Рішення № 102418066, 04.01.2022, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2022 року ЛуцькСправа № 140/11473/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Костюкевича С.Ф.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач, ДСР НПУ) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.04.2021; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.04.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 02.04.2020 по 14.04.2021 проходив службу в управлінні стратегічних розслідувань Волинської області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу. Наказом Департаменту від 05.04.2021 № 114 о/с позивача 14.04.2021 звільнено із вказаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - через хворобу, за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 13 років 01 місяць 06 днів, вислуга на пільгових умовах - 1 рік 03 місяці 16 днів

Позивач є учасником бойових дій та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 06.06.2019).

Станом на день звільнення, відповідач не провів розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки за 2021 рік, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

З посиланням на норми Конституції України, Законів України «Про Національну поліцію», «Про відпустки», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», наказ МВС України від 06 квітня 2016 року № 260 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», Кодексу Законів про Працю України, позивач вважає, що бездіяльність відповідача щодо не виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки за за 2021 рік суперечить положенням законодавства, тому порушує його права.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.10.2021 року прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовних вимог не визнав, та посилаючись на висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 160/13220/19, зазначив, що позивач не скористався правом на отримання додаткової відпустки, як учасник бойових дій за 2021 рік, і при його звільненні з Департаменту компенсація за щорічні відпустки виплачена за фактично відпрацьований час, а за додаткову відпустку, як учаснику бойових дій не виплачувалася, оскільки така компенсація не визначена законодавством. Пояснив, що дана відпустка надається за календарний рік (має бути використана працівником протягом календарного року), тобто якщо працівник не реалізував своє право на таку відпустку в поточному році, перенесення її на наступний не допускається.

Вказав, що відпустку учасникам бойових дій Законом України «Про відпустки» віднесено до розділу III (перелік додаткових відпусток, що не відносяться до щорічних), тому відповідно до статті 162 цього закону є додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати і до переліку щорічних відпусток не входить, тому не підпадає під дію статті 24 Закону України «Про відпустки», крім того вона не є додатковою відпусткою працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, а відтак не підлягає грошовій компенсації в разі, якщо її не було використано і відповідно не може бути замінена грошовою компенсацією.

З огляду на викладене, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, а правові підстави для задоволення позову відсутні.

У відповіді на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задовольнити його позовні вимоги.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

З 02.04.2020 по 14.04.2021 ОСОБА_1 проходив службу в УСР у Волинській області ДСР НПУ на посаді старшого оперуповноваженого 1-го відділу.

14.04.2021 Наказом Департаменту № 114 о/с позивача звільнено із вказаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» - через хворобу, за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає 13 років 01 місяць 06 днів, вислуга на пільгових умовах - 1 рік 03 місяці 16 днів

В період проходження служби позивач отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 06.06.2019.

Станом на день звільнення, відповідач не провів розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки за 2021 рік, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно із пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Статтею 4 Закону України від 05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504/96-ВР) передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Суд звертає увагу на те, що наказом Міністерства внутрішніх справ № 260 від 06 квітня 2016 року затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Порядок № 260 визначає критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських.

За приписами пункту 8 розділу III Порядку № 260, поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

За приписами абзаців сьомого та восьмого пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Отже, у випадку звільнення поліцейського - учасників бойових дій - їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-ХІІ.

Посилання відповідача на рішення КАС ВС від 11.02.2021 у справі № 160/13220/19 як підставу для відмови у виплаті грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, суд до уваги не приймає, оскільки в рішенні суду касаційної інстанції в частині стягнення цієї грошової компенсації постанова апеляційного суду від 07.10.2020 залишена без змін.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі «Тимошенко проти України» (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

Суд зазначає, що норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки,

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.05.2020 у справі № 360/4127/19.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що при звільненні поліцейського - учасника бойових дій - позивача, він мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2021 році додаткову соціальну відпустку, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 242, 243, 245, 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 при звільненні зі служби грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.04.2021.

Зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій за 2021 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 14.04.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10; код ЄДРПОУ 43305056)

Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич