
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
вул. Гоголя, 133, м. Миргород, Миргородський район, Полтавська область, Україна, 37600
Справа № 541/2953/21
Провадження № 2-а/541/43/2021
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2021 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі головуючого судді Ситник О. В. за участі секретаря судового засідання Калініченко Л.О. ,представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернюка В.Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Пронди Дмитра Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
встановив:
10 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до поліцейського СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Пронди Дмитра Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.6 ст. 122, ч.6 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що постановою поліцейського СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області капрала поліції Пронди Д.М., який діяв від імені органу Національної поліції, від 24 жовтня 2021 року серії БАБ № 350295 на нього накладено адміністративне стягнення по статтях 122 ч. 6, 121 ч. 6 та 126 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 1700 гривень. Позивач вважає що постанова, є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення. Незаконність оскаржуваної постанови обґрунтовує наступними обставинами:
24 жовтня 2021 року, у темну пору доби, позивач дійсно керував належним йому легковим автомобілем, рухаючись по вул. Гоголя в м. Миргороді Полтавської області. Серед пасажирів був один із його знайомих - інвалід другої групи ОСОБА_2 , якого, на його прохання, позивач перевозив до аптеки, не порушуючи жодних Правил дорожнього руху України.
Перебуваючи в салоні припаркованого автомобіля на автостоянці поблизу аптеки «Бажаємо здоров`я» та кафе «Зустріч», до позивача підійшли працівники поліції, які заявили про те, що він порушив правила стоянки і керував автомобілем з неосвітленим номерним знаком, що не відповідало дійсності. На їхню вимогу ОСОБА_1 надав їм для ознайомлення, як своє посвідчення водія, так і реєстраційні документи на автомобіль, що фіксувалося позивачем на власний мобільний телефон.
Незважаючи на заперечення позивачем своєї винуватості та на його прохання надати чіткі докази порушення конкретних пунктів Правил Дорожнього руху України, в цьому йому було відмовлено. Більш того, поведінка працівників поліції зі зброєю в руках була вочевидь агресивною та не адекватною, оскільки вони намагалися провести обшук в салоні транспортного засобу. Після цього поліцейський СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Пронда Дмитро Миколайович повідомив, що відносно позивача ним винесено оскаржувану постанову, зміст якої йому не було оголошено на місці, так само, як і не вручено (не надіслано) її копію у строк встановлений ст. 285 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З цих підстав, не дочекавшись надіслання позивачу копії оскаржуваної постанови, він вимушений був звертатися до місцевого органу поліції з письмовою заявою про надання йому її копії. Копію оскаржуваної постанови йому було видано під розпис тільки 06 листопада 2021 року, внаслідок чого позивач набув права на її оскарження.
Ухвалою судді від 15.11.2021 в справі було відкрите провадження та призначено до розгляду на 25.11.2021 та надано строк відповідачам для направлення відзиву.
24.11.2021 від Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області надійшов лист в якому зазначено, що відповідач поліцейський СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Пронда Дмитро Миколайович в судове засідання з`явитися не може, оскільки перебуває в зоні проведення ООС, до листа приєднано копію постанови БАБ №350295 та відеозапис фіксування адміністративних правопорушень.
24.11.2021 від відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області надійшло клопотання в якому відповідач зазначив про недостатність часу для написання відзиву на позовну заяву, в зв`язку з чим розгляд справи був відкладений на 30.12.2021.
29.12.2021 позивач ОСОБА_1 надав до суду клопотання про проведення розгляду справи без його участі, проте за участі його представника - адвоката Чернюка В.Д., також долучив до матеріалів справи фотоілюстрації місця вчинення адміністративного правопорушення.
В судове засіданні 30.12.2021 з`явився представник позивача адвокат Чернюк В.Д., відповідач поліцейський СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області капрал поліції Пронда Д.М. та представник відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області в судове засідання не з`явилися, повідомлені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не надіслали.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Чернюк В.Д. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилався на обставини зазначені в позовній заяві та клопотанні, вказав , що постанова є протиправною і підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі через відсутність складу правопорушення .
Судом за клопотанням сторони позивача допитаний свідок ОСОБА_2 , попереджений про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показань та за відмову дати показання, повідомив, що того дня 24 жовтня 2021 року попрохав ОСОБА_1 підвезти його до аптеки «Бажаємо здоров`я» , вказав що коли під`їхали та зупинились , то до автомобіля під`їхали поліцейські і почали спілкуватись із водієм ОСОБА_1 , він сидів в автомобілі на задньому сидінні за водієм , потім ходив до аптеки , всього спілкування не чув , на запитання суду повідомив що є інвалідом другої групи , що ОСОБА_1 виходив до працівників поліції з автомобіля , потім повертався на місце водія , коли надавав документи працівникам поліції чітко не міг вказати, вказав що ОСОБА_1 телефонував своєму адвокату , потім працівники поліції поїхали , нічого не вручали , хвилин через 20 під`їхав адвокат , на запитання суду - чи номерний знак був підсвічений в той час коли вони їхали в автомобілі - вказав що йому не відомо і він не бачив.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, пояснення свідка , дослідивши докази по справі, проаналізувавши їх у сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення з наступних обґрунтувань.
Судом встановлено, що 24 жовтня 2021 року постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 350295, водія ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 122, ч.6 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 гривень, за те, що він 24 жовтня 2021 року, о 19 годині 10 хвилин, в м. Миргород, вул. Гоголя, 172 а - водій ОСОБА_1 керував автомобілем Dacia Sandero д.н.з. НОМЕР_1 з неосвітленим номерним знаком, здійснив зупинку транспортного засобу на місці що позначено дорожнім знаком місце стоянки для осіб з інвалідністю та не надав документи що підтверджують право керування транспортним засобом .
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вище стоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так дослідження в судовому засіданні копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ № 350295, містить три склади адміністративного правопорушення, відповідальність за які передбачена ч.6 ст. 122, ч.6 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП.
Частиною 6 статті 122 КУпАП, передбачена відповідальність за зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою, на яких дозволено зупинку чи стоянку лише транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю (крім випадків вимушеної стоянки), а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці чи стоянці керованих ними транспортних засобів, неправомірне використання на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю".
Переглянутий в судовому засіданні DVD-R диск з відеозаписом події (а.с. 23), яка мала місце 24.10.2021 року за участю ОСОБА_1 , фотоілюстрації надані позивачем та пояснення представника позивача, свідчать про те, що ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу за межами дії знаку «місце стоянки для осіб з інвалідністю», оскільки останній мав додатковий знак, який вказував на напрямок та відстань його дії, а саме дорожній знак 7.2.6 з зоною дії 5 метрів, в той час як автомобіль позивача Dacia Sandero д.н.з. НОМЕР_1 знаходився за межами дії вказаного знаку, а саме на відстані 11 метрів від дорожнього знаку «місце стоянки для осіб з інвалідністю»
Таким чином зупинка транспортного засобу поза межами дії знаку «місце стоянки для осіб з інвалідністю» не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.6 КУпАП.
Частиною 6 статті 121 КУпАП, передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.
Переглянутий в судовому засіданні DVD-R диск з відеозаписом події (а.с. 23), яка мала місце 24.10.2021 року за участю ОСОБА_1 , підтверджує факт того, що освітлення номерного знаку автомобіля позивача Dacia Sandero д.н.з. НОМЕР_1 дійсно було відсутнє в темну пору доби, оскільки аналіз вищевказаної статті говорить про те що, автомобілі які експлуатуються на території України мають бути обладнані увімкненою в темну пору доби підсвіткою номерного знаку, яка забезпечує визначення символів номерного знака з відстані двадцяти метрів, при цьому суд вважає помилковим твердження позивача, що, номерні знаки керованого ним автомобіля, як передні, так і задні, були освітлені вуличним освітленням, а відтак ніщо не ускладнювало їх ідентифікацію з відстані 20 метрів.
Частиною 1 статті 126 КУпАП, передбачена відповідальність за Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Переглянутий в судовому засіданні DVD-R диск з відеозаписом події (а.с. 23), яка мала місце 24.10.2021 року за участю ОСОБА_1 не дає чіткої змоги суду встановити, чи надавалися водієм ОСОБА_1 запитувані працівником поліції відповідні підтверджуючі документи, оскільки відео фіксація правопорушення здійснювалася не безперервно, в супереч вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 р. за № 28/32999.
Згідно до п. 4 та п. 5 Розділу II вищевказаної Інструкції під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор уруках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.Тобто, відеозйомка з використанням портативних відеореєстраторів та відеореєстраторів працівниками поліції ведеться безперервно.Відповідна правова позиція з цього питання висловлена у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 21б/522б/16-а (2- а/216/33/17).
В клопотанні від 24 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 зазначив, а в судовому засіданні представник позивача Чернюк В.Д. підтвердив, що ОСОБА_1 після спілкування з адвокатом надав працівнику поліції на його вимогу усі документи, які повинен мати при собі водій, проте той не побажав зафіксувати це на нагрудну відеокамеру.
Суд наголошує, що відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
З аналізу норми частини 1 статті 74 КАС України та статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що доказ, який не був покладений в обґрунтування та підставу притягнення особи до адміністративної відповідальності, не може розцінюватися як належний.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України.
Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року та є обов`язковою.
У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України", в п. 48 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" та в п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що постанова серія БАБ № 350295 від 24.10.2021 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 122, ч.6 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню в зв`язку з недоведеністю вини особи у вчиненні правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 6 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП, та підлягає поверненню на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Позивач сплатив судовий збір відповідно до вимог Закону України від 08.07.2011 N 3674-VI "Про судовий збір", в сумі 454,00 гривень, в матеріалах справи є докази на підтвердження понесення позивачем судових витрат, в зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог позивача, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат понесених позивачем та компенсації їх за рахунок бюджетних асигнувань юридичної особи Головного управління національної поліції в Полтавській області.
Керуючись ст.ст.19, 20, 72, 77, 242, 243, 244, 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, ст.ст.33, 222, 245, 251, 254, 256, 258, 268, 276, 278, 279, 283, 287-288 КУпАП, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до поліцейського СРПП Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Пронди Дмитра Миколайовича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАБ № 350295 від 24 жовтня 2021 року, винесену поліцейським сектору реагування патрульної поліції Миргородського РВП ГУ НП у Полтавській області Прондою Дмитром Миколайовичем, про накладення на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративного стягнення по ч. 6 ст. 121, ч. 6 ст. 122, ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 1700,00 гривень, надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 , понесені ним судові витрати у розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань юридичної особи Головного управління національної поліції в Полтавській області, ідентифікаційний код юридичної особи: 40108630.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 04січня 2022 року.
Суддя О. В. Ситник
Судове рішення № 102413828, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області було прийнято 30.12.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 541/2953/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: