача з обліку як фізичної особи-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця знову були оскаржені в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.
За результатом розгляду скарги від 07.06.2021 Державною податковою службою України прийнято рішення №14513/6/99-00-06-02-01-06 від 29.06.2021, яким скаргу вирішено задовольнити, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-33631-13 від 24.05.2021 скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даного рішення, зобов`язано ГУ ДПС у Запорізькій області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи податкового органу та інтегрованої картки платника з урахуванням відсутності в ЄДРЮО ФОП та ГФ інформації щодо позивача як фізичної особи-підприємця.
В листі від 02.08.2021 № 46508/6/08-01-10. наданому у відповідь на запит позивача від 16.07.2021 щодо виконання рішення Державної податкової служби України від 29.06.2021 №14513/6/99-00-06-02-01-06, відповідач зазначив, що у інтегрованій картці щодо позивача обліковується заборгованість із сумі 37 778,74 гри. та знову запропонував позивачу «завершити підприємницьку діяльність», звернувшись до державного реєстратора.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (тут і далі - Закон № 2464-VI - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з абзацами першим, третім - п`ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкції №449).
Абзацом другим пункту 2 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 грн. (абзаци перший - третій, одинадцятий пункту 3 розділу VI Інструкції № 449).
Згідно з абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
У справі, що розглядається, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ і, як наслідок, наявності обов`язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період 01.01.2018 по 31.12.2020 роки відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01 липня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом № 755-IV, будь-яких доказів звернення до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону суду не надано. При цьому відповідачем не надано будь-яких доказів наявності запису в Єдиному державному реєстрі про реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця.
Крім того, позивач зазначає про те, що у 2002 році нею було подано відповідну заяву про припинення підприємницької діяльності до податкового органу.
При вирішенні вказаної справи суд враховую позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 01.07.2020 по справі № 260/81/19 (№ в ЄДРСР 90458921), відповідно до якої зазначено наступне.
Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно із частиною другою статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Частиною першою статті 128 Господарського кодексу України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
01 липня 2004 року набрав чинності Закон № 755-IV, яким передбачено створення і формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (тут і далі - у первинній редакції).
Відповідно до частини першої статті 42 Закону № 755-IV для проведення державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем, повинна подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору за місцем проживання такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця; копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації ФОП.
Згідно з пунктом 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» цього Закону державний реєстратор протягом 2004-2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується.
Таким чином, визначена процедура державної реєстрації з дати набрання чинності Законом № 755-IV передбачала встановлення волевиявлення особи щодо одержання правового статусу ФОП через здійснення повного (при первинному набутті) чи мінімального (при підтвердженні набутого статусу суб`єкта підприємницької діяльності до 01 липня 2004 року) комплексу дій шляхом подання державному реєстратору реєстраційної картки (документ встановленого зразка, який підтверджує волевиявлення особи щодо внесення відповідних записів до ЄДР - абзац сьомий частини першої статті 1 Закону № 755-IV) та отримання свідоцтва про державну реєстрацію (документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію юридичної особи або ФОП - абзац дев`ятий частини першої статті 1 Закону № 755-IV).
03 березня 2011 року набрав чинності Закон № 2390-VI, яким було внесено зміни до Закону № 755-IV.
Пунктами 2-4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI було передбачено, що процес включення до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.
Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, після настання встановленого пунктом 2 цього розділу строку вважаються недійсними.
Водночас пунктом 8 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI визначено, що після закінчення передбаченого для включення відомостей до ЄДР строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до ЄДР. За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 01 липня 2004 року, включаються до ЄДР з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними.
Таким чином, строк для включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких була проведена до 01 липня 2004 року, визначений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, закінчився 03 березня 2012 року. При цьому цей строк включення до ЄДР відомостей про фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація яких проведена до 01 липня 2004 року, підлягав застосуванню виключно у випадках самостійного подання останніми реєстраційних карток державному реєстратору.
Натомість відомості про фізичних осіб - підприємців, які самостійно не звернулись із відповідною заявою у строк, установлений пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI, підлягали включенню до ЄДР на підставі інформації, отриманої від тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій. Державні реєстратори, вносячи відомості про цих фізичних осіб - підприємців до ЄДР, зобов`язані були зробити відмітку про недійсність їхнього свідоцтва про державну реєстрацію.
25 квітня 2014 року набрав чинності Закон України від 25 березня 2014 року № 1155-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до Єдиного державного реєстру» (далі - Закон № 1155-VII).
Цим Законом пункт 2 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону № 755-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої усі діючі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 01 липня 2004 року, відомості про яких не включені до ЄДР, зобов`язані подати державному реєстратору відповідно до вимог статті 19 цього Закону реєстраційну картку для включення відомостей про них до ЄДР. Державний реєстратор після отримання від юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної картки зобов`язаний включити відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і видати їм виписку з ЄДР.
До того ж Законом № 1155-VII виключено пункти 2-4 і 7-9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI.
Для досягнення цієї мети Законом № 1155-VII внесені зміни до розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VІ щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання», які дозволять проводити включення відомостей про діючих юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців до ЄДР.
У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).
За практикою ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, пункт 43).
Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд.
Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.
Відтак, існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності.
При цьому застосовними в цій справі є висновки ЄСПЛ у справі «Серков проти України», оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що відсутність офіційного підтвердження в позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.
Доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності та наявності статусу підприємця відповідачем до матеріалів справи не надано.
З наведеного суд зазначає, що обов`язковою умовою для здійснення підприємницької діяльності фізичними особами, зареєстрованими до 01.01.2004 як «суб`єкти підприємницької діяльності», було проходження встановленої Законом № 755-V1 процедури державної реєстрації такої особи як «фізичної особи-підприємця» в Єдиному державному реєстрі.
Позивачем зазначено, що в 2003 році позивач припинив свою підприємницьку діяльність, закрив суб`єкта підприємницької діяльності, шляхом вчинення всіх необхідних дій, визначених податковим органом, та здав державному реєстратору оригінал свого свідоцтва про реєстрацію.
Заяву (реєстраційну картку) згідно п. 2 розділу VIII «Прикінцевих положень» Закону № 755-УІ позивач державному реєстратору не подавав, свідоцтво про державну реєстрацію нового єдиного зразка позивачу не видавалось, відомості про позивача, як про фізичну особу-підприємця до новоствореного Єдиного державного реєстру не включалися.
Отже, у позивача відсутній статус фізичної особи-підприємця, що, в свою чергу, свідчить про те, що позивач не є платником єдиного внеску у розумінні приписів ч. 1 ст. 4 Закону №2464.
Згідно з пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, застосовується принцип презумпції правомірності рішень платника податків.
Вказаний підхід національного законодавства узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.
Зокрема, у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що у разі існування неоднозначності в тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків; національне законодавство має відповідати вимозі «якості» закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні («Щокін проти України», заяви № 23759/03 та № 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року; «Серков проти України», заява № 39766/05. рішення від 7 липня 2011 року).
Згідно з нормами Податкового кодексу України, Закону №2464-VІ, Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 24.11.2014 №1162, відповідач наділений виключними повноваженнями з питані, зняття з податкового обліку та обліку платника єдиного внеску, оскільки припиненню перебування на податковому обліку передує відповідна процедура, встановлена зазначеними нормативно-правовими актами.
Однак, такі повноваження не є дискреційними, оскільки є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.
Згідно до приписів статті 71 Податкового кодексу України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Приписами статті 72 Податкового кодексу України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла: від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово - господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій; від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та Національного банку України, від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів; за наслідками податкового контролю; для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності також використовується інша інформація, оприлюднена як така, що підлягає оприлюдненню відповідно до законодавства та/або добровільно чи за запитом надана контролюючому органу в установленому законом порядку.
Згідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Внесення інформації до баз даних Інформаційних систем та її опрацювання здійснюються контролюючими органами.
Правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок), який затверджено наказом Міністерством фінансів України від 12.01.2021 № 5.
Так, відповідно до ч.2 п.1 розділу ІІ Порядку встановлено, за наявності грошових зобов`язань або податкового боргу, або неузгоджених сум грошових зобов`язань, які оскаржуються в адміністративному або судовому порядку, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо закриття ІКП до їх погашення або визнання такого боргу безнадійним та його списання у порядку, визначеному статтею 101 розділу II Кодексу.
За наявності нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску або боргу (недоїмки) з єдиного внеску, податковий орган не здійснює подальші процедури щодо зняття платника єдиного внеску з обліку до їх сплати (погашення) або списання такого боргу (недоїмки) у порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
Відображення в інформаційній системі результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП передбачено п.4 розділу V Порядку.
З наведеного вбачається, що у відповідача відсутні законодавчі підстави для взяття позивача на облік як фізичної особи-підприємця та як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця та нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю, що підтверджується, зокрема, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06.05.2020 по справі №280/1550/20 та рішеннями Державної податкової служби України №36041/6/99-00-06-03-01-06 від 22.12.2020 та №14513/6/99-00-06-02-01-06 від 29.06.2021.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи зазначене, належним та ефективним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не зняття позивача з обліку як фізичної особи-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця та зобов`язання Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти позивача з такого обліку і здійснити коригування облікових даних інформаційної системи податкового органу та інтегрованої картки платника шляхом вилучення відомостей про заборгованість з нарахованого позивачу єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю, починаючи з 01.01.2017 (як похідної вимоги).
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Запорізькій області щодо не зняття ОСОБА_1 з обліку як фізичної особи-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця та не здійснення коригування облікових даних інформаційної системи податкового органу та інтегрованої картки платника.
Зобов`язати Головне управління ДПС у Запорізькій області зняти ОСОБА_1 з обліку як фізичну особу-підприємця і як платника єдиного внеску - фізичну особу-підприємця та здійснити коригування облікових даних інформаційної системи та інтегрованої картки платника шляхом вилучення відомостей про заборгованість ОСОБА_1 з нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичній особі-підприємцю, починаючи з 01.01.2017.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 31.12.2021.
Суддя О.О. Артоуз
Судове рішення № 102419194, Запорізький окружний адміністративний суд було прийнято 17.12.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 280/9676/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: